Відкрити головне меню

Теорія фемінізму, феміністична теорія (англ. Feminist theory) — розвиток феміністичного дискурсу в науковій, філософській та художній площинах, спрямований на розуміння природи гендерної нерівності. Феміністична теорія досліджує жіночі та чоловічі соціальні ролі, досвіди, інтереси, рутинні обов'язки та феміністичні чи гендерні політики в різних наукових та соціальних сферах, таких як антропологія, соціологія, філософія, психоаналіз, медіа, дослідження, політика, ідеологія, комунікація[1], освіта, література, мистецтво, домашня економіка[2] тощо.

Теорія фемінізму зосереджена на аналізі гендерної нерівності. Теми, що їх досліджує фемінізм, включають дискримінацію, об'єктивацію (особливо сексуальну об'єктивацію), пригноблення (opression), патріархат[3][4], соціальні та психологічні гендерні стереотипи, мистецтвознавство[5] та сучасне мистецтво[6][7], естетику[8][9] та ряд інших.

Поглибленням феміністичної теорії шляхом наукового методу та застосуванням феміністичного методу в прикладних областях знання займається феміністична наука. Дотичні теми в ширшому контексті гендеру розкривають гендерні дослідження (жіночі, чоловічі, транс- та квір-студії). Прикладний характер означених дисциплін підсумовують гендерні політики.

ПроблемиРедагувати

Хоча феміністичний аналіз може бути застосовано до будь-яких явищ дійсності, виділяються теми, пропрацьовані традицією феміністичної критики більш ретельно. В подібному фокусі знаходяться:

ДисципліниРедагувати

Розвинуто (в основному за кордоном) чисельні окремі феміністичні дисципліни, у котрих експертки в інших областях науки та практики застосовували феміністичні техніки та принципи до своїх областей. Перелік обласстей не є вичерпним і постійно зростає, єдиною зі сталих ознак маючи міждисциплінарність. Найбільш об'ємні із напрацювань феміністичної теорії включають наступні.

Феміністична психологія[en]Редагувати

Це критика андроцентричних підходів мейнстрімної психології до 20-го століття. Феміністична психологія критикує факт того, що історично психологічні дослідження провадилися з чоловічої перспективи, з прийняттям за норму чоловіка. Це психологія, зорієнтована на принципи та цінності фемінізму, вона досліджує соціальні структури та гендер, а також те, як на жінок впливають проблеми, з ним пов'язані.

Феміністичний психоаналізРедагувати

Напрям ревізує погляди переважно фрейдизму з тим, щоб нейтралізувати його андроцентричність та/або мізогінність, а також пов'язати гендерну нерівність з досвідами раннього дитинства (через засвоєння норм "чоловічості" та "жіночості"). Обгрунтовано формування гендеру в ході психосексуального розвитку (а не залежно від біологічної статі), роздільність статевих і гендерних відмінностей.

Феміністична педагогіка[en]Редагувати

Прикладна до феміністичної психології, що рефлексує виховні практики в руслі міжпоколінної передачі нерівностей та розробляє несексистські виховні підходи. Див. Сексизм в освіті); комплекс епістемологій, навчальних стратегій, подходів до змісту освіти, класних практик та вчительсько-учнівських відносин.[10] Як і інші прогресивні та критичні педагогіки, бачить знання як соціально конструйоване. Мета - створити новий стандарт у класі чи клас без стандартів (напр., небінарний).[11] Адресуючись до владних дисбалансів багатьох ззахіднених освітніх інституцій, фемпедагогіка децентралізує ці влади, шукаючи демократичніших стосунків між вчителем(-кою) та учнем(-цею).[12]

Феміністична історія[en]Редагувати

Дослідження реальної ролі жінок у світовій історії, а також перепон на шляху її висвітлення. Феміністична історія - це перепрочитання історії з жіночої перспективи. Мета феміністичної історії - дослідити та освітити жіночу точку зору на історію через нове дослідження письменниць, мисткинь, філософинь тощо, аби відкрити та продемонструвати значущість жіночих голосів та виборів у минулому. Феміністична історія намагається змінити природу історії, включаючи гендер в усі аспекти історичного аналізу, а також переглядаючи історію крізь критичну феміністичну оптику. Джилл Меттьюс (Jill Matthews) стверджує, що “мета цієї зміни є політичною: підважити практики історичної дисципліни, що применшували та утискали жінок, та створити практики, які нададуть жінкам автономію і простір для самовизначення”.

Феміністична археологія[en]Редагувати

Використовує феміністичну перспективу для інтерпретацій суспільств минулого, вказуючи на некритичне застосування до них сучасних західних норм та цінностей. Фокус на гендері в поєднанні з сексуальністю, расою, класом. Зміщує упереджений андроцентричний ухил в структурі дисциплінарних норм археології з допомогою гіноцентричного підходу.

Феміністична антропологія[en]Редагувати

Чотиридисциплінарний (архео-, біо-, культурологічний та лінгвістичний) підхід до антропології, що шукає трансформації дослідницького здобутку, антропологічних практик найму та академічного продукування знань, послуговуючись феміністичним інструментарієм та інсайтами.[13] Водночас підважує есенціалістські феміністичні теорії, розвинуті в Європі та Америці. Хоча феміністки практикувал культурну антропологію від її зародження (Маргарет Мід, Гортенз Паудермейкер[en]), до 1970-х антропологія не визнавала її сублисципліною. Відтоді область розвинула підсекцію в АПА – Association for Feminist Anthropology – та видання, Voices.

Феміністична сексологія[en]Редагувати

Дисципліна, що виробила феміністичні погляди на сексуальність[en] як таку, на орієнтацію[en], на трансгендерність[en], на порнографію, фокусуючись на інтерсекційності сексуальності, статі та гендеру в аспекті сексуального життя жінок. Ревізія фрейдистських коренів сексології минулого дає можливість включити розмаїтіші досвіди сексуального, не приписуючи жінкам "норм" сексуального життя, а лише спостерігаючи та досліджуючи різні шляхи, якими жінки його виражають. Молода область стрімко розвивається, розробляючи теми лесбійства, сексуальності та дітей, сексуальності та поваги.

Феміністична географія[en]Редагувати

Область георафії людини, що застосовує теорії, методи та критику фемінізму до вивчення людського оточення, суспільства та геопростору.[14] Заснована на розгляді гендеру в термінах простору. Метою феміністичних географинь є включити позиції раси, класу, дієздатності та сексуальності до географічних студій.[15][16] Географія жінок досліджує, як географія впливає на гендерну нерівність; соціалістська фемгеографія взаємопояснює нерівність, звязок капіталізму й патріархату та взаємні залежності географії, гендерних ролей та економічного розвитку в умовах капіталізму. Вивчаються відмінності в утиску жінок різних місцевостей, географія дітей[17] Феміністична географія ширша за класичну, натхненна постмодерном, роботами Фуко, Дерріда, Джудіт Батлер.[18]

Фемінізм та сучасна архітектура[en]Редагувати

Переосмислення традиційної архітектури такими феміністками, як Ейлін Грей, через підважування уявлень про норми життя звичайної родини. Ревізія гендерних ролей, жінки як домашньої обслуги та ізольованї працівниці викликало до життя проекти будівель, що передбачають більшу свободу (Своя кімната, рухомі стіни та частини житла). Як житло та нерівність конструюють одне одного (дім як досвід). Феміністичне перевідкриття архітектури сколихнуло усю спільноту, увійшло до арсеналу авангарду (наприклад, Ле Корбюзьє).


Методи та концептиРедагувати

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • «Lexicon of Debates». Feminist Theory: A Reader. 2nd Ed. Edited by Kolmar, Wendy and Bartowski, Frances. New York: McGraw-Hill, 2005. 42-60.

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Chodorow, Nancy J., Feminism and Psychoanalytic Theory (Yale University Press: 1989, 1991)
  2. Brabeck, M. and Brown, L. (with Christian, L., Espin, O., Hare-Mustin, R., Kaplan, A., Kaschak, E., Miller, D., Phillips, E., Ferns, T., and Van Ormer, A.) 'Feminist theory and psychological practice', in J. Worell and N. Johnson (eds.) Shaping the future of feminist psychology: Education, research, and practice (Washington, D.C.: American Psychological Association, 1997), pp.15-35
  3. Gilligan, Carol, 'In a Different Voice: Women's Conceptions of Self and Morality' in Harvard Educational Review (1977)
  4. Lerman, Hannah, Feminist Ethics in Psychotherapy (Springer Publishing Company, 1990) ISBN 978-0-8261-6290-8
  5. Pollock, Griselda. Looking Back to the Future: Essays on Art, Life and Death. G&B Arts. 2001. ISBN 90-5701-132-8
  6. de Zegher, Catherine. Inside the Visible. Massachusetts: MIT Press 1996
  7. Armstrong, Carol and de Zegher, Catherine. Women Artists at the Millennium. Massachusetts: October Books / MIT Press 2006. ISBN 0-262-01226-X
  8. Arnold, Dana and Iverson, Margaret (Eds.). Art and Thought. Blackwell. 2003. ISBN 0-631-22715-6
  9. Florence, Penny and Foster, Nicola. Differential Aesthetics. Ashgate. 2000. ISBN 0-7546-1493-X
  10. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок Weiler не вказаний текст
  11. Shrewsbury, Carolyn M. (1987). What Is Feminist Pedagogy?. Women's Studies Quarterly 15 (3/4): 6–14. JSTOR 40003432. 
  12. McClure, Laura (2000). Feminist Pedagogy and the Classics. The Classical World 94 (1): 53–55. JSTOR 4352498. doi:10.2307/4352498. 
  13. Brodkin, Karen; Morgen, Sandra; Hutchinson, Janis (2011). Anthropology as White Public Space. American Anthropologist 113 (4): 545–556. doi:10.1111/j.1548-1433.2011.01368.x. 
  14. Rose, Gillian (1993). Feminism & Geography: The Limits of Geographical Knowledge. Minneapolis, MN: University of Minnesota Press. ISBN 9780816624188. 
  15. Academic Grievance Studies and the Corruption of Scholarship - Areo. Areo (en-US). 2018-10-03. Процитовано 2018-10-13. 
  16. http://www.washingtontimes.com, The Washington Times. Feminist geographers encourage colleagues not to cite research of white men. The Washington Times (en-US). Процитовано 2018-10-13. 
  17. Longhurt, Robyn (2002). Geography and gender: a 'critical' time?. 
  18. Rose, Gillian (1993). Feminism & Geography: The Limits of Geographical Knowledge. Minneapolis, MN: University of Minnesota Press. ISBN 9780816624188.