НТН

український телеканал

НТН (Національні Телевізійні Новини)[2] — загальноукраїнський телеканал, що розпочав своє мовлення 1 листопада 2004 року. Входить до медіаконгломерату Inter Media Group.

НТН
ТОВ «Телестудія "Служба інформації"»[1]
NTNUA logo (2013).svg
Країна Україна Україна
Зона мовлення Україна Україна
Час мовлення Цілодобово
Мова мовлення українська, російська
Центр керування Київ, вул. Дегтярівська, 38 (2004—2010)
Київ, вул. Дмитрівська, 30 (з 2010 року)
Формат
зображення
576i 16:9 (SDTV)
1080i (HDTV)
Дата початку
мовлення
1 листопада 2004
Замінив Україна TV-Табачук
Цифровий
мультиплекс
MX-2 (13)
Аудиторія 35+
Власник(и) ТОВ «Український медійний ресурс» (99,00%)
Компанія «МІНДОН ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД (MINDON HOLDIHGS LIMITED)» (1,00%)
Споріднені канали Україна Інтер
Україна Інтер+
Україна Enter-фільм
Україна Піксель TV
Україна К1
Україна К2
Україна Мега
Україна Zoom
Голос каналу Сергій Тройніков (2004—2007)
Євген Сінчуков (2007—2009)
Максим Сінчуков (з 2009 року)
Кирило Нікітенко (з 2022 року)
Слоган «Ти — телебачення!» (2004—2008)
«Ти — свідок!» (2008—2011)
«Кращі детективи світу» (2013—2018)
Сайт ntn.ua

ІсторіяРедагувати

ТОВ «Телестудія „Служба інформації“» отримала право мовити на частоті телеканалу «Ютар» (37 ТВК) у Києві внаслідок проведеного Нацрадою конкурсу. Там компанія представила концепцію соціально-екологічного каналу. Внаслідок цього компанія розпочала своє мовлення 20 червня 2002 року під логотипом «TV-Табачук». Протягом 2002—2004 років, мовлення каналу не відрізнялося присутністю рейтингових програм. Концепція екологічного каналу так і не була реалізована, не дивлячись на підтрімку Партії Зелених. Тим не менш, до кінця 2002 року канал запустив ряд авторських програм, кількості яких не було на жодному з київських телеканалів. В етер виходили ток-шоу, музичні, розважальні програми, програма для дітей «Казки Лірника Сашка», яку вів працівник у будівельній організації Олександр Власюк.

ТОВ «Телестудія „Служба інформації“» отримала право мовити у Сімферополі.

У другій половині 2004 року канал викупили структури, пов'язані з донецьким бізнесменом Едуардом Прутніком (ТзОВ «Східінвестпром» — 33,66 %; ФОП Мелашко І.С — 66,34 %).

Телеканал «НТН» розпочав своє мовлення у Києві та Сімферополі 1 листопада 2004 року зі слоганом «Незалежні телевізійні новини» (так співробітники каналу на початку мовлення розшифровували його назву). Проте, незважаючи на слоган, в етері телеканалу, крім новин, був присутній фільмопоказ і різні розважальні проєкти. Тоді новинна служба «Вчасно» виходила в етер протягом десяти разів на день.

Наступним етапом розвитку телеканала був активний розвиток власної загальноукраїнської мережі. Тоді «НТН» замахнувся на 75 частот по всій території України. Після подій Помаранчевої революції даний факт став причиною деяких проблем телеканалу — були навіть зроблені спроби відібрати у телекомпанії дані частоти і виставити їх на конкурс. Проте з часом конфлікт був налагоджений, і «НТН» зберіг своє право мовити на своїх частотах.

Загальне технічне покриття телеканалу становить понад 94,3 % території України. Основне ядро ​​аудиторії становлять чоловіки і жінки 35+[3].

Наприкінці 2007 року НТН увійшов до групи каналів «Інтер» — Inter Media Group[3].

У липні 2009 року НТН увійшов до групи каналів «Інтер» Inter Media Group[4].

З 25 грудня 2016 року здійснює мовлення у форматі 16:9.

2018 року частка НТН по даній цільовій аудиторії склала 2,83 % (дані Індустріального Телевізійного Комітету, аудиторія 18-54 міста 50 тис.+, 9-е місце серед українських каналів)[5].

За підсумками 2019 року частка каналу склала 2,19 %, (за даними системи рейтингів Nielsen, аудиторія — 18—54, міста 50 тис.+)[6].

2020 року частка каналу склала 2,08 %, (за даними системи рейтингів Nielsen, аудиторія — 18—54, міста 50 тис.+)[7].

31 березня 2021 року почав мовлення у стандарті високої чіткості (HD).

2021 року частка каналу склала 2,04 %, (за даними системи рейтингів Nielsen, авдиторія — 18—54, міста 50 тис.+)[8].

Через російське вторгнення в Україну з 24 лютого по 17 квітня 2022 року телеканал цілодобово транслював інформаційний марафон «Єдині новини»[9]. В етері була відсутня реклама.

З 18 квітня 2022 року телеканал відновив самостійне мовлення, кардинально змінивши програмну сітку[10]. З етеру прибрано фільми радянського та російського виробництва.

ЛоготипРедагувати

  • Телеканал змінив 3 логотипи. Нинішній ― 4-й за ліком.
Логотип Опис
  З 1 листопада 2004 по 31 жовтня 2008 року логотипом телеканалу був слово «НТН» білого кольору. Знаходився у правому верхньому куті.
  З 1 листопада 2008 по 8 вересня 2011 року використовувався схожий логотип, але збільшений у розмірі і сірого кольору. Знаходився там же.
  З 9 вересня 2011 по 1 вересня 2013 року логотипом було слово «НТН» фіолетового кольору.
  З 2 вересня 2013 року по теперішній час використовується логотипом є жовтий прямокутник з написом «НТН» чорного кольору. Логотип непрозорий. Цікавий факт — логотип нагадує поліційну стрічку, що вказує на його наповнення — детективні серіали. Для HD-версій телеканалу праворуч логотипу розміщено чорний квадрат з жовтим написом «HD».

Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну з 24 лютого по 17 квітня 2022 року під логотипом був прапор України в серці з підписом «#UAразом».

КерівництвоРедагувати

  • Генеральна директорка — Наталія Джунь[11].

Наповнення етеруРедагувати

ПрограмиРедагувати

  • Свідок
  • Свідок. Агенти
  • Випадковий свідок
  • Правда життя
  • Вартість життя
  • Будьте здорові
  • Винуватці війни
  • Таємниці світу
  • Легенди карного розшуку
  • Легенди бандитського Києва
  • Останній день диктатора
  • Речдок
  • Україна вражає
  • Шукаю тебе
  • Історії війни
  • Тут люди
  • Страх у твоєму домі
  • Садові поради

ТелесеріалиРедагувати

Технічні характеристикиРедагувати

Параметри супутникового мовленняРедагувати

Супутник Стандарт Частота, МГц Швидкість Поляризація FEC Формат зображення Кодування
Astra 4A (4.8°E) DVB-S2 12437 30000 вертикальна (V) 2/3 MPEG-4 FTA

НагородиРедагувати

Телеканал НТН чотири рази отримував найвищу нагороду у сфері української журналістики — премію «Золоте перо»: 2005 р. — за створення інформаційної програми «Вчасно»;

2007 — за найкращий телепроєкт на правоохоронну тематику «Свідок» та за авторську програму Л.Харів «Особистий погляд»;

2008 року «Свідок» знов став лауреатом цього конкурсу.

2006 і 2008 року журналісти кримінальних новин перемогли на Міжнародному конкурсі телевізійних програм на правову тематику «Золотий Георгій».

2007 і 2008 року роботу творчого колективу «Свідка» вшановано відзнаками МВС України «Ярослав Мудрий» І та ІІ ступеня, а також у різні роки — з боку керівництва Державної податкової адміністрації, Управління з боротьби з організованою злочинністю, дипломами МНС та Служби безпеки України.

Пізніше журналіст «Агентів впливу» Ігор Колтунов став лауреатом нагороди Асоціації правників України PRAVISSIMO.

КритикаРедагувати

З 2014 року телеканал НТН критикують через трансляцію в етері російського виробництва. За результатами моніторингів активістів ГО «Бойкот російського кіно», у вересні 2014 р. НТН посів друге місце серед ТОП-10 загальноукраїнських телеканалів, які демонстрували російські фільми та серіали. За період з 8 по 14 вересня кількість російського контенту складала в середньому 50 %[12][13].


За даними моніторингу 27 вересня 2014 р. частка російського продукту на каналі становила вже 71 %[14]. За результатами моніторингу, проведеного із 1 по 7 грудня, кількість контенту російського походження збільшилась до понад 12 год на добу[15]. Окрім того, активісти оприлюднили дані, відповідно до яких за даними моніторингу 27 вересня 2014 року на телеканалі НТН частка російськомовного контенту становила близько 75 %[16].

ПриміткиРедагувати

  1. ТС Служба інформації ТОВ. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення. Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 16 січня 2020. 
  2. Владислав, Савицький. НТН. ukrtvr.org (укр.). Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 16 січня 2020. 
  3. а б Наша історія - Про НТН - Телеканал НТН. Телеканал НТН (укр.). Архів оригіналу за 13 травня 2017. Процитовано 4 травня 2017. 
  4. U.A. Inter Media Group завершила процедуру купівлі НТН. ua.telekritika.ua. Архів оригіналу за 1 березня 2018. Процитовано 3 березня 2018. 
  5. «Україна» стала лідером телеперегляду у 2018 році, друге місце – в «1+1», ICTV та «Інтера». Детектор медіа. Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 8 січня 2019. 
  6. Данькова, Наталія (16 січня 2020). Детектор телерейтингів: підсумки 2019 року. detector.media (укр.). Архів оригіналу за 16 січня 2020. Процитовано 16 січня 2020. 
  7. Данькова, Наталія (19 січня 2021). «Детектор телерейрингів»: хто став №1 у 2020 році?. detector.media (укр.). Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 24 січня 2021. 
  8. Аналітичний відділ MBR (24 січня 2022). Ігри з часткою. Підсумки 2021 року: падіння теледивлення та переворот в інформаційній ніші. Media Business Reports (укр.). Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 24 січня 2022. 
  9. Телеканал «Рада» вестиме марафон до 12.00, і з 00.00 до 6.00. detector.media (укр.). 26 лютого 2022. Архів оригіналу за 9 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022. 
  10. Низка каналів Inter Media Group відновлює власний ефір. detector.media (укр.). 18 квітня 2022. Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022. 
  11. Наша історія - Про НТН - Телеканал НТН (укр.). Архів оригіналу за 9 квітня 2020. Процитовано 5 березня 2021. 
  12. Російське кіно все ще домінує на українському телепросторі. web.archive.org. 8 квітня 2019. Архів оригіналу за 8 квітня 2019. Процитовано 14 січня 2020. 
  13. Українські канали показують у день по 7,5 годин російських передач. web.archive.org. 27 червня 2019. Архів оригіналу за 27 червня 2019. Процитовано 14 січня 2020. 
  14. Кількість російського контенту на українських екранах збільшується, - дослідження - новини Еспресо TV | Україна. espreso.tv. Архів оригіналу за 8 квітня 2019. Процитовано 16 січня 2020. 
  15. Новини України: Обсяги російського контенту на українському ТБ зростають попри війну, - «Відсіч». Гал-інфо. Архів оригіналу за 5 жовтня 2019. Процитовано 16 січня 2020. 
  16. Бойкот російського кіно. www.facebook.com (укр.). Процитовано 16 січня 2020. 

ПосиланняРедагувати