Ташке́нтський вілоя́т (Ташке́нтська о́бласть) (вілоя́т, узб. Toshkent viloyati, Тошкент вілояті) — адміністративна одиниця-область (вілоят) у складі Узбекистану. Обласний центр — місто Нурафшан (з 24 серпня 2017 року, до цього Ташкентська область не мала адміністративного центру, де-факто керувалася безпосередньо Ташкентом). Станом на 2011 рік населення областi становило 2644400 осіб.

Ташкентський вілоят
(Ташкентська область)

Toshkent viloyati

Адміністративний центр Ташкент
Країна Узбекистан Узбекистан
Межує з: сусідні адмінодиниці
Сирдар'їнська область, Наманганська область, Ташкент, Таласька область, Джалал-Абадська область ?
Офіційна мова узбецька
Населення
 - повне 2468,0 тис. чол.
 - густота 291 чол./км²
Площа
 - повна 15,59 тис. км² км²
Висота
 - максимальна 1176 м
 - мінімальна 1176 м
Часовий пояс UTC+5
Дата заснування 15 січня 1938
Вебсайт tashvil.gov.uz
Код ISO 3166-2 UZ-TO

Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Ташкентська область

Географія ред.

Площа області становить — 15,3 тис. км ².

Ташкентська область розташована в північно-східній частині Узбекистану між західною частиною гір Тянь-Шаню та річкою Сирдар'я. Область межує на півночі і північному заході з Казахстаном, на північному сході межує з Киргизстаном, на сході з Наманганською областю Узбекистана, на півдні — з Таджикистаном, на південному заході — з Сирдар'їнською областю.

  • Центр: м. Ташкент (населення 2,9 млн чол.)
  • Територія: 15, 6 тис. км².
  • Населення: 4 450,0 тис. чол., середня щільність 147 чоловік на квадратний кілометр.
  • Автомобільний код: 11 — дійсний до 01.01.2011; 10 — дійсний для нових автомобільних номерів.
  • Місто республіканського підпорядкування: Ташкент.
  • Міста обласного підпорядкування: Алмалик, Ангрен, Ахангаран, Бекабад, Чирчик, Янгіюль.
  • Міст районного підпорядкування: Аккурган, Бука, Газалкент, Дустонобод, Келес, Паркент, Пскент, Тойтепа, Чіназ, Янгіабад.

Область розділена на 15 адміністративних районів. В області також 13 маленьких міст і безліч селищ. Надра багаті міддю, бурим вугіллям, молібденом, цинком, золотом, сріблом, рідкісноземельними металами та ін. Велика частина території Ташкентської області — передгірська рівнина, на півночі і північному заході — хребти Західного Тянь-Шаню висотою до 4299 м.

Головна річка — Сирдар'я з притокою Чирчик, є Чарвацьке водосховище. У Ташкентській області знаходиться Чирчик-Бозсуйський каскад ГЕС і знаходиться Чаткальський заповідник.

Клімат ред.

Клімат різко континентальний, посушливий. Середня температура січня -1 ° C, липня +26 ° C. Опадів близько 300 мм на рік. Головна річка Сирдар'я (з притокою Чирчик), Чарвацьке водосховище. Ґрунти в основному сіроземні. Велика частина території розорана; по берегах річок — Тугай; в горах — субальпійські і альпійські луки. У Ташкентської області знаходиться Чаткальський заповідник.

Історія ред.

Область утворена 15 січня 1938 року у складі Узбецької РСР. У 1950-1951 роках Першим секретарем обласного комітету ВКП(б) був Н. А. Мухітдінов. До 20 липня 2017 року адміністративним центром області було місто Ташкент.

Населення ред.

На офіційному сайті Комітету з міжнаціональних відносин та дружніх зв'язків із зарубіжними країнами при Кабінеті міністрів Республіки Узбекистан опубліковано такі відомості про чисельність національних меншин у Ташкентській області на 1 січня 2017 року:

Склад області ред.

Область ділиться на 14 районів (туманів), вказана чисельність населення станом на 1 квітня 2016[1]:

Район Населення, чол Центр
Аккурганський район 98 400 Аккурган
Ахангаранський район 125 800 Ахангаран
Бекабадський район 146 500 Зафар
Бостанлицький район 162 100 Газалкент
Букинський район 117 400 Бука
Кибрайський район 188 800 Кибрай
Куйичирчикський район 101 700 Дустабад
Паркентський район 143 000 Паркент
Пскентський район 95 400 Пскент
Зангіатинський район 368 100 Келес
Уртачирчицький район 182 700 Нурафшон
Чиназький район 124 500 Чиназ
Юкоричирчикський район 125 200 Янгибазар
Янгіюльський район 253 700 Янгіюль


Основні населені пункти:

Історія адміністративного поділу ред.

  • До кінця 1938 року область включала Ак-Курганський, Ахан-Гаранський, Беговатський, Верхньо-Чирчикський, Калінінський, Мірзачульський, Нижньо-Чирчикський, Орджонікідзевський, Паркентський, Пскентський, Середньо-Чирчикський, Хавастський, Чиназький та Янги-Юльський обласного підпорядкування Ташкент, Чирчик та Янгі-Юль.
  • У 1956 році з Казахської РСР до Ташкентської області було передано Бостанлицький район.
  • У 1957 році було скасовано Ахангаранський район, 1959 — Баяутський, Верхньоволинський, Калінінський, Карасуйський, Мірзачульський, Жовтневий, Паркентський, Урта-Сарайський та Хавастський райони.
  • У 1961 році були утворені Ахангаранський, Калінінський, Комсомольський та Янгієрський райони. Місто Мирзачуль було перейменовано на Гулістан.
  • У грудні 1962 року були скасовані Ахангаранський, Біговатський, Бостанлицький, Комсомольський, Нижньо-Чирчикський, Орджонікідзевський, Пскентський, Ташкентський та Чиназький райони.
  • 16 лютого 1963 року до Сирдар'їнської області було передано Гулістанський, Сирдар'їнський, Янгієрський райони та міста Гулістан та Янгієр.
  • У 1963 році був утворений Беговатський район, в 1964 - Орджонікідзевський, в 1968 - Бостанлицький, в 1970 - Пскентський, в 1971 - Ахангаранський, в 1973 - Нижнічирчик і Чиназький, в 1975 - Ташкентський. 1976 року статус міста обласного підпорядкування отримав Ахангаран.
  • У 1978 році Верхньочирчикський район був перейменований на Комуністичний, а Нижньочирчикський — на Галабінський.
  • У 1979 році було створено Паркентський район. У 1986 р. статус міст обласного підпорядкування отримали Наріманов і Янгіабад.

Палеоантропологія та археологія ред.

  • У культурних прошарках верхньопалеолітичної стоянки Кульбулака виявлено очажні плями, навколо яких концентрувалася основна життєдіяльність людей епохи пізнього палеоліту.
  • Мавзолей Шоабдумалік ота - ісламський культовий центр, мавзолей та археологічний пам'ятник, розташований приблизно за 40 км. від Ташкента Ахангаранським шосе, на правобережжі долини річки Ахангаран.
  • До епохи бронзи відноситься курганне скорчене поховання бл. Янги-юля в Ташкентській області, яке за ритуалом поховання найближче до поховань зрубно-хвалинської культури Південного Поволжя.
 

Економіка ред.

У Ташкентській області розташований виробничий кластер Агентства оборонної промисловості при Міністерстві оборони Республіки Узбекистан.[2]

Транспорт ред.

  • Протяжність залізниць — понад 360 км
  • Протяжність автомобільних доріг — 3771 км

Керівництво Ташкентської області ред.

Голови облвиконкому ред.

  1. Ніязов Зія (березень 1938 — вересень 1938)
  2. Тургунов Мавлян (1944 — 1947)
  3. Ісамухамедов Мухитдін (1947 — 194.8)
  4. Турдиєв Халіл (лютий 1949 — 1950)
  5. Файзуллаєв Закірілла (1950 — 195.2)
  6. Джалілов Хакім (1954 — 1956)
  7. Ходжаєв Фахмутдін Ходжайович (1956 — 1957)
  8. Джалілов Хакім (1957 — 1961)
  9. Іргашев Хідір-Алі (1961 — 1962)
  10. Шайхов Еркін Турдийович (березень 1962 — 24 грудня 1962)
  11. Ходжаєв Агзам Ашрафович (промисловий) (24 грудня 1962 — грудень 1964)
  12. Шайхов Еркін Турдийович (сільський) (24 грудня 1962 — грудень 1964)
  13. Шайхов Еркін Турдийович (грудень 1964 — 24 лютого 1971)
  14. Асамов Салахітдін (24 лютого 1971 — 1974)
  15. Юсупов Пулат Юнусович (1974 — 1978)
  16. Алімов Тимур Агзамович (1978 — січень 1985)
  17. Саїдходжаєв Абдулхамід (січень 1985 — 1986)
  18. Абдурахманов Пулат Маджитович (1986 — січень 1989)
  19. Сайдалієв Сайфулла Довірович (1989 — липень 1991)
  20. Рузиєв Еркін Махмудович (липень 1991 — 1992)

Голови обласної ради народних депутатів ред.

  1. Мамарасулов Саліджан (березень 1990 — липень 1991)
  2. Сайдалієв Сайфулла Довірович (липень 1991 — лютий 1992)

1-і секретарі обкому КП Узбекистану ред.

  1. Юсупов Усман (січень 1938 — листопад 1943)
  2. Мавлянов Абдуразак (1943 — 21 лютого 1946)
  3. Джураєв Хасан (21 лютого 1946 — 1947)
  4. Нурутдінов Сіродж (1947 — 1949)
  5. Токтобаєв Азіз (березень 1949 — 4 вересня 1950)
  6. Мухітдінов Нуритдін Акрамович (4 вересня 1950 — травень 1951)
  7. Махмудов Насир (травень 1951 — вересень 1952)
  8. Алімов Аріф (вересень 1952 — лютий 1956)
  9. Нурутдінов Сіродж (лютий 1956 — 23 березня 1959)
  10. Гуламов Расул (23 березня 1959 — лютий 1961)
  11. Абдуразаков Малік Абдуразакович (лютий 1961 — 24 грудня 1962)
  12. Каймаков Петро Васильович (промисловий) (24 грудня 1962 — грудень 1964)
  13. Абдуразаков Малік Абдуразакович (сільський) (24 грудня 1962 — грудень 1964)
  14. Абдуразаков Малік Абдуразакович (грудень 1964 — січень 1970)
  15. Мусаханов Мірзамахмуд Мірзарахманович (29 січня 1970 — 22 січня 1985)
  16. Алімов Тимур Агзамович (22 січня 1985 — 10 вересня 1988)
  17. Міркасимов Мірахат Мірхаджийович (10 вересня 1988 — 28 жовтня 1989)
  18. Мамарасулов Саліджан (28 жовтня 1989 — 16 липня 1991)
  19. Сайдалієв Сайфулла Довірович (19 липня 1991 — 14 вересня 1991)

Хокіми (губернатори) ред.

  1. Сайдалієв Сайфулла Довірович (8 лютого 1992 — 9 грудня 1993)
  2. Ікрамов Мірзамурод Бердимуродович (9 грудня 1993 — 9 січня 1995)
  3. Рузієв Еркін Махмудович (9 січня 1995 — 9 листопада 1998)
  4. Мірзакулов Уммат Маматкулович (12 січня 2000 — 29 січня 2004)
  5. Туляганов Козім Носірович (29 січня 2004 — 7 листопада 2005)
  6. Куччієв Мірзамашрап Раззакович (7 листопада 2005 — 22 грудня 2006)
  7. Ніязов Зієвуддін Кучкарович (22 грудня 2006 — 2008)
  8. Холматов Рустам Курбонназарович (16 грудня 2008 — 2013)
  9. Усманов Ахмад Тугілович (1 квітня 2013 — 4 лютого 2016)
  10. Абдуллаєв Содик Собітович (4 лютого — 12 серпня 2016)
  11. Ергашходжаєв Ісламджан Джасурович (в. о.) (12 серпня — 15 грудня 2016)
  12. Бабаєв Шукурулло Хабібуллаєвич (15 грудня 2016 — 30 жовтня 2017)
  13. Ібрагімов Гуломжон Іномович (30 жовтня 2017 — 4 червня 2019)
  14. Холматов Рустам Курбонназарович (в.о. 4 червня 2019 — 14 січня 2020, 14 січня 2020 — 30 січня 2021).
  15. Хідоятов Даврон Абдулпаттахович (в.о. 30 січня 2021 — 19 березня 2021, 19 березня 2021 — 18 листопада 2021)
  16. Мірзаєв Зоїр Тоїрович (з 18 листопада 2021 року)

Примітки ред.

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 27 лютого 2018. 
  2. Президент Узбекистана ознакомился с мощностями оборонно-промышленного комплекса (рос.). Президент Республіки Узбекистан. 11 січня 2024. 

Література ред.

  • Географічний енциклопедичний словник, географічні назви, Москва, «Радянська енциклопедія», 1986.

Посилання ред.