Відкрити головне меню

Золотоно́шкасело в Україні, у Драбівському районі Черкаської області, центр сільської ради. Населення — 600 чоловік (на 2012 рік).

село Золотоношка
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Драбівський район
Рада/громада Золотоношківська сільська рада
Код КОАТУУ 7120684001
Облікова картка gska2.rada.gov.ua 
Основні дані
Засноване 17 століття
Населення 500 (на 2017 рік)
Поштовий індекс 19830
Телефонний код +380 4738
Географічні дані
Географічні координати 50°01′42″ пн. ш. 32°05′40″ сх. д. / 50.02833° пн. ш. 32.09444° сх. д. / 50.02833; 32.09444Координати: 50°01′42″ пн. ш. 32°05′40″ сх. д. / 50.02833° пн. ш. 32.09444° сх. д. / 50.02833; 32.09444
Середня висота
над рівнем моря
114—117 м[1]
Водойми річка Мала Золотоношка
Відстань до
обласного центру
64,9 км[2]
Відстань до
районного центру
10 км
Найближча залізнична станція Драбове-Барятинське
Відстань до
залізничної станції
21 км
Місцева влада
Адреса ради с. Золотоношка, вул. Івана Лисенка, 52
Сільський голова Харченко Олександр Васильович
Карта
Золотоношка. Карта розташування: Україна
Золотоношка
Золотоношка
Золотоношка. Карта розташування: Черкаська область
Золотоношка
Золотоношка

ГеографіяРедагувати

Село розташоване на річці Мала Золотоношка за 10 км від районного центру — смт Драбів та за 21 км від залізничної станції Драбове-Барятинське.

ІсторіяРедагувати

Золотоношка відома з 17 століття. Наукового свідчення походження назви села немає. Існує кілька легенд про село:

  • перша вказує на зв'язок назви населеного пункту з назвою річки. Кажуть, що річка в давні часи була судноплавною. Одного разу нею рухалася каравела, навантажена золотом, дорогоцінним камінням, хутрами. Та сталося так, що один із кораблів затонув. З тих пір і почали називати річку Золотоношкою. Згодом на її берегах з'явилося перше поселення з однойменною назвою;
  • друга легенда свідчить, що перша хата з'явилася на лівому березі річки близько 16111612 років. Мальовнича природа, високородючі ґрунти сприяли розселенню на берегах річки незаможних козаків, серед яких був козак на прізвисько Золот;
  • третя легенда розповідає, що сухопутним шляхом возили данину, як тоді говорилося «носили золото» у місце збору на Лівобережній Україні — місто Золотоношу. Вислів «носити золото» і дав назву поселенню.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923—1933 та 1946–1947 роках.

1922 року тут створено комуну «Труд — Молот», у роки суцільної колективізації її реорганізовано в колгосп.

Під час Радянсько-німецької війни на фронтах воювали 253 жителі села, з них 53 нагороджені орденами й медалями. На честь 161 воїна, які полягли в боях з нацистсьними загарбнинами, споруджено пам'ятник та обеліск Слави.

Станом на 1972 рік в селі мешкало 1 265 чоловік, була розміщена центральна садиба колгоспу ім. Горького, який мав в користуванні 2,1 тисяч га землі, в тому числі орної 2 тисячі га. Напрям господарства був зерновий.

На той час в селі правали середня школа, де навчалось 323 учня, клуб на 200 місць, 2 бібліотеки з фондом 14 тисяч примірників, медичний пункт, ощадна каса, відділення зв'язку, 3 магазини.

Відомі людиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати