Ефе́с[1] (рос. эфес, адаптоване від нім. Gefäss) або держак[2] — частина холодної зброї з довгим клинком (шаблі, шпаги, палаша тощо), призначена для утримання зброї та захисту руки. Держак є одною з двох основних частин холодної зброї, протилежним до клинка. Держак шаблі називався ще хрестом[3].

Ефес рапіри, 1580—1600 роки.
Ефес меча.
Декоративний ніж Уаренського

Ефес складається з гарди і руків'я з головкою. До ефеса може кріпитися темляк (як елемент обмундирування), а також різні призові знаки і знаки нагород.

Складові ефесаРедагувати

Див. також: Шабля та Ніж
 
Складові шаблі

A — ефес (держак).
Деталі B (складається з C, D, E) не відносяться до ефеса[4].
1 — головка руків'я (яблуко).
2 — руків'я (рукоятка, черен, ручка).
3 — перехрестя (хрестовина, хрест).
4 — гарда.
Деталі 5 — 10 не відносяться до ефеса[5].

ГардаРедагувати

Гарда (фр. garde, від garder — «зберігати», «охороняти», «захищати») або хрестовина — елемент ефеса, призначений для захисту руки. На ранніх клинках гард не існувало. Перші гарди являли собою перехрестя — планку, перпендикулярну клинку та руків'ю і розташовану в одній з ними площині, або невеликий диск, бляху, встановлені між клинком та руків'ям. Починаючи з XVI ст. стали з'являтися круглі гарди, а також гарди у вигляді дужки, що з'єднує верхню частину руків'я з нижньою.

ХрестовинаРедагувати

Хрестовина — захисний пристрій, розташований у передній частині руків'я, що виступає над обухом та лезом. Хрестовину, що виступає над голомінню клинка, називають перехрестям[6].

ДержакРедагувати

Держак — основна частина ефеса, за яку безпосередньо здійснюється захват рукою[6].

НавершяРедагувати

Навершя (головка руків'я, яблуко) — деталь руків'я, що кріпиться до нього ззаду і відрізняється від нього за формою. Масивне навершя називають набалдашником[6].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Ефес // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Словарь української мови 1909 р. (Б. Грінченко); Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов); Російсько-український словник 1930 р. (О. Ізюмов)
  3. Хрест // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  4. B — клинок (лезо, залізко).
    C — застава — сильна частина клинка.
    D — міць — середня частина клинка.
    E — перо — двосічний кінець леза (слабка частина клинка, передньої — робочої — частини клинка).
  5. 5 — гострій — різальний окраєць.
    6 — тилій — незагострений бік клинка (обух).
    7 — плаз — бічна площина клинка (голомінь).
    8 — діл — жолобок, що одночасно збільшує міцність і полегшує штабу.
    9 — молоток (елмань) — збільшує міцність передньої — робочої — частини клинка.
    10 — вістря (носок, штих, жало).
  6. а б в Методика криміналістичного дослідження холодної зброї та конструктивно схожих з нею виробів: Терміни та визначення

ЛітератураРедагувати

  • David Haring, ed. The Complete Encyclopedia of Weapons. Gallery Press, 1980, p. 48 (англ.)