Хорея Козацька
Хорея Козацька — музичний колектив стародавньої музики з Києва. Гурт виконує музику різних періодів української історії — Середньовіччя, ренесанс, бароко, класицизм, романтизм та окремі твори ХХ століття, демонструючи різні пам'ятки української культури. Пріоритетними напрямками для гурту є героїчний епос, давня автентична традиція. У 2023 році гурт став лауреатом Шевченківської премії[1].
Хорея Козацька | |
---|---|
Основна інформація | |
Жанри | українське бароко, національна музика, етнічна музика |
Роки | 2005-понині |
Країна | Україна |
Місто | Київ |
Мова | українська, церковнослов'янська |
Лейбл | «САМЕ ТАК!», «Арт Велес» |
Склад | Тарас Компаніченко Данило Перцов Северин Данилейко Михайло Качалов Сергій Охрімчук Ярослав Крисько Вадим «Ярема» Шевчук Максим Бережнюк |
Інші проєкти | «Гуляйгород», «Бурдон», «Буття» |
choreakozacky.com | |
Хорея Козацька у Вікісховищі |
Історія колективу
ред.Гурт «Хорея Козацька» виник у 2005 році в Києві. Назва колективу запозичена із назви музичної пам'ятки «Chorea Kozacky», яку знайшли у клавірній табулатурі 1640-го року музичного архіву Братислави у Словаччині. Ідея створення «Хореї Козацької» належить Тарасові Компаніченку, лідерові гурту, заслуженому артистові України, кобзарю, лірнику, мистецтвознавцю та музикологу[2][3].
Репертуар охоплює пісні з різних епох: від пізнього середньовіччя до кінця ХХ століття. Особливої уваги в «Хореї» надають давній епічній традиції. Жанрова різноманітність творів — широка: думи, історичні, героїчні та повстанські пісні, гімни, псалми, канти, духовні концерти.
Гурт має багато композицій на слова та музику поетів — Григорія Сковороди, Тараса Шевченка, Феофана Прокоповича, Степана Руданського, Івана Багряного, Василя Стуса тощо; відомих композиторів — Миколи Лисенка, Кирила Стеценка, Михайла Гайворонського, Григорія Китастого. Своєю творчою діяльністю колектив прагне представити лицарську, інтелектуальну частину національної культури, показати українське в правдивому світлі.
«Хорея Козацька» виконує пісні, знайдені у архівах, рукописних та друкованих збірниках. Крім того, учасники гурту займаються реконструкцією давньої української музичної спадщини. Ця справа вимагає від музикантів ретельного дослідження і знання музичного контексту доби, до якої належить певний твір. Митці впевнені, що гідне продовження може ґрунтуватися лише на досконалих знаннях традиції. Багато пісень, до яких не збереглися ноти, озвучив Тарас Компаніченко.
Виступи
ред.Колектив знаний як в Україні, так і за кордоном — «Хорея» активно гастролює в Україні та поза її межами, зокрема у Польщі, Швейцарії, Фінляндії, Австрії, Лівані, Індії, неодноразово їх запрошували на фестиваль «Український тиждень» у Баварії.
Склад
ред.- Тарас Компаніченко (кобза, бандура, уд, спів).
- Данило Перцов (пандурі, шалмей, корнет, лізард, спів).
- Северин Данилейко (басоля, спів). Поза «Хореєю» є постійним учасником гурту «Гуляйгород».
- Михайло Качалов (фідель, спів). Окрім «Хореї Козацької», є постійним учасником музичних колективів «Бурдон» та «Буття».
- Максим Бережнюк (спів, сопілки, сурма, дуда, дерев'яна флейта, шалмей, кларнет)
- Сергій Охрімчук (скрипка, спів).
- Ярослав Крисько (бандура, барабан, спів).
- Вадим Шевчук (українська ліра, німецька ліра, блок-флейта, бандура, дуда (ґайда), цинк).
Дискографія
ред.Назва | Тип | Рік | Лейбл |
---|---|---|---|
«Рицер Смілостю Упоєнний (Концерт у Луцькому замку)» | Повноцінний альбом | 2009 | САМЕ ТАК! |
«Карміна Сарматіка» | Повноцінний альбом | 2009 | САМЕ ТАК! |
«Terra cosacorum» | Повноцінний альбом | 2010 | Арт Велес |
Де Лібертате | Повноцінний альбом | 2018 | Кофеїн |
Пісні Української революції | Повноцінний альбом | 2019 | Комора |
Примітки
ред.- ↑ Оголошено лауреатів Шевченківської премії. Українська правда (укр.). Процитовано 15 квітня 2023.
- ↑ Патрікєєва, Наталія (12 вересня 2018). Українська музика про свободу: гурт «Хорея Козацька» презентував новий альбом. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 15 квітня 2023.
- ↑ Тарас Компаніченко: “Якщо нація співає разом – вона об’єднується, а об’єднана нація – сильна”. localhistory.org.ua (укр.). Процитовано 15 квітня 2023.