Лисичанськ (станція)

Залізнична станція

Лисича́нськ — вантажно-пасажирська залізнична станція Краснолиманської дирекції Донецької залізниці на неелектрифікованій лінії Сватове — Попасна між станціями Переїзна (3 км) та Насвітевич (5 км). Розташована у центрі Лисичанська, Лисичанська міська рада, Луганської області.

Станція Лисичанськ

Сватове — Попасна
Донецька залізниця
Краснолиманська дирекція
м. Лисичанськ

Залізничний вокзал
Залізничний вокзал
48°54′54″ пн. ш. 38°27′12″ сх. д. / 48.91500° пн. ш. 38.45333° сх. д. / 48.91500; 38.45333Координати: 48°54′54″ пн. ш. 38°27′12″ сх. д. / 48.91500° пн. ш. 38.45333° сх. д. / 48.91500; 38.45333
Рік відкриття 1879 (141 рік)
Тип вантажно-пасажирська станція
Колій 4
Платформ 2
Тип платформ(и) бічна та острівна
Форма платформи пряма
Вулиця Вокзальна
Відстань до Києва, км 743
Відстань до Попасної, км 43
Відстань до Сватового, км 66
Код станції 498500 ?
Код «Експрес-3» 2214060 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса Оформлення багажу
Супутні послуги Таксі Довідкове бюро Автостоянка Таксофон
Лисичанськ. Карта розташування: Луганська область
Лисичанськ
Лисичанськ

ІсторіяРедагувати

З будівництвом значної кількості промислових підприємств Лисичанська, в тому числі хімічної галузі, постала проблема доставки продукції до інших регіонів. Одним з тих, хто закликав до будівництва залізниці до Лисичанська, був і Дмитро Менделєєв. Для транспортування продукції від заводів до залізничної станції була відкрита канатна дорога.

У 1879 році прокладена залізниця Попасна — Лисичанськ, а 1895 року — Лисичанськ — Куп'янськ-Вузловий.

Пасажирське сполученняРедагувати

У зв'язку з війною на сході України, станція Лисичанськ, яка раніше була проміжною для потягів пасажирського сполучення переважно до Луганська, нині є кінцевою станцією.

Станом на 2020 рік, зі станції відправляються 3 пари пасажирських потягів, якими можна дістатися до Вінниці, Дніпра, Києва, Львова, , Полтави, Сум, Тернополя, Харкова, Хмельницького та інших міст.

З 1 жовтня 2018 року «Укрзалізниця» призначила новий нічний експрес № 19/20 Лисичанськ — Київ.

З 28 жовтня 2018 року призначений потяг № 139/140 Лисичанськ — Дніпро (подовжений маршрут колишнього потяга № 609/610 Лисичанськ — Харків).

11 березня 2020 року з Хмельницького до Лисичанська вирушив у свій перший рейс пасажирський потяг категорії «нічний швидкий» № 138/137 під іменною назвою на честь пам'яті, вірності та гідності полеглого лейтенанта Збройних сил України, учасника війни на сході України, командира роти 130-го окремого розвідувального батальйону Максима Яровця[1].

З 10 липня 2020 року «Укрзалізниця» подовжила маршрут потяга № 20/19 сполученням Київ — Лисичанськ до станції Попасна[2].

Потяги далекого сполучення по станції Лисичанськ
Маршрут сполучення Проміжні станції
19/20
«Нічний експрес»
Попасна — Київ Рубіжне, Кремінне, Сватове, Куп'янськ, Харків-Балашовський, Полтава[3]
45/46 Лисичанськ — Ужгород Харків, Суми, Конотоп, Ніжин, Київ, Коростень, Здолбунів, Львів, Мукачево
137/138
«Максим Яровець»
Лисичанськ — Хмельницький Харків, Полтава, Київ, Вінниця
139/140 Лисичанськ — Дніпро Святогірськ, Ізюм, Харків, Лозова, Синельникове II

Також призначається додатковий потяг сезонного прямування до Одеси через Куп'янськ, Слов'янськ, Лозову, Дніпро, Знам'янку, Кропивницький, Помічну.

Приміське сполучення здійснюється дизель-поїздами, але лише на лінії Попасна — Куп'янськ.

Приміські потяги по станції Лисичанськ
Маршрут сполучення Періодичність
6439 Сватове — Попасна Щоденно
6440 Попасна — Сватове Щоденно
6441 Сватове — Попасна Щоденно
6442 Попасна — Сватове Щоденно
6443 Сватове — Попасна Щоденно
6444 Попасна — Сватове Щоденно
6329 Куп'янськ-Вузловий — Попасна Щоденно
6329 Сватове — Попасна Щоденно
6332 Попасна — Сватове Щоденно
6447 Сватове — Попасна Щоденно
6448 Попасна — Сватове Щоденно

ГалереяРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Україна. Атлас залізниць. Мірило 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.
  • Рекламна брошура про Лисичанськ(рос.)
  • Сергей Каленюк, Николай Ломако. Террафоксы и другие лисичане. — Лисичанськ : ПП «Прінтекспрес», 2010. — С. 82-84. — 200 прим. — ISBN 978-966-8061-52-3.(рос.)

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати