Відкрити головне меню

Драбівський район

район у Черкаській області (Україна)

Дра́бівський райо́н — адміністративно-територіальна одиниця Черкаської області. Площа — 1 160,6 км² (5,55 % від площі області). Адміністративний центр — смт Драбів.

Драбівський район
Drabivskiy rayon gerb.png Drabyvskiy rayon prapor.png
Герб Прапор
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Черкаська область
Код КОАТУУ: 7120600000
Утворений: 3 березня 1923 р.
Населення: 35 211 (на 1.02.2016)
Площа: 1160.62 км²
Густота: 30.3 осіб/км²
Тел. код: +380-4738
Поштові індекси: 19800—19855
Населені пункти та ради
Районний центр: Драбів
Селищні ради: 2
Сільські ради: 31
Смт: 2
Села: 40
Селища: 9
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 19800, Черкаська обл., Драбівський р-н, смт. Драбів, вул. Центральна, 69, 3-02-53
Веб-сторінка: Драбівська районна радаСторінка на сайті ОДА Драбівська ЦРЛ
Голова ради: Дзега Володимир Дмитрович
Мапа

Commons-logo.svg Драбівський район у Вікісховищі

Зміст

ГеографіяРедагувати

Район розташований у лісостеповій фізико-географічній зоні на лівому березі Дніпра. Межує з Золотоніським та Чорнобаївським районами Черкаської області, Яготинським районом Київської області та Гребінківським районом Полтавської області.

Київська область
(Яготинський район)
Полтавська область
(Пирятинський район)
Полтавська область
(Гребінківський район)
Київська область
(Переяслав-Хмельницький район)
  Полтавська область
(Оржицький район)
Золотоніський район Золотоніський район Чорнобаївський район

Найбільші річки: Супій, Чумгак, Золотоношка.

Природно-заповідний фондРедагувати

На території району розташовано 8 заказників заказник місцевого значення: Безбородьківський, Білоусівський, Степанківський, Козацьке, Заплавський, Старорічище, Свічківський, Бабарська оболонь, а також 3 пам'ятки природи: Ведмежий горіх, Тирса та Тарасова криниця.

ІсторіяРедагувати

Район утворений 3 березня 1923 року. З часу утворення до 1925-го входив до складу Золотоніського повіту Полтавської губернії. З червня 1925-го до Прилуцького округу. З 9 лютого 1932 року входив до складу Харківської області. З 1937 року по 1954 рік — у складі Полтавської області[1].

Станом на 1 вересня 1946 року в складі району перебувало 40 населених пунктів, які підпорядковувались 15 сільським радам. З них 18 сіл, 17 хуторів і 5 селищ[2]:

З 7 січня 1954 року район увійшов до складу утвореної Черкаської області. У 1959 році до його складу ввійшов сусідній Шрамківський район. У 1965 році частина території відійшла до складу Канівського та Золотоніського районів.

День визволення району від німецько-фашистських військ 22 вересня 1943 року.

ТранспортРедагувати

Територію району пролягають залізничні колії МоскваОдеса та КиївХарків. Майже через усю Драбівщину проходить магістральний газопровід Уренгой—Помари—Ужгород.

НаселенняРедагувати

Розподіл населення за віком та статтю (2001)[3]:

Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 19 413 3631 2251 5570 5284 2576 101
Жінки 23 502 3377 2194 5499 6289 5643 500


Національний склад населення за даними перепису 2001 року[4]:

Національність Кількість осіб Відсоток
українці 41785 97,59 %
росіяни 736 1,72 %
білоруси 70 0,16 %
вірмени 39 0,09 %
молдовани 36 0,08 %
інші 152 0,35 %

Мовний склад населення за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 41966 98,01 %
російська 668 1,56 %
білоруська 40 0,09 %
угорська 30 0,07 %
молдовська 24 0,06 %
інші 90 0,21 %

В районі налічується 51 населений пункт, які підпорядковуються двом селищним та 31 сільській радам. Населення — 37,2 тисяч осіб (3,3 % від населення області), у тому числі: сільське 27,5 тисяч осіб, міське 9,7 тисяч осіб.

ПолітикаРедагувати

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Драбівського району було створено 48 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 69,04 % (проголосували 20 186 із 29 239 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 47,08 % (9 503 виборців); Юлія Тимошенко — 18,37 % (3 708 виборців), Олег Ляшко — 16,12 % (3 254 виборців), Анатолій Гриценко — 9,73 % (1 964 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,75 %.[5]

Відомі уродженціРедагувати

  • Василь Романюк (1910—1993) — радянський інструктор-випробувач парашутів, Заслужений тренер СРСР з парашутного спорту, полковник.
  • Віктор Жагала (1911—1987) — радянський офіцер-артилерист, Герой Радянського Союзу (1943).
  • Іван Степаненко (1920—2007) — радянський військовий льотчик, Двічі Герой Радянського Союзу, в роки Німецько-радянської війни заступник командира авіаескадрильї 4-го винищувального авіаційного полку.
  • Пантелеймон Гнучий (1925—1999) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни стрілець 105-го гвардійського стрілецького полку 34-ї гвардійської Єнакіївської Червонопрапорної стрілецької дивізії 46-ї армії 3-го Українського фронту, гвардії рядовий.
  • Сергій Баштан (1927—2017) — український бандурист, педагог, композитор.
  • Григорій Вовчинський (1988) — український лижник, біатлоніст, паралімпійський чемпіон 2014 року.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати