Вікіпедія

Дегтярівська вулиця

вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевості Лук'янівка, Сирець, Шулявка

Дегтярі́вська ву́лиця — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевості Лук'янівка, Сирець, Шулявка. Пролягає від вулиць Юрія Іллєнка та Січових Стрільців до Берестейського проспекту.

Дегтярівська вулиця
Київ
Дегтярівська вулиця
МісцевістьЛук'янівка, Сирець, Шулявка
РайонШевченківський
Назва на честьМ. П. Дегтерьова
Колишні назви
Старожитомирське шосе, вул. Червоних командирів, вул. Пархоменка
Загальні відомості
Протяжність4,5 км
Координати початку50°27′39.7″ пн. ш. 30°29′1.9″ сх. д. / 50.461028° пн. ш. 30.483861° сх. д. / 50.461028; 30.483861
Координати кінця50°27′30.94″ пн. ш. 30°25′19″ сх. д. / 50.4585944° пн. ш. 30.42194° сх. д. / 50.4585944; 30.42194
поштові індекси03057, 03113, 03650, 04050, 04112, 04119, 04655
Транспорт
Найближчі станції метро «Лук'янівська»,
 «Берестейська»
АвтобусиА 9, 31
ТрамваїТ 14, 15
ТролейбусиТр 23, 28 (на початку); 21, 22, 27, 42 (в середині); 5, 7 (в кінці)
Маршрутні таксіМт 179, 417, 566, 569, 573
Найближчі залізничні станціїКиїв-Пасажирський, з. п. Рубежівський
Рухавтомобільний, трамвайний
Покриттяасфальтове
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Державні установиШевченківський районний суд міста Києва
Зовнішні посилання
Код у реєстрі10413
У проєкті OpenStreetMapr2151556
Мапа
Мапа
CMNS: Дегтярівська вулиця у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Прилучаються Лук'янівська площа, вулиці Дмитрівська, Білоруська, Бердичівська, Митрофана Довнар-Запольського, Ґарета Джонса, Зоологічна, Олександра Довженка, Олени Теліги, Василя Макуха, Євгенії Мірошниченко, Парково-Сирецька, Жамбила Жабаєва, Миколи Шпака і Табірна, а також Старожитомирський провулок. Сполучена шляхопроводом над Берестейським проспектом з вулицею Миколи Василенка.

Історія

ред.

Вулиця виникла в середині XIX століття вздовж Старої Житомирської дороги, якою починався древній транс-європейський Королівський шлях Via Regia. Мала назву Старожитомирське шосе або Старожитомирський шлях (згадане у 1865 році). Пізніше ця назва вживалася для позначення «дальнього» відрізку Дегтярівської вулиці — від Зоологічної вулиці до Берестейського проспекту (приєднаний до Дегтярівської у 1958 році).

З 1890-х до 1917 р. між Лук’янівським кладовищем та Пушкінським парком містилося стрільбище Київського відділу Імператорського товариства правильного полювання, в облаштуванні якого брав участь архітектор-початківець Владислав Городецький[1].

З 1908 року набула назву Дегтярівська вулиця, на вшанування київського купця Михайла Дегтерьова, на кошти якого на початку XX століття поблизу Лук'янівської площі було збудовано Дегтерьовську богадільню.

У 1939 році вулицю перейменували на вулицю Червоних командирів[2],

З 1944 року — вулиця Пархоменка[3], на честь радянського військового діяча Олександра Пархоменка.

Історичну назву вулиці було відновлено 1993 року[4].

Установи та заклади

ред.

Будинок 11 літера «Г»

ред.

Пам'ятки історії та архітектури

ред.
  • буд. № 5 — Народний будинок. Зведений у 1900—1902 роках архітектором Михайлом Артиновим у псевдоруському стилі — клуб для робітників, у ньому проводилася просвітницька робота, влаштовувалися концерти та лекції, були чайна та бібліотека. Після революції 1917 року в будинку знаходився Український робітничий клуб, пізніше — Клуб працівників трамвайного депо, Будинок культури Київського трамвайно-тролейбусного управління.
  • буд. № 7 — Лук'янівське трамвайне депо, нині ліквідоване. Збереглися споруди 1891–1910-х років — адміністративний будинок та електростанція.
  • буд. № 11 — Луцькі казарми (1911)
  • буд. № 13 — Комплекс споруд Лук'янівської в'язниці (Губернська тюрма) (1863—1910), в якій перебували відомі громадські, політичні і церковні діячі, представники науки та культури, які у той чи інший час перебували в опозиції до влади або стали жертвами політичних репресій. Нині слідчий ізолятор.
  • буд. № 19 — Комплекс споруд Дегтерьовських доброчинних закладів (близько 10-ти споруд), зведені на початку XX століття (1900—1913).
  • буд. № 39 — Будівля Інституту газу (корпус № 1), в якому у 1960–80-ті роки працювали Микола Доброхотов, вчений у галузі металургії; Віктор Копитов, академік (1960—1962)
  •  
    Лук'янівський народний будинок, Дегтярівська вул., 5
  •  
    Будинок електричної станції Лук'янівського трамвайного депо на Дегтярівській вулиці
  •  
    Конторська будівля трамвайного депо (буд. № 7-б)
  •  
    Комплекс споруд Лук'янівської в'язниці (Губернська тюрма), Дегтярівська вул., 13
  •  
    Комплекс споруд Лук'янівської в'язниці (Губернська тюрма), Дегтярівська вул., 13
  •  
    Комплекс споруд Дегтерьовських доброчинних закладів, Київ, Дегтярівська вул., 19
  •  
    Комплекс споруд Дегтерьовських доброчинних закладів. Головний корпус, архітектор Володимир Ніколаєв, 1900–1902 роки
  •  
    Луцькі казарми, 1911 рік (лівий корпус)
  •  
    Луцькі казарми, 1911 рік (центральний корпус)

Пам'ятники, меморіальні й анотаційні дошки

ред.
  •  
    Меморіал робітникам і службовцям трамвайного депо на розі з Білоруською вулицею
  •  
    Меморіальна дошка М. М. Доброхотову (буд. № 39)

Колишні меморіальні та анотаційні дошки

ред.
  •  
    Радянська меморіальна дошка на честь трамвайного депо ім. Леніна (буд. № 7-б)
  •  
    Радянська меморіальна дошка «Звернення до комсомольців та молоді КТТУ 2018 року» (буд. № 7-б)
  •  
    Радянська анотаційна дошка О. Я. Пахоменку (буд. № 7)
  •  
    Радянська анотаційна дошка О. Я. Пархоменку (буд. № 53)

Особистості

ред.

У 1881 році революціонерка-народниця Софія Богомолець, перебуваючи в ув'язнені в Лук'янівській тюрмі, народила сина — Олександра Богомольця, майбутнього вченого, президента Академії наук УРСР. 1918 року в Дегтерьовській богадільні помер український письменник Іван Нечуй-Левицький.

Сучасна забудова та містобудівні перетворення

ред.

буд. № 17-19 — територія колишнього хлібозаводу перетворюється на комплекс бізнесу класу, що реалізується в форматі «місто в місті». Комплекс буде складатися з восьми житлових будинків, під якими розміщено однорівневий підземний паркінг. Будівництво цього ЖК передбачено у 8 черг на земельній ділянці площею 4,3 га[5]

Примітки

ред.
  1. ↑ Машина часу і простору. museum.kpi.ua. Процитовано 27 січня 2024.
  2. ↑ Постанова президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 19 серпня 1939 року № 1148/25 «Про перейменування вулиць по Молотовському району» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 1. Спр. 11829. Арк. 44–47. [Архівовано з першоджерела 10 квітня 2015.]
  3. ↑ Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 38. Арк. 65–102. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
  4. ↑ Розпорядження Київської міської ради народних депутатів та Київської міської державної адміністрації від 2 лютого 1993 року № 16/116 «Про повернення вулицям історичних назв, перейменування парків культури та відпочинку, станцій метро» // Державний архів м. Києва. Ф. 1689. Оп. 1. Спр. 119, Арк. 207–212. [Архівовано з першоджерела 12 липня 2013.]
  5. ↑ Документи – ЖК Creator City (Креатор Сіті) в Києві | Нерухомі. nerukhomi.ua (укр.). Процитовано 4 березня 2021.

Посилання

ред.
  • Скуленко І. Імені Пархоменка // Вечірній Київ. — 1960. — 13 січня.

Джерела

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дегтярівська_вулиця&oldid=41867715