Жадько Віктор Олексійович

Віктор Олексійович Жадько́ (*16 лютого 1952(19520216), с. Іваньки, Маньківського району, Черкаської області) — український письменник, публіцист, науковець, видавець, некрополезнавець, краєзнавець, енциклопедист, фотоаматор. Доктор філософських наук (2008), професор (2011), академік АН ВО України (з 2008; Відділення масової комунікації), академік-секретар Відділення. Заслужений працівник освіти України (2007); Відмінник столичної освіти (2012). Освітянин 2007, 2008, 2010, 2011, 2012,2015,2017 років; завідувач кафедрою журналістики Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова.Директор Інституту суспільно-політичних наук Національної академії керівних кадрів працівників культури і мистецтв (2011—2012); радник Міністра культури України (2010—2012), радник Голови Київської обласної державної адміністрації (з 2016 року) Член Національної Спілки журналістів України (1978), член Національної спілки письменників України (2002). Член Національної спілки краєзнавців України (2010; 2017 року добровільно заслишив Спілку).

Жадько Віктор Олексійович
Народився	16 лютого 1952(1952-02-16) (67 років) Іваньки
Діяльність	письменник публіцист науковець видавець
Alma mater	Миколаївський педагогічний інститут (1976) Вища партійна школа при ЦК КПУ (1981) Академія суспільних наук при ЦК КПРС (1983).
Нагороди

Біографічні відомості

Народився 16 лютого 1952 в с. Іваньки, Маньківського району, Черкаської області в родині коваля. Батько- Олексій Прокопович працював ковалем, мати, Валентина Василівна — на сільськогосподарських роботах. Навчаючись у старших класах школи, Віктор щоліта працював у місцевому колгоспі помічником тракториста, у будівельній бригаді, а також писав, як юнкор, дописи до районної газети «Промінь комунізму».

Після закінчення школи Віктор приїхав до Миколаєва: тут у морській авіації служив його старший брат, Анатолій, деякий час працював на заводі «Дормашина» токарем, пізніше — водієм у міському Будинку офіцерів.

Повернувшись до Миколаєва, після військової служби у Латвії та Литви, Віктор став студентом філологічного факультету Миколаївського державного педагогічного інституту імені В. Бєлінського(1972—1976). Вчився на відмінно, був одним з активних учасників і організаторів пошукового студентського загону «Прометей», який очолював викладач кафедри фізичного виховання А. І. Тихомиров. Подорожі Кримом, визначними місцями Миколаївщини, слідами партизанського з'єднання Сидора Ковпака від Путивля до Карпат, написав і видрукував дві повісті: «Де стежку торували партизани» та «Живуть після смерті». А ще — участь у студентських наукових конференціях, організатор та ведучий Міжнародного студентського фестивалю молодіжної пісні; знайомство та співпраця з відомим краєзнавцем Віктором Ліфановим, найстарішим у місті літератором Андріаном Топоровим, праця в архівах і Миколаївській обласній бібліотеці ім. О. Гмирьова.

Віктор Жадько — ініціатор створення літературного об'єднання студентів філологічного факультету «Вітрила». Його статті та оповідання часто з'являлися в місцевій та республіканській періодиці. Миколаївське письменницьке «братство» того часу — Л. Куліченко, М. Божаткін, І. Григурко, В. Бойченко, В. Юр'єв, Е. Январьов, К.Курашкевич, В. Пучков, К. Голубкова, Д. Кремінь — завжди радо спілкувалися з молодим автором, цінували його натхнення й завзяття.

Після закінчення інституту Віктор обрав професію журналіста. Він — кореспондент обласної молодіжної газети, заступник редактора районної газети «Прапор Жовтня». Після закінчення Вищої партійної школи, попрацювавши деякий час на Миколаївщині -редактором та на партійній роботі; переїхав до Києва, де очолив один із відділів журналу «Україна», був головним редактором журналу Державної податкової адміністрації України «Департамент».

Місто юності Миколаїв назавжди ввійшло в душу та серце В. Жадька. Майже всі його твори пов'язані з його історією й сьогоденням.

Освіта

• Миколаївський педагогічний інститут (1976) із червоним дипломом
• Вища партійна школа при ЦК КПУ (1981),
• Академія суспільних наук при ЦК КПРС (Москва,1983).

Кар'єра

Працював:

• на партійний роботі (Миколаїв, 1981 — 1984),
• у газеті «Прапор Жовтня» (Миколаїв, 1978 — 79),
• журналі «Україна» (Київ, 1984 — 89);
• доцент Центрального інституту удосконалення вчителів (1989 — 1991),
• доцент Інституту журналістики та Міжнародних відносин Київського університету ім. Т.Шевченка (1991 — 99),
• зав.кафедри масових комунікацій Міжнародного університету фінансів (1999 — 2003);
• від 2003 — зав. кафедри журналістики Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова.
• Шеф-редактор журналу Державної податкової адміністрації України «Департамент» (2001 — 2006),
• головний редактор газети «Київський ринок» (2005 — 2007),
• шеф-редактор студентських газет «Памолодь» (з 2007) і «Ренесанс» (з 2007).

Член двох спеціалізованих вчених рад по захисту докторських і кандидатських дисертацій при Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова (з 2008); член редколегій наукових фахових видань — журналу «Соціальна психологія» та наукового вісника «Гілея», історичного та культорологічного журналів: «Пам'ять століть» та «Духовні студії».

Літературна діяльність

Ще в студентські роки В.Жадько зацікавився постатью М. Аркаса. Біографічна повість про нього датована 1972—1986 роками — опублікував роман «Грек із душею українця», присвячену діяльності відомого українського просвітницького діяча початку 20 століття, історика й композитора.

Зацікавила В.Жадька й така тема, як миколаївці — декабристи, брати Йосип і Олександр Поджіо, М. Лорер, М. Чижов. Робота в архівах Москви, Іркутська, Санкт-Петербурга вилилася в роман-хроніку «Восставшие против императора» (2003).

Одним із нових творів про південноукраїнський край став виданий у 2002 році публіцистичний роман «А степ як море».

Досить часто його статті та есе почали з'являтися на шпальтах «Літературної України», в журналах «Ранок», «Дніпро». Невдовзі окремими виданнями з'явилися художньо-документальні повісті «Передай вогонь синам», «Де стежку торували партизани», краєзнавчий довідник «Вулиці Миколаєва», історичний календар Миколаївщини «Узбереги Божої ріки».

Твори

• Художньо-документальні повісті

• «Передай вогонь синам» (1984),
• «Вулиці Миколаєва» (1985),
• «Де стежку торували партизани» (1987),
• «Живуть після смерті» (1988)
• трилогія «Благословенне святим Миколаєм» (2000);

• «Материзна» (2002);
• роман-пошук «Грек із душею українця» (2003);
• роман-хроніка «Восставшие против императора»;
• збірник нарисів та інтерв'ю «А степ як море» (2003);
• історичний календар Миколаївщини «Узбереги Божої ріки» (всі — 2003);
• фотоілюстрований довідник «Байковий некрополь» (2004);
• повісті та оповідання «Сміливий Олексійко» (2005);
• науково-історичний довідник «Український некрополь» (2005);
• історичне видання у двох томах «Микола Аркас». -К.,2005. — 1460 с.
• навчальний посібник «Журналістика та редакторська майстерність» (2011).
• Науково-історичні та літ.-публіцист. довідники
• «Маньківщина: Не забуваймо рідного порогу» (2006)
• «У пам'яті Києва: Столичний некрополь письменників» (2007);
• літ.публіцист. довідник «Некрополь на Байковій горі» (2008).
• науково-публіцистичне видання «Іду за Шевченком: від Києва до Канева» (2010);
• повість-відчай «Сповідь розп'ятої душі» (2010);
• роман-сповідь «Кирило Осьмак: Заповідаю Вам Україну» (2012)
• у наукових вісниках, журналах України та закордону побачили світ понад 300 наукових праць;
• монографія «Історична пам'ять у системі духовного світу особистості» (2008).
• Ідемо за Шевченком (українською та литовською мовами; у співавторстві; 2012)
• Шевченків Вільно (литовською та українською мовами; у співавторстві; 2012)
• навчальний посібник «Журналістика та основи редакторської майстерності». — К.: Знання, 2012. −272 с.
• Книгознавство. Термінологічний словник. За загал. ред. Віктор Жадька. -К., 2012. −304 с.
• Енциклопедія некрополезнавства. Автор-упорядник.-К.,2013.-706 с.
• Іваньки. Моє село, моя вербова тиша. -К.,2013.-370с.
• Печерськ Тараса Шевченка. -К.,2014.-128 с.
• Обрані педагогікою. -К., 2014.- 608 с.
• Історичний календар.-К.,2015.- 808 с.
• Київська земля-Тарасова колиска.-К.,2017.-640 с.
• Жадько В. О. Микола Аркас: Катерина. Опера: текст і клавір: рецензії, листування / Віктор Жадько. — Київ: Жадько В. О., 2008. — 864 с.
• Жадько В. О. Микола Аркас: роман-пошук / Віктор Жадько. — Київ: Жадько В. О., 2008. — 632 с.
• Жадько В. О. У пам’яті Києва : іст. наук. фотоіл. довід. / Віктор Жадько. — Київ : Жадько В. О., 2005. – 472 с.

Як науковець, впорядкував і випустив у світ першу і єдину в Україні українсько-російську «Малу енциклопедію з податків», навчальний посібник «Основи журналістики та редакційно-видавнича справа», рекомендований Міністерством освіти і науки України (2005). За наукові праці з проблем духовності, занесений до Всесоюзної енциклопедії «Етика»(1987).

Черкащина. Універсальна енциклопедія

Віктор Жадько як автор-упорядник, внаслідок десятилітнього збирання матеріалів на основі та з використанням архівного, наукового, художньо-документального, історичного та публіцистичного фактажу, відвідавши 800 сіл та міст області, зробивши близько 5 тисяч фотосвітлин випустив у світ видання «Черкащина. Універсальна енциклопедія» (2010).

Відзнаки

• Заслужений працівник освіти України (2007).
• Відмінник столичної освіти (2012)
• Освітянська премія «Залиш мені в спадщину думку найвищу»: 2004, 2005, 2007,2008, 2010, 2011, 2012 та 2017 роки.
• Літературні премії:
  • ім. М. Аркаса (2002),
  • Міжнародна ім. Д. Нитченка (2005),
  • ім. І.Огієнка (2007),
• Краєзнавча премія імені Михайла Максимовича (2008).
• «Київ» в галузі «журналістика» (2011);
• Фонду Т. Шевченка «У своїй хаті своя правда, і сила, і воля» (2012)
• Міжнародна премія імені В.Винниченка (2013)
• імені В. Винниченка (2014)
• двічі номенувався на Шевченківську премію (2012, 2014)
• Медаль «Івана Мазепи» (2016).

Література

• Хто є хто в українській журналістиці
• Особистий веб-сайт
• Мацько Л. Те, що ви зробили, пане Вікторе, не має ціни… [Текст]: [До ювілейного 55-річчя Віктора Жадька] / Л. Мацько // Культура і життя. — 2007. — № 26(27 черв.). — С. 2.[1]
• Енциклопедія Сучасної України. — К., 2009. — С. 489.
• Дзюба І. На дорогах пам'яті // Літературна Україна. — 2004. — 6 жовт.
• Погрібний А. Пам'ять родова — пам'ять національна // Літературна Україна. — 2007. — 23 серп.
• Кремінь Д. Подвійний портрет. В кн. А степ як море. — К., 2003. — С. 2 —6.
• Висоцький А.Земля козацька, рідна і свята // Українська літературна газета.- 2010.-. С. 4.
• Ткаченко Б. Не погубімо золоту стрічку пам'яті // Кримська світлиця. — 2012. — с.7.
• Висоцький А.У святому неспокої творчого життя // Українська літературна газета. — 2012. — С.6.