Левицький Орест Іванович

Леви́цький О́рест Іва́нович (псевдонім Маяченець; 13 [25] грудня 1848(18481225), село Маячка, Кобеляцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 9 травня 1922, с. Драбів, Золотоніський повіт, Полтавська губернія, УСРР) — український історик, етнограф, письменник. Член Історичного товариства імені Нестора-Літописця, Київського товариства старожитностей і мистецтв, академік УАН (з 1918 року). В 1919–1921 та у 1922 роках — Президент Української (Всеукраїнської) академії наук (УАН, ВУАН)

Орест Іванович Левицький
Народився	13 (25) грудня 1848 Маячка, Кобеляцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер	9 травня 1922(1922-05-09) (73 роки) с. Драбів, Золотоніський повіт, Полтавська губернія, Українська Радянська Соціалістична Республіка
Місце проживання	Україна
Громадянство	УНР → Українська СРР
Підданство	Російська імперія
Національність	українець
Діяльність	історик
Alma mater	Київський університет
Сфера інтересів	історія
Заклад	Українська академія наук
Науковий ступінь	академік
Науковий керівник	Антонович Володимир
Член	НАН України
Нагороди	4-го ст.
Роботи у Вікіджерелах

Зміст

Біографія

Народився в родині священика в селі Маячка Полтавської губернії (нині — у Новосанжарському районі Полтавської області). Батько походив з козацько-старшинського роду Носів-Левицьких. В 1857–1859 роках навчався в початковій приватній школі, у 1859–1869 роках — у Полтавському духовному училищі й семінарії

З 1870 року навчався на юридичному, згодом перевівся на історико-філологічний факультет Київського імператорського університету Св. Володимира, учень Володимира Антоновича. Закінчив університет 1874 року, дипломна праця  — «Очерк внутренней истории Малороссии во второй половине XVII века».

З 1874 по 1921 рік займав посаду відповідального секретаря Тимчасової комісії з розбору давніх актів у Києві, був її першим історіографом. Водночас працював (до 1906, за іншими джерелами — 1909 року) викладачем російської мови і письменства в 4-й Київській гімназії та викладачем географії в музичному училищі (1876–1877 роки), а також помічником завідувача Центрального архіву в Києві (1879–1887). Співробітник журналу «Кіевская старина».

Працював діловодом управління Київського, Подільського та Волинського генерал-губернатора та від 1913 року був першим секретарем Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва.

Після революційних подій 1917 року очолював громадські і державні комісії з питань української правничої термінології. Від 1918 року був членом Комітету для охорони пам'яток історії та мистецтва.

У листопаді 1918 року включений до складу перших фундаторів (академіків) Українській академії наук.

У лютому 1919 року брав участь у роботі зборів міської колегії Київського виконкому, що підготувала перейменування вулиць Києва.

Від грудня 1919 року — в. о. Голови-Президента УАН—ВУАН. Від 1921 року — голова правничого товариства при ВУАН. У березні 1922 року став Президентом ВУАН.

Загалом написав більше 200 наукових праць з правознавства й історії України XVI—XVIII століть. Автор багатьох історичних оповідань, повісті «Ганна Монтовт» на матеріалах актових книг і судових документів Волині та Гетьманщини XVI—XVIII століть, розвідки «Сім'я та побут українців у XVI ст.».

Власний архів, колекцію історичних документів та бібліотеку вчений 1921 року передав до ВУАН. Нині вони зберігаються в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (особовий архів вченого загалом містить 162 одиниці зберігання).

Помер у селі Драбів, нині в Драбівському районі Черкаської області; похований у с. Митлашівка поблизу Драбова.

Нагороди

• Орден Святого Володимира 4-го ступеня (1886).

Ушанування пам'яті

У Полтаві існує вулиця Ореста Левицького.

25 грудня 2018 року на державному рівні в Україні відзначається пам'ятна дата — 170 років з дня народження Ореста Левицького (1848–1922), історика, археографа, архівіста, етнографа, літературознавця, письменника, академіка Української академії наук.

Джерела

• Герасименко Н. О. Левицький Орест Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 90. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Жадько В. О. Микола Аркас. Твори у 2-х т. — Т. 1. — К., 2008. — С. 300–528.
• Левицький Орест Іванович (біографія) // История Полтавы.
• Левицький Орест Іванович / Українські історики XX століття: Біобібліографічний довідник. — К. : Інститут історії України НАН України, 2004. — Вип. 2, ч. 2. — С. 114–116.
• Левицький О. І. Ганна Монтовт: Історична повість // На переломі: друга половина XV — перша половина XVI ст. / [упоряд. і передм. О. Русиної]. — К. : Україна, 1994.  — 352 c. — ISBN 5-319-01070-2.
• О. І. Левицький — президент Української Академії наук // Український історичний журнал. — 1989. — № 5 (338). — травень. — С. 79–102.
• Сарбей В. Г. Академік УАН Орест Іванович Левицький (1848–1922 рр.): Життєпис, бібліографія його праць і праць про нього / Наук. ред., акад. В. А. Смолій. — К. : Інститут історії НАН України, 1998. — 150 c.
• Усенко І. Б. Левицький Орест Іванович // [1] Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
• Черкащина: Універсальна енциклопедія. Документально-публіцистичне, наукове фотоілюстроване історичне видання / В. Жадько ; ред. О. Лук'янчук. — К. : Експрес-Поліграф, 2010. — С. 515. — ISBN 978-966-8567-14-8.
• Шевельов Ю. Орест Левицький // Нова Україна. — 1942. — Ч. 103 (15 травня). — С. 3. (передрук у вид. Шевельов Ю. Дорогою відрадянщення. — Харків, 2014. — С. 71–73).
• Левицький О. І. // Юридична енциклопедія : [в 6-ти т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — С. 464. — ISBN 966-7492-03-6.