Відкрити головне меню

Ба́хмутський гуса́рський полк — гусарський полк, сформований 1764 році 11 липня об'єднанням двох іррегулярних гусарських полків Райко Прерадовича та Йована Шевича. Розформований 24 грудня 1776 року і використаний для створення нових гусарських полків.

Бахмутський гусарський полк
На службі 17641776
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Належність Російська імператорська армія
Вид Кавалерія
Тип Гусари
Чисельність полк
Розформовано 1776
Рядовий Бахмутського гусарського полку, 1764—1774

ФормуванняРедагувати

У 1753 році (29 березня, 1 квітня і 29 травня) Сенат видав укази про поселення на вільних територіях на правому березі Сіверського Дінця між річками Бахмутом і Луганню сербів, болгар, угорців та інших вихідців з Балканських країн православного сповідання, що втекли з-під турецького ярма і знаходилися на території Австрії.

Поселенці повинні були не тільки освоїти надану землю, а й захищати новий кордон від набігів кримських татар.

Поселенці були об'єднані в два іррегулярні гусарські полки (по сім рот в кожному), що носили назви по іменах їхніх командирів — Райко Прерадович та Йована Шевича. Кожна рота повинна була для захисту побудувати шанець. Малочисельність в деяких ротах не дозволила їх побудувати як і спроби командирів довести чисельність рот до штатного складу. Зважаючи на малочисельність полків, в 1764 році вони були об'єднані в один, який одержав назву Бахмутський гусарський полк, зі спільною нумерацією рот. Всього їх було 16.

1765 року до складу полку увійшов Молдавський гусарський полк.

СкладРедагувати

Спочатку Йован Шевич вивів з-за кордону 210 чоловік, а Райко Прерадович — 27. Потім команди поповнювалися частково зі старих гусарських полків, а так само в значній мірі за рахунок вербування українців. Проте, обіцяного числа людей вони так і не зуміли набрати. У 1763 р. в полку Шевича налічувалося 516 чоловік, в полку Прерадовича — 426. Крім того, в обох полках були жінки і діти — всього 517 чоловік.

Спочатку полки Шевича і Прерадовича мали по 7 рот (згодом чисельність було збільшено до 10). Поселилися вони у деяких існуючих запорозьких зимівниках і поселеннях понад річками. Але більшість поселилася на пустих землях де не було з чого строїтися і нічого їсти.

Шевич і Прерадович не виселяли існуюче населення. Спочатку, не бажаючи бути висланими, запорожці і українці писалися іншими національностями. Зі сформуванням Бахмутського гусарського полку 1764 року необхідність у прикритті свого походження зникла.

РозселенняРедагувати

 
Історична мапа Слов'яносербії

Роти поселилися переважно по правому берегу Дінця і лівому берегу Лугані, до того ж не всі відразу. Поселялися і поповнювалися вони по мірі прибуття нових поселенців.

На місці поселення роти створювали польові укріплення — шанці. Військовослужбовці одержували землю, яку повинні були обробляти.

Склад Бахмутського полку:

Деякі з цих населених пунктів були раніше засновані запорожцями (Вергунка, Черкаський Яр, Підгірне). Окрім польових укріплень — шанців, для охорони поселення з півдня, південного заходу і південного сходу були організовані польові караули, обладнані редутами. На вододілі річок Луганчика, Білої Лугані (нині р. Біла) і Міуса, планувалося побудувати фортецю.

Адміністративний устрійРедагувати

Місцевість, заселена полками Прерадовича і Шевича, одержала назву Слов'яносербія. Вона не входила до складу губернії, а безпосередньо була підпорядкована Сенату і Військовій колегії.

Для організації поселення, комплектування і утримання гусарських полків, Військовою колегією в 1753 році була утворена Слов'яносербська комісія. Вона розташовувалася в м. Бахмуті, яке не входило до складу Слов'яносербії. Існувала також посада начальника Слов'яносербії, яку спочатку займав Райко Депрерадович, а потім Йован Шевич.

1764 року Слов'яносербію і Українську лінію «упразднили» і вся територія увійшла до нової Катерининської провінції Новоросійської губернії.

З 1765 року Бахмутський полк і територія колишньої Слов'яносербії у складі Бахмутської провінції Новоросійської губернії.

РозформуванняРедагувати

У 1776 у зв'язку зі скасуванням Запорізької Січі, для захисту південних кордонів з Бахмутського, Угорського, Волоського, Жовтого, Молдавського, Сербського і Чорного гусарських полків та з ескадронів, що залишилися від розформованих Грузинського гусарського полку і Московського легіону, на території Азовської губернії і Новоросійської губернії створені нові гусарські поселені полки: Болгарський, Волоський, Угорський, Далматський, Іллірійський, Македонський, Молдавський, Сербський і Слов'янський. У 1783-1784 рр. всі вони, за винятком Лейб-гусарського ескадрону, були переформовані в легкокінні й втратили назавжди характер іррегулярних поселених частин.

ПосиланняРедагувати