Мечник

Ме́чник — назва історичних титулів:

1. У Київській Русі в 9-12 ст. особа, що належала до молодшої князівської дружини разом з дітським виконувала деякі судові функції (зокрема, брала участь при випробуванні «залізом»). Крім того, мечникам доручали вестии дипломатичні переговори. Так, у 1147 р. Андрій Боголюбський відправив свого мечника послом до Ростиславовичів
2. У Речі Посполитій мечник — надвірний уряд у Речі Посполитій, безпосередньо зв'язаний з обслуговуванням монарха. Під час великих державних урочистостей носив перед королем меч вістрям догори як ознаку військової влади монарха. Під час похорону короля тримав меч вістрям донизу; піднесений догори ефес меча був прикрашений палаючими свічками. Перед вівтарем кидав меч на підлогу, а якщо король був останнім з роду — ламав його. Коронний мечник здійснював також військове судочинство. У 17 ст. — почесний шляхетський титул.

Див. також

• Родельєрос

Джерела та література

• Мечник // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 973. — 1000 екз.
• Ричка В. М., Блануца А. В. Мечник // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 630. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.