Відкрити головне меню
Прапорець на піках кавалерії ВКЛ у битві під Оршею

Військо Великого князівства Литовського — організована віськова сила Великого князівства Литовського, яка існувала в період з 1236 до 1251 рр., та з 1263 до 1569 рр.. Після Люблінської унії 1569 р. до ліквідації Князівства в 1795 році — самостійна частина війська Речі Посполитої.

Історія та організаціяРедагувати

Військо Великого князівства Литовського почало формуватися в середині 13 століття, тобто з появою самої держави. Військо Великого князівства Литовського було досить схоже, за своїми засадами, на військо княжих часів. Виділялись дві основні формації: народне ополчення і пойстійне боярське військо. Народне ополчення збиралося лише в разі необхідності, підмога в обороні, погоня за ворогом тощо.

 
Литовське військо 1576—1586

Основну увагу литовські князі приділяли розвитку боярського війська. Була введена обов'язкова служба для всіх суспільних станів, за можливість використовувати надану Князем землю. За право володіти землею феодал, за статутом Великого князівства Литовського 1529 року, мав посилати на війну одного коня з 2400 моргів. Також феодали мали право висилати на війну свої почоти від власними корогвами — хоругвиних панів. Ця привілейована верства не дозволяла накладати на себе тяжкі обов'язки. Середньозаможні бояри мали посилати по 2-3, а то й більше вояків в «добрих збруях». До війська належали стани які займали положення між боярством та селянством. Вони мали різні назви: путні бояри (яких посилали з військовими посилками), понцирні слуги (одягнені в тяжкий обладунок), ординські слуги (їздили стежити за ордою в степ), замкові слуги тощо. За військову службу вони звільнялись від податків на землю, або платили дуже мало. Селяни, в свою чергу, складалися разом для озброєння одного воїна і були вільними від податків.

Як можна зрозуміти велику роль в дружині грав кінний воїн, піхота цінувалась менше. Кінний боярин і його 4-7 чоловік роззброєної прислуги формували основну бойову одиницю того часу — спис. 20-25 списів — стяг, а декілька стягів — дружину.

ПосиланняРедагувати