Відкрити головне меню

Корона Королівства Польського

Корона Королівства Польського (рожевим) на мапі Речі Посполитої та її васалів в 1619

Коро́на Королі́вства По́льського (пол. Korona Królestwa Polskiego, лат. Corona Regni Poloniae) — термін, що позначає устрій польської держави наприкінці середньовіччя (1569−1795 рр.), що розуміється відповідно до концепції незалежності державних інституцій від особистості монарха. У той же час, ім'я політичної ідеології, що виражає новий образ влади, створеної під впливом ідей, що прийшли з Чехії та Угорщини.

Зміст

ПоходженняРедагувати

Термін Корони Королівства Польського взято з політичних ідеологій, реалізованих в державних монархіях Чехії та Угорщини в кінці середньовіччя. У цих країнах ідеологія корони королівства носила імена «Корона святого Вацлава» та «Корона святого Стефана», посилаючись на передбачувані святі символи монаршої влади. У Польщі, термін «Корона Королівства Польського» вперше з'являється в королівських документах Казимира Великого (1333 -1370) і ще не означає, однак, послідовної політичної ідеології, виступаючи, швидше, як замінник назви Королівство Польське.

Тільки припинення династії П'ястів в 1370 році і прихід до монаршої влади іноземної династії (Людовика Угорського) призвели до остаточного формування терміну, що визначає нові способи сприйняття держави і правителя, характерні для розвиненої монархічної держави.

Спочатку він використовувався головним чином у колі малопольського можновладства ( аристократії) (група так званих панів краківських). З часом, завдяки впливу цієї групи вельмож на Людовика Угорського і Владислава Ягайла, Корона Королівства стала обов'язковою державною ідеологією.

ПередумовиРедагувати

Корона Королівства Польського ставилася до держави, як установи незалежної від правителя, яка не є вже, як в епоху спадкових монархій, його майном.

Корона Королівства ідентифікує Польщу, як неподільний організм, що керує правами і принципами ладу, що стоять вище, ніж монарх. Правитель відповідно до цієї ідеології не має права на зменшення території держави, наприклад, шляхом заповіту або передачі землі в лен.

Він уже не був єдиним і головним джерелом права, як раніше. Сам підпорядковувався законам королівства, що виражається, зокрема, у сформованому на той час повністю праві опору (Prawo oporu).

Терміном Корона Королівства часто визначаються не ті землі, що фактично перебувають у володінні польського короля, а й ті, на які проголошено дію права, перш за все Сілезію та Гданське Помор'я.

У Корону включений також утворений лен Польщі Мазовія.

Після Людовика Угорського ідеологія Корони Королівства була прийнята вже в повністю допрацьованій формі. Цей термін використовувався, насамперед, з тим щоб забезпечити становище і незалежність Королівства Польського, яке в персональній унії з Угорщиною була стороною безумовно більш слабкою. Прикладом є Кошицький привілей 1374, в якому Людовик зобов'язувався: зберігати Корону Королівства Нашого цілою і непорушною і ніяких земель або їх частин від неї не відривати і не зменшувати[1].

Нова державна ідеологія вписувалася в ширшу тенденцію змін, набирала чинності з приходом до влади іноземних правителів і розпочату в момент возз'єднання країни Владиславом Локетком і формування державної монархії (рахується переважно з 1320).

Виявлялася вона в новому способі сприйняття держави, як єдиного організму, у створенні загальнодержавних символів ( Білого Орла), одночасно також в упорядкуванні монаршої влади принципами ладу (з 1438, хоча спочатку не в повній мірі ефективними, обов'язок підтвердження новообраним правителем привілеїв, виданих його попередниками).

Корона як назва державиРедагувати

Після укладення унії з Великим князівством Литовським термін Корони Королівства був прийнятий як популярна і зручна назва Королівства Польського.

На противагу «Литві» або «Великому князівству» називалося коротко «Короною». Під цією назвою Королівство ставало однією з двох частин Речі Посполитої Обох Народів (після люблінської унії в 1569).

Ідеологія Корони Королівства зробила, крім того, вплив на термінологію, що використовувалася при дворі.

З кінця середньовіччя державні органи та посади, що називалися до цього королівськими, стали називатися коронними.

ПриміткиРедагувати

  1. Kodeks dyplomatyczny Wielkopolski.— t. III.— nr 1709.— S. 425—426. Przeł. H. Paszkiewicz,Dzieje Polski.— Warszawa, 1925.— S. 213—216.

Джерела та літератураРедагувати