Відкрити головне меню

Костянтин Коріятович (? — бл.1390) — князь подільський (13631389) з роду Коріятовичів.

Костянтин Коріятович
Ducis Heredis et Domini de Podolia
Konstanty Coins.jpg
Подільський полугрошик Костянтина Коріятовича
Князь подільський
Правління 1363-1389
Попередник Федір Дмитрович
Наступник Федір Коріятович
Біографічні дані
Народження Не відомо
Угорське королівство
Смерть бл.1390
Діти Гліб, Григорій, Василь
Династія Коріятовичі
Рід Чорторийські
Батько Коріят Гедимінович
POL Kamieniec Podolski COA.svg

Біографічні відомостіРедагувати

У 1362 році очолював одну з дружин у битві Ольгерда на Синіх Водах, тобто в районі р. Синюхи, притоки Південного Бугу, де були татарські кочовица. Перемога в цій битві дозволила Коріятовичам одержати у володіння Подільське князівство, де Костянтин став першим князем. Можливо, що Корятовичі лише змінили попередню династію, яка залежала від татар, — нащадків болохівських князів з волинської гілки Мономаховичів.

Корятовичі дістали Поділля у дуже занедбаному стані, багато міст довелось будувати заново. В літописі під 1363 роком записано, що Коріятович тримав столицю у Смотричі. Літописець відзначив, що Подільська земля (Мале Поділля) була сильно розорена баскаками і отаманами. 1365 року він видав грамоту купцям Кракова на вільну торгівлю з Поділлям. За часів правління князя Костянтина Коріятовича (1380 - до 1391) у Подільському князівстві карбувалась власна монета — подільський полугрошик (перша відома «копійка»).

Король Казимир III, зацікавлений у приєднанні Поділля, запропонував Костянтину шлюб з однією з польських принцес. Однак Костянтин не захотів змінити православ'я на католицький обряд, і переговори виявилися безрезультатними.

Разом з братом Василем запропонували Папі Римському заснувати римо-католицьку парафію у Кам'янці-Подільському[1].

ПриміткиРедагувати

  1. Abraham W. Założenie biskupstwa łacińskiego w Kamieńcu Podolskim // Księga pamiątkowa ku czci 250-tej rocznicy założenia Uniwersytetu Lwowskiego przez króla Jana Kazimierza w r. 1661. — Lwów, 1912. — T. 1. — S. 12. (пол.)

ПосиланняРедагувати