Центра́льна А́зія — великий регіон Азії, який не має виходу до моря. Попри певну невизначеність його кордонів, виділяються загальні характеристики даного регіону — Центральна Азія історично завжди асоціювалася з кочовими народами та Великим шовковим шляхом. Центральна Азія завжди була місцем, де сходилися люди, товари та ідеї з різних кінців Євразійського континенту — Європи, Близького Сходу, Південної та Східної Азії.

Центральна Азія
Континент Азія
Спільний кордон із Південна Азія, Середній Схід
Наука, що вивчає об'єкт Central Asian studiesd
Розташування на мапі
Роботи в колекції Національна галерея Вікторії
Економіка теми economy of Central Asiad
Демографія теми demographics of Central Asiad
Кількість дітей, які не вчаться в школі 1 272 059[1]
Категорія мап на Вікісховищі d
CMNS: Центральна Азія у Вікісховищі

Координати: 45°18′ пн. ш. 63°54′ сх. д. / 45.300° пн. ш. 63.900° сх. д. / 45.300; 63.900

Уперше виділив Центральну Азію як окремий регіон світу географ Александер фон Гумбольдт (1843).

У загальній історії Центральної Азії, підготовленій ЮНЕСКО, визначення регіону ґрунтується на його кліматичних особливостях, і сам регіон включає Монголію, Західний Китай, Пенджаб, північну Індію та північний Пакистан, північно-східний Іран, Афганістан, райони азійської Росії південніше тайгової зони та п'ять колишніх радянських середньоазійських республік.

Існує й інший метод визначення кордонів Центральної Азії — виходячи з етнічного складу населення (за основу беруться райони, де мешкають східно-тюркські народи, монголи та тибетці). Сюди входять Сіньцзян, тюркомовні регіони Південного Сибіру, п'ять колишніх радянських республік (хоча Таджикистан населений іраномовними народами) і афганський Туркестан.

Загальна статистикаРедагувати

Прапор Герб Мапа Назва

офіційна назва

Назва державною мовою Форма правління Валюта Столиця Площа[2] Населення[3]
  Казахстан

Республіка Казахстан

каз. Қазақстан (Қазақстан Республикасы)

рос. Казахстан (Республика Казахстан)

Республіка Казахстанський тенге Нур-Султан 2 724 900 17 522,0
  Киргизстан

Киргизька Республіка

кирг. Кыргызстан (Кыргыз Республикасы)

рос. Киргизия (Киргизская республика)

Республіка Сом Бішкек 199 951 5 496,7
  Таджикистан

Республіка Таджикистан

тадж. Тоҷикистон (Ҷумҳурии Тоҷикистон) Республіка Сомоні Душанбе 143 100 7 768,4
  Туркменістан

Республіка Туркменістан

туркм. Türkmenistan (Türkmenistan Döwleti) Республіка Туркменський манат Ашгабат 488 100 5 054,8
  Узбекистан

Республіка Узбекистан

узб. O’zbekiston (O‘zbekiston Respublikasi) Республіка Узбецький сом Ташкент 447 400 28 394,2

Центральна Азія чи Середня Азія?Редагувати

 
Рельєф Центральної Азії

В українській географічній науці існує також поняття Середньої Азії, яке було запроваджене в СРСР для позначення Узбекистану, Туркменістану, Таджикистану і Киргизстану (іноді також Казахстану).

У багатьох виданнях та мовах немає відмінностей між поняттями «Середня Азія» та «Центральна Азія», що іноді призводить до труднощів при перекладі та різних непорозумінь. Під «Середньою Азією» розумілися тільки 4 колишніх радянських республіки — Узбекистан, Киргизстан, Таджикистан і Туркменістан, виключаючи Казахстан. Така обставина пояснюється розподілом СРСР на економічні райони. В ті часи в Центральній Азії були два радянські економічні райони — Середньоазійський економічний район і Казахстанський економічний район. Звідси й розподіл на Середню Азію та Казахстан. У 1992 році Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв на спільній зустрічі голів держав Середньої Азії в Південно-Казахстанській області у місцевості Ордабаси запропонував відмовитися від поняття «Середня Азія та Казахстан» на користь іншого — «Центральна Азія». Зважаючи на це, нині щодо колишніх радянських азійських республік доречніше використовувати топонім Центральна Азія, що й відображено в сучасних словниках[4], посібниках[5]. За Національними (державними) статистичними класифікаціями (класифікаторами) (див. Класифікація країн світу. Додаток Г), вираз Central Аsia українською слід передавати як Центральна Азія[6].

Геополітична ситуація і лідерствоРедагувати

 
Центральна Азія

Центральноазійські республіки — Казахстан, Узбекистан, Туркменістан, Таджикистан, Киргизстан — проголосили незалежність на початку 1990-х років (розпад СРСР). У всіх державах утвердили нові конституції, сформували органи державної влади. В основі моделі суспільного устрою незалежних держав Центральної Азії, які виникли на пострадянському просторі, — збереження давніх та племінних традицій у поєднанні з сучасними реаліями[7].

У політиці в центральноазійських країнах простежується своєрідна тенденція становлення суворих режимів, які очолюють харизматичні лідери.

Авторитарним лідером, приміром, був президент Узбекистану Іслам Карімов. Йому належать слова: «У нашій республіці можуть бути або демократія, або порядок. Я обрав порядок»[7].

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. Інститут статистики ЮНЕСКО
  2. Країни за площею. CIA. Архів оригіналу за 31 січня 2014. Процитовано 4 листопада 2012 року. (англ.)
  3. Країни за населенням. CIA. Архів оригіналу за 27 вересня 2011. Процитовано 4 листопада 2012 року. (англ.)
  4. Центральная Азия Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine. // Геоэкономический словарь-справочник / В. А. Дергачев. — Одесса: ИПРЭЭИ НАН України, 2004.]
  5. Економічна і соціальна географія світу: навч. посіб. для студ. геогр. спец. вищ. навч. закл. / О. Шаблій та ін. ; ред. С. П. Кузик. — Л. : Світ, 2002. — 672 с.: рис., табл. — Бібліогр.: с. 668. — ISBN 966-603-178-7
  6. Національні (державні) статистичні класифікації (класифікатори). Класифікація країн світу. Додаток Г. Архів оригіналу за 3 жовтня 2017. Процитовано 14 лютого 2017. 
  7. а б Фелікс Рудич. Політичний клас у сучасній Україні: передумови становлення (Частина 1) // Віче № 9, 2009. Архів оригіналу за 27 грудня 2013. Процитовано 26 грудня 2013. 

ЛітератураРедагувати

  • Пострадянські республіки Центральної Азії в умовах геополітичних викликів наприкінці ХХ — початку ХХI ст. : монографія / Б. С. Левик ; Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Донецьк: ТОВ «Схід. видавн. дім», 2014. — 188 с. — Бібліогр.: с. 165—187. — ISBN 978-966-317-235-4.
  • (рос.) Синицын В. М. Центральная Азия. — М. : Гос. изд-во географической литературы, 1959. — 456 с. — 4000 прим.
  • (рос.) Синицын В. М. [1] / АН СССР. М-во геологии и охраны недр. Лаборатория геологии угля. — М.—Л. : Изд-во АН СССР. Ленингр. отд-ние, 1962. — 268 с. — 1400 прим. Архівовано з джерела 17 квітня 2021

ПосиланняРедагувати