Вінниця

місто в центральній Україні

Ві́нниця (МФА[ˈʋin̪ːɪt͡sʲa] ( прослухати) англ. Vinnytsia, рос. Винница, пол. Winnica, нім. Winnyzja, їд. וויניצע‎) — місто в Українімісто на берегах Південного Бугу, адміністративний центр Вінницької області, Вінницького району, значний історичний осередок східного Поділля, центр Вінницької агломерації.

Вінниця
Vinnytsya gerb.png Flag of Vinnycia.svg
Герб Вінниці Прапор Вінниці
VinnytsiaCityTower.jpg
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Вінницька область
Район Вінницький район
Код КАТОТТГ UA05020030010063857
Засноване 1355 або 1363
Магдебурзьке право 1640
Статус міста з 1640 року
Населення 369 740 (01.01.2022)[1]
 - повне 369 740 (01.01.2022)[1]
Агломерація Вінницька агломерація 664 000 ос.
Площа 113,2 км²
Поштові індекси 21001-21499
Телефонний код +380-432
Координати 49°14′14″ пн. ш. 28°28′02″ сх. д.H G O
Водойма Південний Буг
Назва мешканців віннича́нин, віннича́нка, віннича́ни
Міста-побратими Пітерборо (Велика Британія), Бірмінгем (США), Кельці (Польща), Бурса (Туреччина), Бат-Ям (Ізраїль), Паневежис (Литва),Вентспілс (Латвія)
День міста Друга субота вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Вінниця
До Києва
 - фізична 199 км
 - залізницею 221 км
 - автошляхами 268 км
Міська влада
Адреса 21100, м. Вінниця, вул. Соборна, 59
Вебсторінка Вінницька міська територіальна громада
Міський голова Моргунов Сергій Анатолійович

CMNS: Вінниця у Вікісховищі

Карта
Вінниця. Карта розташування: Україна
Вінниця
Вінниця
Вінниця. Карта розташування: Вінницька область
Вінниця
Вінниця

ГеографіяРедагувати

Вінниця лежить за 200 км від столиці України. Відстань залізницею до Києва становить 221 км, автошляхами — понад 265 км. До столиці можна дістатися швидким поїздом за 2 години, простим — за 2,5-3 години, автомобілем — за 3,5—4 години (автошлях E50, із котрим збігаються E583 та Р17).[2]

Місто стоїть на річці Південний Буг, у смузі лісостепу, у межах Волинсько-Подільського кристалічного масиву, прикритого четвертинними відкладеннями пісків, глин, вапняків і мергелів. Перемішуючись із залишками рослинного світу, вони утворили родючі чорноземні ґрунти. Основа цього масиву складається з найдавніших порід — цінних будівельних матеріалів: гранітів, гнейсів, сієнітів, що в деяких місцях виходять на поверхню.

КліматРедагувати

Місто розташоване в помірному кліматичному поясі. Для міста властиве тривале неспекотне, досить вологе літо та порівняно коротка м'яка зима. Середня температура січня −5,8 °С, липня +18,3 °С. Річна кількість опадів 638 мм.

3 несприятливих кліматичних явищ на території міста спостерігаються хуртовини (від 6 до 20 днів на рік), тумани в холодний період року (37—60 днів), грози з градом (3—5 днів). Тривалість світлового дня коливається від 8 до 16,5 годин.

Клімат Вінниці
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 11,6 17,3 22,3 29,4 32,2 35,0 37,8 36,5 31,5 28,6 19,9 15,4 37,8
Середній максимум, °C −1,4 −0,3 5,2 13,4 20,1 22,7 24,8 24,3 18,7 12,4 4,7 −0,4 12,0
Середня температура, °C −4,1 −3,3 1,2 8,3 14,5 17,4 19,2 18,6 13,4 7,8 1,7 −2,8 7,7
Середній мінімум, °C −6,7 −6,1 −2,2 3,7 9,1 12,3 14,1 13,4 8,9 4,0 −0,8 −5,2 3,7
Абсолютний мінімум, °C −35,5 −33,6 −24,2 −12,7 −2,8 2,5 5,2 1,5 −4,5 −11,4 −24,6 −27,2 −35,5
Годин сонячного сяйва 58,9 70,6 114,7 171,0 248,0 255,0 266,6 260,4 195,0 133,3 57,0 40,3 1870,8
Норма опадів, мм 29 28 30 45 50 94 83 66 64 30 37 35 591
Днів з дощем 7 6 9 13 14 15 15 11 12 11 12 9 134
Днів зі снігом 13 12 8 1 0 0 0 0 0 1 5 10 50
Вологість повітря, % 85 83 78 68 66 72 72 71 76 80 86 88 77.1
Джерело: Температура повітря та опади [3] / Гонконзька обсерваторія[4]

28 січня 2022 року Вінницька міська рада проголосила Зелений курс Вінниці шляхом підписання Декларації і затвердження Дорожньої карти заходів для впровадження його принципів та підходів в межах громади. Громада взяла на себе зобов'язання з досягнення зеленого переходу і кліматичної нейтральності та визначила завдання, відповідальних і терміни реалізації у таких сферах: запобігання змінам клімату та адаптація до них, стала та розумна мобільність, біорізноманіття, відходи, промислова політика, стале харчування і зелене сільське господарство, енергетика та енергоефективність, нульове забруднення. [5]

Вулиці містаРедагувати

Докладніше: Вулиці Вінниці

Головна вулиця Вінниці — вулиця Соборна, протяжністю близько 1,6 км. Основний архітектурний ансамбль кін. ХІХ - поч. ХХ ст. авторства тодішнього головного архітектора міста - Григорія Артинова, але також присутні споруди від поч. XVII ст. (наприклад, будівля колишнього єзуїтського монастиря, в якому нині знаходиться Вінницький краєзнавчий музей) до поч. ХХІ ст. (будівля ресторану McDonald's). На вулиці Соборній розташовані будівлі діючого католицького костелу Святої Діви Марії Ангельської і Спасо-Преображенського кафедрального собору Православної церкви України.

 
Поширені назви районів та мікрорайонів Вінниці

5 січня 2016 року оприлюднено назви 135 перейменованих вулиць, провулків, тупиків, проїздів у місті, що були затверджені рішенням міської ради відповідно до Закону України від 9 квітня 2015 року № 317 «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки»[6].

29 квітня 2022 року, спираючись на вищезазначений Закон України, Вінницька міська рада прийняла рішення про перейменування 7 топонімів, зокрема змінивши Московську на Маріупольську[7]. 30 вересня та 25 листопада 2022 року було перейменовано ще 213 топонімів у населених пунктах Вінницької міської територіальної громади[8][9]. Прийняттю рішень передували громадські обговорення та онлайн-голосування, перелік назв опрацювала спеціальна Рада з питань історії, культурної спадщини та топоніміки при вінницькому міському голові. Значній частині вулиць та площ повернули історичні назви.[10]

Частини містаРедагувати

 
Острів Кемпа

Історично склалися такі частини міста як Вишенька, Замостя, Каліча, Тяжилів, ВПЗ (місцевість), Академмістечко, Слов'янка, Сабарів, Пирогове, Малі Хутори, Старе місто, Хутір Шевченка, Єрусалимка, П'ятничани, Корея, Поділля, Масив, Військове містечко, Садки, Крива, Царське село, Академічний, Олієжир. Протягом 2018 - 2020 рр. до міста Вінниця були приєднані села Десна, Стадниця, Малі та Великі Крушлинці, Гавришівка, Вінницькі Хутори та утворено адміністративну одиницю - Вінницьку міську територіальну громаду. [11][12]

 
Вінницький ботанічний сад

Парки і сквериРедагувати

Вінниця — дуже зелене місто з численними скверами та парками. Так, у самому середмісті, у районі водонапірної вежі лежить Європейська площа, яка сформувалася довкола міського саду кінця ХІХ – початку ХХ ст. (т.зв. «Бульвар»). Більшість університетів міста теж стоять у зелених зонах (напр. парк Вінницького медичного університету ім. М. І. Пирогова).

Головний Центральний міський парк імені Миколи Леонтовича (колишній Центральний Парк культури і відпочинку ім. Горького) — пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, площа якого становить 40 га. На території парку розташовані пам'ятники воїнам-афганцям, січовим стрільцям, загиблим поліцейським, пам'ятні знаки на місці розстрілів НКВС у 1930-х рр. та колишнього польського кладовища. Також є «Алея славетних земляків», працюють об'єкти дозвілля та відпочинку: Центральний міський стадіон, льодовий клуб [13], планетарій, виставка «Міні-Вінниця»[14], літні театральний і танцювальний майданчики, численні атракціони й ігрові автомати, заклади харчування тощо. У період зимових свят тут розташовується центральна ялинка міста.

На Вишеньці, житловому масиві забудови 1970-1990-х рр., розмістився однойменний Вишенський парк із площею понад 90 га. Неподалік — Вишенські озера, ботанічний сад «Поділля» і територіяНаціонального музею-садиби М. І. Пирогова. З іншого боку масиву розташовується Лісопарк, поєднаний із П'ятничанським заказником.

Посеред Південного Бугу розташований острів Кемпа (в радянські часи відомий також як Фестивальний), біля якого реконструйовано набережну Рошен. У літній період (з кінця квітня по жовтень) працює найбільший у Європі фонтан на відкритій водоймі зі світло-музичним шоу.

ІсторіяРедагувати

Докладніше: Історія Вінниці

До заснуванняРедагувати

На землях теперішньої Вінниці люди оселялися з давніх часів. Археологи знайшли тут знаряддя праці епохи неоліту, поховання бронзової доби, ранньослов'янські поселення черняхівської культури; згодом тут жили племена Київської Русі, Галицько-Волинського князівства. Виявлено зокрема поселення трипільської культури. З трипільського поселення на території міста походить крем'яна шліфована сокирка, що нині зберігається в Національному музеї історії України в м. Києві[15].

Заселені ці території були в давні часи. Із середини X століття тут поселились племена уличів і тиверців, що входили до складу Київської Русі. Згодом край відійшов до Галицько-Волинського князівства.

Понад сто років тут панувала Золота Орда. У другій половині XIII століття був створений Подільський улус, що ділився на тьми (округи). Згідно з літописними джерелами, управляли Подільським улусом чотири татарських брати — «отчичі та дідичі Подільської землі» Кутлубуг (Котлубей), Хачибей (Хаджибей), Абіба та їх старший брат Дмитро.[16]

На тлі внутрішніх ординських усобиць Брацлавщина (Брасійя арабських авторів ад-Дімашки та ал-Ідрісі, Прославія або Браславія флорентійської хроніки М.Віллані) вперше відділилась від Орди внаслідок угорсько-брацлавського та угорсько-брацлавсько-польського походів — відповідно, 1352 та 1354 рр.

На цей час (не пізніше, як 1355 р.) у містах, що були «градами руськими» регіональної групи «на Полі», остаточно утвердився отаманський адміністративний устрій «по звичаю». Саме із цими отаманами довелося домовлятися державцям русько-литовського роду після перемоги у 1362 році війська литовського князя Ольгерда над татарами, їх спільником Дмитром, коли Поділля (Подолля, як стали називати край із містами навколо шляху «Великий Дол» від Черкас до Кам'янця) потрапило під владу литовського князівства [джерело?].

ЗаснуванняРедагувати

Племінники князя Ольгерда — Юрій, Олександр, Федір і Костянтин Коріятовичі, почали будувати в подільських містах фортеці вже як державні резиденції, а ще засновувати нові міста-фортеці. В історіографії XIX—XX ст. вважалося, що серед них могла бути й Вінниця, однак, нові археологічні та документальні відомості це спростовують.

У документах 1363 року Вінниця не згадується: дата за принципом «не пізніше» — так само ймовірна гіпотеза щодо битви напередодні (1362 р.), як і заснування отаманської Вінниці на згарищі руського града — не пізніше 1355 р. (відносно походу 1354 р.). Умовне започаткування літопису Вінниці з 1363 року пов'язане з намаганням Великого Литовського князівства утвердити своє володарювання на Поділлі, укріпити обороноздатність регіону. Міста існували напередодні: давньоруська «археологічна» Вінниця у межах староміської території — за 150 років напередодні литовської експансії, безперервна Вінниця під управлінням отамана — близько десятиліття перед загарбанням Поділля Литвою. У сенсі обрання критерієм для організації міста наявності його адміністративної й самоврядної функцій дата «не пізніше 1355 р.» є вірогідною.

Цікавими постають непрямі свідчення першоджерел про долитовську князівську протекцію над вінницькою територіальною громадою, що являла «насамперед земельну громаду» (В.Отамановський)[джерело?]. Серед писемних документів XIV ст. для Вінниці найцікавішими є: Список міст руських, складений близько середини, відредагований наприкінці століття, який зафіксував територіальні здобутки Русі, у тому числі XI—XIII ст.; грамота Гринькові Сокілецькому від Федора Коріятовича 1391 р., у якій згадується «княгиня Вінницька» (що саме по собі наводить на думку про долитовську феодальну належність Вінниці; грамота виявлена у Національному архіві Республіки Білорусь у 2001 р.); повідомлення «Повісті про Поділля» з русько-литовських літописів про посадження князем Вітовтом старост у Брацлаві, Сокільці та Вінниці (події 1393 року)[джерело?].

1545 року у Вінниці налічувалось 273 будинки, через сім років — 429[джерело?]. Перший замок було споруджено на високому місці лівого берега. За першим описом Вінниці в люстрації Київської землі 1471 р., а також за описами (польськими «люстраціями») вінницького замку XVI ст., що відповідають археологічним даним, відомо, що укріплених лівобережних осередків було два: на пагорбі у межиріччі Богу-Вєніци (Південного Бугу — Віннички) та на скелі у межиріччі Богу й потічка (Замкова гора). Староміська скеля була місцем давньоруського града і «замку Вєніца над рікою Богом» від часів К.Острозького (протягом 1512—1580 рр.)[джерело?] У 1565 році місто стає повітовим центром Брацлавського воєводства. У 1558 році з метою підсилення захисту від ворогів була запланована нова фортеця на острові Кемпа, зі спорудженням якої 1604 року дістало захист «Нове місто», що виникло на рубежі XVI—XVII століть на правому березі Південного Бугу (ймовірно, напередодні перенесення воєводських установ до Вінниці 1598 р.); продовжувало розвиватись «Старе місто» на лівому березі[джерело?].

Першою писемною назвою міста є Вѣничя (за «Списком міст руських») або Вѣница (за літописами русько-литовськими). За найімовірнішу основу назви вбачають давньоруське вѣно — «плата за наречену», «посаг за нею»[17]. Появу такої назви пояснюють тим, що литовський князь Ольгерд визволив Вінницю й землі навкруги в XIV ст. від татар і подарував їх племінникам. Однак «віно» — тільки юридичний термін із шлюбного права, уживаний тільки щодо жінок; крім того, племінники залишалися васалами великого князя й увійшли в землю Подільську з його «презволѣнія», а не через дарування.

Іншим варіантом походження назви називають річку Вінничку, малу притоку Бога (Південного Буга). Десь при місці впадіння притоки розпочалося стале освоєння території Вінниці (за археологією, з першої чверті XIII ст.). Критики цієї версії кажуть, що річка така мілка, що ймовірніше сама позичила назву в міста.

В уривку «Західноруського, або Білоруського літопису» «О Подолской земли» вказано варіант назви «Бениця».[18]

Назва міста мала багато всяких відмін транслітерації. Але 27 січня 2010 року постановою кабінету міністрів № 55 був визначений єдиний варіант написання латинкою Vinnytsia.

Річ Посполита та ГетьманщинаРедагувати

За Люблінською унією 1569 року Вінниця входила до складу Польщі і з 1598 року була центром Брацлавського воєводства. Про її відчутну роль у господарському житті краю засвідчують надані у 1580, 1593 і у 1634 роках привілеї безмитної торгівлі на всій території польсько-литовської держави і утвердження Магдебурзького права у 1640 році[джерело?].

Католики у 1617 та 1624 роках завершили будівництво двох монастирів, у 1642 відкрили єзуїтський колегіум. Серед православних віруючих наростала популярність вінницького братства Кузьми й Дем'яна, яке з останньої чверті XVI століття утримувало українську братську школу. У 1616 році засновано православний чоловічий монастир на честь Вознесіння Господнього, а у 1632 православний жіночий Благовіщенський монастир. Завдяки зусиллям відомого діяча культури Петра Могили та брацлавського підсудка Михайла Кропивницького у 1632 році відкрито православний колегіум.

7 липня 1648 року до Вінниці вступають частини військ Богдана Хмельницького на чолі з полковником Максимом Кривоносом і вона стає сотенним містом Кальницького полку. Героїчну сторінку в історію боротьби українського народу за незалежність вписали вінничани у березні 1651 року, коли у ході оборони міста 3-тисячним козацьким полком під проводом полковника Івана Богуна було вщент розгромлено 20-тисячне польське військо. У 1643 і 1653 рр. Вінницю відвідав Богдан Хмельницький, котрий після цієї перемоги сказав: «Тебе славний полковнику, не забуде народ ніколи». Протягом 16531667 рр. Вінниця була полковим містом гетьманської держави.

Після Андрусівського перемир'я 1667 року Брацлавщина, як і вся Правобережна Україна, залишилася під владою польської корони. Однак шляхетська Польща настільки ослабла, що не змогла встояти перед натиском Високої Порти і, за Бучацьким миром 1672 року, віддала османам значну частину Подільського, Брацлавського і Київського воєводств. 27 років, до 1699-го, ці землі перебували під владою створеного османами Сарматського князівства. Трактат «Про вічний мир» 1686-го повернув Вінницю Польщі. Протягом 1750-х років місто було охоплене гайдамацьким рухом.

У 1711 р. Вінницю без бою було зайнято армією гетьмана Пилипа Орлика, під час його походу на Правобережжя проти російської влади.

Російська імперіяРедагувати

Вінниця пережила дві великі пожежі: 1778 та 1885 років.

 
Готель Савой і трамвай

Після другого розділу Польщі (1793 рік) Поділля і Брацлавщина відійшли до Російської імперії й утворили Подільську губернію. До західної частини губернії увійшло Подільське воєводство, у східну — Брацлавське. Вінниця стала губернським містом, але пізніше переведена в штат повітового міста (адміністративним центром губернії став Кам'янець-Подільський). У 1798 році в місті упроваджено «Городове положення».

Вінниця зародилася на лівому березі річки Богу (тепер Південний Буг). Кількасот років тому місто перейшло й на правий берег, де розташовувалося так зване «Нове місто» (тепер — Середмістя).

 
Вінниця. Малюнок Наполеона Орди, 1872

Спорудження в 1871 Києво-Балтської залізниці та відкриття залізничного сполучення Козятин-Здолбунів сприяло потужному економічному зростанню Вінниці. Вінниця стала центром регіону, де стрімко розвивалася цукрова галузь, значною мірою завдяки німецьким інвестиціям. За останні 40 років XIX століття Вінниця економічно зросла майже в три з половиною рази. Центр міста, зокрема навчальні заклади, театр, готель, водонапірну вежу будує талановитий архітектор Григорій Артинов.

З початком Першої світової війни 1914 року місто стає адміністративним центром Подільської губернії, з огляду на прифронтове розташування Кам'янця.

Українська революціяРедагувати

Бурхливі події відбувались у Вінниці протягом 19171920. Владу утримували революційні комітети, ставленики австро-угорських військ, денікінської армії. На владу у Вінниці претендували три структури:

  • Рада громадських організацій (голова — З. Грохольський);
  • Подільська губернська українська Рада (голова — Д. Маркович);
  • Рада робітничих і солдатських депутатів Поділля (голова — Є. Едельштайн).

У ході Української революції Вінниця стала частиною проголошеної ІІІ Універсалом Української Народної Республіки та земським центром адміністративно-теріторіальної одиниці Брацлавщини. Пізніше Вінниця на досить складному етапі Української революції (листопад 1918 — травень 1920 рр.) в ході Радянсько-української війни тричі ставала місцем перебування урядових структур Української Народної Республіки. У готелі «Савой» ухвалювалися принципові для національної державності рішення.

Під час другого радянського вторгнення, внаслідок важких боїв за Київ та подальшої його окупації, 2 лютого 1919 року Директорія УНР переїхала до Вінниці, через складну політичну обстановку. Директорія тоді була найвищим органом державної влади, тому на цілий місяць Вінниця стала столицею України. Весною місто й саме опинилося під радянською окупацією, а більшовицька влада остаточно затвердилася там.

Радянський періодРедагувати

1923 року місто стає центром округу, а від 1931 року й досі — адміністративним центром утвореної Вінницької області.

 
Залишки ставки Гітлера «Вервольф», яка розміщувалася за 8 км на північ від міста

Непоправних втрат зазнало місто в роки репресій комуністичного режиму. У передвоєнний період 1937—1941 року органами НКВД у Вінниці здійснювалися масові розстріли мирного населення. За результатами сучасних досліджень, вважається, що загальна кількість репресованих за цей період у Вінниці і області сягає близько 20 000 осіб.

У 1939 році єврейське населення Вінниці налічувало 33 150 осіб. Після окупації був створений юденрат. Єврейське населення було зігнане в гетто. 28 липня 1941 року у місті почалися розстріли, які поновилися в серпні. 22 вересня 1941 року більшість ув'язнених вінницького гетто були знищені (приблизно 28 000 євреїв). Залишили лише тих, хто міг ефективно працювати на німецьких підприємствах. 16 квітня 1942 року розстріляли більшість робочих, а остаточно єврейське населення Вінниці зникло після 25 серпня[19].

Спустошення місту завдали й німецькі окупанти, які встановили у Вінниці особливий режим у зв'язку з розміщенням неподалік ставки «Вервольф».

Ставка Адольфа Гітлера «Wehrwolf» поблизу Вінниці викликає суперечки серед істориків та ентузіастів. Легенда про величезний підземний бункер, побудований для фюрера, досі ні підтверджена, ні спростована. Дослідження, які проводили у радянські часи, вивезені до Москви та засекречені, а на сучасні — бракує коштів.

Військово-польову ставку для Гітлера, який хотів бути ближчим до військ, почали споруджувати у 1941 році. Будівництво тривало протягом зими. До робіт залучали як військовополонених та місцевих жителів, так і спеціалізовані військові будівельні батальйони та профільні німецькі компанії.

До квітня 1942 року таємний об'єкт майже цілком завершили. Він отримав назву «Wehrwolf», що перекладається як «озброєний вовк». Сумарно фюрер провів там чотири місяці[20].

Під час війни 19411945 рр. офіційно кількість жителів із 100 тисяч скоротилась до 27 тис., із 50 промислових підприємств уціліло лише 10, дотла були зруйновані 1880 житлових будинків.

7 квітня 1945 року у місті утворено райони: Ленінський, Свердловський та Кіровський[21][22].

У серпні 1948 року райони ліквідовано.[23]

Героїчними зусиллями вінничан та відряджених із інших регіонів країни наприкінці 1948 року майже цілком було відбудовано промисловість міста, а в подальші роки в обласному центрі потужно розвивались електронна, радіотехнічна та металообробна та інші галузі.

20 березня 1972 року[24] у місті утворено три райони: Ленінський (правий берег Бугу), Староміський (південний схід міста), Замостянський (північний схід міста), які наприкінці лютого 2012 року ліквідовано[25].

Незалежна УкраїнаРедагувати

Кінець ХХ — початок ХХІ століттяРедагувати

З проголошенням Незалежності України, Вінниця стала третім містом в Україні, у якому на головній площі з офіційної згоди місцевої влади замайорів синьо-жовтий прапор.

Нині Вінниця постійно зростає, набуває європейських рис, розвивається, як промисловий та адміністративний центр області, органічно пов'язаний з іншими регіонами держави. За ініціативи та сприяння міської влади в останні 2 роки розширилась інфраструктура підтримки підприємництва. Розвиток підприємництва набуває більш вагомого соціального і економічного значення. У всьому валовому обсягу міста його частка досягла 11 %, а динаміка зростання свідчить про наявність достатнього внутрішнього потенціалу. У першій половині 2000-х років у місті починається забудова мікрорайону «Поділля». У 2011 почалась забудова мікрорайону Академічного.

Журнал «Фокус» оголосив Вінницю найкращим містом для життя в Україні за підсумками рейтингу 2013 року[26]. У 2015 і 2017 роках Вінниця очолювала подібний рейтинг, складений соціологічною групою «Рейтинг»[27].

13 травня 2015 Верховна Рада України прийняла проєкт Постанови про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області № 2803 від 08.05.2015, який підтримали 245 народних депутатів[28].

Російсько-українська війнаРедагувати

Під час російського вторгнення в Україну Вінниця зазнала ракетних обстрілів.

РФ завдала ракетного удару по аеропорту «Вінниця» в Гавришівці 6 березня 2022 о 13.35.[29] Авіаудар по аеродрому наносився з акваторії Чорного моря стратегічними бомбардувальниками. Загинуло 10 людей — шість цивільних та чотири військових. Ще шестеро людей отримали травми. Внаслідок ракетного обстрілу виникла пожежа складу з ПММ на площі близько 1000 кв.м та частково зруйнована адмінбудівля.

16 березня 2022 року приблизно о 4:30 був завданий удар по комплексу телевежі.[30] З людей ніхто не постраждав, але кілька діб був відсутній телесигнал Т2.

25 березня, близько 16.30, росіяни завдали ракетного удару по території Командування Повітряних Сил ЗС України у Вінниці.[31] Загарбники запустили всього шість крилатих ракет. Кілька з них збила українська система протиповітряної оборони, але частина влучила в будівлі командування. Руйнування інфраструктури суттєві, обійшлося без постраждалих.

14 липня 2022 року Росія нанесла ракетний удар по центральній площі лівобережної Вінниці, в результаті якої понад 200 осіб отримали поранення різних ступенів тяжкості, і ще 27 людей, з яких 3 дитини, загинули. Напад був здійснений підводними човнами з акваторій Чорного моря ракетами «Калібр». Цей ракетний удар викликав широку реакцію міжнародної спільноти. Так, після обстрілу Вінниці, генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш засудив напади на громадянське населення чи цивільну інфраструктуру та закликав до відповідальності за такі порушення[32]. 18 липня посли ЄС та Ізраїлю в складі 20 дипломатів відвідали Вінницю[33], щоб на власні очі побачити наслідки російського терору. Президент України Володимир Зеленський дав оцінку цьому ракетному удару як відкритому теракту[34].

Протягом війни до Вінниці, станом на травень, перемістилося 18 підприємств зі фронтових регіонів України[35]. До міста був евакуйований дитячий будинок з міста Курахове[36], а також до Вінниці переїхав сервісний центр МВС України в Херсонській області[37]. До переміщеного ще у 2014 році Донецького національного університета імені Василя Стуса додався Маріупольський технологічний коледж.

30 вересня 2022 року дерусифікували назви вулиць.[38]

НаселенняРедагувати

Докладніше: Населення Вінниці

КількістьРедагувати

Населення Вінниці, станом на 1 січня 2022 року, складає 369 740 осіб.

За чисельністю населення серед міст України Вінниця замикає 10-ку найбільших міст (без урахування тимчасово окупованих територій)

Динаміка чисельності населення Вінниці[39][40][41][42]

Динаміка національного складу населення Вінниці
Національність 1926[43] 1939[44] 1959[45] 1989[46] 2001[46]
 українці  41,5 %  49,2 %  60,2 %  77,4 %  87,2 %
 росіяни  13,8 %  10,6 %  22,1 %  16,4 %  10,2 %
 євреї  37,8 %  35,6 %  13,6 %  4,1 %  0,5 %
 поляки  4.3 %  3,0 %  2,0 %  0,7 %  0,5 %

Згідно з опитуваннями, проведеними Соціологічною групою «Рейтинг» у 2017 році, українці становили 94% населення міста, росіяни — 4%, інші народності — 1%. [47]

МоваРедагувати

Згідно з опитуваннями, проведеними Соціологічною групою «Рейтинг» у 2017 році, українською вдома розмовляли 67% населення міста, російською — 13%, українською та російською в рівній мірі — 20%. [48] У дослідженні 2021 року не відмежовано категорію використання обох мов в рівній мірі, а представлено дані по кожній мові окремо: українською вдома послуговується 81% населення міста, а російською — 34%.[49]

АдміністраціяРедагувати

Міські головиРедагувати

На виборах 2006 року міським головою обрано, а в 2010 обрано повторно Володимира Гройсмана, який став одним із наймолодших мерів українських міст. А з початку весни 2014 року обов'язки міського голови виконував секретар міської ради Сергій Моргунов.

 
Вінницька міська рада

Восени 2015 року Сергій Моргунов став міським головою Вінниці. У 2020 році був переобраний на місцевих виборах у першому турі, набравши 63,93% голосів. [50]

Вінницька міська радаРедагувати

Вінницька міська рада складається з міського голови, секретаря міської ради та депутатів (54 особи). З числа депутатів формується 7 постійних профільних комісій, які здійснюють контроль у ключових питаннях життя громади. Вінницька міська рада 8 скликання була сформована після виборів 2020 року. До її складу увійшли депутати від чотирьох українських партій - Української стратегії Гройсмана, Європейської Солідарності, Слуги Народу та Опозиційної платформи - За життя. [51]

Штаб Повітряних Сил ЗСУРедагувати

Повітряні Сили Збройних Сил України створені 17 березня 1992 року згідно з директивою Начальника Генштабу Збройних Сил України. На базі штабу 24 Повітряної армії у Вінниці було сформовано Командування ВПС. Нині Повітряні сили Збройних Сил України складаються з 5 родів авіації. До її складу входять авіаційні корпуси, окрема дивізія військово-транспортної авіації та центри підготовки й навчання особового складу.

2004 року Військово-Повітряні Сили і Війська Протиповітряної оборони Збройних Сил України були об'єднані в Повітряні Сили Збройних Сил України. У Вінниці на території колишнього Головного командування Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України, де нині розташовується Командування Повітряних Сил, урочисто було відкрито Пам'ятний знак на честь створення нового виду Збройних Сил України — Повітряних Сил. Цей день прийнято вважати Днем створення Повітряних Сил.

ЕкономікаРедагувати

Починаючи з ХІХ ст. та відкриття залізничної станції, Вінниця перетворюється на промисловий центр регіону. В другій половині ХХ ст. Вінниця стає потужним центром машинобудування, електронної, хімічної промисловості, проєктно-конструкторських інститутів. У 1990-х рр., після розпаду Радянського Союзу та занепаду планової економіки, більшість гігантів радянської промисловості зупинилися, тисячні трудові колективи припинили існування, заводи і обладнання було демонтоване. Як правило, на місці колишніх потужних заводів виникли компактніші господарські структури з меншою глибиною переробки, які переорієнтувалися на виробництво повсякденних товарів, служби сервісу і торгівлі. Водночас структура харчової та легкої промисловості зазнала менших змін.

В економіці міста Вінниці за останні роки продовжуються процеси зростання та диверсифікації виробництва. Станом на 2022 р. у місті налічується близько 220 великих та середніх промислових підприємств, які виготовляють широкий спектр продукції. Важливою в економіці міста є орієнтація місцевих підприємств-експортерів переважно на ринки країн Європи, на європейський ринок спрямовується понад 70% усього експорту. Крім того, значна (понад 10%) частка продукції промислових підприємств експортується також в Китай, США, Єгипет та Туреччину.

Промислові підприємства містаРедагувати

Казенне науково-виробниче об'єднання «Форт» МВС України засноване у 1991 році та реорганізоване у 1994 році. Основною продукцією є вогнепальна зброя та спеціальні засоби для силових структур, спортивна та мисливська зброя. Підприємство оснащене сучасним високотехнологічним обладнанням. НВО Форт налагодив також спільне виробництво пістолетів за ізраїльською ліцензією. При цьому 60 % комплектуючих виготовляється в Україні, 40 % — імпортуються з Ізраїлю.

Польсько-українське підприємство «Барлінек Інвест» [52] належить до підприємств групи Barlinek (Польща)[pl] і є найбільшим виробником тришарової паркетної дошки в Україні. Підприємство почало свою роботу у Вінниці в жовтні 2007 року. Група Barlinek є провідним світовим виробником багатошарових дерев'яних підлог з річною виробничою потужністю понад 12,5 млн кв м. Частка експорту в реалізації продукції становить 90%. Підлога експортується до 75 країн. Крім паркетної дошки, «Барлінек Інвест» виготовляє сертифіковані підлоги для об’єктів спортивного призначення, плінтуси для підлоги і різні види біопалива — пелети та брикети для камінів.

МашинобудуванняРедагувати

У Вінниці з сер. ХХ ст. розвивається галузь машинобудування. У місті виробляється широкий спектр продукції — від електродів для зварювання до новітнього холодильного обладнання і обладнання для альтернативної енергетики. Географія торгівлі товарами поширюється від США до Китаю. Потенціал для розвитку мають такі підгалузі, як: холодильне обладнання та устаткування; електроніка та електротехніка; приладобудування. Обсяг реалізованої продукції, що відноситься до галузі машинобудування, у 2021 році склав 1,8 млрд грн. Це становить 5,4% від усієї реалізованої продукції у місті.

ПрАТ «Вінницький завод «Маяк» [53] засновано 10 вересня 1968 року. Основний вид діяльності підприємства: виробництво електропобутових нагрівачів, побутових інкубаторів, зварювальних апаратів, мідно-алюмінієвих радіаторів для водяного опалення. Більше 25 років спеціалізується на виробництві електрообігріваючих приладів і обладнання для систем опалення як під власною торговою маркою «Термія», так і під більше десяти ТМ партнерів: NEOCLIMA [5], THERMOVAL, Wild Wind, Warmtec, Eurohoff, CTLCIA, UFO, SUPRA, Saturn, UNDERPRICE, ENGY, GENERAL CLIMATE. Країни експорту продукції: Англія, Польща, Угорщина, Німеччина, Румунія, Грузія, Кіпр, Македонія, Молдова, Туреччина, Вірменія, Казахстан.

ВАТ Вінницький завод «Будмаш» [54] — багатопрофільне підприємство, що спеціалізується на виробництві металевих форм для залізобетонних конструкцій, випуску нестандартного обладнання, переобладнанні і ремонті будівельної техніки, наданні низки супутніх послуг. Продукція заводу призначена для підприємств гірничодобувної сфери (кар'єрів), цементних заводів, хлібоприймальних підприємств, енергетичного і агропромислового комплексів, житлово-комунальних господарств і приватного підприємництва.

ТОВ «ГРІН КУЛ» входить до складу UBC Cool — підрозділу торгово-промислового холдингу UBC Group (UkrainianBeerCompany)[55]. UBC Cool — виробник холодильної техніки для напоїв і продуктів, який охоплює 24% світового ринку промислового холодильного обладнання. ТОВ «ГРІН КУЛ» створений у 2016 році, а навесні 2018 році у Вінниці введено в експлуатацію першу чергу заводу UBC Green Cool з повним циклом збирання холодильних шаф та вітрин — ларів та бонет. Продукція підприємства має сертифікати відповідності СЕ та постачається світовим компаніям, зокрема Coca-cola, Pepsi, Carlsberg. Саме ж підприємство сертифіковане за стандартами управління якістю ISO 9001:2015, екологічного менеджменту ISO 14001:2015 та менеджменту гігієни і безпеки праці OHSAS 18001:2007. Охолоджувачі UBC Cool сертифіковані всесвітньо відомими компаніями: InBev, Heineken, MolsonCoors, AnheuserBush як вироби, які повністю відповідають їх стандартам.

ТОВ «Промавтоматика Вінниця» — займається автоматизацією технологічних процесів, обслуговуванням електричної частини підприємств, освітленням доріг, енергоаудитом, енергосертифікацією, будівництвом сонячних електростанцій. У 2022 р. інженери ТОВ “Промавтоматика Вінниця” розробили лінійку пристроїв Bandera Power - портативних джерел електроживлення, а також Bandera Solar – додатковий модуль живлення від сонячної енергії [56].

Індустріальні паркиРедагувати

У Вінниці розміщено 3 індустріальні парки, що внесені до Реєстру індустріальних (промислових) парків України: Вінницький індустріальний парк (площею 35,7 га)[57], Індустріальний парк «Вінницький кластер холодильного машинобудування» (площею 19,27 га)[58], Індустріальний парк «Вінтер Спорт» (площею 25 га)[59]. Кожен індустріальний парк має свою форму власності. Так, Вінницький індустріальний парк є комунальним (створений у 2016 р. за ініціативи міської ради), Індустріальний парк «Вінницький кластер холодильного машинобудування» створений спільно з представниками бізнесу та складається з комунальної та приватної ділянок, Індустріальний парк «Вінтер Спорт» є приватним індустріальним парком, що належить австрійській компанії HEAD Group. Будівництво промислового майданчику «Вінтер Спорт» було поновлене у травні 2022 р. [60]

23 грудня 2022 р. затверджено Концепцію четвертого індустріального парку «ВінІндастрі», що буде спеціалізуватися на таких галузях як переробка промислових та/або побутових відходів (крім захоронення відходів), науково-технічна діяльність та діяльність у сфері інформації й електронних комунікацій [61].

Харчова промисловістьРедагувати

Вінниця знаходиться у центрі великого сільськогосподарського регіону. Основною спеціалізацією міста є виробництво харчових продуктів за світовими стандартами якості. Обсяг реалізованої продукції галузі у 2021 році склав 16,6 млрд грн, що становить 50% від усієї реалізованої продукції у місті.

ПрАТ «Вінницька кондитерська фабрика»[62] входить до п'ятірки найбільших кондитерських підприємств України (станом на грудень 2022 р.) і належить до корпорації ROSHEN[63]. У Вінниці розміщено два виробничих майданчика ПрАТ «Вінницька кондитерська фабрика». Перший майданчик (на вул. Євгена Коновальця, 8) випускає близько 200 найменувань, серед яких шоколад, цукерки, ірис, здобне печиво, бісквіти, вафлі та вафельні трубочки. Другий (на вул. Батозькій, 2к) — забезпечує виробництво цукерок, карамелі, ірису, бісквітів та шоколаду загальним обсягом понад 20 тис. тон на рік. Загальний обсяг виробництва на обох майданчиках становить понад 100 тис. тонн у рік. Вінницька кондитерська фабрика ROSHEN сертифікована відповідно до вимог міжнародних стандартів якості ISO 9001:2008 та безпеки продуктів харчування ISO 22000:2005. Також у Вінниці розміщене інше підприємство корпорації — ПрАТ «Вінницький молочний завод ROSHEN». Підприємство є основним постачальником молочної сировини для кондитерських фабрик ROSHEN, в т.ч. тих, що розташовані в країнах Європейського Союзу. У квітні 2016 року підприємство отримало сертифікат харчової безпеки FSSC-22000. Виготовлена продукція регулярно проходить сертифікацію на відповідність вимогам стандартів Kosher і Halal [64]

ТОВ «Аграна Фрут Україна» — виробник фруктових наповнювачів та концентрованих соків з власними угіддями для вирощування фруктів та ягід, що входить до австрійської промислової групи AGRANA[de]. Продукція відповідає міжнародним стандартам ISO 9001:2008 (SGS), HACCP, FSSC 22000:2010 (SGS), ISO 26000 (SGS) (соціальна відповідальність) та має сертифікат на виробництво наповнювачів для дітей віком від 6 місяців[65] Промислова група AGRANA дотримується цілей сталого розвитку. У 2021 році ферма «Лука» досягла золотого рівня в Оцінці сталості фермерських господарств GlobalG.A.P.(додаток GG FSA), що є найвищим рівнем цієї перевірки. Додаток GGFSA застосовується для оцінки практик сталого розвитку в первинному виробництві і має на меті допомогти фермерам у вирішенні подальших питань сталого розвитку на рівні фермерських господарств.

ТОВ «Солодка Мрія-Вінниця» працює у Вінниці з 2017 року. Виробничі потужності підприємства ведуть свою історію від 1945 року, коли був створений Вінницький міський харчовий комбінат. У 1970-х рр. комбінат змінив назву на «Вінницький завод продтоварів», а у 1999 був реструктуризований. На його базі з’явилося 3 підприємства — ПрАТ «Вінницький завод фруктових концентратів і вин», ПрАТ «Вінницька харчосмакова фабрика» і ПрАТ «Вінницька макаронна фабрика». Перший з них продовжив традицію виробництва яблучного концентрованого соку, яблучного пюре, повидла і хлібного квасу, а в 2000 році почав виготовляти зефір під торговою маркою «Солодка мрія»[66]. Станом на 2022 рік, ТОВ «Солодка Мрія-Вінниця» займається виробництвом зефіру, мармеладу, цукерок, кукурудзяних паличок, тортів, соків прямого віджиму, фруктового пюре, повидла, хлібного квасу (в літній сезон) та розливає артезіанську доочищену питну воду. З 2017 року ТОВ «Солодка Мрія-Вінниця» послуговується системою управління безпекою харчових продуктів ISO 22000[67].

ПрАТ «Вінницька харчосмакова фабрика» є лідером Вінниччини у галузі плодоовочевої консервації; візитівкою компанії, відомою на всю Україну, є хрін «Вінницький» з буряком. У 2007 році була проведена капітальна реконструкція цеху по виробництву квасу з технічним переоснащенням. Станом на 2022 рік фабрика має широкий товарний асортимент продукції, що налічує понад 50 найменувань, серед яких хрін, гірчиця, майонез, соуси, круп'яні палички, сухі сніданки, борошно текстуроване, квас. Підприємство представляє на ринку 4 власні торгові марки: ТМ «ВХС», ТМ «Хрін «Вінницький», ТМ «Деліссо» та ТМ «Кваскоff». На ПрАТ «Вінницька харчосмакова фабрика» впроваджена і діє система управління якістю за стандартом ISO 9001 і система управління безпечністю харчових продуктів HACCP за стандартом ISO 22000[68]. На базі харчосмакової фабрики з 2021 року здійснюється розлив крафтового пива Barley&Hops [69]

ПрАТ «Вінницький олійножировий комбінат» належить до промислової групи ViOil [70] та займається переробкою олійних культур і виробництвом рослинних олій та жирів. Підприємство веде свою історію з 1951 року, у 2007 році була проведена реорганізацію та значна модернізація підприємства. До складу ПрАТ «Вінницький ОЖК» входять 2 олійноекстракційні заводи, гідрогенізаційний завод, цех фасування продукції в полімерні пляшки, дільниця гранулювання лушпиння, 2 елеватори, резервуар для зберігання олії та котельня. На ПрАТ «Вінницький ОЖК» функціонує інтегрована система управління (ІСУ) якістю та безпечністю харчових продуктів та кормових продуктів (шроту), яка відповідає вимогам ДСТУ ISO 9001:2009 та ДСТУ ISO 22000:2007. Комбінат сертифікований за системою екологічної сталості (ISCC). Асортимент продукції складає кілька десятків найменувань та експортується до 60 країн світу.

Компанія «Авіс»[71] була заснована в 1991. У 2015 році розпочала виробництво органічної продукції. Виробництво та продукція сертифіковані відповідно до міжнародних стандартів. Компанія «Авіс» виготовляє майонез за традиційною технологією, без використання модифікованого крохмалю та інших шкідливих компонентів.

Легка промисловістьРедагувати

Продукція текстильної промисловості, що виробляється у Вінниці, користується попитом та експортується на ринок Європи. Обсяг реалізованої продукції галузі легкої промисловості у 2021 році склав 155 млн. грн — близько 0,5% від усієї реалізованої продукції у місті.

ПрАТ «Володарка»[72] – це сучасне підприємство з виробництва чоловічого класичного та верхнього одягу, а також взуття, аксесуарів та трикотажу. Кравецькі цехи оснащені обладнанням Juki, Brazer, Pfaff, Durkopp Adler. Працює лінія волого - теплової обробки Brisay, Test, Indupress. Всі вироби проходять високо-технологічну обробку і ретельну перевірку ВТК. Підприємство співпрацює з німецькими, польськими та французькими брендами, в т.ч. Hugo Boss, Aubi, Douglas, Mario Dessuti, Bexley. Основні країни експорту: Франція, Польща, Румунія, Німеччина. Асортимент чоловічих костюмів розвивається в декількох напрямках, представлених в Україні під брендами Guiseppe Badiani та Capo Carisma. Колекції включають понад 100 моделей власної розробки.

Хімічна та фармацевтична промисловістьРедагувати

Галузь із найбільш сприятливими умовами для зростання у Вінниці та можливістю оренди промислових майданчиків. Обсяг реалізованої продукції, що відноситься до галузі, у 2021 році склав 1,1 млрд грн, що становить 3,2% від усієї реалізованої продукції у місті.

Спільне українсько-іспанське підприємство «Сперко Україна»[73] — фармацевтична компанія, заснована у 1995 році. Інвестором виступило фармацевтичне підприємство Іспанії — «Алкала Фарма». З 1999 року продукція Sperco — торгової марки підприємства — вперше з'явилася на ринку України. У 2006 році підприємство придбало промисловий комплекс ТОВ «Вінницький оптико-механічний завод». Виробничі потужності СУІП «Сперко Україна» складаються з чотирьох майданчиків, де виготовляються м’які лікарські форми, рідкі лікарські форми, тверді лікарські форми, а також ділянка вторинного пакування. Всі чотири ділянки мають сертифікат відповідності міжнародним правилам Належної виробничої практики (GMP). У 2020 році в портфелі Sperco з'явилося більше 10 нових продуктів в сегментах лікарських засобів, дієтичних добавок, медичних виробів та косметики. Провідні бренди: Нокспрей, Кардонат та Еротекс.

ІТ-галузь та креативна економікаРедагувати

Кількість IT-компаній у місті стрімко зростає, відповідно до запитів та тенденцій світового ринку. Темпи приросту ІТ-сектору забезпечуються місцевими ЗВО, які випускають понад 700 кваліфікованих, готових до роботи в цій галузі спеціалістів. За кількістю IT-спеціалістів Вінниця посідає 6-те місце серед усіх міст України; в сектор працює понад 2 тис. осіб, що становить 2% від загальноукраїнського ринку.

ІТ-сектор Вінниці представлений компаніями:

  • Gemicle - рішення для транспортних систем[74];
  • Incoresoft - відеоаналітика та розпізнавання об'єктів у місті[75];
  • Delphi Software - R&D продукти[76]
  • Playtika - розробка та видання онлайн-ігор [77];
  • Onseo - діджитал продукція повного циклу [78];
  • Astound Commerce - цифрова комерція [79];
  • EPAM Systems - програмне забезпечення [80];
  • Infopulse Ukraine - програмне забезпечення, ІТ-консалтинг [81];
  • Exadel - бізнес-застосунки з відкритим кодом [82];
  • Ciklum - програмне забезпечення [83]
  • Інтернет-група «RIA» - медіа-проекти, Web 2.0 та класіфайди.

У місті розташований основний офіс компанії LetyShops – найбільшого кешбек-сервісу України у 2020-2022 рр.

Розвивається екосистема креативної економіки. За останні декілька років почали працювати приватні та громадські простори, потреба в яких дедалі більше зростає: Креативний простір Артинов [84], iHub Вінниця, Вінницький обласний молодіжний центр «Квадрат», Cherdak, Стартап Школа ВНТУ Sikorsky Challenge.

На базі приміщень Ювелірного заводу «Кристал» реалізовується проєкт муніципального Інноваційно-технологічного парку «Кристал», діяльність якого розрахована на підсилення існуючих та створення нових високотехнологічних та креативних індустрій у Вінниці та Подільському регіоні. Інноваційно-технологічний парк «Кристал» є прикладом реновації виробничих приміщень старих підприємств та перетворення їх на точки росту креативної економіки та малого підприємництва. Роботи з реконструкції приміщень розпочалися у 2021 році, але у 2022 році були тимчасово припинені через широкомасштабну військову агресію Росії та воєнні дії на території України. [85]

КластериРедагувати

Агрокластер AgroVin створено у березні 2021 року в рамках програми децентралізованого співробітництва Вінниці та Вінницької області із французьким містом Діжон за прикладом кластеру Vitagora[fr]. Учасниками агрокластеру є переробні підприємства Вінниці, сільськогосподарські виробники та профільні наукові заклади (ТОВ «Аграна Фрут Україна», ПрАТ «Харчосмакова фабрика», ТОВ «Агропослугтранссервіс», ТОВ «Діброва», ТОВ «Органік-д», Вінницький національний аграрний університет, Інститут кормів НААН України[86]).

Вінницький кластер приладобудування та автоматизації [87] створений в лютому 2021 року місцевими підприємствами (ТОВ «Промавтоматика-Вінниця», ТОВ «Інновінпром», ТОВ «Майтек Плюс», ТОВ «Гремпіс», ТОВ «Тірас», ПП «Вінаерогіс» та іншими). У 2022 році підприємства кластеру презентували низку розвідувальних виробів, а також інклюзивні рішення для міста й енерго-рішення для фронту [88]).

Економічні показникиРедагувати

Економічну діяльність впроваджують зареєстровані станом на 01.10.2022 року на податковому обліку за основним місцем реєстрації у Вінницькій ДПІ ГУ ДПС у Вінницькій області (м. Вінниця) 48,8 тис. суб’єктів господарської діяльності, з яких найбільшу частку (майже 60%) складають фізичні особи-підприємці. Станом на 2021 рік обсяг промислової продукції реалізованої підприємствами м. Вінниці склав 25,5 млрд грн, що становило 39,6 % до всієї реалізованої промислової продукції по Вінницькій області, та на одну особу населення – 68,8 тис. грн. В 2022 році кількість зареєстрованих фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, які перебувають на податковому обліку за основним місцем реєстрації у Вінницькій ДПІ ГУ ДПС у Вінницькій області (м. Вінниця), фізичних осіб-підприємців 29 318 осіб, юридичних - 20 320 осіб. Загальна кількість найманих працівників у суб’єктів господарювання у 2022 році — 120 746 осіб (з яких кількість найманих працівників, фізичних осіб-підприємців – 14 224 осіб, юридичних – 106 522 осіб).

Від початку повномасштабної війни до Вінницької МТГ за програмою релокації перемістили свої виробничі потужності 236 суб’єктів господарської діяльності з Південних та Східних регіонів України. Станом на 01.12.2022 відновили діяльність 177 суб’єктів господарювання (або 75%), створено 1114 нових робочих місць. Серед релокованих підприємств, відновило діяльність ПрАТ «Укпостач» (компанія «UBC Group»), яке було переміщено на територію м. Вінниці з Харківської області, м. Дергачі [89]. На сьогодні на підприємстві працює 233 осіб, з яких 134 – вінничани. Фінансове обслуговування бізнесу та населення у місті Вінниці здійснюється через мережу банківських установ, яка представлена більше ніж 100 відділеннями 29 банків. Найбільша кількість відділень і банкоматів мають ПриватБанк та Ощадбанк[90].

Дані попередніх років

У місті працює 27 тис. приватних підприємців та близько 4 тис. малих підприємств [Архівовано 18 грудня 2008 у Wayback Machine.]. Майже 2,8 тисяч підприємств здійснюють свою діяльність в сфері торгівлі та побутового обслуговування населення міста. Кількість суб'єктів господарської діяльності у розрахунку на 1000 жителів у динаміці збільшується. Чисельність юридичних осіб у 2005 році склала 30,04 одиниць, а чисельність приватних підприємців — фізичних осіб — 53,55 особи в розрахунку на 1000 жителів.

Станом на 01.11.2006 року в ДПІ у м. Вінниці зареєстровано 8885 платників податків — юридичних осіб. Фактично сплачують податки 6505 платників, або 73,2 % від зареєстрованих. Фізичних осіб — платників податків на зареєстровано 23452 особи, у тому числі сплачують податки 19396 осіб, що становить 82,7 %. За п'ять років сукупність об'єктів ЄДРПОУ зросла майже у двічі.

Обсяг інвестицій в основний капітал у 2006 році склав 928 млн грн. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку міста з початку процесу інвестування становить понад 60 млн дол. США. На Вінницю припадає близько чверті від всіх прямих вкладень в економіку регіону. Обсяг іноземних інвестицій (акціонерного капіталу), внесених з початку інвестування в економіку міста станом на 31.12.2014 року склав 123,8 млн дол. США, у розрахунку на одиницю населення — 334 дол. Інвестиції надійшли з 44 країн світу.

Обсяг зовнішньоторговельної діяльності станом на 01.12.2013 р. склав 637,9 млн дол. США, з яких обсяги експорту товарів — 362,4 млн дол. США, імпорту — 275,5 млн дол. США. Позитивне сальдо склало 86,9 млн дол. США, зовнішньоторговельні операції здійснювались з 98 країнами світу.

Станом на 01.04.2015 р. обсяг реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) — 807 млн грн, що складає 31,8 % від загальнообласного обсягу; на одну особу населення — 2167,5 грн. Обсяг реалізованої продукції, що відноситься до галузі машинобудування, у 2021 році склав 1,8 млрд грн. Це становить 5,4% від усієї реалізованої продукції у місті.

У 2016 році обсяги експорту товарів склали 32 млн дол. США, імпорту — 14 млн дол. США. Баланс зовнішньої торгівлі залишається позитивним, і становить 18 млн дол. [6] [Архівовано 7 лютого 2016 у Wayback Machine.]

Міський бюджет у 2007 складався з доходів 513 млн гривень і видатків в розмірі 505 млн гривень. У 2010 році бюджет прийнятий в обсязі 940 мільйонів гривень доходів та 920 мільйонів гривень видатків.[91]

ТранспортРедагувати

 
Тролейбус Богдан Т701.17
Докладніше: Транспорт Вінниці
 
Теплохід «Пирогов» на Південному Бузі біля центрального мосту

У місті зведено 5 мостів через Південний Буг: Київський (з тролейбусним сполученням), Центральний (з трамваями і тролейбусами), Староміський, на Об'їзній дорозі, а також пішохідний на греблі в Сабарові.

Об'єкти транспортного сполучення Вінниці:

  • Залізничний вокзал, що має сполучення з 23 областями України;
  • Три автовокзали (центральний, західний, східний);
  • Автомобільні шляхи, зокрема в самій Вінниці 389,3 км доріг, із яких 257,1 км — з асфальтобетонним покриттям, решта — з щебеневим та ґрунтовим (дані 2021 року[92]);
  • Аеропорт «Вінниця». Станом на 2017 рік приймав регулярні й чартернірейси з такими містами: Варшава, Тель-Авів, Анталія, Шарм-ель-Шейх і Подгориця. З 2019 розпочато підготовку до реконструкції злітно-посадкової смуги та аеровокзалу, однак роботи переривалися спершу через пандемію COVID-19, а згодом – російське вторгнення в Україну.
  • Мережа велосипедних доріжок, яка складає 88,5 км[93].

Міський громадський транспорт включає в себе:

Також курсують річкові теплоходи «Микола Пирогов» та «Ляля Ратушна».

Робота трамваїв та тролейбусів починається о 5:30 і закінчується о 00:00 (На 2022 рік переважна кількість маршрутів працює з 5:30 — 6:00 до 22.00 — 23:00). Основу трамвайного парку Вінниці складають вагони Karpfen та Mirage, передані муніципалітетом Цюриха починаючи з 2007 року. З 2015 року «Вінницька транспортна компанія» почала виготовляти трамваї VinWay на основі вагонів Tatra KT4SU та тролейбуси VinLine. Станом на 2022 р. містом курсує 10 модернізованих трамваїв[94] та 15 тролейбусів[95]. Увесь громадський транспорт Вінниці працює на основі безконтактної оплати проїзду[96][97][98]. Оплатити вартість проїзду можна наступними способами: за допомогою муніципальної картки вінничанина [Архівовано 22 жовтня 2020 у Wayback Machine.]; платіжної картки з технологією з NFC (чіповані картки); відсканувавши QR-код через мобільний додаток Приват24; відправивши платний SMS; придбавши разовий паперовий квиток на 60 хвилин проїзду через термінали[99].

Соціальна сфераРедагувати

26 липня 2013 року журнал Фокус визнав Вінницю найкращим містом за рівнем життя в Україні [Архівовано 13 квітня 2015 у Wayback Machine.]. Сім років поспіль (2015-2021 рр.) Вінниця очолювала зведений рейтинг обласних центрів за індексом задоволеності сферами та послугами (опитування Соціологічної групи «Рейтинг»[100]).

ОсвітаРедагувати

Освітні заклади міста Вінниці:

  • 58 закладів дошкільної освіти[101] (56 — комунальної, 1 — державної та 1 приватної форми власності. Діє електронна реєстрація[102] на зарахування дітей до закладів дошкільної освіти комунальної форми власності);
  • 45 закладів загальної середньої освіти[103] (37 комунальної та 8 приватної форм власності). Серед них:
    • 3 заклади забезпечують здобуття початкової освіти;
    • 1 заклад забезпечує здобуття базової середньої освіти[104];
    • 40 закладів забезпечують здобуття профільної середньої освіти;
    • 1 заклад — спеціальна школа[105].
  • 8 закладів професійної (професійно-технічної) освіти державної форми власності[106];
  • 3 заклади позашкільної освіти комунальної форми власності:
  • 17 підліткових клубів за місцем проживання VinSmart

Вінницькі вищі навчальні закладиРедагувати

Охорона здоров'яРедагувати

Жителі Вінниці з населенням найближчих сіл користуються послугами розташованих у Вінниці медичних закладів різного рівня підпорядкування. Загалом система охорони здоров’я міста представлена більш ніж 40 лікувально-профілактичними та медичними установами, з яких 16 перебувають у комунальній власності міста Вінниці[109]. Приватних медичних закладів нараховується більше 60.

Місто має розвинуту структуровану мережу медичних закладів, які належать територіальній громаді міста: 5 центрів з 20 відокремленими амбулаторіями сімейної медицини, 3 міських клінічних лікарні, Вінницька багатопрофільна лікарня, міська лікарня «Центр матері та дитини»,2 пологових будинки. Також функціонують 3 комунальні підприємства: «Міський лікувально-діагностичний центр»[110], «Медичний стоматологічний центр», «Вінницька міська аптека».

Вінницький регіональний клінічний лікувально-діагностичний центр серцево-судинної патології[111] — спеціалізований медичний заклад, який надає планову та екстрену медичну допомогу пацієнтам з хворобами системи кровообігу. Заклад має у своєму складі 5 відділень та клініко-діагностичну лабораторію, де працює 186 медичних працівників.У відділеннях протягом року отримують лікування близько 4000 пацієнтів з серцево-судинними захворюваннями, також щорічно у закладі проводять більше 1400 оперативних втручань.

Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М. І. Пирогова[112] заснована у 1905 році як перша муніципальна лікарня, під іменем М.І. Пирогова функціонує з 1917 року. Лікарня сьогодні є багатопрофільною високоспеціалізованою, лікувально-профілактичною установою охорони здоров’я, повноваженнями якої є надання медичної допомоги пацієнтам по 22-х профільних напрямках. У лікарні функціонує 18 центрів та відділень, які надають планову та ургентну стаціонарну допомогу, 4 високоспеціалізованих діагностичних центри, консультативна поліклініка на 400 відвідувань в зміну, обласний центр планування сім’ї та медико-генетичного консультування, допоміжні та параклінічні структурні підрозділи, адміністративно-господарча частина, відділення екстреної (невідкладної) допомоги, аптека, централізоване стерилізаційне відділення, 2 сателітних відділення амбулаторного гемодіалізу в містах Немирові та Могилеві-Подільському. У центрах та відділеннях лікарні розміщено 12 клінічних кафедр і циклів Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова.

Природно-заповідний фондРедагувати

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва

Ботанічний сад «Поділля» (загальнодержавного значення), Дендрарій лісово-дослідної станції, Музей-садиба М. І. Пирогова, Парк ім. О. І. Ющенка, П'ятничанський парк, Центральний парк ім. М. Леонтовича (загальнодержавного значення), Вишенський парк.

Ботанічні пам'ятки природи

Алея вікових лип (частково), Алея горіха Зібольда, Дуб-велетень, Красень дуб, Сосна Веймутова (8 шт.), Дуб Гаврило[113] (місцевого значення)

Комплексні пам'ятки природи

Музей-садиба М. Коцюбинського

Об'єкти на околицях Вінниці

Бук європейський, Горіх маньчжурський, Горіх чорний, Кабачок, Одинокий дуб, Прибузька горішина, П'ятничанське урочище.

Засоби масової інформаціїРедагувати

На території міста в межах радіочастот FM-діапазону своє мовлення проводять 20 всеукраїнських та регіональних радіостанцій:

№п/п Частота, МГц Назва Потужність Передавач
1
Українське радіо / Українське радіо Вінниця 88.6 0,5

Вінницька телевежа

2
«Мелодія FM» 90.5 0,5 Вінницька телевежа
3
«Kiss FM» 90.9 0,25 Вінницька телевежа
4
«DJFM» 91.3 1 Вінницька телевежа
5
«Радіо П'ятниця» 92.0 0,5 Вінницька телевежа
6
«Армія FM» 99.3 1 Вінницька телевежа
7
«Люкс FM» 99,8 0,5 Вінницька телевежа
8
Радіо Промінь 100.3 1 Вінницька телевежа
9
Радіо Культура 100.9 1 Вінницька телевежа
10
Радіо «Рокс» 101.4 0,5 Вінницька телевежа
11
«Місто над Бугом» 101.8 1 Вінницька телевежа
12
«Хіт FM» 102.6 1 Вінницька телевежа
13
«Країна ФМ» 103.2 0,1 Вінницька телевежа
14
«Радіо Такт» 103.7 1 Вінницька телевежа
15
«Радіо Байрактар» 104.1 1 Вінницька телевежа
16
«Перець FM» 104.8 0,5 Вінницька телевежа
17
«Радіо Релакс» 105.9 0,2 Вінницька телевежа
18
«Наше радіо» 106.4 1 Вінницька телевежа
19
«Шансон» 107.0 0,5 Вінницька телевежа
20
«Радіо MAXIMUM» (в ефірі радіостанції «Лада») 107.4 0,1 Вінницька телевежа
21
Радіо «НВ» 107.8 0,5 Вінницька телевежа

Більшість радіостанцій мовить з міської телевежі.

Місцеві телерадіокомпанії

Друковані ЗМІ У Вінниці широкий спектр місцевих друкованих медіа: «Місто», «Радіоінформ», «33 канал»[115], «РІА» та ін. Газета «Вінниччина» заснована в 1917 році Вінницькою обласною радою, виходить двічі на тиждень накладом 30 тис. примірників і також поширюється на території Вінницької області.

Під час російського вторгнення в Україну у 2022 р. у Вінниці працювали акредитовані журналісти з Польщі, Німеччини, Іспанії, Італії, Японії, Франції, Грузії, Австрії.

КультураРедагувати

Театри і музикаРедагувати

 
Святкування Дня Європи у м.Вінниця 2020рік
 
Учасники фестивалю «Vinnytsia Jazzfest» [2]
 
Кінотеатр "Родина" [3]
 
Мініатюра одного з районів м.Вінниці з рухомими моделями у Музеї моделей транспорту
 
Музей Вінниці
 
Вінницький обласний краєзнавчий музей
 
Вінницька дитяча музична школа №1 [4]
 
Заклад "Вінницька дитяча художня школа"

Вінницький державний академічний музично-драматичний театр ім. М.К.Садовського було збудовано 1910 року за проєктом архітектора Григорія Артинова. Вагомий внесок у будівництво театру внесла Тетяна Дмитрівна Лентовська (також відома як Ухтомська), дружина відомого одеського скульптора Бориса Едвардса. Саме Лентовська очолила дирекцію театру після його відкриття. Трупа першого сезону була невелика. У ній нараховувалося тільки 25 акторів. Першими зарубіжними артистами, які виступили у новому театрі, стали артисти італійської опери брати Гонсалець. Їхні гастролі відбулися на початку 1911 року. Починаючи від 1933 року в місті працює постійна трупа, яка не переривала вистави навіть під час Другої світової війни. 28 жовтня 2004 року музично-драматичний театр ім. М. Садовського отримав статус державного академічного театру.

Вінницький академічний обласний театр ляльок «Золотий ключик» — один з найстаріших в Україні, заснований в жовтні 1938 р. Майже 40 років театр очолював всесвітньо відомий лялькар, заслужений діяч мистецтв України Володимир Шестак. Вінницькі лялькарі першими в Україні здійснили постановку вистави для дорослих українською мовою за п'єсою, спеціально написаною для театру ляльок («Боги, чорти, люди» Г. Усача за І. Котляревським). На базі театру проходить Міжнародний фестиваль театрів ляльок «Подільська лялька», який вперше відбувся у 1999 році. На фестивалі побували театральні колективи України, Болгарії, Польщі, Румунії, Грузії, Молдови, Литви, Австрії. За видатні досягнення, пов’язані з розвитком вітчизняної культури, творчому колективу театру в 2007 році надано статус академічного.

Вінницька обласна філармонія ім. Миколи Леонтовича[7] започаткована у 1937 р., перший заклад на Вінниччині, який планував, організовував та контролював професійну концертну діяльність. У 1975 р. філармонію очолив 27-річний Анатолій Левицький, який спершу пропрацював там 25 років, а згодом повернувся до керівництва закладом у 2008 році.

У Центральному парку існують концертний зал «Райдуга» та літній театр, , які місто планує реконструювати для потреб культурної інфраструктури.

ФестиваліРедагувати

Особлива увага приділена в місті і заходам з популяризації класичної музики. Так, вже традиційним став осінній Міжнародний органний фестиваль під назвою «Музика в монастирських мурах» — щороку українські органісти разом із закордонними колегами збираються в римо-католицькому костелі Святої Діви Марії Ангельської й виконують шедеври органної музики. Ідейним натхненником, організатором і безпосереднім учасником заходу є художній керівник фестивалю, заслужений діяч мистецтв України Георгій Курков[116].

Починаючи з травня 1993 року Вінницькою обласною філармонією за підтримки місцевих органів влади проводиться Міжнародний музичний фестиваль класичної музики імені П. І. Чайковського та Н. Ф. фон Мекк, який має статус міжнародного. До участі в мистецькій події запрошуються провідні професійні колективи та виконавці України і зарубіжжя. Обов'язковою умовою участі у фестивалі є виконання творів Петра Чайковського та композиторів епохи романтизму XIX століття.

З 1992 року щовесни у Вінниці проходить Дитячо-юнацький естрадний конкурс «Музична парасолька». Мета конкурсу виявити талановиту молодь в жанрах сучасної естради. Конкурс проводиться у трьох номінаціях: естрадний вокал, вокальні ансамблі та хореографічні колективи, а також у трьох вікових категоріях: 6-10 років, 11-14 років, 15-18 років. Автор ідеї проведення конкурсу — актор театру і кіно, заслужений артист України Олександр Нємченко. З 2001 року конкурс здобув статус міжнародного. Участь у конкурсі беруть більше 700 учасників, вокалісти та хореографічні колективи з країн ЄС, а також Грузії, Казахстану, Молдови та багатьох регіонів України. «Музична парасолька» стала справжньою візитівкою Вінниччини, є одним із найпрестижніших вокально-хореографічних конкурсів України.

Одним із головних музичних брендів Вінниці є найстаріший джазовий фестиваль незалежної України «VINNYTSIA JAZZFEST»[8], на якому починаючи з 1996 року виступили понад 800 провідних джазових музикантів із 37 країн світу. У Вінниці грала ціла плеяда американських легенд: Сайрус Честнат, Ел Фостер, Джессі Джонс, Шерон Кларк, Ліза Генрі, Джо Сесс, Деніз Перьє, Луіз Сімас. Незабутнім був концерт оркестру Олега Лундстрема і людини-легенди Георгія Гараняна. Вінниця бачила величезну кількість литовських музикантів, зокрема, культового барабанщика Володимира Тарасова і розкішний Біг-бенд «Старого підвалу». У скарбничці знакових досягнень Вінницького джазового фестивалю є і рекорд України. У 2007 році вперше в Україні джазовий фестиваль вийшов у прямому радіо- і телевізійному ефірі. А завдяки найдовшій прямоефірній трансляції культурологічного проекту — 11 годин 40 хвилин — «VINNYTSIA JAZZFEST» та Вінницька облдержтелерадіокомпанія «Вінтера» увійшли до Книги Рекордів України.

«МіжНародний ВІННИЦІЯнський» фестиваль — унікальний фестиваль короткого та ультракороткого відео в жанрі комедії, проводиться із 2007 року. Він сприяє залученню до світу мистецтва і творчого процесу молоді України, країн Європи та Америки, виявленню та популяризації кращих зразків аматорської та професійної молодіжної творчості у жанрі комедійного та пародійного кіно. За роки існування фестивалю, його гостями стали відомі актори, режисери: Давид Черкаський, Віктор Андрієнко, Володимир Горянський, Руслана Писанка, Олексій Горбунов, Анатолій Борсюк, комік-трупа «Маски», журнал відео коміксів «Каламбур», Василь Вірастюк, представники культових телевізійних програм, журналісти, телеведучі.

Започатковано у Вінниці ще один Всеукраїнський фестиваль військово-історичної реконструкції «Вінниця-столиця УНР» присвячений подіям Української Революції 1917-1921 років та проводиться до Дня захисників та захисниць України. Під час цієї події влаштовують виставки військової техніки та реконструйованих машин різних періодів минулого століття, одягу військових часів Української революції, відтворюють бої Армії УНР проти ворога.

У рамках святкування Дня Незалежності України у Вінниці проходить Фестиваль сучасного українського мистецтва «Подільська пектораль», який збирає разом майстрів різних народних ремесел міста й області. Завдяки «Параду короваїв», який проводився під час фестивалю, Вінниця потрапила до Книги Рекордів України у категорії «Кондитерські вироби. Масові заходи» . Вінничани та гості міста долучаються до різноманітних тематичних флешмобів, насолоджуються українськими піснями й танцями, беруть участь у майстер-класах з рогозоплетіння, подільської витинанки, гончарства, виготовлення ляльок-мотанок.

У Вінниці з червня 2015 року в пам'ять про загиблого військового кухаря-пацифіста проводиться Фестиваль польової кухні пам’яті Тараса Сича. Це не гастрофест у звичному розумінні слова, захід має патріотичне й благодійне спрямування — всі зібрані під час фестивалю гроші використовуються для допомоги українським захисникам. Під час дійства працює експозиція зброї та військової техніки, а також виставка, присвячена пам’яті Тараса Сича. Не обходиться без концерту патріотичної пісні та тематичних майстер-класів.

Традиційно у травні у Вінниці проходить літературно-мистецький фестиваль «VinBookFest». Метою фестивалю є популяризація української книги та сприяння культурному розвитку міста. Цей захід збирає сучасних майстрів слова, музикантів, письменників. Під час мистецької події автори презентують свої книги, поети декламують вірші, видавництва та книгарні пропонують нові книги, майстри організовують цікаві творчі локації.

КіноРедагувати

Місто має давні традиції кінопоказів і функціонування кінотеатрів. Кінотеатр ім. Коцюбинського по вул. Соборній був одним із перших у країні кінотеатрів з широкоформатним екраном і стереофонічним обладнанням. А найстарішим кінотеатром Вінниці вважається кінотеатр «Родина» — перший показ фільму тут відбувся 1911 року. Тоді у приміщенні кінотеатру проходили дворянські збори і працював ілюзіон, який мав назву «Амбрось» в честь грецької їжі богів амброзії. Починаючи з 2010 року кінотеатр "Родина" [9] щорічно укладає угоди на демонстрування фестивальних фільмів польського кіно з Польським інститутом [10] у м.Києві.

У місті діють такі кінотеатри:

  • Міське комунальне підприємство «Кінотеатр «Родина» [11]
  • Кінотеатр «Філмакс» (FILMAX), колишній «МИР»
  • Cinema City [12]
  • SmartCinema [13]

Вінниця неодноразово ставала знімальним майданчиком для документальних і художніх фільмів. Також свого часу в основу сюжетної лінії для голлівудської стрічки «Список Шиндлера» лягли матеріали, зібрані вінничанином Мартіном Феллером. Загалом, на території Вінницької області було відзнято більше десятка кінострічок вітчизняного виробництва:

МузеїРедагувати

У Вінниці функціонують наступні музеї:

Заклади культури міста ВінниціРедагувати

  • Міський Палац мистецтв [23]
  • Центр концертних та фестивальних програм
  • Вінницька централізована клубна система
  • Вінницька міська централізована бібліотечна система [24]
  • Вінницька дитяча музична школа № 1 [25]
  • Вінницька дитяча музична школа № 2 [26]
  • Вінницька дитяча художня школа
  • Вінницька дитяча школа мистецтв [27]
  • Вінницька дитяча школа мистецтв «Вишенька» [28]
  • Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека імені Валентина Отамановського
  • Вінницький обласний центр культури «Щедрик» [29]
  • Вінницький обласний центр народної творчості [30]

Творчі об'єднанняРедагувати

СпортРедагувати

Футбол, баскетбол та волейбол

Футбол у місті представлений командою ФК «Нива», заснованою у 1958 року під назвою «Локомотив». Вінничани вигравали чемпіонат республіки в 1964 та 1984 рр., у 1972 і 1973 рр. тоді ще «Локомотив» був володарем Кубку УРСР з футболу. У 1990-х «Нива» виступала у Вищій лізі Чемпіонату України з футболу, а у сезоні 1996/1997 брала участь у Кубку Кубків УЄФА [117]. Станом на 2022 р. команда грає у другій лізі чемпіонату України. Домашня арена клуба — стадіон тренувальної бази СК «Нива», відкритий на початку 2010 р. Трибуни стадіону вміщують 3,5 тисячі глядачів. Серед відомих футболістів, які залишили слід в місцевій команді, можна згадати Василя Раца, Стефана Решка, Валентина Трояновського, Віктора Прокопенка. З більш пізньої епохи 1990-х грали за «Ниву»: Сергій Попов, Сергій Нагорняк, Віталій Косовський, Олександр Горшков, Едуард Цихмейструк та Сергій Воронін, який до цих пір продовжує кар’єру в друголіговому «Калуші». 21 січня 2021 року президентом клубу став гравець «Ниви» Артур Загорулько[118].

У Вінниці розвивається чоловічий та жіночий волейбол. Команда «Білозгар-медуніверситет» виступає у суперлізі серед жіночих команд, команда МХП «Вінниця» — у чоловічій суперлізі. У місті діє дві професійні команди з баскетболу: жіноча «Вінницькі блискавки» та чоловіча «Вінницькі зубри».

 
Sport Life фітнес-клуб у ТСК «Магі-Гранд»

Американський футбол та альтернативні види спорту

Розвивається американський футбол, його представляє створена ще 1996 року команда «Вінницькі вовки»[119].У 2011 році команда зайняла 3-е місце в Чемпіонаті України в форматі арена футбол і 3-е місце у відкритому кубку Житомира з флаг-футболу. У 2013 році 6 гравців «Вовків» були запрошені на відбір до збірної команди України з американського футболу. Троє з них увійшли до її складу. Офіційною групою підтримки клубу є команда з чирлідінгу Vinnytsia Wolves Cheerleading Team, яка існує з 2013 р.

Вінниця є базою збірної України з хокею на траві — тут виступають 2 провідні українські команди — «Хокейний клуб Олімпія-Колос-Секвойя» і «Олімпік-ШВСМ-ВДПУ».

Спортивні школи та тренувальні бази

У Вінниці функціонує сім міських спортивних шкіл, в яких культивуються 27 видів спорту. Усі заняття – безкоштовні. Діє спортивне товариство розвитку спорту серед сільського населення — ВФСТ «Колос». З 2008 року у місті функціонує крита льодова арена «Льодовий клуб»[120]Центральному парку), яка є тренувальною базою місцевого хокейного клубу «Патріот». Працює Вінницький регіональний центрі фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт».

Паралімпійські види спорту та відомі спортсмени

Олексій Денисюк — вінницький спортсмен з кульової стрільби, заслужений майстер спорту України, бронзовий призер Літніх Паралімпійських ігор у Ріо-де-Жанейро 2016 та Токіо 2020. Нагороджений Орденом «За мужність» III ст. Мар'яна Шевчук — чемпіонка Паралімпіади в Токіо (2021) з пауерліфтингу, яка випередила на п'єдесталі пошани суперниць з Китаю і Туреччини[121]. Спортсмени з Вінниччини вибороли призові місця на зимових Паралімпійських іграх 2022. Чемпіонами Паралімпіади-2022 стали біатлоніст Григорій Вовчинський (клас LW8), який виборов золото, та Олександр Казік, який отримав срібло. Вінничанин Олексій Денисюк став володарем срібної медалі у вправі Р3 (спортивний пістолет, 25 м, 30+30 пострілів) та виборов ліцензію на Паралімпіаду – 2024. Загалом, за два змагальні дні чемпіонату Світу, що проходив у Аль Аіні (ОАЕ) Українська національна збірна завоювала дві високі нагороди: срібну та бронзову медалі [122].

Чемпіони та призери Олімпійських ігор

Серед видатних спортсменів, які представляли на міжнародних змаганнях Вінницю: Павло Хникін — плавець, дворазовий срібний призер Олімпійських ігор 1992 року; Наталя Добринська — легкоатлетка, чемпіонка Олімпійських ігор 2008 року в Пекіні; Інна Осипенко-Радомська — веслувальниця на байдарках, бронза на Олімпійських іграх в Афінах 2004-го (байдарка четвірка, 500 м), золото на Олімпійських іграх в Пекіні 2008-го (байдарка-одиночка, 500 м) та срібна медаль у Лондоні 2012-го; В'ячеслав Узєлков — інтерконтинентальний чемпіон з боксу в напівважкій вазі за версією WBA.

АрхітектураРедагувати

Забудова історичного центру Вінниці характеризується низкою цікавих тенденцій і особливостей. Попри той факт, що згідно з існуючою історіографічною традицією дату заснування міста пов'язують з князями Коріатовичами та Синьоводською битвою 1362 року[123], перші поселення поруч з місцем впадіння річки Віннички в Південний Буг, ймовірно, існували ще до цієї події [33]. Орієнтовний час появи укріпленого замку у Вінниці на лівому березі Південного Бугу припадає на 1360-90-ті роки, цим же часом датуються перші згадки Вінниці в літописах. Новий замок, що був закладений Костянтином Івановичем Острозьким в 1512 році на лівобережній скелі (Замкова гора), проіснував до 1580 року і був спалений татарами під час чергового нападу на місто. Формування стійкої планувальної структури Вінниці почалося лише з XVI століття після утворення Речі Посполитої (1569 р.). Значною позитивною подією стало перетворення міста у 1598 р. в адміністративний центр Брацлавського воєводства. І зважаючи на прикордонне положення Брацлавщини, зросла потреба в розбудові та модернізації оборонних укріплень. Нове становище міста посприяло також торговельно-економічному, культурному та архітектурно-просторовому розвитку міста[124]. В 1604 році за сприяння тодішнього старости Валентія-Олександра Калиновського завершено спорудження нової фортеці на острові Кемпа. У 1611 – 1613-х рр. В. Калиновський зробив вагому пожертву на діяльність ордену Єзуїтів, що оселилися у Вінниці. Після пожежі 1613 року на правому березі Південного Бугу починається будівництво архітектурного комплексу монастиря Єзуїтів, яке тривало практично до 1648 року. Комплекс монастиря складався з костелу, колегіуму і конвікту (гуртожитку). За стінами ансамблю єзуїтського монастиря був розташований монастир домініканців, який тривалий час був дерев'яним. Згодом будівлі єзуїтського і домініканського монастирів були об'єднані в єдину фортифікаційну систему з оборонним муром та вежами під назвою Мури, які стали осердям для Нової — правобережної — частини міста.

Вінниця в XVI - XVIII століттях зростала за рахунок хаотичної приватної одноповерхової дерев’яної забудови, що було характерно як для лівобережних (Старе місто), так і для правобережних (Нове місто) кварталів Вінниці. Місто в цей час мало нерегулярну планувальну структуру. Головним структурним елементом міста стала Єрусалимка — квартал місцевої єврейської бідноти, що є взірцем т. зв. «єврейського містечкового бароко» кінця XVIII століття, притаманного для Східного Поділля. Наприкінці XIX — початку XX століття у Вінниці, як і повсюдно в тодішній Україні панівним є еклектизм, крім того характерною особливістю архітектурного обличчя історичного центру Вінниці стало використання у міській житловій і громадській архітектурі в 191030-х рр. загальноєвропейських модних архітектурних стилів, у першу чергу, стилю модерн (кол. готель «Савой», будинки на вулицях Миколи Оводова, Григорія Сковороди тощо), а також конструктивізму (кінотеатр на Соборній, 35, зараз ім. М. Коцюбинського, арх. Р. М. Риков, у 1950-ті перебудований).

 
Панорамний вигляд на Спасо-Преображенський кафедральний собор у Вінниці і на центральну частину міста

За СРСР у місті дещо перебудовано у 195060-ті рр. (в тому числі у т. зв. сталінському бароко), а також збудовано чимало громадських будівель (залізничний вокзал, музично-драматичний театр, палац піонерів (архітектор М. З. Гуревич), поштамт, спортивний комплекс) та житлових комплексів (Вишенька)[125].

За незалежності (від кінця 1990-х рр.) у місті будуються культові споруди, торговельні комплекси, нові житлові будинки тощо.

У Вінниці нараховується 28 пам'яток (43 об'єкти) історії, включених до реєстру. На території Вінниці перебувають під охороною держави 13 пам'яток археології.

Перелік пам'яток архітектури і містобудування Вінниці нараховує 121 об'єкт, з яких 11 — національного значення. Найвизначнішими історико-архітектурними пам'ятками Вінниці є:

  • Домініканський монастир, 1624 — дерев'яний, входив до складу оборонного комплексу Мури (комплекс укріплень XVII ст.). В 1760 році за проєктом італійського архітектора Паоло Фонтани перебудований в цегляний костел. Монастир закрито в 1831 році після польського Листопадового повстання. Збереглися: костел, печери і оборонна вежа. До 1991 року використовувався як зал органної музики. Нині — Свято-Преображенський собор на центральній вулиці міста.
  • Францисканський костел Святої Діви Марії Ангельської, 1760 — цегляний, прямокутний. Збудований в стилі тосканського бароко. Збереглися фрагменти настінного живопису XVIII ст.
  • Єзуїтський монастир, 16101617 — входив до складу оборонного комплексу Мури. На його території: костел, колегіум, келії. Нині — краєзнавчий музей і обласний архів.
  • Миколаївська церква, 1746 (дзвіниця, XIX ст.) — дерев'яна, триглава. Під час реставрації 1970 року відновлені форма та основні конструкції, аркада-галерея. Споруда — один з найкращих зразків народної дерев'яної архітектури. Поряд — відреставрована дзвіниця. Тепер — філіал краєзнавчого музею.
  • Садиба в П'ятничанах, XVIII ст. — до комплексу входять споруди XVIII ст.: палац, флігель, павільйон. Розміщені в парку серед численних порід хвойних та листяних дерев.


У сучасній Вінниці значне число пам'ятників. Місцеві монументи присвячені Героям Небесної Сотні та російсько-української війни, жертвам Голодомору та Чорнобильської трагедії; знаковим постатям української історії (Тарас Шевченко), видатним діячам політики, культури і науки, життя і творчість яких безпосередньо пов'язані з містом або Вінниччиною (Михайло Коцюбинський, Василь Стус, Микола Леонтович, Симон Петлюра, Михайло Грушевський, Григорій Артинов, Микола Пирогов). До яскравих монументів радянської доби належать: Меморіал Визволення (1944), пам'ятник М. І. Пирогову (1971); до прикметних монументів часів Незалежності (після 1991 року) — пам'ятник Василю Стусу (2002) і пам'ятник українській пісні (2005).

Міжнародні зв'язкиРедагувати

КонсульстваРедагувати

2010 у місті відкрито Генеральне Консульство Республіки Польща.[126] У вересні 2012 року в рамках дводенного державного візиту до України з робочою поїздкою до Вінниці вперше завітав президент Республіки Польща Броніслав Коморовський.[127]

2017 у місті відкрито Почесне Консульство Республіки Молдова.[128]

2021 р. у місті відкрито Почесне консульство Латвійської Республіки.[129]

Міста-побратимиРедагувати

Вінниця поріднилася з 6 містами: [130]

Люди, пов'язані з містом та областюРедагувати

XIV—XVI ст.Редагувати

  • Коріятович Федір (1331—1414) — подільський князь з роду Коріятовичів, син Коріята-Михайла Гедиміновича, один з фундаторів Вінниці;
  • Острозький Костянтин Іванович (1460—1530) — військовий і державний діяч Великого князівства Литовського, староста Вінницький (1507—1516).

XVII—XVIII ст.Редагувати

XIX ст.Редагувати

  • Засідатель Ян (1833—1893) — український художник-портретист, кріпак, навчався живопису завдяки родині Ґрохольських;
  • Кішка Петро Маркович (1828—1882) — легендарний матрос-розвідник, учасник Кримської війни, народився в с. Ометинці (Заметець) Немирівського району Вінницької області;
  • Нємец Ярослав (1842—1898) — педагог, вчений-помолог, молодший син чеської письменниці Божени Нємцової, перший директор Вінницького реального училища;
  • Пирогов Микола Іванович (1810—1881) — засновник сучасної військово-польової медицини та анестезії; проживав і помер у Вінниці;
  • Пржецлавський Костянтин Леонардович (1828—1876) — художник, якому позував Тарас Шевченко; нар. у Вінниці;
  • Чайковський Петро Ілліч (1840—1893) — відомий російський композитор, диригент і педагог, гостював у Браїлові на Вінниччині.

XIX—XX ст.Редагувати

XX ст.Редагувати

XX—XXI ст.Редагувати

Культура і наука

Спорт

  • Денисюк Олексій Ярославович (*1989) — український спортсмен з кульової стрільби, майстер спорту України міжнародного класу, бронзовий призер Паралімпійських ігор 2016 та 2020 рр.;
  • Добринська Наталія Володимирівна (*1982) — українська легкоатлетка (багатоборство), олімпійська чемпіонка 2008 р., майстер спорту міжнародного класу з багатоборства, заслужений майстер спорту України;
  • Качалка Наталія (*1975) — українська велосипедистка, учасниця Олімпійських ігор-2004, майстер спорту України міжнародного класу;
  • Нижник Ілля Ігорьович (*1996) — український шахіст, гросмейстер (2011);
  • Осипенко-Радомська Інна Володимирівна (*1982) — українська веслувальниця на байдарках, чемпіонка Олімпійських ігор в Пекіні, срібна медалістка на Олімпійських іграх у Лондоні у веслуванні на байдарці-одиночці та бронзова медалістка Олімпійських ігор в Афінах у складі жіночої четвірки, чемпіонка світу, заслужений майстер спорту, найкраща спортсменка 2010 р. в Україні;
  • Семчук Світлана (*1984) — українська трекова велосипедистка. Майстер спорту України міжнародного класу;
  • Сенкевич Олександр Анатолійович (*1989) — український веслувальник (весляр) байдарочник;
  • Сидоренко Олександра (*1986) — українська та польська боксерка, семиразова чемпіонка України серед аматорів;
  • Узелков В'ячеслав Валентинович (*1986) — боксер, призер чемпіонатів світу та Європи серед аматорів, телеведучий;
  • Шаповал Олександр Юрійович (1990—2009) — велогонщик, чемпіон України 2008 року серед юніорів, член штатної збірної України (колишній);
  • Шевчук Мар'яна Сергіївна (*1996) — українська паверліфтерка, чемпіонка XVI літніх Паралімпійських ігор, майстер спорту України міжнародного класу;
  • Яковенко Ольга (* 1987) — українська легкоатлетка, спеціалізується в спортивній ходьбі, майстер спорту України міжнародного класу.

Політика, дипломатія та військова справа

  • Ворошилов Вадим Олександрович — український військовослужбовець, льотчик 2-го класу, майор Повітряних сил ЗСУ, учасник російсько-української війни, Герой України (2022);
  • Гройсман Володимир Борисович (*1978) — український політик. Міський голова Вінниці 2006—2014 рр, спікер Верховної ради України в 2014-2016 рр., прем'єр-міністр України в 2016—2019 рр.;
  • Жембровський Денис Вікторович (1981—2015) — майор МВС України, загинув 10 лютого 2015 в Краматорську. В листопаді 2015-го у Вінниці відкрито пам'ятну дошку[132];
  • Каневський Владислав Володимирович (*1973) — український дипломат. Генеральний консул України в Любліні. Тимчасовий Повірений у справах України в Республіці Польща;
  • Корнелюк Павло Володимирович (1988—2017) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, учасник боїв під Авдіївкою;
  • Костюк Євген Віталійович (1986—2016) — боєць Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», учасник боїв у Пісках та Красногорівці Донецької обл.;
  • Листопад Антон Валентинович (1991—2022) — український військовослужбовець, майор, військовий льотчик 2-го класу, учасник російсько-української війни, кавалер ордена «За мужність» III ступеня;
  • Порошенко Петро Олексійович (*1965) — Президент України у 2014-2019 рр.; обирався депутатом від одного з округів Вінниці, засновник корпорації ROSHEN;
  • Шаповал Максим Михайлович (1978—2017) — генерал-майор Збройних сил України, начальник спеціального резерву Головного управління розвідки Міністерства оборони України, учасник російсько-української війни, Герой України (посмертно).

Релігія

  • Митрополит Макарій (Свистун) (1938—2007) — митрополит Вінницький і Могилів-Подільський, архієрей Української Православної Церкви (Московського Патріархату);
  • Архієпископ Гузар Любомир (1933—2017) — патріарх-предстоятель Української Греко-Католицької Церкви (2001—2011), Верховний Архієпископ Києво-Галицький, Архієпископ і Митрополит Київський, єпископ Кам'янецький.

Медіа, телебачення та поп-культура

ПриміткиРедагувати

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 2 травня 2021. 
  2. Маршрут Вінниця-Київ [Архівовано 5 грудня 2021 у Wayback Machine.] на Google Maps
  3. Pogoda.ru.net (Russian). May 2011. Архів оригіналу за 23 травня 2012. Процитовано 2 August 2012. 
  4. Climatological Information for Vinnitsa, Ukraine [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], Hong Kong Observatory. Retrieved 7 August 2012.
  5. Рішення ВМР від 28.01.2022 № 858 "Про проголошення Зеленого курсу Вінниці".
  6. Нові назви перейменованих вулиць в м. Вінниця. Архів оригіналу за 8 січня 2016. 
  7. У Вінниці перейменували сім топонімів з російськими назвами. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 22 грудня 2022. 
  8. Деколонізація топонімів: вінничани віддали понад 8,5 тисячі голосів за перейменування вулиць та провулків - VежA. Vежа (укр.). 14 вересня 2022. Процитовано 22 грудня 2022. 
  9. Вінницька міська рада підтримала перейменування ще 52 топонімів у Вінниці - VежA. Vежа (укр.). 25 листопада 2022. Процитовано 22 грудня 2022. 
  10. У Вінниці затвердили нові назви для 161 топоніму. Перелік (укр.). vezha.ua. 30 вересня 2022. Процитовано 16 грудня 2022. 
  11. Валерій Чудновський. Десна може приєднатися до Вінниці вже у 2018 році. vn.20minut.ua. Архів оригіналу за 28.09.2018. 
  12. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області»
  13. http://katok.vn.ua/
  14. https://discover.ua/locations/mini-vinnica
  15. Якубенко О. О., Панченко Ю. В.  Випадкові знахідки енеоліту-ранньої залізної доби // Археологічні відкриття в Україні 1998—1999 р. — К., 1999. -С. 56-57
  16. Слуцкая летопись. Слуцький літопис. Том 35. Литовсько-білоруські літописи. litopys.org.ua. Архів оригіналу за 22 серпня 2017. Процитовано 26 серпня 2017. 
  17. Словарь географических названий [Архівовано 13 грудня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  18. // Українська література XIV—XVI ст.— К.: Наукова думка, 1988.— 600 с.— С. 84, 533. ISBN 5-12-009282-9
  19. Вінниця // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
  20. Ставка Гітлера біля Вінниці: чому дослідники досі сперечаються щодо неї [Архівовано 22 серпня 2021 у Wayback Machine.] // ВВС, 2021-05-09
  21. Відомості Верховної Ради СРСР. — 1945. — № 33 (360). — 13 червня. — С. 4
  22. Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про утворення в місті Вінниці, Вінницької області, трьох міських районів — Ленінського, Свердловського, Кіровського» від 7 квітня 1945 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1945. — № 11 (1 листопада). — С. 9.
  23. Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про скасування районного поділу в місті Вінниця, Вінницької області» від 11 серпня 1948 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1948. — № 5 (30 серпня). — С. 15.
  24. Постанова ПВРУ «Про утворення районів в місті Вінниці Вінницької області» від 20.03.78 № 534-VIII. LIGA:ЗАКОН. Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 18 серпня 2021. 
  25. Рішення ВОР від 14.02.2012 № 286 «Про виключення з облікових даних адміністративно-територіальних одиниць Вінницької області Ленінського, Староміського, Замостянського районів у місті Вінниці» [Архівовано 27 грудня 2013 у Wayback Machine.], опубліковано у «Відомостях Верховної Ради» № 14 за 6.04.2012 року, стор. 654. [1] [Архівовано 27.12.2013, у Wayback Machine.]
  26. Фокус определил 50 лучших городов для жизни в Украине / 30.07.2013. Архів оригіналу за 24.08.2013. Процитовано 30.08.2013. 
  27. Вінницю втретє визнано найкомфортнішим містом в Україні / Vежа, 7 квітня 2017. Архів оригіналу за 11 квітня 2017. Процитовано 10 квітня 2017. 
  28. Про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області [Архівовано 25 грудня 2015 у Wayback Machine.] — Rada.gov.ua
  29. Ракетний удар по вінницькому летовищу: родичам загиблих виплатять компенсації
  30. Ракетний удар по Вінниці: пошкоджено телевежу // 5 канал
  31. У Вінниці окупанти завдали ракетного удару по території штабу ПС ЗСУ // УП
  32. Note to correspondents – attack on Vinnytsia | United Nations Secretary-General. www.un.org (англ.). Процитовано 14 липня 2022. 
  33. Посли країн ЄС та Ізраілю відвідали Вінницю // РБК-Україна
  34. Zelenskiy calls Russian missile attack on «Vinnytsia an open act of terrorism»– as it happened (англ.). Ґардіан. 14 липня 2022. Процитовано 14 липня 2022. 
  35. До Вінниці переїхало 18 підприємство. Цього разу з Херсону (укр.). Vinbazar. 18 травня 2022. Процитовано 18 травня 2022. 
  36. Дитбудинок, який переїхав до Вінниці із Донеччини, отримав нову оселю (укр.). Віта ТБ. 25 серпня 2022. Процитовано 25 серпня 2022. 
  37. До Вінниці переїхав сервісний центр МВС України в Херсонській області (укр.). Віта ТБ. 25 серпня 2022. Процитовано 25 серпня 2022. 
  38. У Вінниці ще шість вулиць носитимуть імена Героїв нинішньої російсько-української війни – чергове перейменування підтримали депутати міськради. www.vmr.gov.ua (укр.). Процитовано 30 вересня 2022. 
  39. Історична динаміка чисельності населення міст України. Архів оригіналу за 19 квітня 2012. Процитовано 31 березня 2015. 
  40. Україна / Ukrajina. Архів оригіналу за 19 квітня 2012. Процитовано 31 березня 2015. 
  41. Таблицы о состояніи городовъ Россійской имперіи = СПб тип. Ф. Крайя 1840 [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  42. Ливрон де, В. В. — Статистическое обозрение Российской Империи, 1874 г. Население [Архівовано 6 березня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  43. Всесоюзная перепись населения 1926 года. М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928—29
  44. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. г. Винница. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 31 березня 2015. 
  45. В. М. Кабузан — Украинцы в мире. Динамика численности и расселения 20-е годы XVIII века — 1989 год. [Архівовано 7 липня 2015 у Wayback Machine.]
  46. а б Про кількість та склад населення Вінницької області за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року. Архів оригіналу за 14 жовтня 2013. Процитовано 31 березня 2015. 
  47. Якою мовою спілкуються в регіонах України? http://pravda.press/news/society/yakoyu-movoyu-spilkuyutsya-v-regionakh-ukrainy--26894/
  48. Third Annual Ukrainian Municipal Survey (англ.). iri.org. 12 лютого 2017. Процитовано 16 грудня 2022. 
  49. Seventh Annual Ukrainian Municipal Survey (англ.). iri.org. 15 вересня 2021. Процитовано 16 грудня 2022. 
  50. Мером Вінниці знову обраний Сергій Моргунов (укр.). glavcom.ua. 11 вересня 2020. Процитовано 16 грудня 2022. 
  51. Офіційний сайт Вінницької міської ради (укр.). Процитовано 16 грудня 2022. 
  52. Офіційний сайт Barlinek (укр.). Процитовано 19 грудня 2022. 
  53. Офіційний сайт ПрАТ «Вінницький завод «Маяк» (укр.). Процитовано 19 грудня 2022. 
  54. Офіційний сайт ВАТ Вінницький завод «Будмаш» (укр.). Процитовано 19 грудня 2022. 
  55. Офіційний сайт UBC Group (укр.). Процитовано 19 грудня 2022. 
  56. Офіційний сайт ТОВ «Промавтоматика Вінниця» (укр.). Процитовано 27 грудня 2022. 
  57. Вінницький індустріальний парк (укр.). Процитовано 19 грудня 2022. 
  58. Індустріальний парк «Вінницький кластер холодильного машинобудування» (укр.). Процитовано 19 грудня 2022. 
  59. Повідомлення про включення індустріальних парків "ВІНТЕР СПОРТ" і Chortkiv-West до Реєстру індустріальних (промислових) парків (укр.). Процитовано 19 грудня 2022. 
  60. Austrian HEAD Group resumes construction of plant in Ukraine (англ.). Процитовано 27 грудня 2022. 
  61. У Вінниці затвердили концепцію парку «ВінІндастрі». Він стане четвертим у місті індустріальним парком (укр.). Процитовано 27 грудня 2022. 
  62. Офіційний сайт Вінницької кондитерської фабрики (укр.). Процитовано 20 грудня 2022. 
  63. Офіційний сайт Roshen (укр.). Процитовано 20 грудня 2022. 
  64. Офіційний сайт Roshen (укр.). Процитовано 20 грудня 2022. 
  65. АГРАНА в Україні (укр.). Процитовано 20 грудня 2022. 
  66. Офіційний сайт ТОВ «Солодка мрія - Вінниця» (укр.). Процитовано 20 грудня 2022. 
  67. Інтернет-магазин ТОВ "Солодка мрія - Вінниця" (укр.). Процитовано 20 грудня 2022. 
  68. Офіційний сайт Вінницької харчосмакової фабрики (укр.). Процитовано 20 грудня 2022. 
  69. У Вінниці щомісяця виробляють до 100 тонн крафтового пива. Вінниця. Офіційний туристичний сайт (укр.). 5 серпня 2022. Процитовано 22 грудня 2022. 
  70. Офіційний сайт ViOil (укр.). Процитовано 21 грудня 2022. 
  71. Офіційний сайт Авіс (укр.). Процитовано 20 грудня 2022. 
  72. Офіційний сайт ПрАТ «Володарка» (укр.). Процитовано 21 грудня 2022. 
  73. Офіційний сайт ПрАТ «Сперко-Україна» (укр.). Процитовано 21 грудня 2022. 
  74. Gemicle official page (англ.). Процитовано 21 грудня 2022. 
  75. Офіційна сторінка Incoresoft (укр.). Процитовано 21 грудня 2022. 
  76. Delphi Software official page (англ.). Процитовано 21 грудня 2022. 
  77. Playtika official page (англ.). 
  78. Onseo official page (англ.). Процитовано 21 грудня 2022. 
  79. Astound Commerce official page (англ.). Процитовано 21 грудня 2022. 
  80. Офіційна сторінка EPAM (укр.). Процитовано 21 грудня 2022. 
  81. Офіційна сторінка Infopulse Ukraine (укр.). Процитовано 21 грудня 2022. 
  82. Exadel official page (англ.). Процитовано 21 грудня 2022. 
  83. Офіційна сторінка Ciklum (англ.). Процитовано 21 грудня 2022. 
  84. Офіційний сайт Артинов (укр.). Процитовано 21 грудня 2022. 
  85. Будівництво Вінницького інноваційно-технологічного парку «Кристал» обіцяють завершити (укр.). Місто над Бугом. Процитовано 21 грудня 2022. 
  86. На Вінниччині створено інноваційний агропромисловий кластер AgroVin (укр.). Процитовано 21 грудня 2022. 
  87. Офіційна сторінка Вінницького кластеру приладобудування та автоматизації (укр.). Процитовано 21 грудня 2022. 
  88. У Вінниці 16 підприємств об’єдналися у кластер приладобудування та автоматизації (укр.). Процитовано 21 грудня 2022. 
  89. До Вінниці переїхало підприємство «Укрпостач» з Харківщини, яке за кілька тижнів створило понад 200 робочих місць (укр.). Процитовано 28 грудня 2022. 
  90. Банківські віделлення Вінниці (укр.). Процитовано 28 грудня 2022. 
  91. Сесія міської ради схвалила бюджет Вінниці на 2010 рік. Архів оригіналу за 28 травня 2010. Процитовано 25 травня 2010. 
  92. Понад третина доріг у Вінниці поки не заасфальтована - VежA. Vежа (укр.). 21 січня 2021. Процитовано 20 грудня 2022. 
  93. У Вінниці облаштували майже 10 кілометрів велосипедних доріжок та смуг - 20 хвилин. vn.20minut.ua (укр.). Процитовано 20 грудня 2022. 
  94. У Вінниці виготовили десятий модернізований трамвай «VinWay». www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 20 грудня 2022. 
  95. У місті їздить новий VinLine. Скільки його виробництво коштувало Вінниці? - 20 хвилин. vn.20minut.ua (укр.). Процитовано 20 грудня 2022. 
  96. Гоц, Дар'я (21 квітня 2020). QR-коди, картки, смартфони: у Вінниці розповіли, як з травня сплачувати за проїзд у громадському транспорті. Інформаційна платформа "Вежа". Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 24 жовтня 2020. 
  97. Кондукторів уже немає, оплата готівкою скасовується. Як будуть розраховуватися за проїзд у Вінниці після 1 травня. www.vinnitsa.info (укр.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 24 жовтня 2020. 
  98. У всіх маршрутках Вінниці працюють валідатори. Чи заберуть тепер готівку? - 20 хвилин. vn.20minut.ua (укр.). Процитовано 20 грудня 2022. 
  99. Бондарєв, Віталій (1 квітня 2021). З 1 квітня у Вінниці діє разовий квиток для проїзду у громадському транспорті. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 20 грудня 2022. 
  100. Сьоме всеукраїнське муніципальне опитування. ratinggroup.ua (англ.). Процитовано 20 грудня 2022. 
  101. Заклади дошкільної освіти Вінниці. 
  102. Офіційний сайт Вінницької міської ради. 
  103. Заклади загальної середньої освіти. 
  104. Вінницька гімназія №24. 
  105. Вінницька спеціальна школа для дітей з порушенням інтелектуального розвитку. 
  106. Заклади професійної освіти Вінниці. 
  107. Центр позашкільної освіти "Школа успіху". 
  108. Бараболя, Юлія (15 червня 2022). У Вінниці відкрили філіал Харківського університету внутрішніх справ. Суспільне | Новини (uk-UA). Процитовано 20 грудня 2022. 
  109. Департамент охорони здоров'я. www.vmr.gov.ua (укр.). Процитовано 20 грудня 2022. 
  110. Головна :: Міський лікувально-діагностичний центр м.Вінниця (МЛДЦ Вінниця). mldc.vn.ua. Процитовано 20 грудня 2022. 
  111. Вінницький регіональний клінічний лікувально-діагностичний центр серцево-судинної патології. https://vincardiocenter.com/. Процитовано 20 грудня 2022. 
  112. Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І.Пирогова. vokl.org (укр.). Процитовано 20 грудня 2022. 
  113. Сторічний дуб Гаврило оголосили ботанічною пам’яткою Вінниці - 20 хвилин. vn.20minut.ua (укр.). Процитовано 21 грудня 2022. 
  114. Офіційний сайт Суспільного мовника Вінниччини. Архів оригіналу за 30 грудня 2018. Процитовано 22 січня 2008. 
  115. 33 Канал - Новини. 33 Канал (укр.). Процитовано 21 грудня 2022. 
  116. Городиська Ярина У мурах зазвучить орган. Вінницький храм збирає відомих органістів на щорічний фестиваль «Музика в монастирських мурах» [Архівовано 28 грудня 2013 у Wayback Machine.] // «Україна Молода» № 178 за 26 вересня 2009 року
  117. Історія одного успіху, або як Нива Вінниця грала в єврокубках (Відео) (укр.). Процитовано 29 грудня 2022. 
  118. Новим президентом ФК “Нива” став Артур Загорулько.ФОТО (укр.). vezha.ua. Процитовано 29 грудня 2022. 
  119. Сайт команди «Вінницькі Вовки». Архів оригіналу за 16 травня 2014. Процитовано 30 червня 2019. 
  120. Офіційний сайт «Льодового клубу». Процитовано 23 грудня 2022. 
  121. Українка Мар'яна Шевчук завоювала «золото» Паралімпіади в Токіо. fakty.ua. Процитовано 23 грудня 2022. 
  122. Спортсмени з Вінниччини вибороли призові місця на зимових Паралімпійських іграх 2022. vn.depo.ua. Процитовано 23 грудня 2022. 
  123. Отамановський, Валентин (1993). Вінниця в XIV - XVII століттях (українська). Вінниця: "Континент-прим". с. 41–42. ISBN 5-7707-4905-9. 
  124. СУБІН-КОЖЕВНІКОВА, АЛЬОНА (2.10.2020). РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ М. ВІННИЦІ НАПРИКІНЦІ XIX – У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XX СТ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури (доктор філософії) (українська). 
  125. Вінниця // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 2., К., 1978, стор. 300
  126. Вінниця стала консульським містом. Архів оригіналу за 27 грудня 2013. Процитовано 17 лютого 2010. 
  127. Уперше у Вінниці — Президент Польщі. Архів оригіналу за 14 червня 2013. Процитовано 8 листопада 2012. 
  128. Welcome to the club: у Вінниці відкрили Почесне консульство Республіки Молдова - Вежа - Вінницький інформаційний портал. Vежа (uk-UA). 28 квітня 2017. Архів оригіналу за 9 травня 2017. Процитовано 19 травня 2017. 
  129. У Вінниці відкрили Почесне консульство Латвійської Республіки. ФОТО - VежA. Vежа (укр.). 10 вересня 2021. Процитовано 21 грудня 2022. 
  130. Міста-побратими — Офіційний сайт Вінницької міської ради. 
  131. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 215 с. ISBN 966-8201-26-4
  132. Відкрито меморіальну дошку пам'яті Денису Жембровському. Архів оригіналу за 5 квітня 2016. Процитовано 15 листопада 2015. 

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати