Конгресів яр

геологічна пам'ятка природи в Луганській області

«Конгресів яр» або «Гельмерсенів яр» — геологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення України.

Геологічна пам'ятка природи «Конгресів яр»
Kongresiv jar 2016 1.jpg
48°53′48″ пн. ш. 38°28′06″ сх. д. / 48.89666667002777700° пн. ш. 38.468611110027772781° сх. д. / 48.89666667002777700; 38.468611110027772781Координати: 48°53′48″ пн. ш. 38°28′06″ сх. д. / 48.89666667002777700° пн. ш. 38.468611110027772781° сх. д. / 48.89666667002777700; 38.468611110027772781
Розташування: Україна Україна
Лисичанськ
Площа: 20 га
Заснований: 14 жовтня 1975
Керівна
організація:
Лисичанська геолого-розвідувальна служба
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Геологічна пам'ятка природи «Конгресів яр». Карта розташування: Земля
Геологічна пам'ятка природи «Конгресів яр»
Геологічна пам'ятка природи «Конгресів яр»

CMNS: Конгресів яр у Вікісховищі

Загальний описРедагувати

Унікальне відслонення зони Північно-Донецького насуву, одного з найбільших диз'юнктивів північної Донщини. Спостерігаються палеозой-мезозойські шари середньокам'яновугільного віку з великими кутами падіння та тріасові глини з кутами зворотного падіння, які знаходяться в тектонічному контакті з відкладеннями верхньокрейдяного і палеогенового віку.

Довга вигнута балка з крутими схилами, що розташовується від вулиці Сосюри до залізничної станції Переїзна. Конгресів Яр має подвійну назву, яка використовувалася в різні історичні періоди, але кожна пов'язана з цікавими особистостями та подіями з історії геологічних досліджень Донецького басейну. Сучасну назву балка отримала після того, як відслонення було продемонстровано учасникам XVII міжнародного геологічного конгресу у 1937 році.

Перша назва – «Гельмерсенів яр», пов’язана з діяльністю експедиції академіка Григорія Петровича Гельмерсена (при народженні Грегор фон Гельмерсен, нім. Gregor von Helmersen), яка в 1863 р. відвідала Лисичанський рудник. [1]. На жаль, немає точних відомостей про особисте відвідування почесним академіком цієї балки, але все ж таки назва закріпилася та використовувалась, що підтверджується в працях відомого геолога Б. Ф. Мефферта, який провів масштабну дослідницьку роботу по геології Лисичанського району.

рос. „В верховьях оврагов между балками Лобов Яр и Осьмушкин Яр, слои поставлены вертикально, и частью опрокинуты на север”... „Лучший разрез можно наблюдать по балке Лобов Яр, между шахтами Скальковский и Дагмара, и далее по глубокой балке Гельмерсеновой” [6, с.16][6, с.18].

У перший раз академік Г.Гельмерсен відвідав Донецький вугільний басейн в 1863 р., де по дорозі з кам’яновугільних копалень Голубівки він попрямував у Лисичанськ, а звідти на Луганський завод [2, с. 188, 194; 3, с. 616].

рос. Григорій Петровичъ въ 1863 г. получилъ отъ г. министра финансовъ порученіе изслѣдовать Луганскій горный 187 округъ, съ тѣмъ чтобы предложить нужныя мѣры для усиленной и болѣе раціональной разработки мѣсторожденій каменнаго угля и желѣзныхъ рудъ, а равно и опредѣлить тѣ пункты Донецкаго каменноугольнаго бассейна, которые со временемъ могли-бы снабжать каменнымъ углемъ южную Россію вообще и строившіяся въ то время южныя желѣзныя дороги въ особенности. Осмотрѣвъ тѣ изъ мѣсторожденій каменнаго угля и желѣзныхъ рудъ, которыя расположены ближе къ мѣстамъ сбыта, Гельмерсенъ имѣлъ случай убѣдиться въ громадныхъ богатствахъ ископаемаго топлива и желѣза, заключающихся въ нѣдрахъ Донецкаго кряжа. Кромѣ того Григорій Петровичъ тутъ же указалъ на важность геологическо-геодезической съемки всего пространства, занятаго Донецкимъ кряжемъ и составленіе пластовой карты, съ цѣлью болѣе подробнаго ознакомленія съ минеральными его богатствами. Вслѣдствіе сего, по распоряженію министерствъ военнаго и финансовъ, составлена была пластовая карта Донецкаго каменноугольнаго кряжа, которая обнимаетъ собою значительныя пространства Земли Войска Донскаго и Екатеринославской губерніи. При этомъ западная часть Донецкаго каменноугольнаго бассейна была изслѣдована и нанесена на карту гг. Носовыми подъ непосредственнымъ наблюденіемъ Григорія Петровича [7, с. 12–13].

У наукових працях Г. П. Гельмерсена, опублікованих після експедиції в „рос. Горном журнале”, було детально описано геологію Лисичанська та околиць. „рос. Для изслѣдованія напластованія, эти овраги представляють много удобства. Мы поднимались по некоторымъ изъ нихъ, изучивъ, предварительно подробную карту окрестностей Лисичанска” [1, с. 113]. Після XVII сесії Міжнародного геологічного конгресу, що проходив в 1937 р. в Москві, та відвідування вченими Лисичанська, Гельмерсенів яр отримав нову назву – „Конгресів Яр”, яка навіть трохи спів-звучна зі старою. Міжнародний геологічний конгрес відбувся 20 липня 1937 р. в Москві. У ньому брали участь 2362 геологи з 50 країн. Третій маршрут геологічної екскурсії по Донецькому басейну охоплював: Ірмінський рудник, район Успенки, с. Черкаське, Матроський купол (Тошковський рудник) та Лисичанськ. Екскурсія знайомить геологів з північною межею Донбасу, взаємовідносинами карбону, тріасу, крейди та третинних відкладень. Особлива увага зверталася на тектоніку та фази складкоутворення [11, с. 44].

рос. „Дорога в Лисичанск идет вдоль северной границы Донбасса, по высокому правому берегу Северного Донца. У с. Верхнего, на берегу Донца, расположен большой содовый завод, мимо которого проезжает экскурсия. За содовым заводом начинаются шахты треста Лисичанскуголь. Экскурсанты осматривают разрез к северо-востоку от шахты им. тов. Рухимовича в овраге между балками Осьмушкин яр и Лобов яр против водонапорной башни ст. Лисичанск. После осмотра описанного нарушения экскурсия направялется к ст. Лисичанск, где маршрут третьей экскурсии заканчивается” [11, с. 82].

Не дивлячись на те, що стан геологічної пам'ятки залишає бажати кращого, топонім „Конгресів яр” повернувся на карту Лисичанська – вулиця Гайового, яка розташована вздовж західного схилу яру, з 2016 р. стала мати нову назву – вул. Конгресів Яр.

ОхоронаРедагувати

 
У Конгресовому ярі

Охорона пам'ятки оголошена розпорядженням Ради Міністрів УРСР № 780 від 14 жовтня 1975 року. Об'єкт має велике науково-пізнавальне значення. Незважаючи на це, депутати Лисичанської міської ради направили повторне звернення Міністерству екології та природних ресурсів України щодо скасування статусу геологічної пам'ятки державного значення через те, що численні зсуви й дерева перекрили унікальні відслонення[2]. Землі об'єкту знаходяться у віданні Лисичанської геолого-розвідувальної служби.

Мешканці прилеглих будинків використовують яр як сміттєзвалище.

Світлини станом на 2019-03-31Редагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

1. Гельмерсен Г. П. Донецкий каменноугольный кряж и его будущность в промышленном отношении. Горный журнал. 1865 № 1. С. 89–119.

2. Гельмерсен Г. П. О залежах каменного угля и железных руд в Польше и Донецком горном кряже и о залежах каменного угля в Курляндии и Восточной Пруссии. Горный журнал. 1873. № 8. С. 182–212.

3. Гельмерсен Г. П. Отчет генерал-лейтенанта Гельмерсена о геологических исследованиях,произведенных в 1864 году на Самарской луке, в Крыму и в Донецком кряже. Горный журнал. 1865. № 3. С.573–619.

4. Геологические памятники Украины: Справочник путеводитель / Коротенко Н. Е., Щирица А. С., Каневский А. Я. и др. К.: Наукова думка, 1985. 156 с.

5. Гудковский Е. П. Музей под открытым небом „И память ожила...” (фотоальбом). Лисичанск, 1993. 35 с.

6. Мефферт Б. Ф. Геологический очерк Лисичанского района Донецкого бассейна (Геологический комитет. Материалы по общей и прикладной геологии. Вып. 65). Ленинград: тип. им. Гутенберга, 1924. 63 с.

7. Очерк пятидесятилетней ученой деятельности Г. П. Гельмерсена. Горный журнал. 1878. № 4–5. С.1–36.

8. Кулiшов М.В., Ломако М.М. Конгресів Яр – геологічна пам’ятка Луганщини // Луганщина: краєзнавчі розвідки: матеріали ІІІ Всеукраїнської наук.-практ. конф., 23 квіт. 2020 р., Старобільськ, Україна / ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка» [та ін.]. – Старобільськ, 2020. – С.185-191.

ПосиланняРедагувати