Ташкент

столиця Узбекистану, адміністративний центр Ташкентської області

Ташке́нт (узб. Toshkent) — столиця Узбекистану, адміністративний центр Ташкентської області. Найбільше за чисельністю населення місто Узбекистану і Центральної Азії, центр Ташкентської міської агломерації, найважливіший авіаційний, залізничний і автомобільний вузол, а також політичний, економічний, культурний і науковий центр країни. Адміністративно місто поділяється на 11 районів.

Ташкент
Toshkent
Герб Прапор
Герб Ташкенту Прапор Ташкенту
Основні дані
41°19′01″ пн. ш. 69°16′00″ сх. д. / 41.31694° пн. ш. 69.26667° сх. д. / 41.31694; 69.26667Координати: 41°19′01″ пн. ш. 69°16′00″ сх. д. / 41.31694° пн. ш. 69.26667° сх. д. / 41.31694; 69.26667
Країна Узбекистан Узбекистан
Регіон Ташкентська область
Столиця для Ташкентська область і Узбекистан

Межує з

— сусідні нас. пункти
Ташкентська область ?
Поділ
  • 12 районів
  • Засновано II ст. до н. е.
    Перша згадка 2 століття до н. е.
    Площа 334,8 км²
    Населення 2 622 700 (2020)
    Висота НРМ 455  м
    Водойма Чирчик
    Назва мешканців ташкентці
    Міста-побратими див. тут
    Телефонний код +998 71
    Часовий пояс UTC+5
    Номери автомобілів 01 — 09, (10, 30 — старі)
    GeoNames 1484839, 1512569
    OSM r2216724  ·R
    Поштові індекси 100000
    Міська влада
    Мер міста Jahongir Abidovich Artykhodzhaevd
    Вебсайт tashkent.uz
    Мапа
    Мапа
    Ташкент. Карта розташування: Узбекистан
    Ташкент
    Ташкент
    Ташкент (Узбекистан)


    CMNS: Ташкент у Вікісховищі

    Етимологія ред.

    Ташкент, імовірно, означає Кам'яне місто (від узб. tosh — «каміння», узб. kent — «місто»).)[1].

    Географія ред.

     
    Вид міста з космосу

    Ташкент розташований на сході країни, у рівнині річки Чирчик, на висоті 440–480 м над рівнем моря.

    На схід і північний схід від Ташкента розташовані відроги західного Тянь-Шаню.

    Площа міста сягає 30 тисяч гектарів.

    Клімат ред.

    Клімат Ташкента — субтропічно-континентальний, але кількість опадів, у порівнянні з низовинним напівпустельними та пустельними областями, внаслідок близькості гір тут є достатньо значною. Морози зазвичай не бувають тривалими, але за ясної зимової погоди температура подеколи знижується до -20 °C і нижче, влітку температура нерідко досягає 35–40 °C у затінку. Мінімальна температура — -29,5 °C (20 грудня 1930 року), максимальна — +44,5 °C (30 липня 1983 року).

    Клімат
    Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
    Абсолютний максимум, °C 22,2 25,7 32,5 36,4 39,9 43 44,6 43,1 39,8 37,5 31,1 27,3 44,6
    Середній максимум, °C 6 8,1 14 22,1 27,1 33,2 35,8 34,2 29 21,4 14,4 8,9 21,2
    Середня температура, °C 0,9 2,5 8,3 15,7 20,2 25,7 27,8 25,7 20,3 13,6 8,1 3,7 14,4
    Середній мінімум, °C −2,6 −1,4 4 10 13,6 17,9 19,6 17,5 12,7 7,6 3,7 0,2 8,6
    Абсолютний мінімум, °C −28,5 −25,6 −16,9 −6,3 −1,7 3,8 8,2 5,6 0,1 −11,2 −22,1 −29,5 −29,5
    Норма опадів, мм 55 47 72 64 32 7 4 2 5 34 45 53 420

    Екологічна ситуація ред.

    Іноді в Ташкенті буває несприятлива екологічна ситуація, — тоді в місті спостерігається значна задимленість, в результаті якої видимість становить не більше 1,5–3 км[2]. У цих випадках гори на горизонті, зазвичай (за прозорого повітря в місті) доступні зору, стають невидимими або їх видно вкрай погано.

    Населення ред.

    Уже 1983 року населення Ташкента становило 1 902 000 осіб (при території 256 км²; див. нижче). У СРСР місто за чисельністю населення займало четверте місце (після Москви, Ленінграда та Києва).

    Чисельність постійного населення Ташкента станом на 1 січня 2009 року становила 2 206,3 тисяч осіб (існують неофіційні оцінки, що враховують тимчасових мігрантів, згідно з якими населення Ташкента коливається від 2,6 до 3,2 млн осіб). Його змінюваність демонструють нижче наведені дані:

    Рік 1975 1983 1999 2009
    Чисельність
    населення, млн осіб
    1,6 1,9 2,1 2,2

    Етнічний склад населення Ташкента наведено згідно з даними на 2008 рік (і в порівнянні з показниками на 1970 рік):

    Рік Етнічний розподіл
    1970 росіяни — 41 %, узбеки — 37 %, татари — 7 %, євреї — 4 %, українці — 2,9 %
    2008 узбеки — 63 %, росіяни — 20 %, татари (в тому числі і кримські татари) — 4,5 %, корейці —
    2,2 %, казахи — 2,1 %, таджики — 1,2 %, інші національності (в тому числі і українці) — 7 %[3].

    Українці в Ташкенті ред.

    Ташкент — місце найбільшого скупчення українців в Азії і одне з найбільших у діаспорі[4].

    Коли Ташкент був головним містом Туркестанського генерал-губернаторства (18671917), там, переважно наприкінці XIX століття, почали селитися українці. У 191718 роки місто було осередком українського життя у всьому Туркестані — так, у квітні 1917 була зорганізована Українська Центральна Громада Туркестану; у 1918 році діяла Українська Крайова Рада Туркестану та її орган — Український Виконавчий Комітет, «Просвіта», виходив тижневик «Туркестанська Рада».

    По зміцненні радянської влади в Ташкенті 1920 року український рух завмер. У 1930-их роках у кількох школах викладали українську мову, у Педагогічному Інституті діяв український відділ.

    Під час Німецько-радянської війни у 194144 роки до Ташкента евакуйовано чимало українців (в тому числі і О. П. Довженка), і тоді радіо Ташкенту мало українські передачі.

    Станом на 1970 рік у місті нараховувалось 40 700 етнічних українців (або 2,9 % від загалу). Проте в умовах повоєнного СРСР ташкентські українці русифікувалися.

    Зі здобуттям Узбекистаном незалежності (1991) чимало етнічних українців покинуло місто та країну, перебравшись або до України, або до Росії. І нині (2000-ні) українська громада Ташкента є нечисленною. Формами її самоорганізації та підтримання культурних і мовних традицій є Український культурний центр «Батьківщина» (заснований у 1993 році); українська недільна школа.

    У Ташкенті здійснює свою діяльність Посольство України в Республіці Узбекистан[5]. У середній школі імені Т. Шевченка, збудованій після землетрусу 1966 року українськими будівельниками, здійснюється викладання української мови та літератури. У грудні 2002 року в ході офіційного візиту Президента України Леоніда Кучми до Республіки Узбекистан перед одним з корпусів цієї школи відбулося урочисте відкриття ташкентського пам'ятника Тарасові Шевченку[6].

    Адміністративний поділ ред.

    Ташкент поділяється на 11 районів: Шайхантаурський, Сабір-Рахимовський, Учтепинський, Чиланзарський, Мірзо-Улугбекський, Мірабадський, Яккасарайський, Юнусабадський, Бектемирський, Сергелійський, Хамзинський.

    район узб.[7] Населення
    тис. осіб[8]
    Площа
    км²
    щільність
    населення
    осіб/км²
    Бектемірський Бектемир 27,5 20,5 1 341
    Мірзо-Улугбецький[9] МирзоУлуғбек 245,2 31,9 7 687
    Мірабадський[9] Миробод 122,7 17,1 7 175
    Сабір-Рахімовський СобирРахимов 305,4 34,5 8 852
    Сергелійський Сергели 149,0 56,0 2 661
    Учтепинський[9] Учтепа 237,0 28,2 8 404
    Хамзинський Хамза 204,8 33,7 6 077
    Чиланзарський Чилонзор 217,0 30,0 7 233
    Шайхантахурський[9] Шайхонтохур 285,8 27,2 10 507
    Юнусабадський[9] Юнусобод 296,7 41,1 7 219
    Яккасарайський[9] Яккасарой 115,2 14,6 7 890
    Ташкент Тошкент 2 206,3 334,8 6 590

    Економіка ред.

    Промисловість ред.

    У Ташкенті успішно функціонують понад 160 значних підприємств промисловості. У місті виробляють літаки, залізничні вагони, трактори, екскаватори, різні види сільгоспотехніки, електротрансформатори, різноманітні прилади і механізми, медичне та електронне обладнання, кабелі, сучасну побутову техніку, в тому числі телевізори, прядильну і текстильну техніку, лакофарбові вироби та чимало іншої продукції.

     
    В'їзд до ДАТ Ташкентське авіаційно-промислове об'єднання імені Чкалова

    До найбільших підприємств Ташкента належать:

    • ДАТ Ташкентське авіаційно-промислове об'єднання імені Чкалова;
    • ДАТ «Ташкентський тракторний завод»;
    • АТ «O'zkabel»;
    • АТ «Toshkent truba zavodi»;
    • АТ «243-sonli zavod»;
    • «Algoritm»;
    • «SovPlastItal».

    За результатами 2006 року було вироблено імпорто-замінної продукції на суму понад 114,2 млрд сум, що забезпечило додатковий обсяг експорту в 8,2 млн. доларів США[10].

    Транспорт ред.

     
    Автобус Mercedes Benz маршруту № 60 («Північний вокзал-Юнус-Абад 17 квартал») на зупинці «Північний вокзал»

    Станом на 2009 рік у Ташкенті діяло сім трамвайних маршрутів, 117 автобусних і 36 — маршрутних таксі, а також три лінії метрополітену з 29 станціями. Вранці 2 травня 2016 року трамвайний вагон № 2006 здійснив свій останній рейс 17 маршрутом. Після цього трамвайна інфраструктура у Ташкенті повністю припинила своє існування.

    На автобусні маршрути припадає 65 відсотків всіх пасажирських перевезень. Влада міста з міркувань економії ухвалила намір закрити тролейбусне сполучення, і замінити його на автобуси «Ісузу», які виробляє Самаркандський автомобільний завод.

    Місто обслуговують міжнародний аеропорт «Ташкент» і один залізничний вокзал.

    Від 1977 року в узбецькій столиці діє метрополітен.

    Соціальна сфера: медицина та освіта[11] ред.

    Медицина ред.

    Кваліфіковані медичні послуги населенню надають 109 лікарень, 614 поліклінік, чимало з яких є сімейними, 594 аптеки, 5 санаторіїв для дорослих, 8 санаторіїв-профілакторіїв, 4 дитячі санаторії та 2 пансіонати.

    Ташкент є осередком сучасної медицини. Згідно з державною програмою удосконалення системи охорони здоров'я у місті відкриті спеціалізовані наукові центри екстреної меддопомоги, мікрохірургії ока, кардіології, хірургії, онкології. Також постійною є діяльність з будівництва, реконструкції, оновлення та оснащення новим обладнанням усіх медичних закладів.

    Освіта ред.

     
    Ташкентський Вестмінстерський університет

    Узбецька столиця — великий освітньо-науковий центр. Тут працюють Академія наук Узбекистану, що об'єднує понад 40 науково-дослідницьких інститутів, 3 регіональні відділення; Академія державної та суспільної розбудови при Президенті Республіки Узбекистан.

    У Ташкенті розташовані понад 30 вищих навчальних закладів, в тому числі Національний університет Республіки Узбекистан, консерваторія, Ташкентський медичний інститут, Ташкентський педіатричний медичний інститут, Ташкентський Державний Юридичний Інститут, Ташкентський державний економічний університет, Ташкентський університет інформаційних технологій та інші.

    У Ташкенті функціонують філіали провідних вишів світу — Міжнародного Вестмінстерського університету, МДУ, Російської економічної академії імені Г. Плеханова, Російського державного університету нафти і газу імені І. Губкіна, Сінгапурського інституту розвитку менеджменту, філіал Туринського політехнічного університету.

    Загальноосвітня сфера Ташкента представлена понад 300 школами, 117 академічними ліцеями та професійними коледжами. Серед позашкільних освітніх закладів міста — 30 музичних і 25 спортивних шкіл.

    Культура ред.

    Ташкент є великим культурним осередком країни та Центральної Азії. Тут розташовані численні музеї, театри (третина всіх узбецьких театрів) і концертні зали, цирк, кінотеатри, бібліотеки (Національна бібліотека Узбекистану імені Алішера Навої), парки, ботанічний сад, зоопарк і аквапарк, інші заклади культури.

    Театри та музеї ред.

     
    Театр опери та балету ім. Навої

    Ташкентські театри:

    Ташкентські музеї[12]:

    • Будинок-музей Айбека Муси Ташмухамедова;
    • Клуб-музей Анни Ахматової;
    • Меморіальний Музей Тамари Ханум;
    • Меморіальний будинок-музей Юлдаша Ахунбабаева;
    • Меморіальний будинок-музей Урала Тансикбаєва;
    • Будинок-музей Гафура Гуляма;
    • Будинок-музей Мухтара Ашрафі;
    • Музей-квартира Сулеймана Юдакова;
    • Музей охорони здоров'я;
    • Ташкентський Будинок Фотографії;
    • Будинок-музей Сергія Бородина;
    • Музей Сергія Єсеніна

    Парки, рекреація та дозвілля ред.

    Ташкентська оаза, в якій розташоване місто, є унікальним місцем у регіоні середньоазійських пустель. Са́ме тому дуже важливим є збереження мікроклімату паркової зони міста. Нині численні ташкентські парки є головним місцем дозвілля та рекреації жителів і гостей міста[13]:

     
    У центральному Парку Навої

    Низка невеликих парків, по суті скверів, міста є меморіальними місцями або оригінальними артоб'єктами — центральний сквер імені Аміра Тимура, Парк кераміки, Японський сад (у районі Міжнародного бізнес-центру); природохоронними та науково-дослідницькими зонами — Ташкентський зоопарк і Ташкентський ботсад; суто зонами дозвілля та розваг, в тому числі елітних — Ташкентський аквапарк, парк розваг «Ташкент-Ленд», Ташкентський Гольф-клуб «на Озерах».

    Улюбленим місцем променадів містян і гостей Ташкента є набережна Анхору.

    Архітектура ред.

     
    Медресе Кукельдаш
     
    Будинок друку і теперішній державний історичний музей
     
    Православна церква Олександра Невського в Ташкенті

    У Ташкенті збереглися й відреставровані (у виключних випадках відновлені повністю, тобто є репліками) низка історико-культурних пам'яток, що є взірцями ісламської архітектури XIVXIX століть: медресе Баракхана, Абдулкасима та Кукельдаш (всі три — XVI ст.), мавзолеї Зайнутдіна-бобо (XIV–XVI ст.ст.), Зангі-ата (XV–XVI ст.ст.), Каффола Шоший (XVI ст.) та Калдиргочбія (Толе бі) (XVIII ст.), мечеті Намагох і Джамі (обидві — XIX ст.) Ставши у 1867 році головним містом Туркестанського генерал-губернаторства, Ташкент почав зазнавати впливу російської та популярної на той час у Російській імперії західної архітектури, відтак у місті були зведені будівлі у невластивих східним містам європейських стилях, що переважно тяжіли до еклектизму, будучи сумішшю різних стилів — від так званого «російського класицизму» до модерну, а нерідко і з використанням національних традицій, зокрема у декорі. Найяскравішою пам'яткою цієї доби став ташкентський палац Романових (архітектори В. С. Гейнцельман, О. Л. Бенуа, 1891).

    У радянському Ташкенті, який змінив статус на столицю спершу Туркестанської АРСР, а потому Узбецької РСР здійснювалось будівництво численних адміністративних споруд, будівель громадського призначення. Був створений будівельний трест «Головташкентбуд» (головним інженером і начальником тресту працював уродженець України Марцинюк Іван Віталійович). Найвидатнішими будівлями цього періоду стали[14]:

    Після руйнівного Ташкентського землетрусу (1966) Ташкент було відбудовано за допомогою всіх союзних республік. Серед прикметних споруд другої половини 196080-х років:

    Значних змін з 1990-х років зазнала центральна площа Ташкента — на перейменованому майдані Мустакіллік (Незалежності) було здійснено роботи з реконструкції та благоустрою, споруджено низку нових пам'ятників. У 2000-х капітальне будівництво у місті відновилося, й особливо інтенсивним воно було напередодні вересня 2009 року, коли місто святкувало свій 2200-літній ювілей.

    Міста-побратими ред.

    У Ташкента встановлені побратимські стосунки з понад 10 містами світу, в тому числі і українським Дніпром[джерело?]:

    Керівництво Ташкенту ред.

    Голови міськвиконкому ред.

    1. Хусаїнов С. (1950 — 1951)
    2. Гуламов Расул (1951 — 29 серпня 1952)
    3. Магрупов Х.А. (29 серпня 1952 — 195.3)
    4. Гуламов Расул (1955 — 1956)
    5. Нішанов Рафік Нішанович (1962 — 1963)
    6. Казімов Вахід Ахунович (1972 — 1985)
    7. Мірсаїдов Шукурулла Рахматович (1985 — 1988)

    1-і секретарі міськкому КП Узбекистану ред.

    1. Ходжаєв Фахмутдін Ходжайович (1950 — 27 серпня 1952)
    2. Абдуразаков Малік Абдуразакович (27 серпня 1952 — квітень 1955)
    3. Гуламов Расул (1956 — січень 1958)
    4. Ходжаєв Фахмутдін Ходжайович (січень 1958 — 1959)
    5. Муртазаєв Каюм (лютий 1960 — березень 1965)
    6. Расулов Саліх Рашидович (березень 1965 — 15 лютого 1973)
    7. Ходжаєв Асаділла Ашрапович (15 лютого 1973 — грудень 1978)
    8. Умаров Учкун (грудень 1978 — 1985)
    9. Сатін Борис Федорович (1985 — серпень 1989)
    10. Фазилбеков Атхамбек Ібрагімович (серпень 1989 — 14 вересня 1991)

    Хокіми (губернатори) ред.

    1. Фазилбеков Атхамбек Ібрагімович (4 січня 1992 — 1994)
    2. Туляганов Козім Носірович (1994 — 2001)
    3. Шаабдурахманов Рустам Мавзурович (26 вересня 2001 — 22 квітня 2005)
    4. Тухтаєв Абдукаххар Хасанович (22 квітня 2005 — 18 лютого 2011)
    5. Усманов Рахмонбек Джахонгірович (18 лютого 2011 — 26 квітня 2018)
    6. Артикходжаєв Джахонгір Абідович (в.о. 26 квітня 2018 — 21 грудня 2018, 21 грудня 2018 — 16 січня 2023)
    7. Рахмонов Бахтійор Султанович (в.о. з 16 січня 2023)

    Відомі уродженці ред.

    Відомі люди ред.

    Ташкент як столиця узбецької держави є місцем життя і творчості багатьох діячів саме національної культури та історії.

    Відомі ташкентці[16]:

    • Юнус Раджабі — академік, народний артист Узбекистану, композитор, видатний співак, інструменталіст-виконавець, фольклорист, організатор і керівник музичних колективів, педагог і громадський діяч;
    • Абдулла Кадирі — відомий поет і письменник, драматург і публіцист, основоположник жанру романа в узбецькій літературі;
    • Озод Шарафиддинов — літературознавець і літератор;
    • Ойбек (Муса Ташмухамедов) — узбецький радянський поет і письменник, Народний письменник Узбекистану (1965), Академік АН Узбекстану (1943), лауреат Державної премії СРСР (1946, за історико-біографічний роман «Навої»);
    • Джалілов Обід Джалілович — Народний артист Узбекстану (1939), актор Узбецького державного академічного драматичного театру;
    • Зикір Мухамеджанов — відомий узбецький і радянський кіно- і театральний актор;
    • Аброр Хідоятов — відомий узбецький і радянський актор театру, Народний артист (1945), лауреат Державної премії (1949), нагороджений орденами і медалями. Його іменем названий Державний драматичний театр у Ташкенті;
    • Абдулла Авлоні — великий поет, письменник, драматург, педагог, журналіст і народний діяч, один із засновників узбецької культури і літератури;
    • Гафур Гулям — відомий узбецький письменник, літературознавець і перекладач;
    • Саїд Ахмад — узбецький прозаїк і драматург, майстер узбецького оповідання; Герой Узбекистану, Народний письменник Узбекистану, Заслужений діяч мистецтв Узбекистану.
    • Турсунов Мінавар Турсунович — заступник голови Ради міністрів Узбецької РСР, міністр закордонних справ Узбецької РСР.
    • Холендро Дмитро Михайлович — російський письменник, сценарист.
    • Шварц Лев Олександрович (1898—1962) — радянський російський піаніст і композитор
    • Юровський Олександр Якович (1921—2003) — російський сценарист, кінодраматург
    • Файзієв Латіф Абидович (1929—1994) — узбецький кінорежисер
    • Гришокіна Валентина Павлівна (* 1944) — українська акторка кіно та дубляжу.

    Уродженцями Ташкента також є Герой Радянського Союзу Костянтин Уржунцев; видатні радянські вчені-хіміки Сабір Юнусов та Хамдан Усманов; українські акторка Народна артистка України (1982) Лариса Кадирова та художник член Національної спілки художників України вінничанин Олександр Рожков; радянський естрадний співак Юрій Антонов. Брюханов Віктор Петрович перший директор ЧАЕС

    Примітки ред.

    1. Макс Фасмер. Этимологический словарь русского языка. Перевод с немецкого и дополнения члена-корреспондента АН СССР О. Н. Трубачева. М.: «Прогресс», 1986.
    2. Информационная экосеть sreda.uz Смог над Ташкентом. Архів оригіналу за 21 жовтня 2011. Процитовано 29 червня 2010. 
    3. Етнічний склад населення Ташкента на 2008 рік на www.tashkent.uz [Архівовано 11 січня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
    4. Ташкент // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
    5. Посольство України в Республіці Узбекистан
    6. Співробітництво в культурно-гуманітарній сфері // Інформація про поточний стан і перспективи двосторонього співробітництва між Республікою Узбекистан та Україною [Архівовано 13 січня 2010 у Wayback Machine.] на Офіційна вебсторінка Посольства Республіки Узбекистан в Україні [Архівовано 13 січня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
    7. Адміністративно-територіальний поділ на сайті хокіміята міста Ташкента [Архівовано 26 липня 2010 у Wayback Machine.] (узб.)
    8. Адміністративно-територіальний поділ на сайті хокіміята міста Ташкента [Архівовано 26 липня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
    9. а б в г д е Мірзо-Улугбецький район раніше мав назву Куйбишевський район, Мірабадський — Ленінський, Учтепинський — Акмаль-Ікрамовський, Шайхантахурський — Жовтневий, Юнусабадський — Кіровський, Яккасарайський — Фрунзенський район.
    10. Про місто (Ташкент) [Архівовано 25 січня 2012 у Wayback Machine.] (рос.) на Офіційна вебсторінка міста [Архівовано 19 січня 2012 у Wayback Machine.]
    11. Соціальна сфера[недоступне посилання з липня 2019] (рос.) на Офіційна вебсторінка міста [Архівовано 19 січня 2012 у Wayback Machine.]
    12. Музеї Ташкента. Інформація та список найкращих та найцікавіших музеїв Ташкента [Архівовано 3 січня 2010 у Wayback Machine.] // Театри Узбекистану [Архівовано 3 січня 2010 у Wayback Machine.] на www.orexca.com («Орієнтал експрес Центральна Азія», вебресурс, присвячений мандрівкам та туризму до Центральної Азії) [Архівовано 7 січня 2010 у Wayback Machine.] (англ.) (рос.)
    13. Рекреаційні зони і парки Ташкента [Архівовано 3 січня 2010 у Wayback Machine.] // Театри Узбекистану [Архівовано 3 січня 2010 у Wayback Machine.] на www.orexca.com («Орієнтал експрес Центральна Азія», вебресурс, присвячений мандрівкам та туризму до Центральної Азії) [Архівовано 7 січня 2010 у Wayback Machine.] (англ.) (рос.)
    14. Умаров У. У. Ташкент // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1984. — Т. 11, кн. 2 : Українська Радянська Соціалістична Республіка. — 494, [2] с., [36] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 2 арк с., стор. 158
    15. Карамель «Лайма». Зроблено в Ташкенті., стаття за 7 травня 2007 року на www.gorod.lv. Архів оригіналу за 5 червня 2008. Процитовано 29 червня 2010. 
    16. Відомі ташкентці [Архівовано 2 лютого 2012 у Wayback Machine.] (рос.) на Офіційна вебсторінка міста [Архівовано 19 січня 2012 у Wayback Machine.]

    Література ред.

    Посилання ред.