Богородиця (пол. Bogurodzica) — написаний у 12 столітті та найдавніший релігійний гімн Великого князівства Литовського, Руського, Жематійського та Королівства польського, походження якого достеменно невідоме.

Богородиця
Жанр гімн[1]
Автор анонім[1]
Мова польська і церковнослов'янська мова
Опубліковано 12 століття[2]
Країна  Республіка Польща і  Велике князівство Литовське

CMNS: Цей твір у Вікісховищі
Богородиця, рукопис 1407 р.

Вважається піснею-оберегом литовсько-руського (давньоукраїнського) та польських військ. Її співали у битві під Грюнвальдом 1410 року. Був славнем (гімном) українського лицарства.

Виконання «Богородиці» стало складовою церемонії коронації перших королів Польщі династії Ягеллонів. Наразі поширений серед білоруських націоналістів.

Походження ред.

 
Картина Юзефа Брандта «Богородиця» (1909) — Польсько-литовське військо разом співає «Богородицю» перед битвою

«Богородиця» в початковому варіанті займає дві строфи. Перша звертається до Богородиці, а інша — до Христа. Пісня покладена на відому на Заході мелодію любовної лицарської пісні. Цю мелодію записали бенедиктинці (які до того винайшли ноти), а з їх монастиря у Санкт-Галлені вона потрапила до Польщі. Богородиця є контрафактурой. Її мелодія має форму хорового співу, виконуваного a cappella. Богородиця з'явилася як троп[3], тобто пісня, що виконується групою людей під час меси, як своєрідний коментар до латинського тексту літургії. Пісня прикрашена мелізмами, тому, радше за все, її виконували не всі віряни, а спеціально навчений хор (schola cantorum).

Лише пізніше Богородиця стала піснею лицарства і навіть неофіційними державним гімном Польщі.

Деякі польські дослідники вказують на те, що «Богородиця» була написана кирилицею:

«Bogurodzica pisana jest cyrylicą w przedziwnej mieszaninę językowej polsko-białoruskiej...»[4]

Мовні архаїзми ред.

Текст «Богородиці» містить в собі численні архаїзми. Деякі з них були такими вже в XV столітті. Дослідження польського тексту підтверджує, що він був перекладом з західноруської мови, в якій слова тексту вживались в час його написання, а в польській ні.

Деякі лексичні архаїзми:

  • Bogurodzica — як вважає Т. Лер-Сплавінскій, це дуже давнє церковно-слов'янське запозичення в польській мові, що прийшло до Польщі за чеським посередництвом з першими місіонерами.[5]. У сучасній польській використовуються звороти Matka Boża або Matka Boska;
  • dziela — сучасн. пол. dla;
  • bożyc — сучасн. пол. syn Boga;
  • Gospodzin — сучасн. пол. Pan.

Для морфології характерно збереження закінчення -i в наказовому способі у частини дієслів (з кінцевим наголосом):

  • raczy — сучасн. пол. racz;
  • ziści — сучасн. пол. pozyskaj;
  • spuści — сучасн. пол. ześlij.

Цікавою синтаксичною особливістю тексту є використання орудного діяльного відмінка — конструкції, звичайної для східнослов'янських мов, але не для сучасної польської:

  • Bogiem sławiena — сучасн. пол. sławiona przez Boga.

Порівняльний приклад староукраїнського (Статут ВКЛ 1529) і польського (статут Ласького, 1506) варіантів гімну:

Богародицо, Девице, Богославена Мария,
У твекго Сына-Кгосподина, Матко зволена Мария
Зычи ж нам, спусти ж нам, кириялейзон.
Bogarodzica dziewica, Bogiem sławiona Maryja,
U twego syna Gospodzina matko zwolona, Maryja!
Zyszczy nam, spuści nam. Kyrieleison.

Текст ред.

Польська[6]
Bogurodzica dziewica, Bogiem sławiena Maryja,
U twego syna Gospodzina Matko zwolena, Maryja!
Zyszczy nam, spuści nam.
Kyrie elison!

Twego dziela Krzciciela, bożycze,
Usłysz głosy, napełń myśli człowiecze.
Słysz modlitwę, jąż nosimy,
A dać raczy, jegoż prosimy:
A na świecie zbożny pobyt,
Po żywocie rajski przebyt.
Kyrie elison!

Українська
Богородице, Діво, богословенна Маріє,
Твого Сина, Господа, мати обрана, Маріє!
Сподоби нам і дай нам.
Кіріє елейсон.
Твоєй справи хрестителя, Боже,
Почуй голос, наповни думи людькі,
Почуй молитви, що возносимо,
І дай нам того, що просимо,
На світі цім побожного буття,
І по смерті райського життя,
Господи, помилуй,

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б https://wolnelektury.pl/katalog/lektura/bogurodzica/
  2. https://lib-fond.ru/lib-rgb/317/f317-67#image-6
  3. Korolko M. Średniowieczna pieśń religijna polska. — Zakład Narodowy im. Ossolińskich. — Wrocław, 1980. — С. 3. — ISBN 83-04-00737-1
  4. "Bogurodzica". J. Woronczak, E. Ostrowska, H. Feicht, 1962.
  5. Лер-Сплавинский Т.Польский язык. — М., 1954. — С. 83-84
  6. Zawadzki, Jarek (2007). Selected Masterpieces of Polish Poetry. Jarek Zawadzki. ISBN 1-4196-7999-6.

Література ред.

  • Bogurodzica. Oprac. J. Woronczak, wstęp językoznawczy E. Ostrowska, oprac. muzykologiczne H. Feicht, Wrocław 1962. Biblioteka Pisarzów Polskich.
  • J.Birkenmajer, Bogurodzica Dziewica. Analiza tekstu, treści i formy, Lwów 1937.
  • S.Urbańczyk, «Bogurodzica». Problemy czasu powstania i tła kulturalnego, w: Prace z dziejów języka polskiego, Wrocław 1979.
  • A.Czyż, Bogurodzica — między Wschodem i Zachodem. Kilka myśli o duchowej jedności Europy, w: Światło i słowo. Egzystencjalne czytanie tekstów dawnych, Warszawa 1995

Посилання ред.