Відкрити головне меню

Па́нцирні боя́ри (також близькі до них п́анцирні сл́уги) — групи феодально залежних людей на Русі у 15—16 століттях., які несли військову службу у Великому князівстві Литовському і жили у великокняжих володіннях.

Панцирні бояри описані в Литовських статутах та іноді віднесені до «простого стану», а іноді зближені з дрібношляхетським.[1]

Панцирні бояри були зобов'язані нести службу на коні й тяжкому («панцирному») озброєнні по охороні державних кордонів, коронних маєтностей і замків, брати участь у військових діях. Переважно походили із зубожілих бояр, селян, козаків і часом із звільнених невільників. Господарства панцирних бояр звільнялись від податків і феодальних повинностей. Зрівняні в правах з ними були путні бояри, які несли подорожну службу (гінці), охороняли шляхи тощо.

1528 року обидві групи формально скасовувалися — частину з них перетворили на дрібну шляхту, а інших — на державних селян. Але ще до кінця 16 століття обидві категорії існували. Наприкінці 16 століття на східних руських (українських) землях деяка частина їх перейшла до реєстрових козаків.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Безклубий, О. І. Люди простого стану та особисті немайнові відносини за статутами Великого Князівства Литовського // Науковий вісник Ужгородського національного університету: Серія: Право / гол. ред. Ю. М. Бисага. — Ужгород: Гельветика, 2013. — Вип. 22. Т.1№Ч.1. — С. 14–18.

ДжерелаРедагувати