Відкрити головне меню

Богуш Корецький[1] (варіанти імені Богдан-Юхим або Богдан[2]; пол. Korecki Bohusz; 1510[1] — 19 серпня 1576, Луцьк[3]) — князь, урядник і державний діяч Королівства Польського, Речі Посполитої. Організатор оборони південних рубежів Королівства Польського, Речі Посполитої (фактично, Русі) від нападів кримських та інших татар. Дід Самійла Корецького. Ревний оборонець православ'я.[4] Відомий вояк.

Богуш Корецький
Народився бл. 1510
Помер 29 серпня 1576
Луцьк, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Поховання Києво-Печерська лавра
Громадянство
(підданство)
Flaga Rzeczypospolitej Obojga Narodow ogolna.svg Річ Посполита
Посада Волинські воєводи, Polish elector[d], Q25712805?, Q64624814?, Староста брацлавський[d] і Q64786752?
Рід Корецькі
Діти Яким Корецький

Герб Погоня

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився 1510 року. Син князя Федора Івановича Корецького (пом. 1522[1]), королівського придворного, та його дружини княжни Ганни Жижемської[5], у першому шлюбі — Немириної (пол. Niemirzyny).[4] Після 1532 року був несправедливо звинувачений братами матері у сприянні її смерті.

Мав підтримку королів Сигізмунда І Старого і Сигізмунда ІІ Августа, виконував їх військові доручення. Тривалий час керував поточною обороною проти набігів татар, розбив багато чамбулів. За відбиті у 1549 і 1550 роках татарські напади отримав спеціальну подяку короля. Розбив під Охматовом загони татар, брав участь в битві під Улою. Учасник воєн проти Московії. 1562 р. Сигізмунд Август наказує князям Вишневецьким з’явитися до замку Речиця до війська луцького і брацлавського старости кн. Богуша Корецького в зв’язку з війною з Московською державою. «R[oku] 1562, 15 apr[ i lis] w Wilnie. Nayjasnę Zygmunta Augusta, króla polskiego, do xxt Wiszniowieckich na pospolite ruszenie p[rzeciw]ko Moskwie"[6] .У 1567 році на чолі загону дійшов до Великих Лук.[3]

У «Реєстрі шкод», який надсилався зі Стамбула до короля Польщі, за період з 14-23 жовтня 1548 р., 1 серпня — 6 листопада 1549 р. як одного з найбільших нападників на володіння турків в Північному Причорномор'ї записано брацлавського старосту Б. Корецького, старосту барського Бернарда Претвича, синів гетьмана коронного Миколи Сенявського Ієроніма (Ярослава), Миколи та князя Дмитра Вишневецького.[7]

Перед підписанням та після укладення Люблінської унії не належав до опозиції, не сильно сприяв інкорпорації Волині до Корони, остерігаючись послаблення своїх позицій. Підписав акт інкорпорації, але не збирав акти присяги мешканців Волині Речі Посполитій після наказу короля — її в луцькому гроді приймали підстарости (від імені старости). В актах присяг від 16, 17, 23 травня 1569 року відсутній.[3]

Один з членів третейського суду щодо залагодження конфлікту між єпископом Андрієм (Русиним) та його зятем Семеном Хребтовичем-Богуринським.[8]

Посади: волинський воєвода з 4 липня 1572 року, староста: житомирський з 1539 року, вінницький і брацлавський з 1550 року, луцький з 1560 року взамін за Житомирське староство з обіцянкою посади волинського воєводи, вінницький у 1569р[6]., звенигородський у 1570-х роках. В 1576 р. писарем у нього працював майбутній митрополит УГКЦ Михайло Рагоза.[3]

Згідно із його заповітом, був похований у Києво-Печерській лаврі, де була надгробна плита з епітафією.[9]

Маєтності, фундаціїРедагувати

Як спадкоємець батька, бездітних стриїв Василя, Лева, Олександра, разом із Жижемськими — князя Богдана Путивльського, отримав значні маєтності в Луцькому повіті, також у Київському, Брацлавському воєводствах; зокрема, Корець з 21 селом, Межиріч з 36 селами, Торговиця (локаційний привілей 1562 року), Яруня та інші.Мав маєток у Голишіві.[6]

Заснував три монастирі. Сприяв фортифікуванню замків у Брацлаві (1550 рік), Вінниці (1571 рік).[4]

Сім'яРедагувати

Був два рази одружений. Перша дружина — княжна Анна Сангушко (донька луцького старости Андрія Михайловича Сангушка; розлучились у 1546 р.). Друга[3] — Марія Василівна[10] (Маріанна) Чапличівна[3]. Сини:

  • Яким (Йоахім)[3], 1576 року батько уклав з віленським каштеляном Яном Ходкевичем угоду стосовно його майбутнього одруження з Ганною Ходкевич через 6 років, яку підписали, зокрема, батьки та малолітній Яким та пізніше виконали[11]
  • Юрій — помер молодим при житті батька[3].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Вирський Д. Виправа князя С. К. Корецького… — С. 28.
  2. Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. 4. — С. 404.
  3. а б в г д е ж и Maciszewski J. Korecki Bohusz (Bohdan) h. Pogonia (ok. 1510—1576)… — S. 59.
  4. а б в Maciszewski J. Korecki Bohusz (Bohdan) h. Pogonia (ok. 1510—1576)… — S. 58.
  5. Książęta Koreccy (01) Архівовано 21 September 2013[Дата не збігається] у Wayback Machine. (пол.)
  6. а б в Я. Р. Д а ш к е в и ч , Л. А. П р о ц е н к о , 3. С. Х о м у т е ц ь к а (1971). Каталог колекції документів Київської археографічної комісії (укр). Київ: Наукова думка. с. 27. 
  7. Сергійчук В. Дмитро Вишневецький. — К. : Україна, 2003. — С. 44. — ISBN 966-524-129-X.
  8. Левицький О. Сім'я і побут українців у XVI ст. // На переломі. — К. : Україна, 1994. — С. 233—235. — ISBN 5-319-01070-2.
  9. Аθанасій Калнофойскій. Эпитафіи фундаторам лавры / Отделъ ІІ. Извѣстія очевидцевъ, современниковъ и иностранныхъ писателей // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей. — К. : типографія Е. Я. Федорова, 1874. — С. 37.
  10. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — 1900. — Cz. 1. — T. 3. — S. 270. (пол.)
  11. Левицький О. Сім'я і побут українців… — С. 201.

ДжерелаРедагувати

  • Вирський Д. Виправа князя С. К. Корецького у степове Побужжя (серпень-жовтень 1644 р.) // Український історичний журнал. — К. — 2015. — № 1 (січ.—лют.). — С. 26—38. — ISSN 0130-5247.
  • Maciszewski J. Korecki Bohusz (Bohdan) h. Pogonia (ok. 1510—1576) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrосław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1968. — T. XIV/1, zeszyt 60. — S. 58—59. (пол.)

ПосиланняРедагувати