Київське товариство старожитностей і мистецтв
Київське товариство старожитностей і мистецтв (рос. Киевское общество древностей и искусств[1]) — наукове товариство міста Києва, яке досліджувало історію та мистецтво земель України.
Історія
ред.Дане товариство утворене у квітні 1897 року на основі
- «Товариства заохочення мистецтв» і
- комісії, що займалася заснуванням Київського міського музею при Київському, Подільському та Волинському генерал-губернаторові. Генерал-губернатор Ігнатьєв О. був не лише «опікуном», «покровителем» музею і товариства, а де-факто він був його контролером[2]. Після нього в 1898—1903 роках за генерал-губернатора Драгомирова М. спостерігався значний розвиток товариства[2].
У 1899 р. з нагоди 11-го Археологічного з'їзду в Києві відкрито першу експозицію Музею старожитностей і мистецтв, майбутній Національний музей історії України. У тому ж 1899 р. товариством було засновано Національний художній музей України, у 1904 р. — Київський художньо-промисловий і науковий музей імператора Миколи Олександровича (див. «Музей українського народного декоративного мистецтва»).
Розпорядчі органи цього товариства вирішували
- фінансові справи,
- питання поповнення музейного зібрання,
- влаштування виставок,
- організацію конкурсу на найкращий проект будівлі музею (спорудженого у 1899 р.).
У лютому 1912 р. створено комісію «Старий Київ», яка багато зробила для збирання й дослідження джерел з історії Києва, відкриття та поповнення відповідного розділу експозиції музею, розробляння форм і напрямів краєзнавчої діяльності. Головами комісії були В. Данилевич (до грудня 1913 р.) і В. Іконников, незмінним секретарем — Д. Щербаківський.
Після розпуску товариства в серпні 1918 р. його майно та музей, згідно зі статутом[3], перейшли у власність Української Держави.
Напрямки діяльності товариства
ред.Мало на меті
- служіння науковому вивченню пам'яток старовини, і так само — розвиткові естетичного смаку і художньої освіти[4];
- колекціонувати пам'ятки старовини та мистецтва України,
- здійснення на основі колекцій наукової та культурно-просвітницької діяльності;
- заснування національного музею в столиці України,
- організація виставок,
- охорона пам'яток[4].
Відділи товариства
ред.Товариство мало відділи:
- історичний,
- етнографічний,
- витончених мистецтв і
- художньої промисловості[4].
Склад товариства
ред.До складу зазначеного товариства входило спочатку 150 осіб[5], а в 1905 році налічувалося 258 членів[4][6][7]:
- науковці, педагоги, краєзнавці, музейні працівники
- В. Антонович, М. Біляшівський, К. Болсуновський, М. Василенко, С. Гамченко, С. Голубєв, В. Данилевич, Л. Добровольський, Д. Дорошенко, В. Іконников, І. Каманін, І. Линниченко, А. Лобода, В. Ляскоронський, О. Левицький, І. Огієнко, Г. Павлуцький, В. Перетц, М. Петров, Н. Полонська-Василенко, Ф. Титов, В. Хвойка, Д. Щербаківський, В. Щербина;
- архітектори
- видавець В. Кульженко;
- підприємці й меценати
- родини
та ін..
З 1917 р. почесними членами були М. Грушевський і О. Новицький.
Керівництво
ред.Почесним головою товариства був великий князь Володимир Олександрович[4].
- У 1897—1902 рр. правління товариства очолювала графиня М. Мусіна-Пушкіна.
- У 1902—1917 роках — Б. Ханенко.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Каргер М. К., Древний Киев [Архівовано 27 Вересня 2016 у Wayback Machine.] / Указатель археологических учреждений, архивов, музеев, выставок и коллекций древностей — Том 1 — 93 (рос.)
- ↑ а б Самойленко М. В., До передумов заснування Київського товариства старожитностей і мистецтв (1897—1918 рр.)[недоступне посилання з липня 2019] / Київський національний університет імені Тараса Шевченка
- ↑ Устав Киевского общества древностей и искусств [Архівовано 25 Серпня 2019 у Wayback Machine.]: утв. 8 февр. 1897 г. / — К., 1903. (изд. «Книга по требованию», М., 2012. — 21 с.) — ISBN 978-5-458-13590-0 (рос.)
- ↑ а б в г д е Комарова И. И., 148. Киевское общество древностей и искусства [Архівовано 4 Квітня 2016 у Wayback Machine.] / Справочник научных обществ России (рос.)
- ↑ Федорова Л. Д., Київське товариство старожитностей і мистецтв [Архівовано 6 Березня 2016 у Wayback Machine.], сайт «Інститут історії України Національної академії наук України»
- ↑ Отчеты Киевского Общества старины и искусства за 1904—1905. Киев, 1905—1906 гг. (рос.)
- ↑ Киевское Общество старины и искусства // Исторический Вестник. СПб., 1897. № 12. — С.1089. (рос.)
Джерела
ред.- Киевское Общество старины и искусства // Исторический Вестник. СПб., 1897. № 12. — С.1089. (рос.)
- Отчеты Киевского Общества старины и искусства за 1904—1905. Киев, 1905—1906 гг. (рос.)
- Устав Киевского общества древностей и искусств [Архівовано 25 Серпня 2019 у Wayback Machine.]: утв. 8 февр. 1897 г. / — К., 1903. (изд. «Книга по требованию», М., 2012. — 21 с.) — ISBN 978-5-458-13590-0 (рос.)
- Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- Біляшівський М., Наші національні скарби. К., 1918.
- ДАК, ф. 304, оп. 1, спр. 1, 26, 27;
- Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.Вернадського Національної академії наук України, ф. 241, спр. 4–12;
- Науковий архів Національного художнього музею України, оп. 1, спр. 39;
- Центральний державний архів-музей літератури і мистецтв України, ф. 648, оп. 1, спр. 1, 4, 19;
- Центральний державний історичний архів України в м. Києві, ф. 442, оп. 638, спр. 456; Оп. 658, спр. 1.
Посилання
ред.- Самойленко М. В., До передумов заснування Київського товариства старожитностей і мистецтв (1897—1918 рр.)[недоступне посилання з липня 2019] / Київський національний університет імені Тараса Шевченка
- Федорова Л. Д., Київське товариство старожитностей і мистецтв [Архівовано 6 Березня 2016 у Wayback Machine.], сайт «Інститут історії України Національної академії наук України»
- Київське товариство старожитностей і мистецтв [Архівовано 26 Лютого 2021 у Wayback Machine.], Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, сайт «Енциклопедія сучасної України»