Вікіпедія

Пандемія

поширення захворювання у світовому масштабі
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Пандемія (значення).

Пандемі́я (також рідше панде́мія; від грец. παν «пан» — увесь + грец. δήμος «демос» — народ) — найвища інтенсивність розвитку епідемічного процесу, що характеризується прогресуючим поширенням інфекційного захворювання з надзвичайно високим рівнем ураження населення на значних територіях материків або всієї Землі[1][2].

Пандемія
Класифікація та зовнішні ресурси
MeSHD058873 Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Pandemics у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Упродовж історії людства було кілька пандемій таких захворювань, як натуральна віспа. Чорна смерть, спричинена збудником чуми, призвела до загибелі близько половини населення Європи в XIV столітті.[3][4][5][6] Термін «пандемія» тоді ще не використовувався, але був застосований до пізніших, включаючи пандемію грипу А H1N1 1918 року, більш відомої як іспанка, яка є ймовірно найбільш смертоносною пандемією в історії.[7][8][9] До останніх пандемій належать поширення ВІЛ/СНІДу,[K 1][10] пандемія грипу 2009 року та пандемія коронавірусної хвороби 2019.[11][12] Майже всі ці хвороби досі циркулюють серед людей, хоча їхній вплив зараз часто набагато менший.

У відповідь на пандемію коронавірусної 2019 194 країни-члени Всесвітньої організації охорони здоров'я розпочали переговори щодо Міжнародного договору про запобігання пандемії, готовність до них та реагування з вимогою представити проєкт цього договору на 77-й сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров'я під час її з'їзду 2024 року.[13][14] 6 травня 2024 року Білий дім оприлюднив офіційну політику щодо більш безпечного управління медичними дослідницькими проєктами, пов'язаними з тими потенційно небезпечними патогенами, зокрема вірусами та бактеріями, які можуть становити загрозу виникнення пандемії.[15][16]

Відомі епідемії та пандемії в історії людства

ред.

Є кілька епідемій, котрі згадуються насамперед з погляду розголосу, кількості загиблих, економічних збитків й дотягують до рівня пандемії, а саме:

  • Афінська моровиця 430 р. до н. е.. Невідома хвороба вбила чверть афінського війська і чверть населення міста протягом чотирьох років. Це захворювання послабило домінування Афін, але її вірулентність завадила широкому поширенню. Точна причина захворювання достеменно невідома протягом багатьох років. Можливо це був черевний тиф[17], хоча стосовно цього по цей час існують багато сумнівів.
 
Жертви бубонної чуми 1720–1721 у братській могилі у Мартигі, Франція
  • Чума Антоніна, 165—180. Можливо, це була натуральна віспа, перенесена до італійського півострова солдатами, які поверталися з країн Близького Сходу. Вона вбила чверть інфікованих — число жертв сягнуло близько п'яти мільйонів[18].
  • Чума Кипріяна — пандемія невідомої хвороби, яка прокотилася Римською імперією у 249—262 роках. У розпал її, як стверджується, в Римі помирало 5000 людей щодня.
  • Чума Юстиніана, з 541 до 750, була першою зареєстрованою пандемією чуми. Вона можливо зародилася в Єгипті і досягла Константинополя навесні наступного року, вбиваючи (за записами візантійського літописця Прокопія Кесарійського) 10 000 людей у день у самому розпалі, і, можливо, 40 % жителів міста. Чума знищила від чверті до половини тодішнього людського населення відомого світу[19][20]. Це викликало скорочення населення Європи на 50 % між 550 і 700 роками[21].
  • Чорна смерть, пандемія чуми XIV століття. Загальне число смертей у всьому світі оцінюється в 75 млн[22]. Через вісімсот років після останнього спалаху чума повернулася в Європу. Почавшися в Азії, хвороба досягла Середземномор'я і Західної Європи в 1348 році (можливо, з італійськими купцями, які тікали від бойових дій в Криму), і вбила від 20 до 30 мільйонів європейців за шість років[23]; третину від загальної чисельності населення[24], і до половини, в більш постраждалих містах[25].

З того часу низка європейських епідемій чуми виникали час від часу аж до XVIII століття[26]. Протягом цього періоду, відбулося понад 100 епідемій чуми по всій Європі.[27] В Англії, наприклад, епідемії тривали як дво-п'ятирічний цикл з 1361 по 1480 роки[28]. До 1370 року, населення Англії скоротилося вдвічі.[29] Велика Лондонська чума в 1665—1666 роках була останнім великим спалахом чуми в Англії. Від хвороби загинуло близько 100 000 людей — тобто 20 % населення Лондона[30].

  • Пандемія грипу 1510 року — одна з перших описаних грипозних пандемій.
  • Пандемія грипу 1557 року, при якій грип вперше поширився Азією, Європою, Африкою та Америкою.
  • Третя пандемія чуми в Китаї розпочалася в середині XIX століття, поширюючись усіма населеними континентами — загинуло 10 мільйонів людей в одній тільки Індії[31] Під час цієї пандемії, у Сполучених Штатах виявлено перший випадок чуми в 1900 році у Сан-Франциско[32]. У XXI столітті окремі випадки чуми, як і раніше, інколи виявляють у західній частині США[33].
 
Ацтеки, які помирають від натуральної віспи, Флорентійський кодекс (упорядковано 1540—1585)

Великою проблемою людства починаючи з початку XIX століття стала холера, яка спричинила з того часу 7 пандемій, остання з яких імовірно не завершилась з 1961 року.

Зустрічі європейців з населенням різних територій світу часто призводять до розвитку тяжких епідемій. Хвороби вбили більшу частину корінного населення Канарських островів у XVI столітті (Гуанчі). Половина корінного населення Гаїті в 1518 році вмерла від натуральної віспи. Вона також розорила Мексику в 1520-і роки, убивши 150 000 у Теночтітлані, в тому числі імператора, і Перу в 1530 році, допомагаючи європейським завойовникам[34]. Від кору загинуло ще два мільйони мексиканських індіанців у XVII столітті. У 1618—1619 роках, натуральна віспа знищила 90 % корінних американців Массачусетсу[35]. У 1770-х роках від натуральної віспи загинуло щонайменше 30 % тихоокеанських корінних американців.[36] Епідемії натуральної віспи в 1780—1782 та 1837—1838 роках принесли руйнування і різку депопуляцію серед рівнинних індіанців.[37] Деякі науковці вважають, що смерть до 95 % американських індіанців у Новому світі спричинили такі захворювання Старого Світу, як натуральна віспа, кір, грип тощо.[38] Упродовж століть, у європейців виробився імунітет високого ступеня захисту від цих захворювань, у той час, як корінні народи не мали такого імунітету.[39]

Упродовж XII—XIX століть у світі виникали численні пандемії грипу. У 1918 році під час першої світової війни виникла ймовірно найбільша за кількістю смертей пандемія іспанського грипу, яка упродовж 18 місяців забрала життя, за різними даними, від 50 до 100 млн людей у світі.

Пандемії в історії людства

ред.
поч. закін. назва хвороба місце померло
165 180 Чума Антоніна достеменно невідомо, можливо натуральна віспа Римська імперія, Близький Схід невідомо, не менше 5 млн
540 700 Чума Юстиніана / 1-а пандемія чуми чума Північна Африка, Європа, Центральна Азія, Близький Схід близько 100 млн
1334 1353 Чорна смерть / 2-а пандемія чуми чума майже вся Євразія бл. 80 млн
1817 1824 Перша холерна пандемія холера Південно-Східна Азія, Індія, Близький Схід, Східна Африка, Південна Європа бл. 1 млн
1826 1837 (може аж до 1851 року) Друга холерна пандемія холера Південно-Східна Азія, Індія, Європа, Північна Америка, Японія, Китай бл. 2 млн
1846 1860 (може 1837—1863 рр.) Третя холерна пандемія холера Азія, Європа, Північна і Південна Америка, Африка бл. 10 млн
1855 1921 3-я пандемія чуми (Портова смерть) чума Східна Азія, узбережжя Індійського океану, обидві Америки, Австралія 20 млн
1863 1875 Четверта холерна пандемія холера Азія, Європа, Північна і Південна Америка, Африка бл. 2 млн
1881 1896 П'ята холерна пандемія холера Земля бл. 1 млн
1899 1923 Шоста холерна пандемія холера Земля бл. 1 млн
1961 1975?, за іншими думками триває, тому що продовжуються спалахи, які спричинює вібріон Ель-Тор Сьома холерна пандемія холера Азія, Африка бл. 2 млн
1918 1919 Іспанка грип Земля 50—80 млн
1956 1958 Азійський грип грип Земля 1—4 млн
1968 1972 Гонконзький грип грип Земля 1 млн
1978 1979 Епідемія грипу в СРСР у 1978—1979 роках, відома як «Радянський грип», ймовірно пандемія грип початок в СРСР і Китаї, потім поширення по світу 700 тисяч
1981 1975?, триває пандемія ВІЛ-інфекції ВІЛ-інфекція Земля (особливо континент Африка) 35 млн[K 2]
2009 2010 Пандемія «свинячого» грипу свинячий грип весь світ 18 500 осіб, в яких діагноз було лабораторно підтверджено[40]; за припущенням з використанням математичного моделювання — від 151 700 до 575 400 осіб[41][42]
2019 триває[43]. За час пандемії по світу захворіло 687,69 млн людей. Понад 6,8 млн померли. Одужали 660 млн[44]. Пандемія коронавірусної хвороби 2019 коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19) весь світ 6 443 306 осіб[45][K 3]

Економічні наслідки

ред.

У 2016 році комісія з розробки Глобальної системи оцінки ризиків для здоров'я на майбутнє підрахувала, що пандемічні захворювання коштуватимуть світовій економіці понад 6 трильйонів доларів у XXI столітті — понад 60 мільярдів доларів на рік.[46] У тому ж звіті рекомендовано витрачати 4,5 мільярда доларів щорічно на глобальні можливості запобігання та реагування для зменшення загрози пандемічних подій, і ця цифра була збільшена Групою Світового банку до 13 мільярдів доларів у звіті за 2019 рік.[47] Було запропоновано, щоб такі витрати оплачувалися з податку на авіацію, а не з, наприклад, податку на прибуток[48], з огляду на вирішальну роль повітряного транспорту в перетворенні локальних епідемій на пандемії (це єдиний фактор, який враховується в сучасних моделях передачі хвороб на великі відстані[49]).

Очікувалосяся, що пандемія COVID-19 матиме глибокий негативний вплив на світову економіку, можливо, на довгі роки, зі значним падінням ВВП, що супроводжуватиметься зростанням безробіття у всьому світі. Сповільнення економічної активності на початку пандемії COVID-19 мало значний вплив на викиди забруднюючих речовин і парникових газів.[50][51][52] Аналіз кернів льоду, взятих у швейцарських Альпах, виявив зменшення забруднення атмосфери свинцем протягом чотирирічного періоду, що відповідає рокам 1349—1353 рокам (коли "Чорна смерть" спустошила Європу), що свідчить про скорочення видобутку корисних копалин та економічної активності в цілому.[53]

Пандемії в реальності та вигадці

ред.

Холера в реальності та фантастиці

ред.
  • Смерть російського композитора Петра Ілліча Чайковського традиційно приписують холері, швидше за все, заразившись через вживання зараженої води кількома днями раніше,[54] «оскільки вода не була кип'ятена і холера атакувала Санкт-Петербург, така теорія дуже ймовірна…»[55] Мати Чайковського справді померла від холери[56] а його батько захворів на холеру, але одужав.[57] Однак деякі вчені, такі як англійський музикознавець і фахівець з Чайковського Девід Браун і біограф Ентоні Холден, припускають, що його смерть була самогубством.[58]
  • Після землетрусу 2010 року на Гаїті стався спалах холери, локалізований на місцевій базі ООН. Це був найгірший спалах холери в новітній історії, а також найкраще задокументований спалах холери в сучасній системі охорони здоров'я.

Інші знаменитості, які, ймовірно, померли від холери:

Див. також

ред.

Коментарі

ред.
  1. ↑ Більшість медичних джерел, включаючи ВООЗ, не називають таке поширення ВІЛ/СНІД пандемією, а ті, які називають, роблять це у минулому часі, щоб розділити гостру і хронічну фази.
  2. ↑ станом на 2015 рік
  3. ↑ станом на 19 серпня 2022 року

Примітки

ред.
  1. ↑ Porta, Miquel, ed. (2008). Dictionary of Epidemiology. Oxford University Press. p. 179. ISBN 978-0-19-531449-6. [1] (англ.)
  2. ↑ Андрейчин, А. М.; Василишин, З. П.; Виноград, Н. О. (2012). Колесникова, І. П. (ред.). Епідеміологія: Підручник для ВМНЗ IV р.а. Вінниця: Нова Книга. с. 576. ISBN 9789663824123.
  3. ↑ Black death 'discriminated' between victims (ABC News in Science). Australian Broadcasting Corporation. 29 січня 2008. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 3 листопада 2008.
  4. ↑ Black Death's Gene Code Cracked. Wired. 3 жовтня 2001. Архів оригіналу за 26 квітня 2015. Процитовано 12 лютого 2015.
  5. ↑ Health: De-coding the Black Death. BBC. 3 жовтня 2001. Архів оригіналу за 7 липня 2017. Процитовано 3 листопада 2008.
  6. ↑ DeLeo FR, Hinnebusch BJ (September 2005). A plague upon the phagocytes. Nature Medicine. 11 (9): 927—928. doi:10.1038/nm0905-927. PMID 16145573.
  7. ↑ 1918 Pandemics (H1N1 virus). Centers for Disease Control and Prevention. Retrieved 18 April 2020.
  8. ↑ History's deadliest pandemics, from ancient Rome to modern America. The Washington Post. 7 квітня 2020. Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 11 квітня 2020.
  9. ↑ Weekly Virological Update on 05 August 2010. World Health Organization (WHO). 5 серпня 2010. Архів оригіналу за 7 серпня 2015. Процитовано 8 квітня 2020.
  10. ↑ Roychoudhury S, Das A, Sengupta P, Dutta S, Roychoudhury S, Choudhury AP та ін. (December 2020). Viral Pandemics of the Last Four Decades: Pathophysiology, Health Impacts and Perspectives. International Journal of Environmental Research and Public Health. 17 (24): 9411. doi:10.3390/ijerph17249411. PMC 7765415. PMID 33333995.
  11. ↑ WHO Director-General's opening remarks at the media briefing on COVID-19—11 March 2020. World Health Organization. 11 March 2020. Процитовано 11 March 2020. [2] (англ.)
  12. ↑ Coronavirus disease (COVID-19) Pandemic [3] (англ.)
  13. ↑ World Health Assembly agrees to launch process to develop historic global accord on pandemic prevention, preparedness and response. World Health Organization. 1 грудня 2021. Процитовано 2 грудня 2021.
  14. ↑ W.H.O. members agree to begin talks on a global pandemic treaty. The New York Times. 1 грудня 2021. ISSN 0362-4331. Процитовано 2 грудня 2021.
  15. ↑ Zimmer, Carl; Mueller, Benjamin (7 травня 2024). U.S. Tightens Rules on Risky Virus Research - A long-awaited new policy broadens the type of regulated viruses, bacteria, fungi and toxins, including those that could threaten crops and livestock. The New York Times. Архів оригіналу за 7 травня 2024. Процитовано 8 травня 2024.
  16. ↑ White House (6 травня 2024). United States Government Policy for Oversight of Dual Use Research of Concern and Pathogens with Enhanced Pandemic Potential (PDF). Whitehouse.gov. Архів (PDF) оригіналу за 8 травня 2024. Процитовано 8 травня 2024.
  17. ↑ В Афинах можно заглянуть прошлому в лицо. Архів оригіналу за 7 грудня 2010. Процитовано 20 січня 2016.
  18. ↑ Минулі пандемії, що розорили Європу. BBC News, 7 Листопада. 2005
  19. ↑ Сторінка Кембриджського каталогу "Чума і кінець античності". Cambridge.org. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 26 серпня 2010.
  20. ↑ Цитати з книги «Чума і кінець античності» [Архівовано 16 липня 2011 у Wayback Machine.] Lester K. Little, ed., Plague and the End of Antiquity: The Pandemic of 541—750, Cambridge, 2006. ISBN 0-521-84639-0
  21. ↑ Plague, Plague Information, Black Death Facts, News, Photos. Science.nationalgeographic.com. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 3 листопада 2008.
  22. ↑ New MOL Archaeology monograph: Black Death cemetery [Архівовано 28 вересня 2009 у Wayback Machine.]. Археологія в Музеї Лондона
  23. ↑ Смерть у великому масштабі. MedHunters.
  24. ↑ Стефан Баррі і Норберт Гуальді у L'Histoire n° 310, червні 2006 року, ст.45-46, «від третини до двох третин»; Роберт Готфрід (1983). «Чорна смерть» in Dictionary of the Middle Ages, том 2, ст.257-67, «між 25 і 45 відсотками».
  25. ↑ Plague — LoveToKnow 1911 [Архівовано 7 червня 2013 у Wayback Machine.]. 1911encyclopedia.org.
  26. ↑ A List of National Epidemics of Plague in England 1348-1665. Urbanrim.org.uk. 4 серпня 2010. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 26 серпня 2010.
  27. ↑ Jo Revill (16 травня 2004). Black Death blamed on man, not rats | UK news | The Observer. London: The Observer. Процитовано 3 листопада 2008.
  28. ↑ Texas Department of State Health Services, History of Plague. Dshs.state.tx.us. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 3 листопада 2008.
  29. ↑ Black Death. bbc.co.uk. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 3 листопада 2008.
  30. ↑ The Great Plague of London, 1665. The Harvard University Library, Open Collections Program: Contagion.
  31. ↑ Чума. ВООЗ.
  32. ↑ Bubonic plague hits San Francisco 1900—1909. A Science Odyssey. Public Broadcasting Service (PBS).
  33. ↑ Human Plague — United States, 1993—1994, Centers for Disease Control and Prevention
  34. ↑ Віспа - викорінення нагайки. Bbc.co.uk. 5 листопада 2009. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 26 серпня 2010.
  35. ↑ Віспа. Боротьба з глобальною загрозою [Архівовано 7 вересня 2008 у Wayback Machine.], David A. Koplow
  36. ↑ Greg Lange, «Руйнівні епідемії віспи у корінних американців на північно-західному узбережжі Північної Америки в 1770-х роках», 23 Jan 2003, HistoryLink.org, Online Encyclopedia of Washington State History
  37. ↑ Houston CS, Houston S (March 2000). Перша епідемія віспи на канадських рівнинах. Can J Infect Dis. 11 (2): 112—5. PMC 2094753. PMID 18159275.
  38. ↑ The Story Of... Smallpox – and other Deadly Eurasian Germs. Pbs.org. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 26 серпня 2010.
  39. ↑ Stacy Goodling, «Effects of European Diseases on the Inhabitants of the New World». Архів оригіналу за 10 травня 2008. Процитовано 3 лютого 2012.
  40. ↑ H1N1 Still A Pandemic, Says WHO.
  41. ↑ First Global Estimates of 2009 H1N1 Pandemic Mortality Released by CDC-Led Collaboration.
  42. ↑ Fatimah S Dawood, Danielle Iuliano, Carrie Reed, Martin I Meltzer, David K Shay, and alt. Estimated global mortality associated with the first 12 months of 2009 pandemic influenza A H1N1 virus circulation: a modelling study. The Lancet Infectious Diseases. Published: June 26, 2012 DOI:https://doi.org/10.1016/S1473-3099(12)70121-4 [4] (англ.)
  43. ↑ Coronavirus disease (COVID-19) pandemic. www.who.int (англ.). Процитовано 7 травня 2023.
  44. ↑ COVID Live - Coronavirus Statistics - Worldometer. www.worldometers.info (англ.). Процитовано 16 березня 2023.
  45. ↑ WHO Coronavirus Disease (COVID-19) Dashboard. covid19.who.int. Процитовано 19 серпня 2022.
  46. ↑ Global Health Risk Framework—The Neglected Dimension of Global Security: A Framework to Counter Infectious Disease Crises (PDF). National Academy of Medicine. 16 січня 2016. Процитовано 2 серпня 2016.
  47. ↑ World Bank Group (September 2019). Pandemic Preparedness Financing. Status Update (PDF). Washington: World Bank Group. Архів оригіналу (PDF) за 1 березня 2020.
  48. ↑ Pueyo S (12 травня 2020). Jevons' paradox and a tax on aviation to prevent the next pandemic. SocArXiv. doi:10.31235/osf.io/vb5q3.
  49. ↑ Wang L, Wu JT (January 2018). Characterizing the dynamics underlying global spread of epidemics. Nature Communications. 9 (1): 218. Bibcode:2018NatCo...9..218W. doi:10.1038/s41467-017-02344-z. PMC 5768765. PMID 29335536.
  50. ↑ Le Quéré C, Jackson RB, Jones MW, Smith AJ, Abernethy S, Andrew RM та ін. (2020). Temporary reduction in daily global CO2 emissions during the COVID-19 forced confinement. Nature Climate Change. 10 (7): 647—653. Bibcode:2020NatCC..10..647L. doi:10.1038/s41558-020-0797-x. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка)
  51. ↑ Pollution made COVID-19 worse. Now, lockdowns are clearing the air. National Geographic Magazine. 8 квітня 2020. Архів оригіналу за 9 квітня 2020. Процитовано 22 червня 2020.
  52. ↑ Bauwens M, Compernolle S, Stavrakou T, Müller JF, van Gent J, Eskes H та ін. (June 2020). Impact of Coronavirus Outbreak on NO2 Pollution Assessed Using TROPOMI and OMI Observations. Geophysical Research Letters. 47 (11): e2020GL087978. Bibcode:2020GeoRL..4787978B. doi:10.1029/2020GL087978. PMC 7261997. PMID 32836515.
  53. ↑ The Black Death helped reveal how long humans have polluted the planet. Popular Science Magazine. 25 вересня 2017. Процитовано 22 червня 2020.
  54. ↑ Brown, Man and Music, 430–32; Holden, 371; Warrack, Tchaikovsky, 269—270.
  55. ↑ {{cite book}}: Порожнє посилання на джерело (довідка) (resumante variajn teoriojn laŭ kiuj kio mortigis la komponiston Ĉajkovskij, inklude la ideon de lia frato Modest ke Ĉajkovskij trinkis ĥoler-infestitan akvon la tagon antaŭ li malsaniĝis).
  56. ↑ David Brown, Early Years, 46.
  57. ↑ Holden, 23.
  58. ↑ Brown, Man and Music, 431–35; Holden, 373—400.
  59. ↑ Asimov, Isaac (1982), Asimov's Biographical Encyclopedia of Science and Technology (2a rev. eld.), Doubleday
  60. ↑ Susan Nagel, Marie Thérèse: Child of Terror, p. 349—350.
  61. ↑ . ISBN 978-0-673-99001-3. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  62. ↑ Smith, Rupert, The Utility of Force, Penguin Books, 2006, paĝo 57


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пандемія&oldid=44876342