Лисичанськ

місто в Луганській області України

Лисича́нськ (МФА[lɪsɪˈt͡ʃɑɲsʲk]) — місто обласного підпорядкування в Україні та одне з найдавніших міст на Сході України. Великий промисловий центр, що входить до складу Лисичансько-Сєвєродонецької агломерації. Залізнична станція на лінії Куп'янськ-ВузловийПопасна.

Лисичанськ
Coat of Arms of Lysychansk.svg Lysychansk flag.svg
Герб Лисичанська Прапор Лисичанська
Street in Lisichansk.jpg
вулиця Олександра Довженка
Основні дані
Інша назва Лисиче (у віршах В. Сосюри)
Країна Україна Україна
Регіон Луганська область
Район Сєвєродонецький район
Рада Лисичанська міська рада
Код КОАТУУ 4411800000
Засноване 1710
Статус міста з 1938 року
Населення 96 161 (01.01.2020)[1]
 - повне 96 161 (01.01.2020)[1]
Агломерація Лисичансько-Сєвєродонецька агломерація
Площа 95,64 км²[2]
Густота населення 1017 осіб/км²
Поштові індекси 93100—93190
Телефонний код +380-6451
Координати 48°53′24″ пн. ш. 38°25′48″ сх. д. / 48.89000° пн. ш. 38.43000° сх. д. / 48.89000; 38.43000Координати: 48°53′24″ пн. ш. 38°25′48″ сх. д. / 48.89000° пн. ш. 38.43000° сх. д. / 48.89000; 38.43000
Висота над рівнем моря 217 м[2]
Водойма Річка Верхня Біленька
Річка Сіверський Донець
Назва мешканців лисичанин, лисичанка, лисичани
День міста 2 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Насвітевич, Лисичанськ, Переїзна, Вовчоярська
До районного центру
 - автошляхами 14.8 км[3]
До обл./респ. центру
 - залізницею 113 км[2]
 - автошляхами 80 км[2]
До Києва
 - залізницею 727 км[4]
 - автошляхами 719,2 км[4]
Міська влада
Адреса вул. ім. М. Грушевського, 7, м. Лисичанськ, Луганська обл., 93100
Вебсторінка lis.gov.ua
Міський голова Заїка Олександр Сергійович
(Керівник Лисичанської ВЦА)

CMNS: Лисичанськ у Вікісховищі

Карта
Лисичанськ. Карта розташування: Україна
Лисичанськ
Лисичанськ
Лисичанськ. Карта розташування: Луганська область
Лисичанськ
Лисичанськ

ІсторіяРедагувати

XVIII ст.Редагувати

На території сучасного Лисичанська у XVIII сторіччі існували два зимівники Кальміуської паланки Війська Запорозького Низового — «Лисичий Байрак на Дінці» та «Вище на Дінці».

На лівому березі Сіверського Дінця містечка Борівське, Трьохізбенське та інші, які було засновано на початку XVIII сторіччя селянами-втікачами поблизу сучасного Лисичанська, після Булавіньского повстання були знищені (насправді перенесені) за наказом Петра I. Майже відразу на тому місці засновано хутори Воронове (козаками Хохлова), Сиротине (козаками Попова і Сиротина), Боровеньки (частина боровщан які переселились після спалення Борівської волості військами Петра I), Метьолкіне (козаками Метельникова) і Смолянинове (козаками Смолкіна). Відродили їх лише за 2—3 десятиріччя.

З метою освоєння правобережжя Сіверського Дінця між річками Бахмуткою і Луганню уряд Російської імперії почав організовувати військові поселення. За указом Сенату від 29 травня 1753 року в числі інших підрозділів, які складали серби, хорвати, болгари та волохи, що втекли з-під турецького ярма, на річці Верхній Біленькій поселено третю роту Бахмутського гусарського полку. Поселення отримало подвійну назву: Третя Рота— за номером підрозділу та село Верхнє— за назвою річки.

Інтенсивне освоєння південних степів та розвиток Чорноморського флоту започаткували перші підприємства Донецького вугільного басейну. 14 листопада 1795 року Катерина II видала указ «Про улаштування ливарного заводу в донецькому повіті при річці Лугані та про заснування ломки знайденого в тій країні кам'яного вугілля», відповідно до якого на землі селян села Верхнього (Третьої Роти), біля балки Лисичої було закладено рудник, що поклав початок третього етапу промислового видобутку кам'яного вугілля на Донбасі (перший етап — видобуток вугілля для солеварень Тору і Бахмуту — з 1721—1723 рр., М. Вепрейський, другий етап — 1750—1760-ті роки — для забезпечення паливом флоту на Чорному морі).

XIX — поч. XX ст.Редагувати

 
Заняття в Лисичанській штейгерській школі. Кінець XIX ст.

В 1806 році в Лисичанську відкрито штейгерську школу — перше в сучасній Україні гірниче училище.

10 січня 1821 року видано указ, за яким казенних селян села Верхнього, де проживало тоді 1232 людини, слід було перевести на становище неодмінних працівників Луганського ливарного заводу. Їм ставили в обов'язок перевозити вугілля на своїх конях і волах від Лисичанського рудника до Луганська. Різке погіршення становища, жорстокі утиски й свавілля з боку адміністрації викликали у верхнян протест. 8 жовтня 1821 року вони звернулись до царя зі скаргою та проханням повернути їх до попереднього стану військових селян. За цим відбулися протести, ініціаторів яких було покарано.

За даними 1859 року тут існувало 3 поселення[5]:

  • Лисичанське (Лисича Балка), село гірничого відомства, над Сіверським Дінцем, 210 господ, 1623 особи, православна церква, 4 заводи;
  • Вище (3-тя рота), село гірничого відомства, над Сіверським Дінцем, 218 господ, 1747 осіб, православна церква;
  • Рубіжне, панське село, над Сіверським Дінцем, 31 господа, 811 осіб, 4 заводи.

Після реформи 1861 року мешканців Лисичанська та Верхнього звільнили від обов'язкової роботи на руднику й наділили землею. Проте їхні наділи були не однаковими. У зв'язку з тим, що мешканці міста до роботи на копальні не мали землі, їхній польовий наділ становив одну десятину на ревізьку душу.

Станом на 1886 рік у селі, центрі Лисичанської волості, мешкало 2159 осіб, налічувалося 426 дворових господарств, існували православна церква, школа, сім крамниць, винний льох, два ярмарки на рік, базари по неділях. За версту — чавуноливарний завод[6].

 
Содовий завод в 1913 році

В 1879 році від Попасної до Лисичанська прокладено залізничну лінію, а 1895 року Лисичанськ, завдяки залізничному з'єднанню з Куп'янськом, отримав вихід до центру імперії. Це сприяло подальшому розвиткові промисловості. Навесні 1890 року в селі Верхньому АТ «Любимов. Сольвей і К°» заклало Донецький содовий завод, який у квітні 1892 року почав випускати кальциновану соду. Поруч із заводом відкрито залізничний пост Любимівська. Швидко зростає кількість та потужність вугільних шахт.

У момент зростання промисловості в Лисичанську починає зростати політична активність робітників, позаяк умови праці та рівень життя в ті роки були не найкращими. Багато людей мали погане житло або не мали його взагалі. Брудна вода в джерелах сприяла багатьом захворюванням населення. Тому почались періодичні страйки й хвилювання робітників. Так у жандармських архівах зареєстровано, що 9 травня 1902 року біля воріт Лисичанської штейгерської школи було розкидано рукописні листівки із закликом: «Хай живе республіка, геть (царів-мучителів) Миколая!». Мешканці міста брали участь як у першій, так і в другій російських революціях.

Радянська добаРедагувати

 
Шахта ім. Клари Цеткін («Дагмара»)

Після закінчення Радянсько-української війни мешканці Лисичанська приступили до відновлення промисловості в регіоні. Багато шахт були затоплені, заводи стояли, не вистачало фахівців. Із наявних в районі 60 підприємств було вирішено, в першу чергу, відновити лише 19. Шахти «К.Скальковський», «Дагмара», «Рубіжанська» перебували в кращому стані, тому незабаром почали давати вугілля. У другій половині 1921 року почав виробляти продукцію содовий завод; було відбудовано скляний завод колишнього Лівенгофського товариства. До 1926 року відновлення господарства району в основному завершили. Завдяки розвитку промисловості збільшилась чисельність населення, змінилась його структура. Скоротилася чисельність зайнятих у сільському господарстві, натомість швидко зростала кількість робітників. 1935 року утворено державний трест «Лисичанськвугілля», що об'єднував одинадцять шахт. В 1938 році Лисичанськ віднесено до категорії міст.

Розвиток Лисичанська перервався Другою світовою війною. У перші дні війни тисячі містян пішли на фронт, у тому числі 1200 добровольців. Багато підприємств було евакуйовано вглиб країни. Восени 1941 року фронт наблизився до міста. На цій лінії частини радянської армії утримували оборону більше півроку.

Лисичанськ двічі піддавався німецькій окупації (з 10 червня 1942 по 6 лютого 1943 років; з 3 березня по 2 вересня 1943 року). Окупанти завдали місту та району величезний збиток, що склав 1 млрд. 91 млн. 499 тис. карбованців. Німці відправили на каторгу до Третього Рейху 2314 чоловік. Близько 800 мирних громадян померли від виснаження або від розстрілів, загинули під бомбами й снарядами, підірвались на мінах. 25 квітня 1943 року на вулиці Донецькій (нині вулиці Шаумяна) було розстріляно 27 осіб, переважну більшість яких становили жінки та діти[7].

Колишній вчитель І. Биков, який став штурманом морської авіації, здійснив таран ворожого літака. 1 вересня 1943 року частини 279стрілецької дивізії визволили Лисичанськ, хоча офіційно днем визволення міста, а потім й офіційним міським святом вважається 2 вересня. Місто почало відроджуватися. 11 січня 1944 року дала струм перша турбіна ГРЕС, 6 червня відновлено першу систему Лисичанського склозаводу, а 28 серпня 1944 року поставлено на сушку скловарну піч заводу «Пролетарій». У червні цього ж року виробив першу післявоенну продукцію содовий завод.

З 1952 року Лисичанськ став містом обласного підпорядкування. Було відновлено й реконструйовано обидва скляні заводи. Подальший розвиток отримала хімічна, нафтохімічна й інші галузі промисловості. 1967 року засновано нафтохімічний технікум. 7 березня 1972 року в Лисичанську з'явилась перша тролейбусна лінія: від заводу «Пролетарій» до Цегельного заводу. У травні того ж року відкрито другий маршрут. В 1988 році — третю тролейбусну лінію: від Центрального ринку до Школи № 3.

УкраїнаРедагувати

У 1990-ті роки в місті закривали підприємства, заморожували шахти. В 1995 році криза відбилась на тролейбусному управлінні. Маршрут № 2 закрито, № 1 і № 3 — скорочено.

У першій половині 2000-х економіку міста почали відновлювати. У 2008 році почалась реставрація міського футбольного стадіону. У місті з'явились нові торговельні комплекси. У 2010 припинив свою роботу содовий завод. Канатну мережу з Білогорівки було повністю демонтовано. А у 2011 році заморожено роботу нафтопереробного заводу.

Починаючи з 2010 року зупинено роботу та ліквідовано переважну більшість підприємств міста, що викликало рекордне безробіття за всі часи незалежної України.

Війна на сході УкраїниРедагувати

 
Лисичанськ, квартал Східний, 17
Докладніше: Бої за Лисичанськ

Події Революції Гідності негативно були сприйняті тою частиною мешканців Лисичанська, що мали українофобські та проросійські погляди, що стало приводом для приходу в місто «російської весни». Сепаратисти почали створювати «загіни самооборони», заради боротьби за відокремлення від України. Розповсюджувалися чутки про 8 автобусів з «бандерівцями», які начебто вже їдуть із заходу України, тому в місті і сусідніх містах була встановлена цілодобова охорона інших пам'ятників Леніну.

4 лютого 2014 року у Лисичанську був повалений пам'ятник Леніну біля заводу Мехскло.[8][9]

11 травня 2014 у Лисичанську був проведений псвдореферендум за відокремлення від України.[10](рос.) Місцева влада, правоохоронні органи не заважали його проведенню. Кількість мешканців, що проголосували достаменно підрахувати неможливо, але вона складає значну кількість.

У період від 22 травня до 24 липня 2014 року Лисичанськ перебував під владою фіктивного утворення «Луганська народна республіка», допоки його не було звільнено Збройними силами України, зокрема батальйоном «Донбас» та 24-ю механізованою бригадою. 18 грудня 2014-го під Лисичанськом загинув волонтер Шлюсар Роман Дмитрович[11]. 28 грудня 2014-го на блокпосту під Лисичанськом смертельного поранення зазнав молодший сержант 24-ї бригади Куценко Андрій Юрійович[12].

ГеографіяРедагувати

Розташування та фізична географіяРедагувати

Місто розташоване в північно-західній частині Луганської області, на території Попаснянського району, за 115 кілометрів від обласного центру, на правому березі річки Сіверський Донець. Місто розкинулось на північних відрогах Донецького кряжа, що нависають над річкою, тому рельєф складається як із пагорбів і височин, так і з лощин, балок і долин.

ГеологіяРедагувати

У місті знаходиться геологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення — «Конгресів яр»[13] та геологічна структура — «Лисичанський купол».

Екзогенні геологічні процесиРедагувати

На території області, на лівобережжі річки Сіверський Донець, у межах південного схилу Воронезької антеклізи розвинені зсуви природно-історичного походження. Загальна кількість їх понад 1000 (дані аеровізуальних регіональних робіт 1985 року)[14].

Зсуви в межах Донецького складчастого спорудження пов'язані з глинами пермських відкладів (Р) — у районі смт Комишуваха; крейдяно-мергельними відкладами (К2) — у районі міста Лисичанська, смт Новотошківське; з вивітрілими породами вуглецю (С) — м. Лисичанськ; із глинами тріасу (Т) — смт Малорязанцеве. Усі ці зсуви техногенного походження. Під впливом техногенного навантаження на геологічне середовище в регіоні (розробка родовищ вугілля, будівельної сировини, підтоплення внаслідок закриття вугільних шахт) вони істотно активізувалися і створюють як матеріальні, так й екологічні проблеми. На території області закартовано близько 550 зсувів.

Найбільш гостро проблема зсувів стоїть у Лисичанську. Формування зсувів тут пов'язують із масштабним техногенним впливом на природне середовище. Практично повне залучення в сферу господарської діяльності природних ресурсів території, яка до того ж має складні інженерно-геологічні умови, призвело до змін природного середовища і формування в ньому техногенних умов, які сприяють утворенню зсувів.

У 2007 році на території Лисичанська закартовано 27 зсувів, загальною площею близько 30 га. Ці зсуви за своїм генезисом — техногенні. Порівняння даних обстеження за 10-річний період для міської території свідчить про збільшення активності зсувів у три рази: ураження території міста зсувами в 1984 році складало 0,001 %, а в 1996 році — 0,003 %. Значно збільшилася і масштабність зсувів: у 1984 році на території міста зустрічалися в основному зсуви площею до 3000 м² і обсягом зсувних мас у межах перших десятків тис. м³, у 2007 році на території міста зареєстровано зсуви площею 20—40 тис. м² і обсягом зсувних мас 100 тис. м³. Це призвело до того, що в 1998 році в Лисичанську та в районі 962 км Луганського відділення Донецької залізниці (на перегоні між станціями Лоскутівка і Вовчоярська) утворились два величезних за розмірами зсуви. У першому випадку було зруйновано житлові будівлі, виникла загроза пошкодження лікарні, гімназії й залізниці. У другому — повністю зруйновано залізницю.[15]

КліматРедагувати

Кліматограма Лисичанська
СЛБКТЧЛСВЖЛГ
 
 
32
 
-3
-9
 
 
30
 
-2
-8
 
 
36
 
5
-3
 
 
37
 
15
4
 
 
48
 
22
9
 
 
53
 
26
14
 
 
61
 
28
16
 
 
34
 
27
15
 
 
45
 
21
9
 
 
31
 
13
3
 
 
37
 
4
-2
 
 
36
 
0
-6
Температура в °CСума опадів у мм

Клімат помірно-континентальний із відчутними засухами. Середня температура місяця липня +22 °C, січня — −6 °C. У формуванні клімату беруть участь декілька типів повітряних мас, але домінують континентальні — 70 % (з них: помірні — 54 %; арктичні — 6 %; тропічні — 13 %). Результатом цього є переважання вітрів переважно східних і південно-східних. Вітровий режим залежить від сезонного розподілу атмосферного тиску та взаємодії баричних систем. Швидкість вітру за середнім показником коливається від 3,1 м/с до 5,0 м/с. Протягом року більш ніж на 70 % спостерігаються слабкі та помірні вітри зі швидкістю 0—5 м/с.

Максимальна середньорічна кількість опадів (480 мм). Дощі часто випадають у вигляді короткочасних злив. Зима порівняно холодна, з різкими східними й південно-східними вітрами, відлигами й ожеледицями, малосніжна. Весна — сонячна, тепла, нерідко супроводжується сухими східними вітрами, заморозками. Літо спекотне, друга половина його — помірно суха. Осінь сонячна, тепла, суха.

ДемографіяРедагувати

НаселенняРедагувати

У місті спостерігається тенденція дестабілізації міграційного та природного балансу населення. Важливим чинником у стані демографічного розвитку є нестримне старіння населення, що призводить до зростання демографічного навантаження на частину населення, що працює. Станом на 1 січня 2020 року чисельність наявного населення Лисичанська становила 96 161 особу, що на 1090 осіб або на 1,12 % менше ніж на відповідну дату 2019 року.[1]

Динаміка зміни кількості населення Лисичанська в 1801—2020 рр.
1801[16] 1859[5] 1886[6] 1908[17] 1926[18] 1939[19] 1953[20] 1959[21] 1970[22] 1979[23] 1989[24] 2001[25] 2011[26] 2020[1]
556 1,623 2,159 3,281 6,629 26,181 27,800 37,878 117,752 119,487 126,503 115,229 105,689 96,161

МоваРедагувати

За результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 року в Лисичанську мешкало 115,229 чоловік, з яких українську мову вважали рідною 33.68 %, російську — 64.57 %, білоруську — 0.13 %, вірменську — 0.08 %, циганську — 0.07 %, молдовську — 0.03 %, болгарську — 0.01 %, іншу — 1.43 %.[27]

РелігіяРедагувати

Станом на 2019 рік на території міста діяли 33 релігійні організації, з яких сповідують християнство — 30, рідновірство — 1, буддизм — 1, юдаїзм — 1.

ЕкономікаРедагувати

Реальний сектор економікиРедагувати

Мале та середнє підприємництво є важливим сектором економіки, який сприяє розв'язанню багатьох соціальних проблем, насамперед, забезпечує зайнятість населення, створення нових робочих місць, зменшення безробіття, насичення ринку необхідними товарами та послугами, створення здорової конкуренції, яка сприятливо впливає на розвиток економіки.

Кількість зареєстрованих фізичних осіб-підприємців в Лисичанську має тенденцію до зростання. Станом на 01 січня 2020 зареєстровано 5198 ФОП, що на 407 осіб, або на 8,5% більше ніж на 01 січня 2019. Кількість ФОП, що сплачують податки, за звітний рік збільшилась зі 3156 до 3469 осіб, тобто на 310 осіб або на 9,8%. При цьому питома вага активних ФОП за 2019 рік зменшилась на 3,1%. Надходження до бюджетів усіх рівнів від фізичних осіб-підприємців за рік зросли на 22,58%, та склали 49,4 млн грн.

Споживчий ринокРедагувати

За підсумками 2019 року обсяг обороту роздрібної торгівлі (до якого включено роздрібний товарооборот підприємств роздрібної торгівлі, розрахункові дані щодо обсягів продажу товарів на ринках та фізичними особами-підприємцями) склав 2020,4 млн грн, темпи росту роздрібної торгівлі (з урахуванням товарообігу юридичних і фізичних осіб) у фактичних цінах — 115,3%, індекс споживчих цін (індекс інфляції) — 104,3%. Обсяг реалізованих послуг з урахуванням обсягів реалізованих послуг підприємств, що переважно фінансуються за рахунок бюджетних коштів, становить 167,2 млн грн. Темпи росту обсягів реалізованих послуг з урахуванням обсягів реалізованих послуг підприємств, що переважно фінансуються за рахунок бюджетних коштів (у фактичних цінах), у порівнянні до попереднього року склав 80,0%, що пов’язано зі зменшенням обсягу реалізованих послуг у сфері інформації та телекомунікації.

Ринок праціРедагувати

Протягом січня-грудня 2019 року в Лисичанському міському центрі зайнятості було зареєстровано 1518 безробітних громадян. Всього протягом січня-грудня 2019 року на обліку в Лисичанському міському центрі зайнятості перебувало 2282 зареєстрованих безробітних.

Працевлаштовані за напрямом державної служби зайнятості та самостійно протягом січня-грудня 2019 року 1608 осіб, проходило профнавчання, перенавчання, підвищення кваліфікації 269 безробітних, залучено до участі в громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру 262 безробітних.

Відповідно до моніторингу створення нових робочих місць, згідно з Методикою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 23 вересня 2013 № 611, чисельність прийнятих на роботу на створені нові робочі місця протягом січня-грудня 2019 становить всього 761 особи, у т. ч. у юридичних осіб — 120, у фізичних осіб — 641. У розрізі видів економічної діяльності найбільша чисельність прийнятих на роботу на створені нові робочі місця припадає на: оптова та роздрібна торгівля, ремонт автотранспортних засобів — 361; транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність — 64; охорона здоров’я та надання соціальної допомоги — 62; професійна, наукова та технічна діяльність — 54; тимчасове розміщення й організація харчування — 44; надання інших видів послуг — 40; інформація та телекомунікація — 40.

Грошові доходи населення та заборгованість із виплати заробітної платиРедагувати

Середньомісячна заробітна плата у 2019 році склала 8058,67 грн., що більше на 1238,44 грн. або на 18,15% від середньої заробітної плати 2018 року – 6820,83 грн.

Середній розмір пенсії по місту станом на 01 січня 2020 складає 4 030,49,0 грн., що на 574,49 грн. або на 16,6% більше аналогічного показника на 01 січня 2019. Заборгованість з виплати пенсій відсутня.

За статистичними даними загальна сума заборгованості із заробітної плати по місту Лисичанську станом на 01 січня 2020 становила 53269,1 тис. грн, що на 13573,7 тис. грн або 34,2% більше ніж станом на 01 січня 2019. За структурою заборгованості, що склалася станом на 01 січня 2020, на економічно активні підприємства припадає — 95,0% або 50561,1 тис. грн; на підприємства-банкрути — 5,0% або 2708,0 тис. грн.

Станом на 01.01.2020 заборгованість на підприємствах комунальної форми власності становила 8319,2 тис. грн і порівняно з даними на 01 січня 2019 (3180,8 тис. грн) збільшилась на 5138,4 тис. грн або 161,5%.

В обсязі економічно активних підприємств заборгованість із заробітної плати станом на 01 січня 2020 обліковувалась на підприємствах вугільної промисловості (АТ «Лисичанськвугілля» та 11 відокремлених підрозділів) — 61,3% (або 30976,4 тис. грн), серед комунальних підприємств — 16,5% (8319,2 тис. грн), підприємствах, які перемістились до м. Лисичанська з території Луганської області, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження — 19,0% (або 9614,3 тис. грн), інших підприємствах — 3,2% (1651,2 тис. грн).

Заборгованість із виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ, які фінансуються за рахунок коштів місцевого бюджету, станом на 01 січня 2020 по м. Лисичанську відсутня.

Пенсійне та соціальне забезпеченняРедагувати

Кількість одержувачів пенсій станом на 01 січня 2020 р. склала 38697 осіб, у тому числі 5731 особа-переселенець. Річна потреба на виплату пенсій на 01 січня 2020 склала 2 189 946,1 тис. грн. Процент забезпечення потреби на виплату пенсій за рахунок власних надходжень залишається низьким і на цю дату склав 0,93%.

У місті в рамках єдиної технології соціального захисту населення надається 14 видів державної соціальної допомоги, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету; 1 одноразова допомога особам, які постраждали від торгівлі людьми, яка фінансується за рахунок державного бюджету; 1 одноразова винагорода жінкам, яким присвоєно почесне звання України «Мати-Героїня», яка фінансується за рахунок державного бюджету; 1 Державна соціальна допомога на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях за принципом «гроші ходять за дитиною», яка фінансується за рахунок державного бюджету. За 2019 рік такою підтримкою скористалися 5,3 тис. осіб на загальну суму 118 140,2 тис. грн. Заборгованість по виплатам відсутня.

Житлові субсидії на оплату житлово-комунальних послуг у 2019 році надавалися громадянам за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам шляхом перерахування коштів на рахунки надавачів послуг, сума нарахованої субсидії становила 25 816,9 тис. грн, сума виплаченої субсидії становить 53 140,6 тис. грн (з них 24 269,0 тис. грн за 2018 рік).

З 2019 року програма житлових субсидій з механізму перерахування коштів надавачам послуг перетворена в цільову адресну допомогу і виплата житлових субсидій населенню здійснюється у грошовій формі (безготівковій та готівковій).

Загальна сума нарахованої житлової субсидії у грошовій формі у 2019 році становила 92 100,8 тис. грн, з них: готівкою — 83 607,1 тис. грн та безготівкою — 8 493,7 тис. грн. Протягом 2019 року субсидія на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива призначена 247 домогосподарствам на загальну суму 853,6 тис. грн, виплачена на суму 859,9 тис. грн (з них 6,3 тис. грн — за 2018 рік).

Місцевий бюджетРедагувати

До загального фонду міського бюджету за 2019 рік надійшло 784,7 млн грн, або 98,2% до річного плану, у тому числі власних надходжень 311,0 млн грн, або 107,5%, субвенцій з державного бюджету 182,4 млн грн, або 100,0%, базової дотації — 65,3 млн грн, або 100,0%, дотацій з місцевого бюджету — 14,5 млн грн, або 100,0%, субвенцій з місцевого бюджету — 211,5 млн грн, або 85,5%.

У порівнянні з минулим роком обсяг надходжень до загального фонду власних доходів збільшився на 23,6%, або 59,4 млн грн, базової дотації з державного бюджету отримано більше на 32,2 млн грн., або на 97,3%, обсяг отриманих субвенцій з державного та місцевих бюджетів, дотацій з місцевого бюджету зменшився на 138,8 млн грн, або на 25,4%.

У спеціальний фонд власних надходжень надійшло 19,9 млн грн, або 103,5% до річного плану, субвенцій з місцевого бюджету — 3,1 млн грн., або 100,0%.

По видатковій частині загального фонду міського бюджету у порівнянні з 2018 роком обсяги фінансування зменшені на 86,4 млн грн, або на 10,7% і складають 720,1 млн грн.

По спеціальному фонду видатки збільшились на 10,8 млн грн і складають 64,0 млн грн.

Управління комунальною власністюРедагувати

Використання всіх методів управління комунальним майном за 2019 рік забезпечило поповнення місцевого бюджету на 46,12 млн грн, в т.ч.:

  • 44,85 млн грн плати за землю (на 31,4 млн грн більше, ніж у 2018 р.);
  • 1,11 млн грн за оренду нерухомого майна (крім земельних ділянок);
  • 0,16 млн грн відшкодування збитків, спричинених безпідставним використанням земельних ділянок комунальної власності.

У 2019 році укладено та зареєстровано 48 договорів оренди землі та 134 додаткові угоди щодо подовження терміну оренди землі. Всього за результатами договірної роботи надано в оренду 148,275 га земель комунальної власності на підставі 588 договорів оренди.

За 2019 рік передано в оренду 7 приміщень загальною площею 935,8 кв. м. Для передачі в користування є 76 вільних приміщень загальною площею 10166 кв. м. Всього перебуває в оренді 240 приміщень загальною площею 55107 кв. м.

За звітний період підготовлено та проведено 13 конкурсів з відбору експертів-оцінювачів з метою визначення ринкової вартості 50 об’єктів оренди. Також проведено 4 конкурси з відбору виконавців землевпорядних робіт для проведення інвентаризації 8 земельних ділянок.

Постійно проводиться робота з реєстрації права комунальної власності на сформовані земельні ділянки. За 2019 рік зареєстровано право по 45 земельним ділянкам.

Економічний потенціалРедагувати

Докладніше: Шахти Лисичанська

Основу промислового комплексу міста складають підприємства вугільної та хімічної промисловості, транспортні та будівельні організації. Вагомий внесок у бюджет і промисловість міста роблять АТ «Лисичанськвугілля», ПрАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», ТДВ «Лисичанський желатиновий завод», ПрАТ «Рідкісні гази»[28], ДП «Лисичанський склозавод», ТОВ «Лисичанський пивоварний завод», ТОВ «Екотех»[29], ПрАТ «Регенерат»[30] тощо.

ТранспортРедагувати

АвіаціяРедагувати

Найближчий до Лисичанська активний аеропорт — зруйнований улітку 2014 року в ході війни на сході України[31]. У 2015 році керівництво Луганської ВЦА ухвалило рішення про створення нового міжнародного аеропорту на базі Сєвєродонецького, який не діяв з початку 2000-х років[32]. Після оцінки вартості реконструкції аеропорту та його інфраструктури, а також через те, що він розташований в районі проведення ООС на відстані 20 км від лінії розмежування, ідею відновлення авіасполучення в Луганській області відклали на невизначений термін.[33] Станом на 2020 рік найближчим активним аеропортом до Лисичанська залишається міжнародний аеропорт в Харкові.

АвтотранспортРедагувати

Лисичанськом простягаються автомобільні шляхи Р66, Т 1302, Т 1303, що з'єднують його з М03, М04, Н21, Р07, Т 1307, Т 1308, E40, Т 1313, Т 1321 у напрямку Києва, Харкова, Донецька, Луганська та інших міст. Автомобільні дороги місцевого значення складають — 223,3 км.

Автотранспортна інфраструктура міста представлена розгалуженою мережею маршрутних таксі, автобусами і тролейбусами, що з'єднують різні частини міста, а також двома автостанціями (з 2014 року працює лише одна), завдяки яким Лисичанськ має зовнішнє автобусне сполучення.

Міські тролейбусні й автобусні маршрути загального користування:
№ 1 — Кирпичне — з-д «Пролетарій»
№ 101 — (кільце) Центр. ринок — сел. Чорноморка — Центр. ринок
№ 102 — (кільце) Центр. ринок — мкрн. № 41 — вул. К. Маркса — Центр. ринок
№ 105 — (кільце) Центр. ринок — вул. ім. М. Грушевського — вул. ім. В. Сосюри — просп. Перемоги — Центр. ринок
№ 106 — Центр. ринок — сел. Березове
№ 107 — (кільце) Центр. ринок — Дібровка
№ 108 — (кільце) Центр. ринок — РМЗ — Центр. ринок — ст. «Лисичанськ» — Центр. ринок
№ 109 — Центр. ринок — з-д ГТВ
№ 110 — (кільце) ст. «Лисичанськ» — Центр. ринок — з-д ГТВ (через Склозавод) — ст. «Лисичанськ»
№ 111 — Центр. ринок — з-д «Пролетарій»
№ 112 — Центр. ринок — Склозавод
№ 113 — (кільце) ст. «Лисичанськ» — Центр. ринок — з-д «Пролетарій» (через Школу № 5) — ст. «Лисичанськ»
№ 114 — з-д ГТВ — Склозавод
№ 115 — Центр. ринок — з-д ГТВ (через вул. Польову)
№ 116 — з-д ГТВ — з-д «Пролетарій» (через вул. Польову)
№ 191 — Центр. ринок — з-д ГТВ (через Склозавод)

ЗалізницяРедагувати

Лисичанськ має чотири залізничні станції та зупинний пункт «956-й км». Вони розташовані на лінії «Куп'янськ-ВузловийПопасна» та обслуговуються Донецькою регіональною філією «Укрзалізниці». Станом на 2020 рік основною станцією міста є «Лисичанськ». Сюди прибувають поїзди як далекого спрямування («Київ–Попасна», «ЛисичанськУжгород» та ін.), так і приміського сполучення («СватовеПопасна», «Куп'янськ-ВузловийПопасна»).[34] На станціях «Переїзна», «Насвітевич», «Вовчоярська» та «956-му км» зупиняються поїзди винятково приміського сполучення.

ІнфраструктураРедагувати

Водопропускні тунеліРедагувати

Для пропуску води, що ярами збігає з Лисичанських круч, під залізничним насипом було побудовано майже 50 тунелів. В якості материалу використано тесаний пісковик, стелі побудовані у формі арки. Пізніше , при прокладці другої колії, насип був розширено, а тунелі - подовжено. Після 2 світової війни деяку мости-тунелі були підкріплені залізобетонними блоками.

Мости та шляхопроводи ЛисичанськаРедагувати

Мости через річку Сіверський ДінецьРедагувати

  • Томашевський міст
  • Залізничний міст на Рубіжне
  • Пролетарський міст
  • Павлоградський міст
  • Донсодовський залізничний міст
  • Юбілейний міст

Мости через річку БіленькуРедагувати

  • вул Енергетиків (2 мости поруч)
  • вул Красна
  • вул. Некрасова
  • вул. Нікітіна
  • вул. Гоголя
  • залізничний міст-тунель
  • вул.Західна
  • поблизу заводу Мехскло
  • залізничний міст заводу Мехскло
  • поблизу заводу Строммашина

ОсвітаРедагувати

Дошкільні закладиРедагувати

ЗагальноосвітніРедагувати

БазовіРедагувати

Заклади вищої освітиРедагувати

ІншіРедагувати

  • Лисичанська дитяча школа мистецтв № 1
  • Лисичанська дитяча музична школа № 2

МедіаРедагувати

Телебачення та радіомовленняРедагувати

Перший малопотужний ретранслятор в Лисичанську збудували влітку 1957 року на задвірку Лисичанського гірничого технікуму. А 1970 року побудували нову ретрансляційну вежу на проспекті Перемоги, 161А (тоді просп. В. Леніна) — типовий вкорочений проєкт 3803 KM[ru]. Станом на 2020 рік характеристика вежі ЛФКРРТ (РРС-2-РТС) така: загальна висота складає 96 м, висота верхнього майданчика — 80 м, прорахунок для DVB-T2 — 95 м, висота над рівнем моря — 199 м.[35]

Телеканали, що ретранслює вежа ЛФКРРТ (РРС-2-РТС)[35]
Назва Потужність
(кВт)
Склад МХ Примітки
МХ-1 0.1 «Інтер», «Україна», «1+1», «НТН», «К1», «UA:Перший», «ICTV», «Enter-фільм»
МХ-2 0.1 «Zoom», «Індиго», «СТБ», «ТЕТ», «К2», «Новий канал», «М1», «Прямий»
МХ-3 0.1 «Мега», «Піксель», «XSport», «НЛО», «2+2», «ZIK», «Еспресо», «ПлюсПлюс»
МХ-5 0.1 «5 канал», «UA:Культура», «Рада», «Україна 24», «UA:Донбас», «Ірта» З 2016 року телеканал «Акцент» більше не входить до МХ-5, але продовжує мовлення на 33 ТВК.
Радіостанції, що ретранслює вежа ЛФКРРТ (РРС-2-РТС)[35][36]
Частота
(МГц)
Назва Потужність
(кВт)
Примітки
87.7 «Громадське радіо» 0.1 Новини, метеозведення, ранкове шоу «Ранкова хвиля», вечірнє шоу «Громадська хвиля», шоу «Київ — Донбас», інтерв'ю, інформаційні, аналітичні, культурологічні, публіцистичні та інші програми та передачі.
88.2 «UA: Українське радіо» 0.3 Новини, аналітичні, публіцистичні, дитячі та музичні програми, пряма трансляція пленарних засідань Верховної Ради України, програми виробництва «Громадське радіо», укр. служби «Радіо „Свобода“», «Радіо „Крим. Реалії“» та радіо «Голос надії».
88.6 «Армія FM» 0.5 Музика, новини, ранкове шоу «Рото, підйом!», вітальна програма «Привіт в АТО», проєкти «Зірковий записник», «Спорт-Тайм», «Точка доступу», «Стежками України», «Поліграф», «Спецоперації», «Солдатський записник», «Герої сучасності» і «Рейволюція», хіт-парад нової укр. рокмузики «Селекція», рубрики «Правовий інструктаж», «Слово капелана», розважальна рубрика «Розіграли» виробництва київської синдикейшн-компанії «Студія „Diva Production“».
89.2 Прорахована частота
91.1 «Наше радіо» 0.1 Музика, новини, ранкове шоу «Динаміки», вітальна програма «Час бажань», хіт-парад «Ліга найкращих» та «Teen-парад», рубрики «Доктор Наташа», «Форми в нормі», «Наш футбол», а також інші програми та рубрики.
92.1 «UA: Радіо „Промінь“» 1 Інформаційні випуски, ранкове шоу «РанокПРО», денне шоу «ДеньПРО», проєкт «Антологія. Український альбом», хіт-парад «Реактив», спортивна програма «Футболоманія», музичні, розважальні, дитячі та інші програми.
93.7 Прорахована частота
96 «Радіо „49 паралель“» 0.1 Новини політики та культури України, новини регіону Луганської та Донецької областей, обговорення нагальних питань із гостями, інтерактивне спілкування зі слухачами, авторські програми на різну тематику.
96.9 Прорахована частота
101.5 «Ретро FM» 0.5 Хіти 1970-90-х років, новини, вітальні програми, метеозведення («Миколина погода») та проєкт «Вечірка „Ретро FM“ (радіоверсія)».
102 «Радіо „НВ“» 0.1 Новини, ранкове шоу «Новий ранок», великі інформаційні програми «Година новин» та «Година підсумків», проєкти «Напівранок» та «Напіввечір», денне ток-шоу «Новий день», вечірнє ток-шоу «Новий вечір», шоу вихідного дня «Новий вікенд», підсумкова програма «Підсумки тижня». У будні — блоки тематичних програм, уночі — музика. Інформаційні програми укр. служби «Радіо „Свобода“» — «Свобода за тиждень» та «Свобода в деталях».
105.9 «Пульс FM» 1 Різножанрова музика, інформаційні та авторські програми, програми виробництва київської компанії «Громадське радіо» та інформаційні програми укр. служби «Радіо „Свобода“».

Друковані та електронні виданняРедагувати

Інтернет-ЗМІ та порталиРедагувати

КультураРедагувати

МузеїРедагувати

Палаци культуриРедагувати

БібліотекиРедагувати

АрхітектураРедагувати

Культові спорудиРедагувати

Назва Зображення Релігійна організація Розташування
Свято-Миколаївський храм   Релігійна організація «Свято-Миколаївський храм міста Лисичанська Сєвєродонецької єпархії Української православної церкви» вул. Базарна, 2
Свято-Митрофанівський храм № 1 Релігійна організація «Свято-Митрофанівська парафія міста Лисичанська Сєвєродонецької єпархії Української православної церкви» вул. К. Маркса, 126
Свято-Митрофанівський храм № 2   Релігійна організація «Друга Свято-Митрофанівська парафія міста Лисичанська Сєвєродонецької єпархії Української православної церкви» вул. ім. М. Грушевського, 2
Свято-Тихвінський храм Релігійна організація «Свято-Тихвінська парафія міста Лисичанська Сєвєродонецької єпархії Української православної церкви» кв. 40 років Перемоги, 5-а
Храм Блаженної Матрони Московської   вул. Машинобудівників, 18-а
Храм Великомучениці Варвари Релігійна організація «Парафія на честь Великомучениці Варвари» Української православної церкви вул. ім. В. Сосюри, 263
Храм Ксенії Петербурзької Релігійна організація «Парафія на честь Блаженної Ксенії Петербурзької міста Лисичанська Сєвєродонецької єпархії Української православної церкви» вул. Клубна, 1
Каплиця парафії на цвинтарі на честь Блаженної Матрони Московської вул. Героїв Сталінграда, 23
Свято-Іллінський храм   Релігійна організація «Парафія на честь пророка Божого Іллі міста Лисичанська Сєвєродонецької єпархії Української православної церкви» вул. Єрмака, 39
Храм-каплиця Іоанна Воїна   Релігійна організація «Борисо-Глібська парафія міста Новодружеська Сєвєродонецької єпархії Української православної церкви» просп. Перемоги
Храм Параскеви Сербської   Релігійна організація «Парафія на честь Преподобної Параскеви міста Лисичанська Сєвєродонецької єпархії Української православної церкви» вул. Кочубея, 34
Храм Святої Трійці Релігійна організація «Свято-Троїцька парафія міста Лисичанська Сєвєродонецької єпархії Української православної церкви» вул. Суходольська, 28
Християнський центр Церква Євангельських Християн Баптистів вул. Європейська, 97
Церква Євангельських християн-баптистів «Благодать» Релігійна громада «Церква Євангельських християн-баптистів „Благодать“» вул. Брянцівська, 85
Зал Царства свідків Єгови Релігійна громада свідків Єгови в місті Лисичанськ (центр) Луганської області вул. 9-го травня, 8-б
Зал Царства свідків Єгови Релігійна громада свідків Єгови в місті Лисичанськ Луганської області вул. Південна, 28

ПолітикаРедагувати

Від початку незалежності України політичні вподобання більшості мешканців міста варіюються в межах соціалізму, соціал-лібералізму, менше центризму.

ПерсоналіїРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Чисельність наявного населення України станом на 1 січня 2020 року (PDF). database.ukrcensus.gov.ua. Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 22 червня 2020. 
  2. а б в г Лисичанськ. lis.gov.ua. Луганська ВЦА. 13 грудня 2015. Архів оригіналу за 13 грудня 2015. 
  3. Соціально-економічний паспорт м. Лисичанська Луганської області 2019 (PDF). lis.gov.ua. Лисичанська міська рада. Архів 2019.pdf оригіналу за 6 жовтня 2020. 
  4. а б Паспорт Луганської області: розвиток в динамиці 2016 (PDF). loga.gov.ua. Луганська ВЦА. Архів оригіналу за 12 липня 2018. 
  5. а б Екатеринославская губерния с таганрогским градоначальством : по сведениям 1859 года / Вильсон И. И. — Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел. — Санкт-Петербург : Типография Карла Вульфа, 1863. — Т. 13. — С. 42. Архівовано з джерела 1 вересня 2020
  6. а б Губернии Новороссийской группы / Ершов Г. Г. — Волости и важнейшие селения Европейской России : по данным обследования, произведенного статистическими учреждениями Министерства внутренних дел. — Санкт-Петербург, 1886. — Т. 8. — С. 26. Архівовано з джерела 22 серпня 2020
  7. Памятники боевой славы Лисичанска
  8. В ЛИСИЧАНСКЕ ВНЕДОРОЖНИК ПОВАЛИЛ ПАМЯТНИК ВЛАДИМИРУ ЛЕНИНУ novosti.dn.ua Процитовано 10 травня 2020
  9. Митинг на РТИ 07.05.2014 О референдуме 11-го Мая Процитовано 10 травня 2020
  10. Чиновницу из Лисичанска заочно осудили на семь лет из-за «ЛНР»
  11. Шлюсар Роман Дмитрович
  12. Куценко Андрій Юрійович
  13. Природно-заповідний фонд Луганської області Архівовано 26 грудень 2014 у Wayback Machine. / О. А. Арапов, Т. В. Сова, В. Б. Фєрєнц, О. Ю. Іванченко. Довідник. — 2-е вид. доп. перер. — Луганськ: ВАТ «ЛОД». — 168 с.
  14. Луганська область. Екологічний паспорт регіону. Архів оригіналу за 26 грудень 2014. Процитовано 26 грудень 2014. 
  15. Стан, охорона та використання надр
  16. История городов и сел Украинской ССР: В 26 т. Ворошиловградская область / Тронько П. Т. — История городов и сел Украинской ССР. — Киев, 1976. — Т. 4. — С. 351. Архівовано з джерела 1 вересня 2020
  17. Список населенных мест Бахмутского уезда Екатеринославской губернии. — Екатеринослав : Типография Губернского Земства, 1911. — С. 18. Архівовано з джерела 1 вересня 2020
  18. Список населенных пунктов Артемовского округа по данным переписи 1926 г. — Артемовск : Типография издательства «Украинский рабочий», 1927. — С. 29. — 1000 прим. Архівовано з джерела 1 вересня 2020
  19. Всесоюзная перепись населения 1939 г.. demoscope.ru (рос.). «Демоскоп Weekly». Архів оригіналу за 24 грудня 2013. 
  20. Лисичанськ. Сторінки історії. lis.gov.ua. Лисичанська міська рада. 31 серпня 2020. Архів оригіналу за 31 серпня 2020. 
  21. Всесоюзная перепись населения 1959 г.. demoscope.ru (рос.). «Демоскоп Weekly». Архів оригіналу за 27 липня 2011. 
  22. Всесоюзная перепись населения 1970 г.. demoscope.ru (рос.). «Демоскоп Weekly». Архів оригіналу за 9 березня 2011. 
  23. Всесоюзная перепись населения 1979 г.. demoscope.ru (рос.). «Демоскоп Weekly». Архів оригіналу за 21 травня 2012. 
  24. Всесоюзная перепись населения 1989 г.. demoscope.ru (рос.). «Демоскоп Weekly». Архів оригіналу за 21 жовтня 2006. 
  25. Про кількість та склад населення Луганської області за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року. 2001.ukrcensus.gov.ua. Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 18 травня 2013. 
  26. Чисельність наявного населення України станом на 1 січня 2011 року (ZIP). database.ukrcensus.gov.ua. Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 15 липня 2014. 
  27. Мовний склад : Міста України 2001. datatowel.in.ua. Архів оригіналу за 23 грудня 2016. 
  28. Рідкісні гази. youcontrol.com.ua. Архів оригіналу за 29 серпня 2020. 
  29. Екотех. youcontrol.com.ua. Архів оригіналу за 29 серпня 2020. 
  30. Регенерат. youcontrol.com.ua. Архів оригіналу за 29 серпня 2020. 
  31. Андрій Діхтяренко (1 липня 2019). На руїнах Луганського аеропорту: 5-й рік окупації Переможного, подвиг місцевих і помста бойовиків. radiosvoboda.org. Радіо «Свобода». Архів оригіналу за 1 липня 2019. 
  32. Яна Мостова (14 червня 2016). Аеропорт Сєвєродонецька: як занедбане летовище зробити повітряною брамою (ФОТО). dn.depo.ua. Архів оригіналу за 15 червня 2016. 
  33. Дмитро Снєгирьов (15 липня 2019). Відновлення Сєвєродонецького аеропорту, або "Старі" корупційні схеми нової команди Зеленського. censor.net. «Цензор.нет». Архів оригіналу за 7 жовтня 2020. 
  34. Розклад руху призначених пасажирських поїздів на період 2019-2020 роки: Розклад по станції Лисичанськ (Україна). uz.gov.ua. «Укрзалізниця». Архів оригіналу за 7 жовтня 2020. 
  35. а б в Лисичанськ (місто), Луганська область, 50 цифрова зона. ukrtvr.org. Ефірне телебачення та радіомовлення в Україні. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. 
  36. Радіостанції верхнього піддіапазону УКХ ЧМ в м. Лисичанськ. proradio.org.ua. «Світ радіо». Архів оригіналу за 23 лютого 2020. 
  37. ПП «РРСПГ „Новий путь“». youcontrol.com.ua. 3 червня 2020. Архів оригіналу за 4 червня 2020. 
  38. ПП «Бізнеспресс». youcontrol.com.ua. 6 жовтня 2020. Архів оригіналу за 7 жовтня 2020. 
  39. Комунальний заклад «Палац культури ім. В.М. Сосюри м. Лисичанська». lis.gov.ua. Лисичанська міська рада. 1 лютого 2019. Архів оригіналу за 19 жовтня 2020. 
  40. Юлия Визитская (26 вересня 2020). Должность по материнской линии. История семьи, три поколения которой возглавляют Дворец культуры в Лисичанске. vchaspik.ua (рос.). Архів оригіналу за 28 вересня 2020. 
  41. Комунальний заклад «Палац культури ім. В.М. Сосюри м. Лисичанська». locnt.com.ua. Луганський обласний центр народної творчості. Архів оригіналу за 1 грудня 2016. 
  42. Результати виборів депутатів ради (2010)
  43. Відомості щодо кількості виборців, які отримали виборчі бюлетені на виборчих дільницях (2015). Архів оригіналу за 31 жовтень 2015. Процитовано 4 листопад 2015. 
  44. Про результати виборів Лисичанського міського голови
  45. Результати виборів Голови Лисичанської міської ради (2015). Архів оригіналу за 3 листопад 2015. Процитовано 1 листопад 2015. 
  46. Постанова про визначення черговості кандидатів у депутати Лисичанської міської ради
  47. Постанова про результати виборів Лисичанської міської ради

ПосиланняРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

  • Голоскевич Г. Правописний словник. — Нью-Йорк : Книгоспілка, 1962. — 451 с.
  • Дністрянський М. Етнополітична географія України: проблеми теорії, методології, практики. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2006. — 490 с.
  • Шепитько О., Анастасов А. Лисичанск — 300 лет. — Донецк : Шепитько и Ко, 2010. — 303 с. (рос.)
  • Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
  • Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
  • Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
  • Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
  • "Якщо ми зробимо щось круте – ніхто не помітить". Хто й навіщо міняє Лисичанськ. http://www.pravda.com.ua/. Українська правда. 2017-12-19. Процитовано 19 грудня 2017. 
  • Славное племя лисичан : история города в судьбах людей : 220-летию начала угледобычи в Лисичанске посвящ. / Юрий Кострица, Александр Ефременко. — Лисичанск (Луган. обл.) : Лисичан. друк., 2016. — 330, [1] с. : ил., табл., портр. — ISBN 978-966-8061-84-4
  • Подов В. И. История города Лисичанска. Луганск. «Альма-матер». 2005.
  • Спутник пассажира по Юго-Восточным железным дорогам. Выпуск II-й. Балашово-Харьковская. Донецкие каменноугольные. Восточно-Донецкие и Елец-Валуйские линии. Издание общества Юго-Восточных ж/д. 1899.
  • Труды XXII съезда горонопромышленников юга России, сотоявшегося в г. Харькове с 25 октября по 13 ноября 1897 года. Часть. 1-я. Харьков. Паровая типография и литография Зальберберга. Улица Рыбная, 30. 1898.
  • Лопатин Н.В. У колыбели Донбасса. Луганское областное издательство. 1960.