Молдовани в Українімолдовська етнічна меншина в Україні, згідно з даними перепису населення 2001 налічує 258 619 осіб [1].

Молдовани компактно проживають в районах українсько-молдовського етнічного прикордоння на Буковині і в Бессарабії, як в північній її частині (Хотинщина), так і в південній (Буджак), і в етнічних анклавах на схід від Дністра, в Південній і, меншою мірою, Правобережній Україні [2]. Молдовани складають найбільшу етнічну групу Ренійського району Одеської області і Новоселицького району Чернівецької області.

ІсторіяРедагувати

 
Розселення молдован в УРСР за переписом 1926

Початок поселення молдован на українських землях, зокрема на Лівобережній Наддністрянщині та північній Буковину, викликаний репресіями турецьких завойовників і посиленням експлуатації з боку власних господарів, припадав на 16 ст. У 17-18 ст. молдовські поселення почали виникати на Правобережжі, у межиріччі Дністра і Південного Бугу.

Після указу 1751 р. про прийняття до російського підданства сербів на військову службу у на південних кордонах Російської імперії, почалося переселення православних вихідців з Османської імперії, зокрема молдован з турецької Молдови, на малозаселене степове Причорномор'ю, майбутню територію Херсонської та Катеринославської губерній. У 1754 р. на території так званої Нової Сербії (північ майбутньої Херсонщини) поселилося 2997 молдован, які становили 78% від загальної кількості переселенців. За переписом населення 1764 р. на території майбутньої Херсонської губернії налічувалося 5,4 тис. молдован чоловічої статі (14,3% населення), вони були другою за чисельністю етнічною групою після українців (67,9%). На території майбутньої Катеринославської губернії у 1763 р. налічувалося 825 молдован (2,74%).

З 1763 р. по 1784 р. молдовське населення Причорномор'я збільшилося на 192%, з 6227 до 18196 осіб чоловічої статі. Молдовани проживали у великих поселеннях створеного у 1769 р. Молдавського полку, які залишалися переважно молдовськими і у другій половині 19 ст.

На сході, на землях майбутніх Бахмутського і Слов'яносербського повітів (т.зв. Слов'яносербія) молдовське населення зросло з 825 до 6032 осіб чоловічої статі, а їх питома вага у населенні - з 2,7% до 5,4%. Вони мешкали у 16 населених пунктах (шанцях) Слов'яносербії, але становили більшість лише у 9:[3]

ЧисельністьРедагувати

Станом на 2001 р., в Україні проживає 258.6 тис. молдован. Концентруються вони здебільшого в районах традиційного розселення: Чернівецькій області — 9 % населення регіону, Одеській області — 5,5 %, Миколаївській області — 1,3 %. Понад 70 % загальної чисельності молдован України проживало на території Одеської та Чернівецької областей, значно менше — в Донецькій, Кіровоградській, Дніпропетровській, Луганській областях та в АР Крим. Понад 6 % молдован проживало в Херсонській, Харківській, Запорізькій та Вінницькій областях та в м. Києві. Особливістю сучасного розселення молдован в Україні є те, що в переважній більшості представники названої національної меншини проживають у сільській місцевості, найбільше в Одеській та Чернівецькій, значна кількість — у селах Кіровоградської, Харківської, Миколаївської, Полтавської, Херсонської, Черкаської областей. Тільки в таких індустріальних областях, як Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Запорізька та АР Крим, більшість молдован проживає в міських поселеннях.

РозселенняРедагувати

 
Розселення молдован в Одеській області за переписом 2001 р.
 
Етнічна мапа півдня Одеської області
 
Предмети традиційної молдовської культури в одеському музеї Степової України

Розселення молдован за регіонами за даними переписів населення:

1989 2001 динаміка
АР Крим і Севастополь 6 609 4 562 -31,0%
Вінницька область 3 377 2 944 -12,8%
Волинська область 369 303 -17,9%
Дніпропетровська область 6 636 4 398 -33,7%
Донецька область 13 332 7 171 -46,2%
Житомирська область 1 434 1 425 -0,6%
Закарпатська область 963 516 -46,4%
Запорізька область 3 428 2 476 -27,8%
Івано-Франківська область 780 557 -28,6%
Київська область 1 799 1 515 -15,8%
Кіровоградська область 10 694 8 274 -22,6%
Луганська область 5 785 3 252 -43,8%
Львівська область 2 471 781 -68,4%
Миколаївська область 16 673 13 171 -21,0%
Одеська область 144 534 123 751 -14,4%
Полтавська область 2 737 2 562 -6,4%
Рівненська область 424 364 -14,2%
Сумська область 752 778 3,5%
Тернопільська область 373 356 -4,6%
Харківська область 3 746 2 462 -34,3%
Херсонська область 5 618 4 179 -25,6%
Хмельницька область 1 667 1 353 -18,8%
Черкаська область 1 813 1 617 -10,8%
Чернівецька область 84 519 67 225 -20,5%
Чернігівська область 806 700 -13,2%
Київ (міськрада) 3 186 1 927 -39,5%
Україна 324 525 258 619 -20,3%


Динаміка чисельності молдован у деяких регіонах за переписами, тис.[4]:

1959 1970 1979 1989 2001
Одеська область  125,0  6,2%  136,0  5,7%  143,1  5,7%  144,5  5,5%  123,7  5,0%
Чернівецька область  71,6  9,2%  78,4  9,3%  85,0  9,5%  84,5  9,0%  67,2  7,3%
Миколаївська область  5,3  0,5%  8,9  0,7%  16,7  1,2%  13,1  1,0%
Кіровоградська область  7,2  0,6%  6,6  0,5%  7,1  0,6%  10,7  0,9%  8,2  0,7%

УрбанізаціяРедагувати

Місце проживання молдовського населення за переписом 2001 р.

Населення Кількість
міського 73 593 28,5%
сільського 185 026 71,5%
всього 258 619 100.0%

Вікова структураРедагувати

Вікова структура молдован України за переписом 2001 року

Вік Чисельність,тис.
0-14 41 059 15,9%
15-64 184 055 71,2%
>65 33 505 12,9%

МоваРедагувати

 
Частка населення, що назвало рідною мовою румунську та молдовську (2001 р.)

Рідна мова молдован України за переписами:[5][6][7][8]

1970 1979 1989 2001
молдовська 83,3% 79,9% 78,0% 70,0%
російська 11,3% 14,1% 15,5% 17,6%
українська 5,2% 5,7% 6,1% 10,7%
інша 0,2% 0,3% 0,4% 1,7%

За переписом 2001 року, серед молдован України вказали на вільне володіння мовами:[9]

Відомі українські молдованиРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Етнонаціональний розвиток України. Терміни, визначення, персоналії // Відп. ред. Ю. І. Римаренко, І. Ф. Курас. — Київ, 1993. — 800 с.
  • Заставецька О. В., Заставецький Б. І., Ткач Д. В. Географія населення України. — Тернопіль, 2007.

ПриміткиРедагувати

  1. Національний склад населення України. Архів оригіналу за 4 травня 2011. Процитовано 29 липня 2015. 
  2. Енциклопедія українознавства
  3. Кабузан В.М - Народонаселение Бессарабской области и левобережных районов Приднестровья, конец XVIII-первая половина XIX в
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 4 лютого 2005. Процитовано 12 травня 2013. 
  5. Перепис населення 2001 року. Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Архів оригіналу за 24 жовтня 2019. Процитовано 9 липня 2013. 
  6. Численность и состав населения СССР (По данным Всесоюзной переписи населения 1979 года). Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 30 серпня 2013. 
  7. Перепис населення 1989 року. Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 28 червня 2022. 
  8. Итоги Всесоюзной переписи населения 1970 года. Том IV — М., Статистика, 1973
  9. Перепис 2001 року. Розподіл населення окремих національностей за іншими мовами, крім рідної, якими володіють. Архів оригіналу за 1 травня 2013. Процитовано 9 липня 2013. 

ПосиланняРедагувати