Відкрити головне меню

Рафік Нішанович Ніша́нов (узб. Rafiq Nishonovich Nishonov; нар. 15 січня 1926, Газалкент, Бостанлицький район, Казакська АРСР, РРФСР, СРСР) — радянський і узбецький державний і політичний діяч, дипломат.

Нішанов Рафік Нішанович
узб. Рафиқ Нишонович Нишонов
узб. Rafiq Nishonovich Nishonov
Народився 15 січня 1926(1926-01-15) (93 роки)
Газалкент, Q3525501?, Киргизька Автономна Соціалістична Радянська Республіка, Російська СФРР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Uzbekistan.svg Узбекистан
Діяльність політик
Alma mater Ташкентський державний педагогічний університет імені Нізамі[d]
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Нагороди
орден Пошани орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани»

Зміст

БіографіяРедагувати

Дід Р. Нішанова був родом з Шахрисабза.[1]

Народився в родині батрака[2]. Член ВКП(б) з 1949 року. Закінчив Ташкентський вечірній педагогічний інститут (1959) за спеціальністю «вчитель історії». Кандидат історичних наук (1969)[3].

З 1942 р. — колгоспник колгоспу «Чирчик» Бостанлицького району Ташкентської області.

З 1943 р. — секретар виконкому Газалкентскої селищної ради Бостанлицького району. З 1944 р. — інструктор, другий секретар Бостанлицького райкому комсомолу.

У 1945—1950 роках — служба в Радянській Армії.

З 1950 р. — завідувач відділу Октябрського райкому ЛКСМ Узбекистану міста Ташкента. З 1951 р. — інструктор, завідувач відділу, секретар Октябрського райкому партії міста Ташкента. З 1955 р. — начальник політвідділу Управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ Узбецької РСР.

З 1956 р. — завідувач відділу Ташкентського міськкому партії. З 1959 р. — перший секретар Октябрського райкому партії міста Ташкента.

З 1962 р. — голова Ташкентського міськвиконкому.

З 1963 р. — секретар і член Бюро ЦК компартії Узбецької РСР.

З 1970 р. — Надзвичайний і повноважний посол СРСР в Шрі-Ланці та за сумісництвом у Мальдівській Республіці (референтом в посольстві працював Сергій Лавров)[4].

З 1978 р. — Надзвичайний і Повноважний посол СРСР в Йорданії.

З 1985 року — міністр закордонних справ Узбецької РСР.

З 9 грудня 1986 по 9 квітня 1988 року — голова Президії Верховної Ради Узбецької РСР і за посадою заступник голови Президії Верховної Ради СРСР.

З 12 січня 1988 по 23 червня 1989 року — 1-й секретар ЦК Комуністичної партії Узбекистану (його наступником став Іслам Карімов).

6 червня 1989 року обраний головою Ради Національностей Верховної Ради СРСР (був одним з постійних головуючих на пленарних засіданнях Верховної Ради СРСР).

З вересня 1991 року — радник Президента СРСР.

21 жовтня 1991 рік згідно із Законом СРСР від 5 вересня 1991 року № 2392-I «Про органи державної влади і управління Союзу РСР у перехідний період» замість Ради Національностей була сформована Рада Республік, але відповідні поправки в конституцію СРСР внесені не були, і Рада Національностей де-юре й далі існувала згідно зі статтею 111 Конституції СРСР аж до прийняття декларації про припинення існування СРСР 26 грудня 1991 року.

З листопада 1991 року — пенсіонер.

У 2012 році випустив книгу спогадів «Дерева зеленіють до хуртовин»[5].

В грудні 2015 року, напередодні 90-річного ювілею, нагороджений орденом Пошани[6].

Депутат Верховної Ради СРСР 11 скликання. Народний депутат СРСР (1989—1991).

Один із небагатьох перших секретарів ЦК, який не обирався членом ЦК КПРС.

РодинаРедагувати

Дружина Рано Назарівна — кандидат історичних наук, заступник міністра культури Узбецької РСР. Син Сабір — офіцер радянської, пізніше узбецької армії. Дочка Дильбар — видавничий працівник. Дочка Муніра — викладач. Дочка Гульнара — лікар. Дочка Фіруза.

ПриміткиРедагувати

  1. Р. Нишанов. Деревья зеленеют до метелей. — М. : Молодая гвардия, 2012. (рос.)
  2. Вести Недели: Искушенный политик. Архів оригіналу за 4 березень 2016. Процитовано 13 квітень 2017. 
  3. Библиотека — Люди и книги
  4. Рафик Нишанов: СССР мог стать похожим на ЕС
  5. Р. Нишанов. Деревья зеленеют до метелей. М. Молодая гвардия, 2012, 416 стр., 3000 экз.
  6. Указ Президента Российской Федерации от 22 декабря 2015 года № 649 «О награждении государственными наградами Российской Федерации»

ПосиланняРедагувати