Андрі́й Ю́рійович (пом. до 21 травня 1323[3]) — руський князь, співправитель Галицько-Волинського князівства разом з своїм братом Левом Юрійовичом з 1308 або з 1315 до 1323 рр. Другий син короля Юрія I Львовича і невідомої з джерел на ім'я дочки великого князя владимирського та тверського Ярослава Ярославича.

Андрій Юрійович
Dei gratia duces totius Terrae Russiae, Galiciae et Ladimiriae[1]
Andrew II.png
Король Русі
Правління 1308-1321
Попередник Юрій I Львович
Наступник Володимир Львович
Інші титули Князь володимирський
Біографічні дані
Імена Андрій
Народження 13 століття
Смерть 1323
Діти Ганна-Буче (Євфимія)[2]
Династія Рюриковичі
Рід Романовичі
Батько Юрій I Львович
Мати Євфимія Куявська
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

Після смерті свого батька, короля Юрія I Львовича, правив Королівством Русі та Галицько-Волинською державою разом зі своїм братом Левом II. Уперше згадується 1315 року в грамоті краківського князя Владислава I Локетека. А в грамоті 1316 року Андрій і Лев Юрійовичі називають себе королями Руської землі — Галичини й Волині. Історики (зокрема, Михайло Грушевський) припускають, що від батька Андрій отримав Волинь, а Лев — Галицьку землю. У пізньому литовсько-руському літописі 16 століття Лева, проте, названо луцьким князем.

Андрій і Лев Юрійовичі у 1316 році брали участь у боротьбі краківського і поморського князів проти магдебурзьких маркграфів. Налагодивши тісні союзницькі зв'язки з польським королем Владиславом I Локетком і Тевтонським орденом, намагалися послабити залежність від Золотої Орди. Сприяли торгівлі між галицькими і польськими купцями. Успішно боролися проти монголо-татар, захищаючи західнослов'янські землі від їхніх набігів, і з Литвою. Збереглася грамота Андрія Юрійовича з печаткою, де він титулував себе королем Галичини та Володимирії. Загинув одночасно з Левом ІІ Юрійовичем (1323), на думку деяких істориків — у боротьбі з монголо-татарами, інших — з литовцями, захищаючи від них Підляшшя. Литовсько-руські літописи XVI століття розповідають, ніби Андрій і Лев Юрійовичі (названі Володимиром Волинським і Левом Луцьким[джерело?]) загинули у війні з великим князем литовським Гедиміном. Натомість Локетек у листі 1323 року до Папи Івана XXII писав, що ці князі, що були захистом Польщі від татар, нещодавно загинули, ймовірно, у боротьбі з Золотою Ордою.

Після смерті Андрія Юрійовича пряма лінія нащадків Романа Великого майже припинилася. Деякий час номінально правив Володимир Львович, приблизно до кінця 1324 — початку 1325 років[4]. Потім на галицько-волинський престол було запрошено мазовецького князя Болеслава Тройденовича, який прийняв ім'я Юрія ІІ. Таким чином перервалась династія українських королів Романовичів.

Андрій Юрійович мав дочку Ганна-Буча (Буша), яка стала дружиною правителя Русі Дмитра-Любарта.

Родове деревоРедагувати

ПриміткиРедагувати

Джерела і літератураРедагувати

  1. Андрій Юрієвич // Довідник з історії України / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
  2. Войтович Л. Князь Юрій-Болеслав Тройденович: ескіз портрета. — С. 209—220.
  3. Войтович Л. Казимирівська легенда: подолання стереотипів // Дрогобицький краєзнавчий збірник / Ред. кол. Л. Тимошенко (голов. ред.), Л. Винар, Л. Войтович, Г. Гмітерек та ін. — Вип. ХІХ—XX. — Дрогобич : Коло, 2017. — С. 95—117.
  4. Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк : Вежа, 2000.
  5. Котляр М. Ф. Андрій Юрійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
  6. Радянська енциклопедія історії України. — К., 1969. — Т. 1.
Попередник
Юрій I Львович
  Король Русі
1308-1321
разом з Левом II
  Наступник
Володимир Львович
Попередник
Юрій I Львович
  Князь володимирський
1308-1323
  Наступник
Юрій II Болеслав