Левицький Орест Іванович
Леви́цький О́рест Іва́нович (псевдонім Маяченець; 13 [25] грудня 1848, село Маячка, Кобеляцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 9 травня 1922, с. Драбів, Золотоніський повіт, Полтавська губернія, УСРР) — український історик, етнограф, письменник. Підтримував контакти з Науковим товариством імені Шевченка у Львові, дійсним членом якого став у 1910 (1911) р. Був також членом Київської громади, дійсним членом-співробітником Південно-Західного відділу Російського географічного товариства (1876), дійсним членом (1878), членом ради (1885—1902) та заступником голови (1902—1905) Історичного товариства Нестора-літописця, дійсним членом Київського юридичного товариства (відділ звичаєвого права; від 1881 р.) і членом Українського наукового товариства в Києві (1907—1914), почесним членом Полтавської губернської вченої архівної комісії (1906) та Полтавського церковно-історико-археологічного комітету (1906), членом Київського товариства старожитностей і мистецтв; почесний член Братства імені князів Острозьких[1], академік УАН (з 1918 року). В 1919–1921 та у 1922 роках — Президент Української (Всеукраїнської) академії наук (УАН, ВУАН)
| Орест Іванович Левицький | |
|---|---|
 | |
| Народився |
13 (25) грудня 1848 Маячка, Кобеляцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія |
| Помер |
9 травня 1922 (73 роки) Драбів, Золотоніський повіт, Полтавська губернія, Українська СРР |
| Місце проживання | Україна |
| Країна |
 УНР → .svg){kind=small} Українська СРР |
| Підданство |
.svg){kind=small} Російська імперія |
| Національність | українець |
| Діяльність | історик |
| Alma mater | Київський університет |
| Галузь | історія |
| Заклад | Українська академія наук |
| Ступінь | академік |
| Науковий керівник | Антонович Володимир |
| Членство | НАН України |
| Нагороди |
 |
 Роботи у Вікіджерелах | |
БіографіяРедагувати
Народився в родині священика в селі Маячка Полтавської губернії (нині — у Новосанжарському районі Полтавської області). Батько походив з козацько-старшинського роду Носів-Левицьких. В 1857–1859 роках навчався в початковій приватній школі, у 1859–1869 роках — у Полтавському духовному училищі й семінарії
З 1870 року навчався на юридичному, згодом перевівся на історико-філологічний факультет Київського імператорського університету Св. Володимира, учень Володимира Антоновича. Закінчив університет 1874 року, дипломна праця — «Очерк внутренней истории Малороссии во второй половине XVII века».
З 1874 по 1921 рік займав посаду відповідального секретаря Тимчасової комісії з розбору давніх актів у Києві, був її першим історіографом. Водночас працював (до 1906, за іншими джерелами — 1909 року) викладачем російської мови і письменства в 4-й Київській гімназії та викладачем географії в музичному училищі (1876–1877 роки), а також помічником завідувача Центрального архіву в Києві (1879–1887). Співробітник журналу «Кіевская старина».
Працював діловодом управління Київського, Подільського та Волинського генерал-губернатора та від 1913 року був першим секретарем Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва[2][3].
Після революційних подій 1917 року очолював громадські і державні комісії з питань української правничої термінології. Від 1918 року був членом Комітету для охорони пам'яток історії та мистецтва.
У листопаді 1918 року включений до складу перших фундаторів (академіків) Українській академії наук.
У лютому 1919 року брав участь у роботі зборів міської колегії Київського виконкому, що підготувала перейменування вулиць Києва[4][5][6][7].
Від грудня 1919 року — в. о. Голови-Президента УАН—ВУАН. Від 1921 року — голова правничого товариства при ВУАН. У березні 1922 року став Президентом ВУАН.
Загалом написав більше 200 наукових праць з правознавства й історії України XVI—XVIII століть. Автор багатьох історичних оповідань, повісті «Ганна Монтовт»[8] на матеріалах актових книг і судових документів Волині та Гетьманщини XVI—XVIII століть, розвідки «Сім'я та побут українців у XVI ст.»[9].
Власний архів, колекцію історичних документів та бібліотеку вчений 1921 року передав до ВУАН. Нині вони зберігаються в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (особовий архів вченого загалом містить 162 одиниці зберігання).
Помер у селі Драбів, нині в Драбівському районі Черкаської області; похований у с. Митлашівка поблизу Драбова.
НагородиРедагувати
- Орден Святого Володимира 4-го ступеня (1886).
Ушанування пам'ятіРедагувати
У Полтаві існує вулиця Ореста Левицького.
25 грудня 2018 року на державному рівні в Україні відзначається пам'ятна дата — 170 років з дня народження Ореста Левицького (1848–1922), історика, археографа, архівіста, етнографа, літературознавця, письменника, академіка Української академії наук.[10]
ПриміткиРедагувати
- ↑ Манько М. Президент Академії наук – почесний член Братства імені князів Острозьких // Замкова гора. – 2017. – № 51/23 груд./. – С. 8.
- ↑ Комарова И. И., 151. Киевское общество охраны памятников старины и искусства / Справочник научных обществ России (рос.)
- ↑ Федорова Л. Д., Київське товариство охорони пам'ятників старовини та мистецтва // Інститут історії України Національної академії наук України
- ↑ Переименование улиц // Киевский Коммунист. — 1919. — № 21 (29). — 18 февраля. — С. 4. (рос.)
- ↑ Совещание по вопросу о переименовании киевских улиц // Киевский Коммунист. — 1919. — № 24 (32). — 21 февраля. — С. 3. (рос.)
- ↑ Новые названия улиц // Киевский Коммунист. — 1919. — № 27 (35). — 25 февраля. — С. 4. (рос.)
- ↑ Перейменуванння вулиць у Киіві // Життя Поділля. — 1919. — № 68. — 10 березоля. — С. 3.
- ↑ Левицький, 1994, с. 96–151..
- ↑ Левицький, 1994, с. 190–255..
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 08.02.2018 р. № 2287-VIII «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2018 році»
Твори (праці)Редагувати
- Левицький О. І. По судах Гетьманщини: нариси народного життя Гетьманщини 2-ї половини XVII віку / передм., ред. і пер. М. Горбаня. – Харків: Рух, 1930. – 252 с. (те саме)
- Левицький О. І. Ганна Монтовт: Історична повість // На переломі: друга половина XV — перша половина XVI ст. / [упоряд. і передм. О. Русиної]. — К. : Україна, 1994. — 352 c. — ISBN 5-319-01070-2. (Левицький О. Ганна Монтовт: історичне оповіданнє з життя волинського панства ХVІ ст. / Орест Левицький // Літературно-науковий вістник. — Київ, 1911. — Т. 53, кн. 2. — С. 250—274 ; кн. 3. — С. 454—488.)
- Левицький О. Богданъ Хмельницкій и неблагодарная исторія / Ив. Луговой // Кіевская старина. — Кіевъ, 1888. — Кн. 11. — С. 395—400.
ЛітератураРедагувати
- Герасименко Н. О. Левицький Орест Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 90. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Усенко І. Б. Левицький Орест Іванович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — 10 000 прим. — ISBN 944-02-3354-X.
- Левицький О. І. // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — С. 464. — ISBN 966-7492-03-6.
- Черкащина: Універсальна енциклопедія. Документально-публіцистичне, наукове фотоілюстроване історичне видання / В. Жадько ; ред. О. Лук'янчук. — К. : Експрес-Поліграф, 2010. — С. 515. — ISBN 978-966-8567-14-8.
- Жадько В. О. Микола Аркас. Твори у 2-х т. — Т. 1. — К., 2008. — С. 300–528.
- Левицький Орест Іванович (біографія) // История Полтавы.
- Левицький Орест Іванович / Українські історики XX століття: Біобібліографічний довідник. — К. : Інститут історії України НАН України, 2004. — Вип. 2, ч. 2. — С. 114–116.
- Москвич Л. Г. Творчий шлях О.І.Левицького // Історіографічні дослідження в Українській РСР. — 1971 р., т. 4, с. 63 – 76.
- О. І. Левицький — президент Української Академії наук // Український історичний журнал. — 1989. — № 5 (338). — травень. — С. 79–102.
- Сарбей В. Г. Академік УАН Орест Іванович Левицький (1848–1922 рр.): Життєпис, бібліографія його праць і праць про нього / Наук. ред., акад. В. А. Смолій. — К. : Інститут історії НАН України, 1998. — 150 c.
- Шевельов Ю. Орест Левицький // Нова Україна. — 1942. — Ч. 103 (15 травня). — С. 3. (передрук у вид. Шевельов Ю. Дорогою відрадянщення. — Харків, 2014. — С. 71–73).
- Левицький Орест Іванович // в книзі: Наукове товариство імені Шевченка і Тернопільщина (1873 — 1940): Історично-філософська секція: дійсні члени: бібліогр. покажчик / Упр. культури Терноп. облдержадмін., Терноп. обл. універс. наук. б-ка, Терноп. осередок НТШ ; уклад. Л. Оленич ; автор вступ. ст. М. Андрейчин; кер. проекту й наук. ред. В. Вітенко; ред. О. Раскіна. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2017. — 272 с. — С. 130 і далі.
- Левицький О. І. // в книзі: Президенти Академії наук України за 100 років її існування: Науковоорганізаційний внесок в прогресс фундаментальної науки / В.М. Гамалія, Ю.К. Дупленко, В.І. Онопрієнко, С.П. Руда, В.С. Савчук; за ред. В.І. Онопрієнка; НАН України; ДУ «Ін-т дослідж. наук.-техн. потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва». – Київ: ДП «Інф.-аналіт. агентство», 2018. – 214 с.
ПосиланняРедагувати
- Левицький Орест // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 816. — 1000 екз.
 |
Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела. |