Ліберальний фемінізм

Ліберальний фемінізм (англ. Liberal feminism) — індивідуалістична форма фемінізму, яка фокусується на здатності жінок боротися за рівність з чоловіками за допомогою своїх дій і вибору. Ліберальні феміністки стверджують, що суспільство має помилкову думку про те, що жінки, за своєю природою, менш інтелектуально та фізично розвинені, ніж чоловіки. Таким чином, суспільство дискримінує жінок в науці, освіті, на ринку праці та публічних дискусійних платформах. Ліберальні феміністки вважають, що «жіноча підпорядкованість викликана набором виховних та правових обмежень, які сильно ускладнюють досягнення успіху жінками». Ліберальні феміністки домагаються гендерної рівності з допомогою своєї політичної і правової програми.

Таким чином, головною метою ліберального фемінізму є прагнення жінок отримати рівні права людини в різних сферах життєдіяльності, доступ до державного апарату, бажання робити вибір, не підкоряючись при цьому волі чоловіків.

Представниці

Мері Волстонкрафт

18-те століття:

• Мері Волстонкрафт (1759—1797), «На захист прав жінок» (1792 р.)
• Джудіт Сарджент Мюррей (1751—1820)
• Френсіс Райт (1795—1852)

19-те століття:

• Джон Стюарт Мілль (1806—1873), «Поневолення жінок» (1851 р.)
• Гаррієт Тейлор-Мілль (1806—1858)
• Елізабет Кеді Стентон (1815—1902), «Декларації позицій і резолюцій» (1848 р.)
• Гаррієт Табмен (1822—1913)
• Сьюзен Ентоні (1820—1906)
• Люсі Стоун (1818—1893)
• Джозефіна Батлер (1828—1906)

20-те століття та сучасність:

• Бетті Фрідан (1921—2006), «Загадка жіночності» (1963 р.)
• Марта Нуссбаум (нар. 1947 р.)
• Наомі Вульф (нар. 1962 р.)
• Ребекка Вокер (нар. 1969 р.)

Література

• Тишков В. А. Изучение истории семьи и статуса женщин в США // Вопросы истории. — 1988. — N4. — С.54-67.
• Фридан Б. Загадка женственности. М., 1994. с. 380.

Посилання

• National organization for women [1] [Архівовано 23 лютого 2011 у Wayback Machine.]