Відкрити головне меню

Геологічні пам'ятки природи Луганської області

Геологічні пам'ятки природи Луганської області — унікальні або типові геологічні об'єкти на території Луганської області України, що мають наукову, культурно-пізнавальну або естетичну цінність і охороняються державою, або потребують охорони.

Антрацитівський районРедагувати

На території Антрацитівського району присутні 5 геологічних пам'яток природи. Жодна з них офіційно не оформлена.

Гострий Бугор — купол, піднесення до 150 м, яке підіймається над рівнем дна долини річки Нагольчик за 3 км на південний схід від села Єсаулівка. Крутизна схилів 40°. Протяжність об'єкту становить 1,5 км при відносно незначній ширині. Купол оточений балками, розташованими з півночі й з півдня. У східній частині круто обривається до річкової долини, а на заході, поступово знижуючись, переходить у вирівняний простір. Купол утворився в результаті препарування денудаційними процесами брахіантиклінальної складки. У геоморфології об'єкту істотну роль відіграють кварцові жили товщиною 60 см, які прорізують складку. Вони утворюють на схилах гривки і розсипи кварцу, які добре помітні. Не потребує охорони.

Єсаулівські відвали — штучна геологічна пам'ятка мінералогічного характеру. Відвали порід біля с. Єсаулівка за 1 км на південний-захід від селища Єсаулівка. У відвалах можна знайти близько 30 гіпогенних та понад 15 гіпергенних мінералів. Одночасно можна спостерігати мінерали, яких не торкнувся процес вивітрювання (сфалерит, галеніт, буланжерит, бурноніт, кварц, анкерит, кальцит та інші). Мінерали зони вивітрювання: гетит, церусит, смітсоніт, малахіт, азурит та інші. Потребує нагляду.

Центрально-Нагольчанські рудні жили — родовище за 1 км на південь від села Нижній Нагольчик. Родовище складається з двох ділянок. Центральна ділянка складена з головних рудних жил: «Надія», «Варвара», «Віра», що тягнуться в субмеридіанальному напрямі й мають потужність 5-100 см, а в місцях роздувань ще більше. Рудні мінерали жил представлені головним чином сфалеритом і галенітом у співвідношенні від 1:4 до 8:1. Ділянка балки Шевцової має співвідношення сфалериту і галеніту 3:1. На родовищі зустрічаються пірит, арсенопірит, бурноніт, халькопірит, бляклі руди, буланжерит, герсдорфіт, міллерит, ковелін, азурит, церусит. Жильні нерудні мінерали представлені кварцом, анкеритом, кальцитом, дікітом, каолінітом, хлоритом і пірофилітом. Анкерит-кварцові з поліметалевим зруденінням жили містять уламки чорних глинистих сланців і сірих слюдяних пісковиків. Потребує нагляду.

Оріхівське відслонення — відслонення за 2 км на північний схід від села Оріхове, правий схил долини річки Юськіна. Гірські породи, що виходять на поверхню в межах дільниці, відносяться до світи С1 5 нижнього карбону. Представлені чергуванням досить потужних (до 30 м) пластів пісковиків і глинистих сланців. Формування грядово-улоговинного рельєфу пов'язане з нерівномірним опором процесам вивітрювання і розмиву пісковиків і глинистих сланців. У результаті більш інтенсивного розмиву сланців виникають улоговиноподібні пониження за простяганням порід, що призводить до орографічного виділення гряд. Не потребує охорони.

Бобриківське родовище — родовище золота за 1 км на південь від села Бобрикове. Об'єкт представлений неглибоким кар'єром, де видобували золото. На цій ділянці Нагольного кряжу золоте зруденіння знайдене в гідротермально змінених піщано-глинистих породах карбону, тобто виявлено новий для Донецького басейну прожилково-вкраплений тип золотого зруденіння. Спільно із золотом зустрічаються численні мінерали гідротермального походження. Потребує нагляду.

Біловодський районРедагувати

На території Біловодського району жодного геологічного об'єкта до пам'яток природи не віднесено.

Білокуракинський районРедагувати

На території Білокуракинського району присутня 1 геологічна пам'ятка природи стратиграфічного типу. Офіційно затверджена рішенням Луганської обласної ради народних депутатів.

Кисилівські оголення — колишній піщаний кар'єр, геологічна пам'ятка природи місцевого значення між покинутим селом Кисілівка і жилим Луб'янка. Площа пам'ятки становить 5,0 га. Унікальний для Східної Слобожанщини розріз бучакської і канівської світ палеогену, де можна бачити конгломератовидні зливні пісковики, що містять численні залишки викопної фауни. Має велике науково-пізнавальне значення.

Краснодонський районРедагувати

Відслонення поблизу с. Ізварине, Краснодонський район, залізнична виїмка поблизу сел. Ізварине. Луганська область. У даному розрізі нижня частина світи до вапняку відслонена фрагментарно (на денну поверхню виходять тільки вапняки і пісковики), тоді як верхня частина світи повністю розкрита під час споруди залізничної виїмки. У вказаному розрізі зверху донизу відслонюються: 1. Вапняк темно-сірий, на зламі з коричневим відтінком (1,5 м). 2. Перешарування аргілітів, алевролітів, пісковиків. У нижній частині товщі залягає вугільний пласт (0,1м), у середній — (0,1), у верхній — (0,1м). Загальна потужність близько 45 м. 3. Вапняк темно-сірий, на зламі з коричневим відтінком, кристалічний. 4. Перешарування аргіліту, алевроліту, пісковику. У нижній частині товщі залягає вугільний пласт (0,1м), у середній — (0,2м), у верхній — (0,1м). Загальна потужність близько 41 м. 5. Вапняк темно-сірий, приховано кристалічний (0,7 м). 6. Перешарування аргіліту, алевроліту, пісковику. У верхній частині товщі залягає пласт вугілля (0,1м). Загальна потужність — 14 м. 7. Вапняк сірий, з бурим відтінком, ділянками вохристий (0,36 м). 8. Перешарування аргіліту, алевроліту, пісковику. У центральній частині товщі залягає пласт вугілля (0,28 м). Загальна потужність — 17 м. 9. Вапняк бурий, алевритовий, з окатаним детритом криноідей, брахіопод, форамініфер (0,05 м). 10. Перешарування аргіліту, алевроліту, пісковику (22,5 м). 11. Вапняк бурий, грудкувато-жовнової текстури, детрит представлений криноідеями і брахіоподами, зустрічаються форамініфери поганого збереження (0,1м). 12. Перешарування аргіліту, алевроліту, пісковику. У нижній частині товщі залягає вугільний пласт (0,03м). Загальна потужність — 8 м. 13. Вапняк у нижній частині з численною фауною колоніальних коралів, брахіопод, форамініфер, моховаток. У верхній частині вапняк охристий, з крупними брахіоподами (1,3 м). 14. Перешарування аргілітів з алевролітами (6 м). 15. Вапняк від світло-сірого з буруватим відтінком до бурого кольору, алевріто-піскуватий. Включає залишки форамініфер і детрит криноідей, моховаток, брахіопод (1м). 16. У верхній частині аргіліт з ланцюжками залізисто — карбонатних конкрецій, який перекривається алевролітом (5 м). 17. Вапняк бурий, з численними раковинами крупних брахіопод, дрібних гастропод і крупним детритом криноідей, брахіопод, гастропод (3,4 м). 18. Перешарування алевроліту з пісковиком і аргілітом. У нижній частині шару вугілля (0,1м). Загальна потужність шару — 9 м. 19. Вапняк світло-сірий з буруватим відтінком, переповнений стулками брахіопод, криноідеями, форамініферами (2 м). 20. Перешарування аргілітів, алевролітів, пісковиків. У середній частині товщі залягає вугільний пласт (0,05м), у середній (0,07м), у верхній — (0,1м). Загальна потужність близько 47 м. 21. Вапняк сірого кольору, детритовий, у складі якого переважають криноідеї і брахіоподи (4,8 м). 22. Аргіліт вапняковий з морською фауною, в центральній частині якого залягає алевроліт з рідкісним детритом криноідей і остракод (4,8 м). 23. Вапняк (0,4 м). 24. Перешарування аргілітів, алевролітів, у нижній частині шару залягає пісковик (31 м). 25. Вапняк представлений конкреційним прошарком. У ядрах конкрецій вапняку виявлена фауна дрібних брахіопод і гастропод. 26. У верхній частині аргіліт потужністю 2,8 м, у нижній — алевроліт потужністю 2 м. 27. Вапняк бурий, піскуватий, з рідким детритом криноідей, брахіопод і форамініфер (2 м). 28. Перешарування аргілітів, алевролітів, пісковиків. У нижній частині товщі залягає вугільний пласт. Загальна потужність — 22 м. 29. Вапняк піскуватий, з включеннями брахіопод і пелеципод, криноідей, гастропод. Зустрічаються мінералізовані залишки крупних стовбурів рослин (0,3 м). 30. Перешарування аргілітів з алевролітами, у нижній частині шару залягає вугільний пласт (0, 05 м). Загальна потужність близько 15 м. 31. Вапняк з крупними раковинами брахіопод, детритом криноідей, моховаток (0,5 м). Потребує нагляду.

Відслонення біля с. Попівка, Краснодонський район, лівий схил балки Кладова, яка відкривається в долину р. Сіверський Донець біля південної околиці села Попівка. Луганська область. Баритові конкреції містяться в товщі однорідного мергелю, потужність якого становить близько 27 м, і приурочені до двох горизонтів. Більша частина конкреційних утворень зосереджена в нижньому горизонті — вузькій зоні мергелю потужністю 2,5-3 м, розташованій приблизно в 20-23 м від його покрівлі. Бідніший на конкреції інший інтервал розрізу (1,5-2 м), розташований в 12 м від покрівлі. В осипу конкреції зустрічаються тільки там, де відслонюються дані горизонти. Баритові конкреції мають кулясту або трохи сплюснуту по вертикальній осі форму. Рідше зустрічаються подовжені й коржевидні стягнення. Поверхня рівна, гладка. Розміри різні — від 3 до 20 см. Для конкрецій характерні радіальні тріщини скорочення, які повністю або частково заповнені кристалами безбарвного бариту. Потребує нагляду.

Кружилівський купол, Краснодонський район, поблизу села Кружилівка. Луганська область. Підняття куполоподібної структури є причиною утворення зміни напрямку долини Сіверського Донця. У районі розташування структури активізовані ерозійні процеси та площинний змив, на найбільш високих ділянках звичайно відсутнє ґрунтове покриття. Не потребує охорони.

Кремінський районРедагувати

Відслонення з рештками фауни у с. Красноріченськ. Кремінський район, 1,5 км на південний захід від с. Красноріченськ. Луганська область. На Донбасі зустрічаються кістки мозазаврів, черепах, зуби акул. У кар'єрі знизу доверху спостерігається наступний розріз: На розмитій поверхні білого крейдяного мергелю залягають відклади верхнього еоцену (обухівська світа): — галечник, складений переважно кременевою галькою розміром до 10 см. У галечнику зустрічаються окатані кістки та хребці мозазаврів, пліозаврів, а також зуби акул крейдового і палеогенового періоду (0,5 м); — пісок дрібнозернистий, світло-жовтий, кварцовий, у верхній частині якого виявлені зуби акул, кістки черепах (10 м); — алевроліт вапняний з жовнами фосфоритів у основі. Містить багату фауну молюсків. Потребує нагляду.

Кремінський купол. Кремінський район, лівий берег р. Сіверський Донець у районі м. Кремінна. Луганська область. Гірські породи, що виходять на поверхню в межах дільниці, відносяться до світи С1 5 нижнього карбону. Представлені чергуванням досить потужних (до 30 м) пластів пісковиків і глинистих сланців. Останні, як правило, переважають за потужністю пісковики приблизно в 3-4 рази. На відзначеній ділянці у східному напрямку, ближче до міжрічкового вододілу, гряди пісковиків виділяються у рельєфі значно менше, їх відносна висота становить всього декілька метрів. Ближче до схилу балки їх висота поступово зростає і досягає 30 м. Схили гряд асиметричні: південний, який орієнтований за падінням порід, більш пологий, північний — більш крутий, у верхній його частині спостерігаються урвища висотою до 5-7 м. Нижче їх схил стає пологим за рахунок шлейфу колювіально-делювіальних відкладень. Улоговини, які розташовані між грядами, мають ширину 100–150 м. У поперечному перетині вони з вигнутим днищем. Частина улоговин зараз засаджена деревами. У нижній частині улоговин спостерігаються неглибокі яри, які, як правило, є висячими — їх гирла розташовані значно вище днища балки Юськіна. Формування грядово-улоговинного рельєфу пов'язане з нерівномірним опором процесам вивітрювання і розмиву пісковиків і глинистих сланців. У результаті більш інтенсивного розмиву сланців виникають улоговиноподібні пониження по простяганню порід, що призводить до орографічного виділення гряд. Не потребує охорони.

ЛисичанськРедагувати

У межах міста Лисичанськ знаходиться 1 геологічна пам'ятка загальнодержавного значення і одна не оформлена тектонічна пам'ятка місцевого значення, що не потребує охорони.

Конгресів яр (Гельмерсенів яр) — геологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення України в місті Лисичанськ Луганської області. Унікальне відслонення зони Північно-Донецького насуву, одного з найбільших диз'юнктивів північного Донбасу. Спостерігаються палеозой-мезозойські шари середньокам'яновугільного періоду з великими кутами падіння та тріасові глини з кутами зворотного падіння, які знаходяться в тектонічному контакті з відкладеннями верхньокрейдяного і палеогенового періоду.

Лисичанський купол — геологічна структура в межах міста Лисичанськ. З півночі відокремлюється від Новодружеського куполу промоїнами. З півдня відокремлюється річкою Верхня Біленька та її притоками. Чітко виділяється в рельєфі. Завдяки сучасним тектонічним рухам (підйому куполу) виник чітко виражений зворот річища Сіверського Дінця. У 1958 році в процесі геологічної зйомки на південь від міста були виявлені четвертинні алювіальні піски, які залягають безпосередньо на відкладеннях кам'яновугільного періоду. Якщо умовно вирівняти долину річки Сіверського Донця від села Григорівка (Донецької області) на заході до села Устинівка на сході, відновлюючи можливе її первинне природне положення, то буде зрозумілим, що тектонічними рухами, які відбувалися протягом четвертинного періоду в районі звивини, долина річки була відсунута на північ приблизно на 20 км. Об'єкт не потребує охорони.

Лутугинський районРедагувати

Балка Безіменна (балка Вербова), Лутугинський район, північно-західна околиця с. Іллірія Луганська область. У русловій частині балки спостерігається розріз моспинської світи середнього карбону. Утворення світи представлені шарами аргілітів, алевролітів, пісковиків, вапняків та кам'яного вугілля, що чергуються між собою. В межах балки відслонений унікальний для Донбасу за геологічною повнотою, майже безперервний розріз, в якому представлені всі різновиди порід; тут можна спостерігати невеличкі за амплітудою повздовжні та поперечні тектонічні порушення. Загальна протяжність виходів утворень світи перебільшує 1,2 км. Загальна потужність товщі, що відслонюється, становить близько 500 метрів (з урахуванням тектонічних порушень). Не потребує охорони.

Кар'єр біля станції Збірна, Лутугинський район, 1,5 км на схід від залізничної станції Збірна, правий схил балки Хрестової. Луганська область. У кар'єрі на розмитій окременілій поверхні верхньої крейди знизу доверху залягає: Пісок сильно озалізнений, різнозернистий, глауконітовий з добре окатаною галькою розміром до 10 см (0,2 −0,5 м). Пісок озалізнений, дрібнозернистий, глауконітово-кварцовий (0,7 м). Пісок зеленувато-сірий і світло-сірий, дрібнозернистий, глауконітово-кварцовий з лінзовидними прошарками пісковику. У піску і пісковиках зустрічаються ядра і відбитки, зрідка цілі раковини молюсків, залишки форамініфер, поодиноких і колоніальних коралів, губок, крабів, морських їжаків, зуби акул, залишки водоростей (2—4 м). Пісок зеленувато-сірий, пилуватий, кварцово-глауконітовий, місцями з ділянками окременіння, з рідкісними залишками молюсків (0,9—2 м). Пісок бурий, дрібно- і середньозернистий, глинистий місцями переходить в пісковик. Присутні численні залишки наземних і водних рослин, молюсків-фітофагів, серед яких переважають гастроподи (0,15 −0,6 м). Пісок зеленувато-сірий, кварцовий з глауконітом, дрібнозернистий з тонкими лінзовидними прошарками глин. Залишки молюсків рідкісні. У верхній частині спостерігається огрублення уламкового матеріалу (3,5 −5 м). Вище з ерозійним контактом залягають хрестовські шари, представлені перешаруванням пісків, алевритів, пісковиків і глин; чергуються субгоризонтальні і косі шари. Піски зеленувато-сірі, сірі, бурі від дрібнозернистих до грубозернистих із залізистими стягненнями. Пісковики залягають у вигляді прошарків потужністю від 10 до 30 см і утворюють карнизи на вивітрених стінках. Вони відрізняються різним ступенем цементації. Пісковики пронизані норами організмів, що зариваються. У низах товщі пісковики представлені більш грубозернистими різновидами і містять ядра, відбитки, рідше частково зруйновані раковини молюсків, відбитки листя, гілочки і паростки хвойних рослин, плоди і насіння рослин, кістки наземних хребетних, хребці кісткових риб, зуби акул, залишки ракоподібних. Для всієї товщі пісків і пісковиків характерною є присутність уламків окременілої деревини, спікули губок, моховатки. Прошарки глин і алевритів залягають, як правило, у підошві прошарків пісковиків. Потужність — 1,5 −3,5 метра. Хрестовські шари перекриваються глауконітовими пісками білоріченських шарів. Не потребує охоронию.

Відслонення біля с. Білоріченське, Лутугинський район, правий крутий схил балки Хрестової, 2 км на північний схід від околиці с. Білоріченське. Луганська область. Єдине місце в Україні і колишньому СРСР, де відомі виходи гірських порід, складених раковинами крупних форамініфер псевдосидеролітів. Також є стратотипом білоріченських шарів нижнього еоцену, в нижній частині яких виявлено багатий комплекс молюсків. На правому схилі б. Хрестової знизу доверху залягають:- своєрідні гірські породи, складені раковинами крупних форамініфер і уламками колоній моховаток. Породи жовтуватого кольору, щільні, добре зцементовані. Тут рідко зустрічаються уламки тонких голок морських їжаків і трубочки черв'яків, а також детрит раковин (1 м); На еродованій поверхні шару з базальним галечником у підвалинах залягають: — пісковик зеленувато-сірий, глауконітово-кварцовий, тонкозернистий з опалово-глинистим цементом, з епізодичною галькою кременя та безліччю ядер і відбитків доброго збереження молюсків. Максимальні скупчення залишків молюсків приурочені до нижньої приконтактової частини шару. За даними С. А. Мороза [1975], тут зустрічається близько 100 видів. Окрім молюсків у пісковиках виявлені одиночні корали, голки морських їжаків, кістки хребетних, моховатки, губки, відбитки хвощеподібних й інших рослин, а також залишки ракоподібних, зуби акул (4-5 м); — пісковик зеленувато-сірий, глауконітово-кварцовий, з численними округлими порожнечами, з очажковим окременінням, численними озалізненими рослинними залишками та дуже рідкісними ядрами і відбитками молюсків (2 м). — пісковик зеленувато-сірий, міцний глауконітово-кварцовий, ділянками окременілий, у верхній частині з домішкою псефітового матеріалу. У пісковику зустрічається своєрідна фауна молюсків (0,8 м). Великий інтерес представляє знахідка одного з родів викопних морських змій. На теперішній час на території колишнього СРСР відомо всього 11 місцезнаходжень цих викопних. Схили балки місцями задерноваті, для повного розтину розрізу необхідні невеликі за об'ємом розчищення. Потребує нагляду.

Балка Довга, Лутугинський район, схили балки Довгої, яка відкривається в долину р. Вільхової біля східної околиці с. Ілірія. Луганська область. Тут знаходиться ряд багатих місцезнаходжень кам'яновугільної флори. Розріз починається вапняком Н2, який є видимим у відслоненнях лівого схилу балки. Потужність вапняку — 1,1 м. Вище слідує 100 товща, складена пісковиками і алевролітами, що включає 5 вугільних пластів і прошарувань. Тут зустрічаються залишки коріння плауноподібних, а також відбитки листя папоротей. Розріз цього інтервалу завершується малопотужним вапняком Н3. Наступний карбонатний горизонт, вапняк Н4, розташовується приблизно в 150 м вище попереднього. У цьому інтервалі зустрічаються вугільні прошарки, поблизу яких спостерігаються численні відбитки невроптерисів, маріоптерисів, кордаїтів, каламітів й ін. Далі в розрізі слідує близько 240 м алевролитів і пісковиків. В алевролітах зустрічаються численні залишки каламітів і папоротей. Над попереднім інтервалом розташовується 90 — метрова товща порід, у середній частині якої залягає середньозернистий пісковик. Скельні виходи цього пісковику утворюють перепад висот, що й послужило причиною для виникнення Іллірійського водоспаду. У крівлі вугільного пласта h9, що відслонюється біля гирла правого відрогу балки Довгої, можна спостерігати численні відбитки каламітів, лепідодендронів, маріоптерисів, невроптерисів й ін. рослин. Світа завершується товщею аргілітів і алевролітів потужністю близько 150 м, у верхній частині якої залягає вугільний прошарок h11. Одним з багатих місцезнаходжень флори є об'єкт Довга — 1, розташований біля східної околиці села Іллірія, вище вапняка Н3. Тут виявлені цікаві поховання двох дуже рідкісних рослин доброго збереження (Ulodendron і Neuralethopteris), які можна використовувати для встановлення віку порід, а також відбитки інших рослин: Neuropteris obliqua., N. gigantea Sternb., Mariopteris acuta, Eusphenopteris obtusiloba, Mariopteris coaretata Calamites carinatus, C. suckowii., Sphenopteris hollondica й ін. Вище по розрізу, у верхній течії балки, у промоїні її правого схилу знаходиться інше цікаве місцезнаходження — Довга-2. У темно-сірих алевролітах спостерігаються численні, доброго збереження відбитки Calamites suckowii, C. undulatus, C. schutrei, Zeilleria avoldensis (Stur.), Z. frenzlii. Біля невеликого ставка, вище водоспаду, у яру, що відкривається справа в б. Довгу, у крівлі вугільного пласта h9 розташовано ще одне багате місцезнаходження Довга-3. Тут зустрічаються численні залишки каламітів, лепідендронів, клинолистників, невроптерисів, маріоптерисів й інших кам'яновугільних рослин. Потребує нагляду.

Відслонення з рештками флори у с. Ушаківка, Лутугинський район, лівий схил яру, що відкривається у долину р. Вільхової у північній частині села Ушаківка. Луганська область. У відслоненні знайдені рештки двох дуже рідкісних рослин. Перша з них зустрічається тільки на Донбасі. Друга — широко поширена в карбоні Західної Європи, але на Донбасі зустрічається рідко. Окрім відмічених залишків тут можна виявити інші види викопної флори. Тут спостерігається наступний розріз (зверху вниз): — алевроліти сірі дрібно- і крупнозернисті, горизонтальношаруваті. Містять численні залишки плауноподібних, членистостеблових, голонасінних. Потужність шару близько 2 м. Він підстилається дрібнозернистими прибережно-морськими пісковиками, що містять численні залишки стародавніх членистостеблових — каламітів; — вугільний прошарок невеликої потужності, який перетворився в зоні окислення в сажу. У прошарку містяться линзочки глинистої породи, в якій можна виявити відбитки каламітів і голонасінних рослин; — алевроліти сірі, аналогічні описаним у шарі 1. У нижній частині шару спостерігаються численні відбитки переважно голонасінних рослин. Потребує нагляду.

Відслонення з рештками фауни у с. Успенка, Лутугинський район, поблизу південної околиці селища Успенка (село Водяне), у 0,5 км на захід від траси Луганськ — Красний Луч. Луганська область. У кар'єрі відслонюється вапняк мандрикінської світи середнього карбону — найбільш давній карбонатний горизонт, що виходить на денну поверхню в межах Луганської області. У відслоненні представлені численні залишки молюсків. Потребує нагляду.

Кривенький Яр, Лутугинський район, 1 км на південний схід від сел. Успенка, лівий схил балки Кривенький Яр. Луганська область. Розріз починається вапняком, який складається з двох прошарків: нижнього — тонкого (0,3м) і верхнього — потужного (5м) з грудкуватою текстурою. На вапняку залягає товща піщано-алевритових відкладів потужністю 90 метрів і вище товща аргілітів потужністю 30 метрів. Вапняк сірий, мікрозернистий, міцний, водоростевий, із безліччю уламків остракод, брахіопод, криноідей. У 30 метрах вище по балці відслонений вапняк і на такій же відстані від нього — сірий, перекристалізований, з уламками криноідей, брахіопод, моховаток вапняк потужністю 0,5 м. Вище йде товща алеврито-пісковикових порід потужністю 150 метрів, що містять залишки мезокаламітів. Вапняки мають водоростеве походження. Розріз завершує пачка алевритів і пісковиків потужністю 45 метрів. У її крівлі видно сажу вугільного пласта, над яким розташований вапняк. Загальна потужність світи 550–600 метрів. Не потребує охорони.

Балка Водяна-2, Лутугинський район, поблизу південної околиці селища Успенка, долина річки Суха Вільховата. Луганська область. Балка майже на всьому своєму простяганні орієнтована субмеридіонально. Лише в кілометрі від впадіння в Суху Вільховату вона різко змінює напрям течії на субширотний. У своєму верхів'ї балка має симетричний профіль, протікаючи по місцевості з потужним покривом четвертинних делювіальних суглинків. На останньому кілометрі профіль балки різко змінюється: правий берег залишається пологим, тоді як лівий являє собою прямовисну стіну, що підноситься над водотоком на 30 м. Пояснюється це особливостями геологічної будови місцевості. Річ у тому, що Водяна у своїй нижній течії підходить до висячого крила Ільїчівського насуву, який тут орієнтований у субширотному напрямі. У результаті рухів по площині цього диз?юнктива виникла перешкода, яку Водяній довелося обійти. У місці перетину насувом Сухої Вільховатої долина її придбала каньйоноподібну форму, що сприяло зведенню тут дамби при спорудженні Успенського водосховища. Потребує нагляду.

Кар'єр біля с. Волнухине, Лутугинський район, в 1 км західніше села Волнухине. Луганська область. У кар'єрі, де розроблявся потужний вапняк мандрикінської світи середнього карбону до включень, прожилків і жил білого кальциту приурочена флюоритова мінералізація. Крім того, у вапняку містяться численні залишки брахіопод, гастропод, амоноідей та інших тварин. У західній частині кар'єру флюорит зустрічається досить часто, у східній — виявлені поодинокі прояви. Виділення флюориту в кальциті мають гніздоподібну форму і величину від 1 мм до декількох сантиметрів. Забарвлення фіолетове, іноді рожеве, чорне, відзначається і безбарвний флюорит. Флюоритові агрегати в центрі світло-фіолетові з рожевим відтінком, а на периферії вони темніють і стають майже чорними. У кальцитових жилах флюорит часто знаходиться в асоціації з дикітом. Утворення флюориту відбувалося при температурі від 65 до 90 градусів. У вапняку часто зустрічаються раковини брахіопод і гастропод, а також зрідка раковини амоноідей, які мають особливо важливе значення для стратиграфії карбону. Потребує нагляду.

Лутугинська мульда, Лутугинський район, на захід від м. Лутугине. Луганська область. Крила синкліналі по карбону нахилені тут під кутом близько 20 градусів; крейдові відклади, що виповнюють центральну частину складки, залягають під менш крутими кутами. Крейдові відклади представлені нижніми ярусами верхнього відділу — туронським і сантонським, утворення сеноманського ярусу не виявлені. Ці відслонення свідчать про ускладнення плікативних тектонічних форм, утворених під час герцинського орогенезу, в результаті прояву альпійських рухів у післякрейдовий час. Не потребує охорони.

Відслонення з рештками фауни у с. Глафирівка, Лутугинський район, 1 км на південний схід від сел. Георгіївка між ст. Глафирівка та містом Лутугине, у залізничній виїмці. Луганська область. Відслонення багате на залишки молюсків, морських їжаків, моховаток, зубів акул сеноманського періоду, а також демонструє контакт кам'яновугільних і верхньокрейдових утворень. Відклади сеноману залягають на косошаруватих пісковиках карбону, що мають алювіальне походження. Вони представлені вапняком — черепашником піскуватим, з домішкою зерен гравію. Вапняк косошаруватий, сформувався в прибережній частині моря. Містить, окрім численних уламків, цілі раковини двостулкових молюсків, залишки морських їжаків, а також зуби акул. Потребує нагляду.

Балка Точильна, Лутугинський район, 2 км на схід від сел. Георгіївка Лутугинського району, правий схил балки Точильна, 0,5 км вище злиття її з б. Коноплянівкою Луганська область. Відслонення містить численні залишки панцирів морських їжаків, а також брахіопод, двостулкових молюсків та ін. На правому схилі балки відслонюються верхньокампанські блідо-жовті мергелі, які містять кремені від світло-сірих до майже чорних. Видима потужність 20 м. Мергель багатий на залишки різноманітних морських їжаків, брахіопод, двостулкових молюсків, белемнітів, морських губок. Зрідка зустрічаються амоніти. Потребує нагляду.

Георгіївський кар'єр, Лутугинський район, правий схил балки Коноплянівка, 2 км на південний схід від с. Георгіївка. Луганська область. Багате місцезнаходження пізньокампанської фауни, де зустрічаються різноманітні скам'янілості від найпростіших до хребетних. У кар'єрі розкрита 30-метрова товща своєрідних гірських порід-жовтуватих піщано-мушлево-детритусових вапняків. У товщі (як по вертикалі, так і по горизонталі) спостерігаються переходи між майже чистими детритусовими вапняками і мушлево-детритусовими пісковиками. Детритусовий вапняк жовтуватого кольору складається з дрібних уламків раковин з незначною домішкою піщаного матеріалу, містить досить багато крупних уламків різних раковин, а також цілих екземплярів і окремих стулок. Усі залишки організмів поховані по-різному: частіше — безладно, у розсіяному стані, іноді у вигляді невеликих скупчень. Детритусові вапняки, на думку О. В. Савчинської (1982), сформувалися в прибережному мілководді, що безпосередньо примикає до берегової коси. Скупчення органічних залишків утворилося за рахунок деякого сортування прибійними хвилями, а також дрейфовою течією. Тут зустрічаються різноманітні залишки безхребетних і хребетних тварин: раковини крупних найпростіших (до 6 мм в діаметрі), поодинокі шестипроменеві корали, різноманітні двостулкові молюски, белемніти, різноманітні брахіоподи, зрідка зустрічаються морські їжаки, рідкісні зуби акулових риб і луска палеонісків, зуби й кістки гігантських морських ящірок. Потребує нагляду.

Відслонення з рештками фауни у c.Коноплянівка, Лутугинський район, правий схил б. Коноплянівка, поблизу сел. Георгіївка, приблизно 0,5 км вгору за течією балки від Георгіївського кар'єру. Луганська область. Відслонення характеризується численними залишками безхребетних та хребетних організмів. Дане відслонення представлене знизу доверху наступними верствами: Маастріхт, верхня крейда: — пісок зеленувато-сірий, глауконітовий, з великою кількістю дрібних уламків раковин. У піску зустрічаються раковини різноманітних устриць, брахіопод, голковидні раковини форамініфер, белемніти (6 м); Київська світа: — на розмитій поверхні пісків залягає галечник, часто зцементований у конгломерат залізистим пісковиком. Галька за складом кременева, рідше зустрічаються уламки молочного і рожевого кварцу. У гальці зрідка зустрічаються відбитки брахіопод, членики стебел морських лілій, відбитки трилобітів кам'яновугільного періоду. Відмічені залишки вказують на те, що кремені, у результаті яких утворилася галька, походять з порід карбону. У галечнику звичайні ростри белемнітів, уламки раковин устриць, багато зубів акул, дуже рідкісні кістки і зуби мозазаврів (2 м); — пісок зелений, глауконітовий з рідкими зернами гравію (0,2 м); — пісковик сірий, дрібнозернистий, сильно зкременілий у нижній частині (2 м); — алевроліт світло-сірий, вапняний. В алевроліті часто зустрічаються раковини двостулкових молюсків (спонділус), ядра та відбитки черевоногих молюсків, дуже рідкі одиночні корали і ядра головоногих молюсків (15 м). Потребує нагляду.

Балка Карагуз, Лутугинський район, лівий схил балки Карагуз, яка відкривається в долину р. Вільхової у 0,5 км на схід від залізничної станції Коноплянівка. Луганська область. У розрізі, в інтервалі вугільних пластів знаходиться багате місцезнаходження флори. На лівому схилі балки знизу догори відслонюються: 1. Вапняк — світло-сірий з коричневим відтінком, з рідкісними уламками раковин (1,1 м). 2. Перешарування пісковиків, алевролітів, аргілітів, з переважанням пісковиків. У середній частині товщі в аргілітах, між вугільними пластами зустрічаються рясні залишки рослин, що відзначаються добрим збереженням, а саме: папороті, плауновидні, членистостебельні, насінні папороті (70 м). 3. Вапняк — сірий з коричневим відтінком, масивний з уламками раковин брахіопод і форамініфер (1,1 м). 4. Перешарування алевролітів і пісковиків (35 м). У середній частині товщі залягає вугільний пласт. 5. Вапняк світло-коричневий, однорідний, масивний, з численними форамініферами (0,7 м). 6. Перешарування аргілітів, алевролітів і пісковиків (30 м). 7. Вапняк темно-сірий, однорідний, масивний (0,45 м). 8. Перешарування алевролітів і пісковиків (23 м). У верхній товщі залягає вугільний пласт потужністю — 1,13 м. 9. Вапняк темно-сірий, у верхній частині глинистий. Містить залишки брахіопод, криноідей, моховаток, гастропод, водоростей і форамініфер (2 м). 10. Аргіліт темно-сірий (2,7 м), поступово переходить у алевроліт (6,1 м). 11. Вапняк темно-сірий, однорідний, масивний (0,7 м). 12. Алевроліт темно-сірий з сідеритовими конкреціями, з вугільним пластом у верхній частині (55 м). 13. Вапняк темно-сірий, дрібнокристалічний, містить залишки раковин брахіопод, остракод, форамініфер (2 м). 14. Перешарування алевролітів, пісковиків, аргілітів (15 м). 15. Вапняк темно-сірий, дрібнокристалічний, із залишками брахіопод, криноідей, моховаток, гастропод, коралів (0,8 м). 16. Перешарування алевролітів, пісковиків, аргілітів, між якими залягають вугільні пласти потужністю 0,26 м. Загальна потужність близько 93 м. 17. Вапняк неоднорідний, містить типові корали, брахіоподи, форамініфери (1,5 м). 18. Перешарування аргілітів, алевролітів і пісковиків. Між ними залягають вугільні пласти, їх потужність близько 2 м. Загальна потужність близько 52 м. 19. Вапняк темно-сірий, дрібнокристалічний, з численними включеннями коралів, брахіопод (2,76 м). 20. Перешарування алевроліту і пісковику (16 м). 21. Вапняк темно-сірий з коричневим відтінком, кристалічний, із залишками безхребетних, брахіопод, форамініфер (4,80 м). 22. Перешарування алевроліту, пісковику, аргіліту. Між шарами залягають вугільні пласти, їх потужність близько 0,6 м. Загальна потужність товщі −100 м. У середній частині шару 2 зустрічаються численні відбитки, що відрізняються відмінним збереженням. Звідси описано понад 25 видів вимерлих рослин, серед яких найпоширенішими є: папороті, лепідофіти, каламіти, птерідосперми. Потребує нагляду.

Менчикурівське відслонення, Лутугинський район, північно-східна частина смт. Георгіївка Луганська область. В діючому кар'єрі з видобутку вапняку розкрита потужна товща органогенних черепашкових жовтувато-сірих вапняків кампанського ярусу крейди. Потужність відкладів, що відслонюються, становить приблизно 10 метрів. Потребує нагляду.

Менчикурівський розріз, Лутугинський район, лівий берег річки Вільхова в районі балки Шатського, навпроти с. Георгіївка. Луганська область. В розрізі відслонюються пласти пісковиків, аргілітів, алевролітів, вапняків середнього карбону, які насунені на верхнью крейду. Останні представлені конгломератами сеноманського ярусу, пісковиками та кремнеземистими мергелями туронського ярусу і нижньосантонського під'ярусу, що залягають з крутими кутами падіння. Ці породи насунені по площині Північного Лутугинського насуву на піскуваті кремнеземисті мергелі кампанського ярусу. Цей насув має по карбону амплітуду близько 200 м, з яких 70 м успадковано по крейді. Дещо на північ проходить більш крупний Каменський насув, загальна амплітуда якого по фанерозойським утворенням становить 1500 м, з яких 1200 припадає на карбон і 300 — на крейду. Породи карбону поблизу балки Шатського нахилені на південь під кутом 40-500. Безпосередньо біля надвигу вони утворюють флексуроподібну складку. По площині Північного Лутугинського насуву проявилися ларамійські рухи, які точно датувати за даними цього відслонення не можливо у зв'язку з відсутністю тут кайнозойських утворень. Не потребує охорони.

Відслонення з рештками фауни у с. Грушка, Лутугинський район, на лівому схилі долини р. Вільхова біля ст. Грушка, на північ від сел. Георгіївка Луганська область. У відслоненні знайдені залишки брахіопод, криноідей, морських їжаків, одиночних і колоніальних коралів, моховаток, зрідка зустрічаються зуби акул. Тут виходить на денну поверхню вапняк алмазної світи середнього карбону, який розроблявся у невеликих кар'єрах. У нижній частині він світло-сірий, переповнений стулками крупних брахіопод, залишками криноідей, зустрічаються одиночні корали. У середній частині вапняк монолітний, сірий, містить цілі раковини брахіопод, гастропод, одиночних коралів, криноідей. У верхній частині вапняк охристий, з численними залишками криноідей, брахіопод, одиночних коралів, моховаток, зрідка зустрічаються зуби акул. Потужність вапняку — 1,5 м. Потребує нагляду.

Відслонення долини р. Луганчик (Верхня Горіхівка), Лутугинський район, між селами Волнухине і Першозванівка. Луганська область. На цій ділянці є ряд свідчень інтенсивного прояву сучасних тектонічних рухів. Долина р. Луганчик на цій ділянці має наступні особливості: каньйоноподібний характер долини у зоні підняття, сильно розчленований рельєф у межах лівого корінного берега, присутність високої заплави, яка складена уламками різних порід. У місці перетину долини річки Луганчик залізницею вона має асиметричну будову: правий берег пологий, рівнинний, лівий крутий, обривистий. На лівому березі чітке відображення мають мікрокуестові форми рельєфу, широко розповсюджені поодинокі високі бугри, поділені глибокими ярами. Ширина заплави становить приблизно 100 метрів. На заплаві у багатьох місцях збереглися останці корінних порід — бугри діаметром до 100 метрів і висотою приблизно до 10-15 метрів. Їх наявність свідчить про те, що в цьому районі інтенсивно розвивається бокова ерозія, при цьому процес руйнування відбувається так інтенсивно, що денудаційні процеси не встигають привести заплаву до «нормального» вигляду. Цікаві результати одержані у зв'язку з вивченням правого берегу річки, який являє собою рівнину, слабо нахилену у бік річки. Під четвертинними делювіальними суглинками, вкритими чорноземом, тут залягають галечники, потужність яких становить близько одного метра. Галечники складені уламками кам'яновугільних пісковиків, алевролітів, але найбільша їх кількість представлена крейдовими породами. Не потребує охорони.

Відслонення з рештками фауни у c. Кримське, Лутугинський район, правий схил б. Коноплянівка, поблизу сел. Георгіївка, приблизно 0,5 км вгору за течією балки від Георгіївського кар'єру. Луганська область. Л. І. Лутугіним знайдена частина скелета мозазавра. Дане місцезнаходження включає 35 видів і підвидів форамініфер, 1 вид коралів, 33 види та підвиди двостулкових молюсків, 11 видів і підвидів черевоногих молюсків, 9 видів і підвидів амонітів, 12 видів і підвидів белемнітів, 20 видів і підвидів брахіопод, 20 видів і підвидів остракод, 10 видів вусоногих раків, 9 видів і підвидів морських їжаків, 19 видів моховаток. З цього місцезнаходження описані залишки мозазавра (Яковлєв, 1901) — морського ящера, який в крейдових відкладах України зустрічається надзвичайно рідко. У верхній частині ярів відслонюються жовтувато-сірі піски з прошарками гравію. У них переважають залишки трубчастих черв'яків, фрагменти будиночків вусоногих раків, перевідкладені зуби акул. Потребує нагляду.

Марківський районРедагувати

Міловський районРедагувати

Новоайдарський районРедагувати

На території Новоайдарського району присутні 2 геологічних пам'ятки.

Баранячі лоби — пам'ятка місцевого значення, унікальні скельні відслонення мергелю кампанського ярусу верхньої крейди заввишки 50 м поблизу с. Айдар-Миколаївка на високому правому березі річки Айдар.

Бахмутівське відслонення (48°51′58″ пн. ш. 38°59′49″ сх. д. / 48.866° пн. ш. 38.997° сх. д. / 48.866; 38.997) — відслонення у кар'єрі з рештками фауни за 1 км західніше села Бахмутівка, зліва від дороги, що веде в село Дубове. Пам'ятка офіційно не оформлена, але й не потребує охорони. У кар'єрі знизу доверху спостерігається наступний розріз. Пісок світло-жовтий, кварцовий. У верхній частині малопотужні прошарки гравію. Поблизу покрівлі шару з'являються кварцово-фосфоритові жовна розміром до 20 см. На цьому рівні зустрічаються: зуби і хребці акул, кістки, хребці та зуби кісткових риб, кістки черепах (10 м). Вище алевроліт білий, вапняний, у нижній частині містить жовна фосфориту. В алевроліті зустрічаються раковини двостулкових молюсків (2 м).

Новопсковський районРедагувати

Відслонення біля села Рогове. Приблизно за 1 км на захід від села Рогове, правий крутий схил долини річки Айдар. Стратотип рогівських шарів нижнього еоцену. Тут на розмитій поверхні верхньої крейди залягає товща опоковидних алевритових порід зеленувато-сірого кольору з прошарками тонкозернистих пісковиків. Алеврити та пісковики часто слюдяні, містять значну домішку глауконіту, невеликі гнізда дрібнозернистого кварцового піску. У алевроліті зустрічаються ядра і відбитки молюсків. З інших органічних залишків присутні плоди й насіння рослин, водорості, спори та пилок наземних рослин, зуби акул й і ін. Покриваючі відкладення в розрізі не розкриті. Потужність — 8 м. Не потребує охорони.

Осинівські піски на західній околиці села Осинове. Внаслідок роботи кар'єру на місці колишніх розрізнених відслонень розкритий розріз піщаної товщі середнього еоцену, представлений пісками строкатозабарвленими, нешаруватими, горизонтальношаруватими та косошаруватими, в основі залягають лінзи кварцитоподібних пісковиків. Загальна потужність розкритого розрізу сягає понад 15 метрів. Утворення конгломератів з «осинівським комплексом фауни», завдяки котрим було виділено геологічну пам'ятку — внаслідок роботи кар'єру, не збереглися. Потребує нагляду.

Перевальський районРедагувати

Попаснянський районРедагувати

Балка Водяна, Попаснянський район, східна околиця села Нижнього. Долина Сіверського Донця. Луганська область. У підвалинах розрізу мезозойських утворень тут залягає під кутом 20° грудкувата вапнякова щільна порода. Далі у висхідному розрізі залягає сильно вапнякуватий пісковик з рясними включеннями білих крейдоподібних вапняних уламків. Кут падіння той же. Вище за розрізом — рихлий грубозернистий вапнякуватий пісковик, нахилений під кутом 20 градусів, що переходить у падінні в 40-45 градусів. Вище — чергування строкатокольорових глин з пісками і рихлими пісковиками. Кут падіння товщі 45-50 градусів. На цьому закінчується розріз тріасу в цьому відслоненні. Далі йдуть крейдяні фосфорити й мергелі з рештками фауни, які залягають під тим же кутом, що й підстилаючі відклади. Тріасові й крейдові відклади залягають на середньому карбоні, нахиленому на північ під кутом близько 50 градусів. Таким чином, це відслонення демонструє значне кутове неузгодження між карбоном і тріасом, що досягає 30 градусів. Основними тектонічними рухами на Донбасі слід вважати герцинські, що проявилися наприкінці палеозою. Підраховано, що розмив товщі карбону і пермі до початку тріасу склав у межах північної околиці Донбасу 4,5 км. Не потребує охорони.

Новодружеський купол. Попаснянський район, правий берег Сіверського Донця, північна околиця м. Новодружеська. Луганська область. Купол відокремлений на півдні невеликою балкою. Чітко виділяється в сучасному рельєфі. У центральній частині купола абсолютна відмітка денної поверхні становить 196 м, тоді як розташований у 3 км Сіверський Донець має відмітку урізу води 46 м. Перепад висот становить 150 м, що відповідає нахилу 50 м на 1 км. Не потребує охорони.

Марфина Могила, Попаснянський район, на правому березі Сіверського Дінця в 0,2 км на північ від селища Тошківка Луганська область. Стратотипове відслонення Марфинської тераси, де розріз дає можливість прослідкувати літологію й умови залягання марфинського горизонту. У північно-східній стінці цього кар'єру на відмітці 192 метри залягають світлі піски з коржами різнозернистого озалізненого пісковику, що містить значну кількість гравію і гальки, кварцу і кременів. Ці утворення складають марфинську терасу й виділені П. І. Луцьким під назвою «Марфинський горизонт». Вони залягають на відкладах берекської світи, яка представлена кварцовими пісками, слабоглауконітовими, дрібно- і середньозернистими з яскраво вираженою шаруватістю і глинистими прошарками. Загальна потужність — 8 м. Берекська світа, відділяючись катунами глауконітових пісковиків і алевролітів, залягає на пісках кварцово-глауконітових, зеленувато-сірих, середньозернистих, глинистих, потужністю близько 6 м. Вони відносяться до межигірської світи. Ці піски залягають на опоковидних, тонкоглауконітових алевролітах обухівської світи. Потребує нагляду.

Тошківський купол, Попаснянський район, поблизу селища Тошківка. Луганська область. Карбон виходить на денну поверхню, з усіх боків він покритий більш молодими утвореннями. По центральній частині куполу протікає річка Біленька, утворюючи каньйоноподібну долину. Вона перерізає шари карбону, що підіймаються. На території куполу розташована височина з відкладами берекської світи палеогену й алювіальними конгломератами неогену — Марфина Могила. Абсолютна відмітка цієї височини становить 194 метри, у той час як урізи Біленької і Сіверського Донця розташовані на відмітці приблизно 40 м. Перевищення становить 150 м. Таким чином, похил місцевості від Марфиної Могили до Біленької і Сіверського Донця становить 75 м на 1 км. Не потребує

Балка Гуркова, Попаснянський район, балка Гуркова, що впадає зліва в балку Калинівську біля південної околиці міста Первомайськ. Луганська область. Вапняк цього розрізу унікальний через наявність великої кількості і таксономічною різноманітністі зубів акулових риб. Він не має аналогів на Донбасі і в Україні. У балці, в її лівому схилі відслонена середня частина світи (знизу догори): 1. Вапняк сірий, дрібнокристалічний, містить залишки форамініфер, моховаток, брахіопод (3,63 м). 2. Перешарування алевролітів і пісковиків, у середній частині товщі міститься 2 вугільних пласти: (0,14 м) і (0,2 м). У верхній частині товщі залягає вугільний пласт (0,22 м). 3. Вапняк сірий, у нижній частині з бурим відтінком, дрібнокристалічний. Містить численні залишки форамініфер, моховаток, брахіопод, остракод, криноідей (від 2,5 до 4,7 м). 4. У нижній частині залягає алевроліт потужністю 3 м. Вище йде вугільний пласт- 0,45 м, який перекривається аргілітом з рідкісними залишками рослин (5,05 м_.5. Вапняк темно-сірий, глинистий, з численними залишками організмів (0,74 м). 6. Перешарування аргілітів, алевролітів і пісковиків (36 м). 7. Вапняк детритусовий, детрит представлений уламками скелетних утворень форамініфер, моховаток, криноідей, остракод, гастропод, брахіопод (від 11 до 17 м). 8. У нижній частині алевроліт потужністю 11 м, у верхній — пісковик дрібнозернистий потужністю 2,2 м. 9. Вапняк сірий, детритусовмй, уламки представлені залишками криноідей, брахіопод, остракод, моховаток, форамініфер (4 м). 10. Пісковик дрібнозернистий, з рідкими крупними уламками стовбурів плауноподібних, каламітів і кардаїтів (21,5 м). Вище залягає сірий алевроліт потужністю 7,2 м, у верхній частині якого міститься вугільний пласт (0,19 м.). 11. Вапняк жовтувато-сірий, глинистий, містить залишки брахіопод, пелеципод, мшанок, рідкісні залишки трилобітів (0,8 м). 12. Аргіліт темно-сірий, з сидерітовими конкреціями (19 м). У крівлі шару залягає вугільний пласт (0,2 м.) 13. Вапняк сірий, крупнодетритусовий, з численними залишками криноідей, моховаток, брахіопод, водоростей. Містить численні зуби та луску акул й інших риб (0,3 м). 14. У нижній частині товщі залягає аргіліт (0,19 м), у середній — алевроліт (13,6 м), у верхній частині — пісковик (20 м). У середній частині алевроліту залягає вугільний пласт (0,2 м). 15. Вапняк світло-сірий із залишками криноідей (1,54 м). 16. Перешарування пісковиків і алевролітів (27,4 м). 17. Вапняк темно-сірий, з рідкими залишками криноідей, остракод, брахіопод, пелеципод (0,65 м). На лівому схилі балки відслонений малопотужний вапняк, у якому у великій кількості містяться зуби і луска хрящових риб, акантод і палеонісків, залишки плеченогих. Це палеонтологічна пам'ятка Гуркова — 1. Серед зубів акул визначено 19 родів з 11 родин. Наявні дані свідчать про унікальність цього комплексу щодо рівня різноманітності та перспективності подальшого, більш глибокого вивчення хрящових риб карбону Донбасу й України. Не потребує охорони.

Відслонення Калинове-1 Попаснянський район, балка Гуркова, що впадає зліва в балку Калинівську біля південної околиці міста Первомайськ. Луганська область. У вказаному місці відслонена більша частина світи. 1. Вапняк сірий, кристалічний, детритусовий, серед органічних залишків переважають уламки форамініфер, криноідей, моховаток, брахіопод і гастропод. Зрідка зустрічаються залишки морських їжаків, гастропод, трилобітів (0,5 м). 2. Товща перешарування аргілітів і алевролітів з рідкісними, малопотужними прошарками пісковику (86м). 3. Вапняк сірий, глинистий, із залишками брахіопод, гастропод, пелеципод (0,4 м). 4. Унизу залягає аргіліт темно-сірий з сидерітовими конкреціями й уламками раковин пелеципод. Вище йде алевроліт темно-сірий з рослинним детритом (12,8 м). 5. Аргіліт вапняковий темно-сірий з великою кількістю раковин поганого збереження (0,1м). 6. Перешарування аргілітів, алевролітів, пісковиків (36 м). 7. Вапняк з крупними колоніями коралів, моховаток, пелеципод, брахіопод, водоростей (1 м). 8. Аргіліт темно-сірий з рослинним детритом (13 м). 9. Вапняк зеленувато-сірий, піщано-глинистий, із залишками брахіопод і пелеципод (0,3 м). 10. Аргіліт сірий з прошарками алевроліту (3,5 м). Вище залягає вугілля (0,15 м). Далі відслонюються аргіліти і алевроліти із залишками брахіопод. 11. Вапняк піщаний, сірий, із залишками брахіопод, в окремих прошарках переповнений залишками фауни (0,1м). 12. Алевроліт, що поступово переходить в аргіліт з рослинним детритом (5,6 м). 13. Алевроліт вапнякуватий, бурий, плитчастий (0,35 м). 14. Алевроліт з рослинним детритом (3,7 м), що змінюється біля верху аргілітом (2 м), з відбитками рослин доброго збереження. 15. Вапняк темно-бурий, глинистий, з великою кількістю мушлевого детриту (0,2 м).16. Перешарування аргілітів, алевролітів, пісковиків (30 м). 17. Вапняк сірий, глинистий, із залишками брахіопод, криноідей, остракод (0,15 м). 18. Перешарування аргілітів, алевролітів, пісковиків (30 м).19. Вапняк темно-сірий, глинистий, із залишками брахіопод, криноідей, пелеципод (0,3 м). 20. Перешарування аргілітів, алевролітів, пісковиків (30 м). 21. Алевроліт зеленувато-сірий з лінзами вапняку. Зустрічається фауна поганого збереження (0,2 м). 22. Перешарування аргілітів, алевролітів, пісковиків (96 м). 23. Вапняк жовто-бурий, глинистий у крівлі з великою кількістю пелеципод і брахіопод (0,4 м). 24. Аргіліт сірий з великою кількістю залишків брахіопод. Угорі замінюється алевролітом (0,85 м). 25. Вапняк темно-сірий, масивний, дрібнодетритусовий, із залишками брахіопод, пелеципод, криноідей, моховаток (2 м). 26. Перешарування аргілітів, алевролітів, пісковиків (90 м). Не потребує охорони.

Відслонення Калинове-2 Попаснянський район, лівий берег р. Лугань, північна околиця села Калинове. Луганська область. У цьому ж розрізі, у 5 м вище вапняка і приблизно в 30 м нижче крівлі світи відомі багаті місцезнаходження викопної флори. Тут відслонюються наступні верстви (знизу догори): 1. Вапняк сірий, детритусовий. У верхній частині вміщує стягнення чорних кременів, містить залишки форамініфер, брахіопод, криноідей, остракод, морських їжаків, одиночних коралів (2,1м). 2. Аргіліт сірий з сидерітовими прошарками (38 м). 3. Алевроліти і пісковики (22 м). 4. Вапняк сірий, грудкуватий, у нижній частині глинистий. Містить залишки брахіопод, остракод, морських їжаків, двостулкових і брюхоногих молюсків (0,2 м). 5. Аргіліт, який поступово переходить в алевроліт, що переходить у пісковик (12 м). 6. Вапняк буровато-сірий, детритусовий, із залишками брахіопод, молюсків, криноідей (0,1 м). 7. Перешарування аргілітів і алевролітів (15,5 м).8. Вапняк сірий, детритусовий, що включає залишки брахіопод, остракод, моховаток, гастропод (1,4 м). 9. Перешарування аргілітів, алевролітів і пісковиків (62 м). 10. Вапняк сірий, масивний, детритусовий із залишками брахіопод, остракод, криноідей, моховаток (0,5 м). 11. Перешарування аргілітів, алевролітів і пісковиків (72 м). 12. Вапняк сірий, масивний, детритусовий. Містить залишки брахіопод, гастропод, моховаток, криноідей (1,3 м). 13. Перешарування аргілітів, алевролітів і пісковиків (49 м). 14. Вапняк сірий, детритусовий з домішкою теригенного матеріалу. Містить численні залишки криноідей, моховаток, брахіопод, молюсків (0,5 м). 15. Перешарування алевролітів і пісковиків (57 м). 16. Вапняк бурий, глинистий, місцями переходить в алевроліт вапняний з рясними залишками криноідей і пелеципод (0,3 м). 17. Вапняк відокремлений від попереднього вапняку шаром аргіліту (4,7м). Загальна потужність шару — 5,6 м. 18. Перешарування аргілітів і пісковиків (55 м). 19. Вапняк темно-сірий, піскуватий, містить уламки криноідей, моховаток, гастропод (0,45 м). 20. Перешарування аргілітів, алевролітів і пісковиків (105 м). 21. Вапняк світло-сірий, глинистий, масивний. Зустрічаються брахіоподи, криноідеї, моховатки, гастроподи (0,3 м). 22. У нижній частині аргіліт сірий (9 м), поступово переходить в алевроліт. Угорі змінюється пісковиком (2 м), який поступово переходить в алевроліт (0,45 м). 23. Вапняк світло-сірий, детритусовий, зустрічаються залишки пелеципод, криноідей, гастропод, рибні залишки (0,7 м). 24. Перешарування аргілітів, алевролітів і пісковиків (16 м). 25. Вапняк сірий, у нижній частині глинистий, вище масивний, детритусовий, із залишками криноідей, моховаток, гастропод, коралів (0,4 м). 26. Перешарування аргілітів і пісковиків (87 м). 27. Вапняк сірий, масивний, шаруватий, містить залишки брахіопод, остракод, криноідей, молюсків, коралів (0,6 м). 28. Перешарування аргілітів, алевролітів і пісковиків (29 м). 29. Вапняк світло-сірий. Зустрічаються залишки криноідей, коралів, цефалопод (2 м). 30. Перешарування аргілітів, алевролітів і пісковиків, з переважанням аргілітів (39 м). 31. Вапняк сірий, кристалічний, масивний, плитчастий, містить залишки брахіопод, остракод, криноідей, молюсків, трилобітів (0,3 м). 32. Перешарування аргілітів, алевролітів і пісковиків (195 м). Вище залягає вапняк світи С33. У цьому ж розрізі, у яру «Шевченківський», приблизно в 5 м вище за розрізом у верхній частині пачки аргілітів потужністю 8 м зустрічаються рясні рослинні залишки доброго збереження: різноманітні членистостебельні, папороті. Ця частина розрізу виділяється як самостійна палеонтологічна пам'ятка Калинове — 2 / 1. У верхній частині світи, приблизно в 30 м нижче за розрізом залягають аргіліти й алевроліти, що мають горизонтальну шаруватість. У приблизно чотириметровій товщі цих порід є декілька малопотужних вугільних прошарків. Порода містить численні відбитки клинолистників, хвощів, плауноподібних, різноманітних папоротей. Для розтину корінних флороносних порід палеонтологічних пам'яток необхідні незначні за об'ємом розчищення. Потребує нагляду.

Відслонення Калинове-3 Попаснянський район, лівий берег р. Лугань, північно — західна околиця села Калинове. Луганська область. У даному розрізі відслонюються (знизу догори): 1. Вапняк сірий, масивний, містить залишки брахіопод, гастропод, одиночних коралів, морських їжаків, пелеципод (1,7 м). 2. Перешарування аргілітів і пісковиків (78 м). 3. Вапняк сірий з коричневим відтінком, місцями переходить у черепашняк з вапняно-глинистим цементом. З органічних залишків переважають двостулкові молюски, рідше зустрічаються гастроподи, брахіоподи й остракоди (0,3 м). 4. Аргіліт з пластом пісковику в середній частині (10м). 5. Вапняк сірий, глинистий, масивний, містить залишки брахіопод, гастропод, криноідей, двостулкових молюсків (0,5 м). 6. Перешарування аргілітів, алевролітів і пісковиків (48 м). 7. Вапняк доломітовий, щільний, глинистий, містить залишки брахіопод, криноідей, моховаток (3 м). 8. Перешарування аргілітів, алевролітів і пісковиків (100 м). 9. Вапняк світло-сірий, кристалічний, шаруватий, детритусовий. Зустрічаються залишки форамініфер, брахіопод, криноідей (0,7 м). 10. Перешарування арглітів, алевролітів і пісковиків (33,6 м). 11. Вапняк складається з трьох шарів, розділених аргілітом. Потужність прошарків аргілітів від 1 до 2 м. У вапняку зустрічаються залишки форамініфер, брахіопод, криноідей, двостулкових молюсків (1 м). 12. Перешарування аргілітів, алевролітів і пісковиків (58 м). 13. Вапняк світло-сірий з коричневим відтінком, з прошарками червоно-бурого і зеленувато-сірого алевриту. Органічні залишки рідкісні, представлені уламками брахіопод і остракод. 14. Перешарування аргілітів, алевролітів і пісковиків. У пісковику часто зустрічаються стовбури скам?янілих араукарій (200 м). Вище розріз закритий. Не потребує охорони.

Відслонення з рештками флори у с. Калинове Попаснянський район, неподалік від села Калинове в Картанашському кар'єрі на правому березі р. Ломуватки. Луганська область. У кар'єрі загальною площею близько 2 гектарів розробляється вапняк O1, під яким у верхній частині ісаївськой світи середнього карбону залягає 60-90 метровий пласт середньозернистого пісковику. У пісковику виявлені залишки хвойних дерев. Раніше вважали, що ці рослини з'являються тільки в пермському періоді. Дані знахідки спростували цю думку, оскільки знайдені у більш давніх відкладах. Потребує нагляду.

Сватівський районРедагувати

Свердловський районРедагувати

Королівські скелі. Свердловський район, с. Черемшина Луганська область. Річка Верхнє Провалля перетинає потужні пісковики моспинської світи середнього карбону. На лівому березі річки сформувалися мальовничі величні скелі заввишки 80-100 метрів та протяжністю понад 1 кілометр.. Наявність скель сприяла збереженню різноманітних рослинних форм, які на суміжних територіях під впливом техногенезу практично зникли. Потребує нагляду.

Відвали порід біля с. Нагольно-Тарасівка, Свердловський район, 13 км на південний схід від міста Ровеньки, на південній околиці села Нагольно-Тарасівка. Луганська область. У відвалах зустрічаються наступні мінерали: сфалерит, галеніт, халькопірит, тетраедрит, пірит, арсенопірит, бурноніт, піротин, кварц, анкерит, пістомезит, кальцит, дікіт, каолініт, тарасовіт, донбасіт. Тут знайдені дуже крупні кристали сфалериту та галеніту, розміри яких часто перевищують 2-3 см. Потребує нагляду.

Слов'яносербський районРедагувати

На території Слов'яносербського району присутня 1 геологічнаа пам'ятка: Оголення пісків і гранітних пісковиків Марфінського терасового рівня на території Лотиківської селищної ради.

Причепилівській кар'єр, Слав'яносербський район, 0,5 км північніше села Причепилівка, лівий схил балки Свиняча, поблизу впадіння її в р. Сіверський Донець. Луганська область. Відслонення є стратотиповим для причепилівських шарів маастрихського ярусу, що виділяються у Північному Донбасі. У кар'єрі зверху вниз відслонюються: Київська світа. 1.Мергелі сильно піскуваті (1 м). 2.Піски дрібнозернисті, кварцово-глауконітові, добре окатані, залягають з різким контактом на нижчезалягаючих пісковиках (0,5 м). Причепилівські шари. 3. Пісковики зеленувато-сірі, різнозернисті, кварцово-глауконітові, з великою кількістю алевролітового матеріалу, містять зерна кварцового та кременевого гравію і дрібної гальки (3 м). 4.Пісковики різнозернисті, окатані, з великою кількістю гравійних зерен кременя і кварцу, з вапнистим цементом. У них містяться залишки рострів белемнітів ймовірно верхньомаастрихтського під'ярусу (1,5 м). 5. Піски різнозернисті, кварцово-глауконітові (2 м). 6. Піски кварцові гравійні (1,5 м). 7. Піски різнозернисті, косошаруваті, перешаровуються алевролітами, у підвалинах яких міститься прошарок кременевої гальки (3 м). 8. Піски зелені, вапняні, дрібнозернисті, добре окатані, глауконітові на 40%, із залишками рострів белемнітів, стулок устриць, морських гребінців, брахіопод (4 м). У даний час кар'єр не експлуатується. Розробка пісків для місцевих потреб епізодично проводиться поблизу автомобільної дороги, що веде в село Причепилівка (шари 5, 6, 7). Уступи кар'єру задерновані й для їх розтину потрібні розчищення. Потребує нагляду.

Станично-Луганський районРедагувати

Відслонення біля с. Велика Чернігівка, Станично — Луганський район, правий схил долини річки Ковсуг, 300 м на північний захід від села Велика Чернігівка. Луганська область. На розмитій поверхні опоковидних глинисто-алевролітових порід, що відносяться до зборнайських-рогальських шарів, з озалізненим гравійно- галечним прошарком у основі залягає: 1. Глина зеленувато-сіра, місцями окременіла, опоковидна з підлеглими прошарками дрібнозернистого піску, кварцитоподібних пісковиків, алевритів і алевролітів. По простяганню глинисті пилуваті й піщані складові порід змінюються в широких межах. По всьому розрізу характерна присутність добре окатаної гальки та гравійних зерен чорного кременю. З органічних залишків зустрічаються поганого збереження відбитки і ядра молюсків, відбитки рослин (1,2 м). 2. Вище залягають світло-сірі й білі дрібнозернисті піски, що відносяться до хрестовських шарів. Не потребує охорони.

Старобільський районРедагувати

На території Старобільського району жодного геологічного об'єкта до пам'яток природи не віднесено.

Троїцький районРедагувати

На території Троїцького району жодного геологічного об'єкта до пам'яток природи не віднесено.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Природно-заповідний фонд Луганської області / О. А. Арапов, Т .В. Сова, В. Б. Фєрєнц, О. Ю. Іванченко. Довідник. — 2-ге вид. доп. перер. — Луганськ: ВАТ «ЛОД». — 168 с.
  • Геологічні пам'ятки України / За ред. В. І. Калініна, Д. С. Гурського, І. В. Антакової. У чотирьох томах. Том 4. — Львів: ЗУКЦ, 2011. — С. 240–260.
  • (рос.) Памятники природы Ворошиловградщины: Путеводитель. — Донецк: Донбасс, 1978. — 76 с.
  • (рос.) Заповедная природа Донбасса: Путеводитель / Сост. А. З. Дидова. — 2-е изд. доп. — Донецк: Донбасс, 1987. — 168 с.
  • (рос.) Геологические памятники Украины. Справочник-путеводитель. — К.: Наукова думка, 1987.

ПосиланняРедагувати