Компаніченко Тарас Вікторович
Тара́с Ві́кторович Компаніче́нко (нар. 1969, Київ) — український культурний діяч, кобзар, бандурист і лірник, очільник гурту «Хорея Козацька». Заслужений артист України (2008)[1]. Народний артист України (2019).[2]
| Тарас Компаніченко | |
|---|---|
 | |
| Тарас Компаніченко виконує кант на «Країні мрій» 2009 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 14 листопада 1969 (51 рік) |
| Місце народження | Київ |
| Громадянство |
 Україна |
| Національність | українець |
| Професія | мистецтвознавець |
| Освіта | Косівське училище прикладного та декоративного мистецтва[d], Львівська національна академія мистецтв і Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури |
| Інструменти | бандура, ліра, кобза, лютня |
| Колективи | «Кобзарський цех» |
| Співпраця | «Хорея козацька», «Академія традицій», «Карпатіянs» |
| Нагороди |
  |
 Цитати у Вікіцитатах Файли у Вікісховищі | |
БіографіяРедагувати
Походить із родини депортованих козаків Деркачівки Лебединського повіту — мати виросла на засланні у Архангельській області Російської Федерації, куди росіяни примусово вивезли її родину.
Батьки, кандидати технічних наук, докладали всіх зусиль, щоби син виростав в українському середовищі. Коли Тарас був маленьким, батько подарував йому бандуру, з якою хлопець уже не розлучався.
Дитинство минало в районі Академмістечка у Києві. Навчався у середній школі № 200 — одній із небагатьох шкіл Києва з українською мовою викладання, з якої вийшло багато діячів української культури; паралельно — у музичній школі (за класом бандури).
Згодом навчався у Косівському училищі прикладного та декоративного мистецтва, потім — у Львівському інституті прикладного мистецтва (на факультеті мистецтвознавства — у Якима Запаска, Володимира Овсійчука, Маї Білан). Згодом перевівся до Києва до Української академії мистецтв, де слухав лекції Платона Білецького[3].
З кінця 1980-х років — у національному русі, член Спілки Незалежної Української Молоді (СНУМ), близький товариш Дмитра Корчинського.
Учасник багатьох показових виступів на бандурі ще в часи радянської окупації. У 1990-х вдається до систематичної реконструкції традиційного кобзарсько-лірницького репертуару в супроводі кобзи Остапа Вересая, старосвітської бандури та колісної ліри.
Значну частину репертуару становлять епічні твори: думи, старовинні канти Почаївської лаври, так звані запорозькі пісні, козацькі псалми, лицарські пісні, невольничі плачі, богомільні пісні, побожні псальми та канти, духовна та світська лірика. Створені у пізньому середньовіччі пам'ятки музики та літератури частково дійшли до наших днів в усній традиції (часом збереглись в рукописному чи друкованому збірниках) та дідівських піснях.
Окрім сліпецького, старцівського чи дідівського репертуару, виконує (як керівник ансамблю Хорея Козацька) пам'ятки старовинної музики та літератури Руси-України XV—XVIII ст. Твори на слова поетів XVI—XVIII ст. Д. Наливайка, Д. Братковського, І. Величковського, Т. Прокоповича, Стефана Яворського, Г. Сковороди.
Бере участь у популярних фестивалях: «Країна мрій», «Трипільське коло». 2002 року взяв участь у громадському паломництві до місць масових поховань української інтелігенції — урочища Сандармох та Соловецьких островів.
Член Центрального Проводу Республіканської платформи.
Композитор і актор у фільмі Павла Когута «Посттравматична рапсодія».
З 2018 року веде передачу «Хорея Козацька» на UA: Радіо Культура.
У 2019 році пісня Т. Компаніченка «Завжди Україна буде» стала одним із саундтреків до фільму «Незламні».[4]
Участь у двох революціяхРедагувати
Компаніченко — активний учасник Помаранчевої революції, під час якої багато виступав на головній сцені Майдану.
26 жовтня 2012 музикант мав узяти участь у програмі «Велика політика з Євгеном Кисельовим» на телеканалі Інтер на підтримку Олега Тягнибока. Через недопущення «Свободи» до студії Компаніченко виступив просто неба[5].
Під час Революції Гідності дав десятки концертів на Майдані, виконував пісні військового циклу.
Після початку російсько-української війни у березні 2014-го — частий гість зони бойових дій, де виступав перед воїнами української армії та добровольцями. Учасник волонтерського руху. Автор низки поетичних творів, створених у старосвітському ключі, зокрема Думи про битву на Савур-могилі; і пісні "Та шукав козак чести й слави...", присвячених українським воїнам, загиблим в Іловайському котлі.
РодинаРедагувати
Одружений із киянкою Ніною Бурмістровою. Виховує чотирьох дітей — Святополка, Богуслава, Богдану та Софію.
Компаніченко — кум Олега Скрипки. Він хрестив сина Олега — Романа, а Скрипка став хрещеним батьком Тарасової доньки Софії[6].
ПриміткиРедагувати
- ↑ Указ Президента України № 1001/2008 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 22 січня 2019 року № 14/2019 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України»
- ↑ Спадкоємець українських мудреців // День, № 226, 10.12.2004
- ↑ Фільм "Незламні" 2019 (uk-UA). Процитовано 2020-01-14.
- ↑ Хорошковський наказав не пускати Тягнибока — ч. 2 // YouTube, 27.10.2012, 6:56–9:60
- ↑ «В Олега Скрипки народилася донька» // Gazeta.ua, 25.06.2010, 04:40:13
ПосиланняРедагувати
- Компаніченко Тарас Вікторович // Українська музична енциклопедія. Т. 2: [Е – К] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 516.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Компаніченко Тарас Вікторович |
- Сторінка Тараса Компаніченка на сайті «Київського Кобзарського цеху»
- Тарас Компаніченко у програмі «Остання Барикада» 17.01.2017
- Спадкоємець українських мудреців — інтерв'ю газеті «День»
- Інтерв'ю з Тарасом Компаніченком про перспективи традиційного музикування на автентичних співоцьких інструментах
- Інтерв'ю з Тарасом Компаніченком на YouTube
- Архів передачі «Хорея Козацька» з 17.02.2019, яку веде Тарас Компаніченко на UA: Радіо Культура
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |