Янголь Олексій Григорович
Олексі́й Григо́рович Я́нголь (*18 березня 1943, Крушинка, Васильківський район, Київська область — †7 жовтня 2009, Вінниця) — український художник-графік. Член НСХУ (1977)[1]. Заслужений художник України (2009)[1].
| Янголь Олексій Григорович | |
|---|---|
| Народився |
18 березня 1943 Крушинка, Васильківський район, Київська область, Українська РСР, СРСР |
| Помер |
7 жовтня 2009 (66 років) Вінниця, Україна ·злоякісна пухлина |
| Країна |
 СРСР Україна |
| Діяльність | графік, вчитель |
| Alma mater | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури |
| Членство | Національна спілка художників України |
| Нагороди |
 |
Життєпис ред.
Народився 18 березня 1943 року у селі Крушинка Васильківського району Київської області.
Закінчив Київський державний художній інститут (1972). Педагоги з фаху — Л. Чичкан, І. Селіванов.
Помер у Вінниці 7 жовтня 2009 внаслідок онкозахворювання.
Основні твори ред.
«Жага до життя» (1997), «Дерева помирають стоячи» (1998), «Морська стихія» (1999), «Безмежність Галактики» (2000), «Слідами репресій» (2001).
Олексію Янголю належить проект арки головного входу у Вінницький національний технічний університет.[2]
Мозаїчні панно ред.
«Щедра осінь» на будівлі їдальні Вінницького національного технічного університету (смальта, 1974)[1].
«Народна творчість» у місті Бар, на будівлі клубу ПОГ «Барське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» (мозаїка, керамічна плитка).[3][1]
Виставки ред.
Перша персональна виставка митця відбулась у Вінниці в 2003 році. У 2007 році відбулась персональна виставка у Києві.[4]
Вшанування пам'яті ред.
На вшанування пам'яті художника у школі № 23 м. Вінниці, де він тривалий час працював учителем, відкрито музей[5].
Примітки ред.
- ↑ а б в г Стебелєв, Андрій (2019). ОЛЕКСІЙ ЯНГОЛЬ. Живопис, графіка (Укр.) . Вінниця: ПрАТ "Вінницька обласна друкарня". ISBN 978-966-621-662-8.
- ↑ Янголь Олексый Григорович. Clarity Project. 18.04.2005. Процитовано 17.03.2022.
- ↑ Монументальне мистецтво Вінниччини (українська) . Вінниця: Вінницька ООНСХУ. 2009. с. 66—67, 119. ISBN 978-966-8086-86-1.
- ↑ Помер вінницький графік Олексій Янголь. Моя Вінниця. 9 жовтня 2009. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 17.03.2022.
- ↑ Мельник, А. Перший музей вчителя відкрили у Вінниці; // Місто. – 2010. – 6 жовтня. Архів оригіналу за 10 листопада 2013. Процитовано 10 листопада 2013.
Джерела ред.
- Олексій Янголь. Живопис, графіка. Стєбелєв Андрій, 2019, Calameo, НСХУ, 17.03.2022
- НСХУ
- http://vinspilka.narod.ru/mut/yang/yan.html [Архівовано 10 листопада 2013 у Wayback Machine.] Янголь О. Г. на сайті Вінницької обласної організації НСХУ
|
Це незавершена стаття про українського художника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |