Відкрити головне меню

Смолянино́ве — село в Україні, в Новоайдарському районі Луганської області. Населення становить 1297 осіб. Орган місцевого самоврядування — Смолянинівська сільська рада.

село Смолянинове
Смолянинове
Смолянинове
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Новоайдарський
Рада/громада Смолянинівська сільська рада
Код КОАТУУ 4423187101
Основні дані
Засноване 1757
Населення 1297
Площа 6,12 км²
Густота населення 211,93 осіб/км²
Поштовий індекс 93532
Телефонний код +380 6445
Географічні дані
Географічні координати 48°56′24″ пн. ш. 38°43′29″ сх. д. / 48.94000° пн. ш. 38.72472° сх. д. / 48.94000; 38.72472Координати: 48°56′24″ пн. ш. 38°43′29″ сх. д. / 48.94000° пн. ш. 38.72472° сх. д. / 48.94000; 38.72472
Середня висота
над рівнем моря
108 м
Місцева влада
Адреса ради 935321, Луганська обл., Новоайдарський р-н, с.Смолянинове, вул.Миру,93 , тел. 9-52-36
Карта
Смолянинове. Карта розташування: Україна
Смолянинове
Смолянинове
Смолянинове. Карта розташування: Луганська область
Смолянинове
Смолянинове
Мапа

ІсторіяРедагувати

Архівні документи свідчать про те, що рік заснування села — 1757. Саме в цей рік Бахмутської соляної канцелярії реєстратор Єгор (Георгій) Смольянинов (Смольников) заснував поселення яке отримало назву слобода Смольянинова. На 1778-й рік слобода Смольянинова належала до Бахмутського уїзду Азовської губернії и нею володіли капітан Кательников і капітанша Павліщева з 387 чол. и 345 жін. поселянами. Потім слобода перейшла до родини поміщиків Суханових, які володіли нею до 1917 року.

В 1800 році власниця хутора Смольянинова, Матрона Іванівна Суханова, и власник хутора Лукер'ївки, по дозволу начальства, побудували в Смольянинові каплицю. Набожна Суханова кількома роками пізніше почала будувати кам'яний храм, але за нестачею коштів, храм будувався повільно і верхня частина була зроблена дерев'яною. У 1807 році Старобільський протоієрей Андрій Понятовський освятив новий храм — і з тих пір почалося в ньому богослужіння.

Жителі Смольянинова в різні часи по наказу поміщиків заснували і заселили декілька хуторів: Гаврилівка 1, Гаврилівка 2, Пурдівка, Ольховий, Александровка, Аннівка. Ще деякий час від слободи Смольянинова була виділена слобода Дуніна.

У 2007 році виповнилось 200 років побудови в слободі Смольянинова і відкриття храму в ім'я Різдва Богородиці i 20 років заново збудованому храму с. Смолянинове. Сьогодні в чудовому храмі Смолянинового бувають і мешканці району, і мешканці навколишніх міст.

В 1929 р. в Смоляниновому утворено два колгоспи. В 1931 р. в село головою колгоспу направлений Володимир Ісайович Драгін (1931—1936). Це був людяний і досвідчений керівник, завдяки чому село з малими втратами вийшло з тяжких випробувань Голодомору 1933 р.

Не встигло село піднятись і скуштувати достатку, як Німецько-радянської війни надовго перервала мирне життя. На захист Батьківщини від ворога смолянинівці стали всією громадою: влітку 1941 року населені пункти Смолянинівської сільської ради дали армії 650 захистників. 3 фронтів Німецько-радянської війни не повернулися близько 400 чоловік. Майже кожна сім'я втратила своїх близьких.

А лейтенант авіації Петро Григорович Шевченко, який народився у Смоляниновому, навічно закарбував свое ім'я в історії Другої Світової. Він здійснив 100 бойових вилетів, був нагороджений орденами і медалями. За мужність і відвагу командування частини в 1944 р. представило його до звання Героя. У жовтні 1944 р. в повітряному бою над Східною Прусією П. Г. Шевченко загинув. Йому присвоєне звання Героя Радянського Союзу. Смолянинівці шанують пам'ять героя—земляка: біля школи встановлене погруддя П. Г. Шевченка, тут завжди живі квіти.

Після перемоги село почали відбудовувати. Сільську раду в той час очолив фронтовик Олексій Несторович Лисенко (1947—1956), який до війни працював у селі агрономом.

З 1958 по 1961 рік колгосп імені Сталіна випускав власну колгоспну газету під назвою «Сталінець», а пізніше — «Колгоспна праця». Всі до одного примірники газети знаходяться в сільському музею.

Крім вирощування зернових культур, в селі займались кролівництвом, мали інкубатор, молочарню, 1500 голів овець. Отже колгосп міцно стояв на ногах.

Особливого злету господарство досягло під час керівництва колгоспом Миколи Івановича Безгубенка (1961—1979), який впродовж вісімнадцяти років чесно і звитяжно слугував людям. Саме в цей час колгосп спеціалізувався на відгодівлі великої рогатої худоби, поголів'я якої налічувало 5 тис. голів. Крім того колгосп мав свиноферму, птахоферму.

За високі врожаї кукурудзи колгосп отримав два перехідні Червоні Прапори переможця соціалістичного змагання. У 1969 році коштами колгоспу «Перемога» збудовано в центрі села двоповерхову школу. Працює в селі і філія Ощадбанку.

В роки перебудови село очолював Володимир Васильович Жук. За час перебування його на чолі колгоспу в селі прокладений водогін, збудована дорога, розпочата газифікація; зведено нову амбулаторію, дитячий садок на 95 місць, олійницю, млин, хлібопекарню, ковбасний цех, цегельний завод. Для школи колгоспом були закуплені комп'ютери, картинги. Першою в районі школа мала комп'ютерний клас, клуб картингістів. Цей голова обладнав і сільський музей. Тим більше, що на території села відзначені археологами курганні могильники. Розкопки були проведені, а експонати, знайдені при розкопках, були залишені новоствореному музею. Сьогодні Смолянинівський музей — гордість села.

Віхівець зі Смолянинового і відомий радянський поет і письменник — Микита Антонович Чернявський (1920—1993). За освітою медик, ця людина любила своє село. У своєму романі «Людям важче» відтворив образи односельців. Видано чимало його поетичних збірок. Бували в селі і відомі особи — малим деякий час мешкав тут Клим Ворошилов. Його батько влаштувався до місцевого пана — генерала Суханова — робітником. Про що писав в своїх спогадах славетний маршал. Тут гостили Леонід Макарович Кравчук — перший Президент України, а з ним був тодішній Голова Національного банку, нинішній Президент України Віктор Андрійович Ющенко.

Зараз сільську раду очолює В. М. Пивоваров.

КультураРедагувати

В селі працює краєзнавчий музей

Війна на сході УкраїниРедагувати

23 серпня 2014-го під Смоляниновим загинув від кулі снайпера в бою з російськими диверсантами, що займалися підготовкою теракту в Харкові, боєць батальйону «Айдар» Василь Андріюк.

НаселенняРедагувати

За даними перепису 2001 року населення села становило 1297 осіб, з них 90,21 % зазначили рідною українську мову, 9,71 % — російську, а 0,08 % — іншу[1].

СвітлиниРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати