Айбек

Айбек (літературний псевдонім Муси Ташмухаммедова; 28 грудня 1904 (10 січня 1905)(19050110), Ташкент — 1 липня 1968) — узбецький радянський письменник, літературознавець. Академік Академії наук Узбецької РСР (з 1943). Депутат Верховної Ради СРСР 2-го і 5—6-го скликань.

Айбек
Муса Ташмухаммедов
Народився	28 грудня 1904 (10 січня 1905) або 10 січня 1905(1905-01-10) Ташкент, Туркестанське генерал-губернаторство, Російська імперія
Помер	1 липня 1968(1968-07-01) (63 роки) Ташкент, Узбецька РСР, СРСР
Поховання	Чигатайське кладовищеd
Громадянство	СРСР
Діяльність	письменник, поет, політик, прозаїк-романіст
Сфера роботи	літературна діяльністьd, літературна критика і поезія
Alma mater	Національний університет Узбекистану
Мова творів	узбецька
Роки активності	з 1930
Жанр	роман
Членство	СП СРСР
Партія	КПРС
У шлюбі з	Q20533434?
Діти	Bekjon Toshmuhamedovd
Нагороди
Айбек у Вікісховищі

Життєпис

Народився в Ташкенті в родині ткача. Навчався в міській початковій школі.

У 1925 році закінчив Ташкентський педагогічний інститут. З 1925 року працював викладачем узбецької мови та літератури у технікумі міста Ташкента.

У 1930 році закінчив Середньоазіатський державний університет.

З 1930 року викладав у педагогічному, плановому та сільськогосподарському інститутах міста Ташкента.

З 1943 року — член президії Академії наук Узбецької РСР, очолював гуманітарне відділення академії, був науковим співробітником Інституту мови і літератури Академії наук Узбецької РСР.

У 1944—1949 і 1950—1954 роках — голова правління Спілки радянських письменників Узбекистану.

Член ВКП(б) з 1947.

Помер Айбек 1 липня 1968 року. Похований у Ташкенті на Чигатайському меморіальному цвинтарі.

Твори

Вперше виступив як поет у 1923 році. Автор поем про соціалістичні перетворення Узбекистану, тяжке минуле народу, його боротьбу за свободу. Один з основоположників узбецької радянської прози. Широко відомий історичний роман «Навої» (1945; Сталінська премія, 1946). Трудовим подвигам бавовнярів присвячений роман «Вітер золотої долини» (1950), героїці німецько-радянської війни — роман «Сонце не згасне» (1958).

Перекладач О. Пушкіна, Лєрмонтова, Гете.

• Українські переклади:
  • В книзі: Зі Сходу на Захід. К., 1947;
  • Навої. К., 1950;
  • Вітер золотої долини. К., 1956;
  • Дитинство. К., 1965 (переклав Віктор Муха);
  • Священна кров. К., 1971.
• Російські переклади:
  • Избранные произведения. В двух томах. М., 1958.

Нагороди, премії та вшанування

• два ордени Леніна
• орден «Знак Пошани» (6.12.1951)
• орден «Буюк хизматлари учун» («За видатні заслуги») (Узбекистан) (25.08.2000, посмертно)
• Народний письменник Узбецької РСР (1965)
• Сталінська премія першого ступеня (1946) — за роман «Навої» (1945)
• Державна премія Узбецької РСР імені Хамзи — за книгу «Дитинство» (1964)

На згадку про Айбека названо станцію Ташкентського метрополітену. Ім'я Айбека було присвоєно Кашкадар'їнському обласному узбецькому музично-драматичному театру та Термезькому державному педагогічному інституту.

Джерела та література

• Бєляєв В. Г. Айбек // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г. , стор. 30
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Бать Л. Г., Кошчанов М. Айбек., М. 1976 (рос.)