Жадько Віктор Олексійович
Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. (грудень 2015) |
Віктор Олексійович Жадько́ (Шаблон:Нар. 16 лютого 1952, в селі Уманського району Черкаської області) — письменник, публіцист, науковець, видавець, некрополезнавець, декабристознавець, краєзнавець, енциклопедист, фотоаматор; біограф Тараса Шевченка. Доктор філософських наук (2008), професор (2011), Почесний академік Національної академії педагогічних наук України (листопад,2021); академік АН ВО України (з 2008; Відділення масової комунікації), академік-секретар Відділення; Заслужений працівник освіти України (2007); Відмінник столичної освіти (2012). Засновник кафедри журналістики Національного педагогічного університету (2005-2021); Освітянин 2007, 2008, 2010, 2011, 2012,2015,2017,2018,2019,2020 років; доцент кафедри журналістської майстерності Інституту журналістики (1991-19999) університету імені Т.Шевченка. Директор Інституту суспільно-політичних наук Національної академії керівних кадрів працівників культури і мистецтв (2011—2012);позаштатний радник Міністра культури України (2010—2012);позаштатний радник Голови Київської обласної державної адміністрації (з 2016—2018 роки); з 5 вересня 2021 - радник Першого віце-прем'єра - міністра України - Міністра економіки України; позаштатний радник Міністра освіти і науки України (з 2021). Член Національної Спілки журналістів України (1978), член Національної спілки письменників України (2002). Член Національної спілки краєзнавців України (2010; 2017 року добровільно залишив Спілку). Активний учасник усіх Майданів, в тому числі - Революції Гідності.
Жадько Віктор Олексійович | |
---|---|
Народився |
16 лютого 1952 (70 років) Іваньки |
Діяльність |
письменник публіцист науковець видавець |
Галузь | література[1], публіцистика[1], краєзнавство[1] і видавнича справа[1] |
Alma mater |
Миколаївський педагогічний інститут (1976) Вища партійна школа при ЦК КПУ (1981) Академія суспільних наук при ЦК КПРС (1983). |
Знання мов | українська[1] |
Нагороди | |
Біографічні відомостіРедагувати
Народився 16 лютого 1952 року в селі Уманського району, Черкаської області в родині коваля. Батько - Олексій Прокопович працював ковалем, мати, Валентина Василівна — на сільськогосподарських роботах. Навчаючись у старших класах школи, Віктор щоліта працював у місцевому колгоспі помічником тракториста, у будівельній бригаді, а також писав, як юнкор, дописи до районної газети «Промінь комунізму».
Після закінчення школи Віктор приїхав до Миколаєва: тут у морській авіації служив його старший брат, Анатолій, деякий час працював на заводі «Дормашина» токарем, пізніше — водієм у міському Будинку офіцерів.
Повернувшись до Миколаєва, після військової служби у Латвії та Литви, Віктор став студентом філологічного факультету Миколаївського державного педагогічного інституту імені В. Бєлінського(1972—1976). Вчився на відмінно, був одним з активних учасників і організаторів пошукового студентського загону «Прометей», який очолював викладач кафедри фізичного виховання А. І. Тихомиров. Подорожі Кримом, визначними місцями Миколаївщини, слідами партизанського з'єднання Сидора Ковпака від Путивля до Карпат, написав і видрукував дві повісті: «Де стежку торували партизани» та «Живуть після смерті». А ще — участь у студентських наукових конференціях, організатор та ведучий Міжнародного студентського фестивалю молодіжної пісні; знайомство та співпраця з відомим краєзнавцем Віктором Ліфановим, найстарішим у місті літератором Андріаном Топоровим, праця в архівах і Миколаївській обласній бібліотеці.
Віктор Жадько— ініціатор створення літературного об'єднання студентів філологічного факультету «Вітрила». Його статті та оповідання часто з'являлися в місцевій та республіканській періодиці. Миколаївське письменницьке «братство» того часу— Л.Куліченко, М.Божаткін, І.Григурко, В.Бойченко, В.Юр'єв, Е. Январьов, К.Курашкевич, В.Пучков, К.Голубкова, Д.Кремінь — завжди радо спілкувалися з молодим автором, цінували його натхнення й завзяття.
Після закінчення інституту Віктор обрав професію журналіста. Він — кореспондент обласної молодіжної газети, заступник редактора районної газети «Прапор Жовтня». Після закінчення Вищої партійної школи, попрацювавши деякий час на Миколаївщині— редактором та на партійній роботі; переїхав до Києва, де очолив один із відділів журналу «Україна», був головним редактором журналу Державної податкової адміністрації України «Департамент».
Місто юності Миколаїв назавжди ввійшло в душу та серце Віктора Жадька. Десять творів— роман, повісті, художньо-документальні нариси та історичні календарі пов'язані з історією міста корабелів і його сьогоденням.
ОсвітаРедагувати
- Миколаївський педагогічний інститут (1976) із червоним дипломом
- Вища партійна школа при ЦК КПУ (1981),
- Академія суспільних наук при ЦК КПРС (Москва,1983).
Кар'єраРедагувати
Працював:
- на партійно-державній роботі (Миколаїв, 1981—1984),
- у газеті «Прапор Жовтня» (Миколаїв, 1978—1979),
- журналі «Україна» (Київ, 1984 — 89);
- доцент Центрального інституту удосконалення вчителів (1989—1991),
- доцент Інституту журналістики та Міжнародних відносин Київського університету ім. Т.Шевченка (1991 — 99),
- зав.кафедри масових комунікацій Міжнародного університету фінансів (1999 — 2003);
- Директор Інституту суспільно-політичних наук Національної академії керівних кадрів працівників культури і мистецтв (2011—2012);
- позаштатний радник Міністра культури України (2010—2012);
- позаштатний радник Голови Київської обласної державної адміністрації (з 2016—2018 роки)
- 2003 — 2021 - зав. кафедри журналістики Національного педагогічного університету.[2]
- Шеф-редактор журналу Державної податкової адміністрації України «Департамент» (2001—2006),
- головний редактор газети «Київський ринок» (2005—2007),
- шеф-редактор студентських газет «Памолодь» (з 2007) і «Ренесанс» (з 2007).
Член двох спеціалізованих вчених рад по захисту докторських і кандидатських дисертацій при Національному педагогічному університеті (з 2008); член редколегій наукових фахових видань — журналу «Соціальна психологія» та наукового вісника «Гілея», історичного та культурологічного журналів: «Пам'ять століть» та «Духовні студії». Під науковим керівництвом В. Жадька захищено 3 кандидатські дисертації.
Літературна та науково-популярна діяльністьРедагувати
Ще в студентські роки В. Жадько зацікавився постаттю М. Аркаса. Біографічна повість про нього датована 1972—1986 роками — опублікував роман «Грек із душею українця», присвячену діяльності відомого українського просвітницького діяча початку 20 століття, історика й композитора.
Зацікавила В. Жадька й така тема, як миколаївці — декабристи, брати Йосип і Олександр Поджіо, М. Лорер, М. Чижов. Робота в архівах Москви, Іркутська, Санкт-Петербурга вилилася в роман-хроніку «Восставшие против императора» (2003).
Одним із нових творів про південноукраїнський край став виданий у 2002 році публіцистичний роман «А степ як море».
Досить часто його статті та есе почали з'являтися на шпальтах «Літературної України», в журналах «Ранок», «Дніпро». Невдовзі окремими виданнями з'явилися художньо-документальні повісті, лише про Миколаївщину: «Передай вогонь синам», «Де стежку торували партизани», краєзнавчий довідник «Вулиці Миколаєва», історичний календар Миколаївщини «Узбереги Божої ріки»; Микола Аркас -у двох томах і др.
Віктор Жадько, як науковець і письменник І журналіст, нині єдиний в Україні, який активно працює на дослідженням життя і творчості Тараса Шевченка, благословивши у світ 10 книг, 45 публікацій у газетах, наукових вісниках та журналах. Двічі номінувався на Шевченківську премію (2014,2016).
Віктор Жадько - єдиний в Україні дослідник-некрополезнавець[3].який досліджує пробелму поховань відомих українців як в Україні, так й за кордоном. Випустив у світ з даної проблеми як автор 5 книг..
ТвориРедагувати
Художньо-документальні повістіРедагувати
- «Передай вогонь синам» (1984)
- «Вулиці Миколаєва» (1985),«Де стежку торували партизани» (1987)
- «Живуть після смерті» (1988)
- трилогія «Благословенне святим Миколаєм» (2000)
- «Материзна» (2002);
- роман-пошук «Грек із душею українця» (2003);
- роман-хроніка «Восставшие против императора»;
- збірник нарисів та інтерв'ю «А степ як море» (2003);
- історичний календар Миколаївщини «Узбереги Божої ріки» (2003);
- фотоілюстрований довідник «Байковий некрополь» (2004);
- повісті та оповідання «Сміливий Олексійко» (2005);
- науково-історичний довідник «Український некрополь» (переднє слово І. Дзюба; 2005);
- історичне видання у двох томах «Микола Аркас».— К., 2005. — 1460 с.
- навчальний посібник «Журналістика та редакторська майстерність» (2011).
- У пам'яті Києва: іст. наук. фотоіл. довід. / Віктор Жадько.— Київ: Жадько В.О., 2007.Переднє слово А. Погрібний— 472 с. [Архівовано 4 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- «Маньківщина: Не забуваймо рідного порогу» (2006);
- Монографія «Історична пам'ять у системі духовного світу особистості» (2008).
- літ.публіцист. довідник «Некрополь на Байковій горі [Архівовано 11 травня 2017 у Wayback Machine.]» (2008).
- Микола Аркас: роман-пошук / Віктор Жадько.— Київ: Жадько В.О., 2008.— 632 с. [Архівовано 21 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Микола Аркас: Катерина. Опера: текст і клавір: рецензії, листування / Віктор Жадько. — Київ: Жадько В. О., 2008.— 864 с. [Архівовано 20 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- науково-публіцистичне видання «Іду за Шевченком: від Києва до Канева» (2010. Пішки пройшов шляхом Тараса— від Києва до Канева упродовж трьох місяців 246 кілометрів);
- повість-відчай «Сповідь розп'ятої душі» (2010);
- «У Києві, мов на небі».— К., 2011.— 216 с.
- Ідемо за Шевченком (українською та литовською мовами; у співавторстві; 2012)
- роман-сповідь «Кирило Осьмак: Заповідаю Вам Україну» (2012)
- Шевченків Вільно (литовською та українською мовами; у співавторстві; 2012)
- навчальний посібник «Журналістика та основи редакторської майстерності».— К.: Знання, 2012.— 272 с.
- Книгознавство. Термінологічний словник. За загал. ред. Віктор Жадька.— К., 2012.— 304 с.
- Енциклопедія некрополезнавства. Автор-упорядник.— К., 2013.— 706 с.
- Іваньки. Моє село, моя вербова тиша.— К., 2013.— 370 с.
- Печерськ Тараса Шевченка.— К., 2014.— 128 с.
- Обрані педагогікою.— К., 2014.— 608 с.
- Історичний календар.— К., 2015.— 808 с.
- «І серце чистеє подай».— К., 2016.— 120 с.
- Київська земля-Тарасова колиска.— К.,2017.— 640 с.
- «Із козацького роду».— К., 2019.— 160 с.
- Не маємо права забути (Іван Григурко і Валерій Бойченко).— К., 2019.— 344 с.
- Болять Україні могили її поколінь.— К., 2020.— 360 с.
- «Вільно… Дороге серцю!».— К., 2020.— 248 с.
- «Вікопомний шлях».— К., 2020.— 112 с.
- «Люблю Україну».— К., 2021.— 464 с.
- «У всякого своя доля». Автор-упорядник.— К., 2021.— 864 с.
- Із щоденника професора університету.— К., 2021.— 480 с.
- "Коли б то Бог ддав мені притулитися до університету". Автор-упорядник. Художньо-наукове видання.- Житомир: ПП «Рута».-К.,2022.— 1192 с.
Як науковець, впорядкував і випустив у світ першу і єдину в Україні українсько-російську «Малу енциклопедію з податків», навчальний посібник «Основи журналістики та редакційно-видавнича справа» та «Журналістика і редакторська майстерність», рекомендовані Міністерством освіти і науки України (2005,2012). За наукові праці з проблем духовності, занесений до Всесоюзної енциклопедії «Етика»(1987). Згідно бібліографічного покажчика за 2019 рік, Жадько В. — автор 650 наукових та публіцистично-художніх статей.
Черкащина. Універсальна енциклопедіяРедагувати
Віктор Жадько як автор-упорядник (несправедливо, непорядно та не об'єктивно критикований земляками-краєзнавцями: Вадимом Мициком, Володимиром Хоменком, Олегом Шатайлом як ніби «автор -плагіатор», хоч насправді, як свідчать вихідні данів енциклопедії, Віктор Олексійович- автор - упорядник; після кожної статті, які ним творчо опрацьовані — а їх більше 3 тисяч, є література, яку використовував та на яку посилався В.Жадько), внаслідок десятилітнього збирання матеріалів на основі та з використанням архівного, наукового, художньо-документального, історичного та публіцистичного фактажу. Необ'єктивна критика та друкування пасквілів у газетах: "Просвіта", "Літературна Україна", в обласній газеті Черкащини і райнках, не дозволили упоряднику одержати Державну премію України, на яку В.Жадька висували академіки Іван Дзюба і Петро Тронько. А Віктор Жадько відвідав 800 сіл та міст області, зробив 5 тисяч фотосвітлин і аж тоді випустив у світ видання «Черкащина. Універсальна енциклопедія» (2010; 1100 с.), подібної не має жодна область. Тут, зокрема, зібрано все, чи майже все про життя і творчість Тараса Шевченка, оточення, твори, рідню з фотографіями та малюнками Кобзаря; багато кольорових історичних вкладок.
ВідзнакиРедагувати
- Заслужений працівник освіти України (2007);
- Відмінник столичної освіти (2012);
- Освітянська премія «Залиш мені в спадщину думку найвищу»: 2004, 2005, 2007, 2008, 2010, 2011, 2012, 2017—2020 роки;
- Літературні премії:
- імені Миколи Аркаса (2002);
- Міжнародна імені Д.Нитченка (2005);
- імені І.Огієнка (2007);
- Краєзнавча премія імені Михайла Максимовича (2008);
- Лауреат премії Спілки журналістів України «Незалежність» (2010);
- «Київ» в галузі «журналістика» (2011);
- Фонду Т. Шевченка «У своїй хаті своя правда, і сила, і воля» (2012);
- Міжнародна премія імені В.Винниченка (2013);
- пам'ятна ювілейна медаль «До 200-річчя з дня народження Т.Г.Шевченка» Черкаської обласної державної адміністрації;
- Медаль «Івана Мазепи» (2016)[4];
- Лауреат премії Академії наук Вищої освіти України (2018);
- Лауреат Міжнародної літературної премії імені Антуана де Сент-Екзюпері (Франція-Німеччина), 2021;
- медаль «20 років Академії наук вищої освіти України» (2012).
ПриміткиРедагувати
- ↑ а б в г д Czech National Authority Database
- ↑ Жадько Віктор Олексійович — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 27 травня 2021. Процитовано 27 травня 2021.
- ↑ Жадько Віктор Олексійович - Головна сторінка. zhadko.at.ua. Архів оригіналу за 27 травня 2021. Процитовано 27 травня 2021.
- ↑ Сергій Дзюба (Квітень 18, 2016). Відзнака за патріотизм. Мистецький портал «Жінка-УКРАЇНКА». Архів оригіналу за 25 квітня 2016. Процитовано Квітень 18, 2016.
ЛітератураРедагувати
- Хто є хто в українській журналістиці
- Особистий вебсайт [Архівовано 25 травня 2013 у Wayback Machine.]
- Л.І.Мацько Те, що ви зробили, пане Вікторе, не має ціни…: [До ювілейного 55-річчя Віктора Жадька] / Л. Мацько // Культура і життя.— 2007. — № 26(27 черв.). — С. 2.[1] [Архівовано 2 березня 2014 у Wayback Machine.]
- Л.І.Мацько Жадько Віктор Олексійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2009. — Т. 9 : Е — Ж. — С. 489. — ISBN 978-966-02-5720-7.
- Дзюба І. На дорогах пам'яті // Літературна Україна.— 2004.— 6 жовт.
- Погрібний А. Пам'ять родова — пам'ять національна // Літературна Україна.— 2007.— 23 серп.
- Кремінь Д. Подвійний портрет. В кн. А степ як море.— К., 2003.— С. 2—6.
- Карпенко В. Земля козацька, рідна і свята // Українська літературна газета.— 2010. — С. 4.
- Ткаченко Б. Не погубімо золоту стрічку пам'яті // Кримська світлиця.— 2012.— С. 7.
- Надольний І. У святому неспокої творчого життя // Українська літературна газета.— 2012. — С. 6.
- Югов В. До слова і примирення // Голос України.— 2004.— 25 листоп.
- Ткаченко Б. Нова Шевченкіана Віктора Жадька// Кримська світлиця.— 2021.— 12 листопада.
- Ткаченко Б. Євангеліє— щоденник од Віктора Жадька // Освіта.— 2021.— № 42—41.— 27 жовтня.
- Жадько Віктор Олексійович: біобібліографічний покажчик / Міністерство освіти і науки України; Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, упоряд. Н. І.Тарасова. — Київ: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2019. — 174 с.