Абдула Кадирі
| Абдулла Кадирі | ||||
|---|---|---|---|---|
| Abdulla Qodiriy | ||||
 Абдулла Кадирі | ||||
| Псевдонім | Джулкунбай | |||
| Народився |
10 квітня 1894 м. Ташкент (Російська імперія) | |||
| Помер |
4 жовтня 1938 (44 роки) м. Ташкент, Узбецька РСР | |||
| Поховання | Ташкент | |||
| Громадянство |
 СРСР | |||
| Діяльність | письменник | |||
| Мова творів | узбецька | |||
| Роки активності | 1920—1930-і роки | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
 Абдула Кадирі у Вікісховищі | ||||
Абдулла Кадирі (узб. Abdulla Qodiriy, псевдонім: Джулкунбай; *10 квітня 1894, Ташкент, Російська імперія — 4 жовтня 1938, Ташкент, Узбецька РСР) — відомий узбецький радянський письменник і журналіст. Він є культовим письменником у середовищі сучасної узбецької інтелігенції, проте лишається маловідомим поза межами Узбекистану. Жив, працював і помер (був репресований) у Ташкенті.
Біографія ред.
Абдулла Кадирі народився у Ташкенті 10 квітня 1894 року. Закінчив так звану «російсько-тубільну» школу.
У 1926 році закінчив літературний інститут імені В. Брюсова в Москві.
За радянських часів А. Кадир працював у Ташкенті в узбецькому сатиричному журналі «Муштум» («Кулак»; 1923—26), одним із організаторів і членів редакції якого був, і де друкувалися його сатиричні оповідання та фейлетони, що користувалися великим успіхом у читачів.
Абдулла Кадир був репресований — у 1938 році його розстріляли. Похований на кладовищі Хужа-Аламбардор (Камалан) у Ташкенті. Посмертно реабілітований.
Іменем Абдулла Кадирі названі одна з вулиць у Ташкенті, школа № 198, махаллі, Джизацький державний педагогічний інститут[1]. На ташкентській Алеї Поетів (на проспекті Навої) встановлено погруддя письменника[2].
За не надрукованою п'єсою Абдулли Кадирі, написаної ним у 1930-ті і збереженої у чернетках, відомий театральний режисер Марк Вайль поставив п'єсу «Білий білий чорний лелека» у своєму експериментальному театрі «Ільхом» у Ташкенті[3].
Творчість ред.
Твори Кадира присвячені життю узбецького народу в XIX столітті, а також колективізації (повість «Абід-Кетмень»). У дореволюційних творах письменника помітним є вплив джадидизму, буржуазно-ліберального руху за оновлення традиційного суспільства мусульман Російської імперії.
У своїх перших творах — оповіданні «Розпусник» (1915) і п'єсі «Нещасний наречений» (1915) автор з м'яким доброзичливим гумором зобразив риси старого узбецького побуту.
Абдулла Кадирі — також автор циклів сатиричних оповідань («Про що говорить упертий Ташпулат», «Із щоденника Калвака Махзума»), нарисів, публіцистичних і критичних літературознавчих статей; працював над складанням «Повного російсько-узбецького словника» (1934).
- Обсяжні твори:
Виноски ред.
- ↑ Вебсторінка Джизацького державного педагогічного інституту імені Абдулла Кадирі. Архів оригіналу за 29 січня 2009. Процитовано 3 липня 2010.
- ↑ Абдулла Кадирі на tashkent-history.ru[недоступне посилання з червня 2019] (рос.)
- ↑ п'єса «Білий білий чорний лелека» на сайті театру «Ільхом» (Ташкент). Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 3 липня 2010.
Джерела, посилання та література ред.
- Абдулла Кадирі на www.ziyonet.uz (рос.)
- Абдулла Кадирі на tashkent-history.ru[недоступне посилання з червня 2019] (рос.)
- А. Алиев, Абдулла Кодирий, Тш., 1967