Драбівський район

район у Черкаській області (Україна)

Дра́бівський райо́н — колишня адміністративно-територіальна одиниця Черкаської області. Площа — 1 160,6 км² (5,55 % від площі області). Адміністративний центр — смт Драбів.

Драбівський район
адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область: Черкаська область
Код КОАТУУ: 7120600000
Утворений: 3 березня 1923 р.
Населення: 33 668 (на 1.01.2019)
Площа: 1160.62 км²
Густота: 30.3 осіб/км²
Тел. код: +380-4738
Поштові індекси: 19800—19855
Населені пункти та ради
Районний центр: Драбів
Селищні ради: 2
Сільські ради: 31
Смт: 2
Села: 40
Селища: 9
Районна влада
Голова ради: Дзега Володимир Дмитрович
Голова РДА: Хрущ Віктор Володимирович[1]
Вебсторінка: Драбівська РДА
Драбівська районна рада
Драбівська ЦРЛ
Адреса: 19800, Черкаська обл., Драбівський р-н, смт. Драбів, вул. Центральна, 69
Мапа
Мапа

Драбівський район у Вікісховищі

Географія

ред.

Район розташований у лісостеповій фізико-географічній зоні на лівому березі Дніпра. Межує з Золотоніським та Чорнобаївським районами Черкаської області, Яготинським районом Київської області та Гребінківським районом Полтавської області.

Київська область
(Яготинський район)
Полтавська область
(Пирятинський район)
Полтавська область
(Гребінківський район)
Київська область
(Переяслав-Хмельницький район)
  Полтавська область
(Оржицький район)
Золотоніський район Золотоніський район Чорнобаївський район

Найбільші річки: Супій, Чумгак, Золотоношка.

Природно-заповідний фонд

ред.

На території району розташовано 8 заказників заказник місцевого значення: Безбородьківський, Білоусівський, Степанківський, Козацьке, Заплавський, Старорічище, Свічківський, Бабарська оболонь, а також 3 пам'ятки природи: Ведмежий горіх, Тирса та Тарасова криниця.

Історія

ред.

Район утворений 3 березня 1923 року. З часу утворення до 1925-го входив до складу Золотоніської округи Полтавської губернії. З червня 1925-го до Прилуцької округи. З 9 лютого 1932 року входив до складу Харківської області. З 1937 року по 1954 рік — у складі Полтавської області[2].

Станом на 1 вересня 1946 року в складі району перебувало 40 населених пунктів, які підпорядковувались 15 сільським радам. З них 18 сіл, 17 хуторів і 5 селищ[3]:

З 7 січня 1954 року район увійшов до складу утвореної Черкаської області. У 1959 році до його складу ввійшов сусідній Шрамківський район. У 1965 році частина території відійшла до складу Канівського та Золотоніського районів.

День визволення району від німецько-фашистських військ 22 вересня 1943 року.

17 липня 2020 року район повністю увійшов до складу Золотоніського району в рамках укрупнення районів в України під час адміністративної реформи.

Транспорт

ред.

Територію району пролягають залізничні колії МоскваОдеса та КиївХарків. Майже через усю Драбівщину проходить магістральний газопровід Уренгой—Помари—Ужгород.

Населення

ред.

Розподіл населення за віком та статтю (2001)[4]:

Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 19 413 3631 2251 5570 5284 2576 101
Жінки 23 502 3377 2194 5499 6289 5643 500


Національний склад населення за даними перепису 2001 року[5]:

Національність Кількість осіб Відсоток
українці 41785 97,59 %
росіяни 736 1,72 %
білоруси 70 0,16 %
вірмени 39 0,09 %
молдовани 36 0,08 %
інші 152 0,35 %

Мовний склад населення за даними перепису 2001 року[5]:

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 41966 98,01 %
російська 668 1,56 %
білоруська 40 0,09 %
угорська 30 0,07 %
молдовська 24 0,06 %
інші 90 0,21 %

В районі налічується 51 населений пункт, які підпорядковуються двом селищним та 31 сільській радам. Населення — 37,2 тисяч осіб (3,3 % від населення області), у тому числі: сільське 27,5 тисяч осіб, міське 9,7 тисяч осіб.

Політика

ред.

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Драбівського району було створено 48 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 69,04 % (проголосували 20 186 із 29 239 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 47,08 % (9 503 виборців); Юлія Тимошенко — 18,37 % (3 708 виборців), Олег Ляшко — 16,12 % (3 254 виборців), Анатолій Гриценко — 9,73 % (1 964 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,75 %.[6]

Відомі уродженці

ред.
  • Василь Романюк (1910—1993) — радянський інструктор-випробувач парашутів, Заслужений тренер СРСР з парашутного спорту, полковник.
  • Віктор Жагала (1911—1987) — радянський офіцер-артилерист, Герой Радянського Союзу (1943).
  • Іван Степаненко (1920—2007) — радянський військовий льотчик, Двічі Герой Радянського Союзу, в роки Німецько-радянської війни заступник командира авіаескадрильї 4-го винищувального авіаційного полку.
  • Пантелеймон Гнучий (1925—1999) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни стрілець 105-го гвардійського стрілецького полку 34-ї гвардійської Єнакіївської Червонопрапорної стрілецької дивізії 46-ї армії 3-го Українського фронту, гвардії рядовий.
  • Сергій Баштан (1927—2017) — український бандурист, педагог, композитор.
  • Григорій Вовчинський (1988) — український лижник, біатлоніст, паралімпійський чемпіон 2014 року.

Примітки

ред.
  1. Розпорядження Президента України від 25 січня 2020 року № 52/2020-рп «Про призначення В.Хруща головою Драбівської районної державної адміністрації Черкаської області»
  2. Історія району. Архів оригіналу за 17 серпня 2013. Процитовано 18 вересня 2013.
  3. Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ. «Українське видавництво політичної літератури». 1947. стор. 403.
  4. Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Черкаська область (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком...2001]. Архів оригіналу за 22 січня 2022.
  5. а б Розподіл населення за національністю та рідною мовою, Черкаська область (осіб) - Регіон, Національність, Рік , Вказали у якості рідної мову. Архів оригіналу за 21 липня 2018. Процитовано 22 липня 2018.
  6. ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 26 березня 2016.

Посилання

ред.