Відкрити головне меню

Гриценко Анатолій Степанович

Український політик, військовослужбовець та політолог

Анато́лій Степа́нович Грице́нко (25 жовтня 1957, село Багачівка, Звенигородський район, Черкаська область, Українська РСР) — український політик і військовий діяч, міністр оборони України (20052007), народний депутат України VI і VII скликань, голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони (VI скликання), голова політичної партії «Громадянська позиція». Полковник запасу. Кандидат технічних наук (1984). Автор понад 100 наукових робіт.

Анатолій Степанович Гриценко
Анатолій Степанович Гриценко

Час на посаді:
4 лютого 2005 — 18 грудня 2007
Президент  Віктор Ющенко
Прем'єр-міністр  Юлія Тимошенко
Юрій Єхануров
Віктор Янукович
ПопередникОлександр Кузьмук
НаступникЮрій Єхануров

Час на посаді:
26 грудня 2007[1] — 12 грудня 2012
ПопередникАнатолій Кінах
НаступникВолодимир Литвин

Народився25 жовтня 1957(1957-10-25) (61 рік)
с. Багачівка, Звенигородський район, Черкаська область, УРСР
Політична партіяГромадянська позиція
ДружинаМостова Юлія Володимирівна
ЗванняUA-OF5-COL-GSB-H(2015).png Полковник запасу
Нагороди
Іменна вогнепальна зброя
grytsenko.com.ua

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Україна Народний депутат України
6-го скликання
безпартійний (НУНС) 23 листопада 2007 12 грудня 2012
7-го скликання
ВО «Батьківщина» 12 грудня 2012 27 листопада 2014

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Ріс у місті Ватутіне. Вчився до 8 класу у школі №6, яку закінчував і колишній голова Служби зовнішньої розвідки Маломуж Микола Григорович.

У 1974 році закінчив Київське суворовське військове училище з золотою медаллю.[2] 1979 року — закінчив із золотою медаллю Київське вище військове авіаційне інженерне училище.[3][неавторитетне джерело]

Військову кар'єру розпочав в 809-му навчальному авіаційному полку (в/ч 19109)[4] Харківського вищого військового авіаційного училища льотчиків у місті Охтирка, де з червня 1979 року по листопад 1981 року проходив службу на посаді начальника групи обслуговування авіаційного обладнання[5]. 8 років (розпочинаючи з 1984-го) працював викладачем у Київському вищому військовому авіаційному інженерному училищі, на штабних посадах в Міністерстві оборони України.

У 1994–1997 роках був начальником Управління проблем військової безпеки і військового будівництва Науково-дослідного центру Генерального штабу Збройних Сил України.

1993 — закінчив Інститут іноземних мов Міністерства оборони США.

1994 — закінчив оперативно-стратегічний факультет Університету Військово-повітряних сил США[6]

1995 — закінчив курси підвищення кваліфікації при Академії Збройних Сил України.

1997–1999 — очолював аналітичну службу апарату Ради національної безпеки і оборони України.

З грудня 1999 року був президентом Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова. Одночасно, з лютого 2000 року — позаштатний консультант Комітету питань національної безпеки оборони Верховної Ради України, а з листопада 2000 року — член Громадської ради експертів з внутрішньополітичних питань при Президенті України.[джерело?]

У червні 2004 року призначений керівником інформаційно-аналітичного забезпечення виборчої кампанії Віктора Ющенка.[джерело?]

З 4 лютого 2005 року до 18 грудня 2007 року був міністром оборони України. Обіймав цю посаду в урядах Юлії Тимошенко, Юрія Єханурова та Віктора Януковича.

 
Підтримка Гриценка на виборах Президента України 2014.

Обраний депутатом Верховної Ради 6-го скликання за списком блоку «Наша Україна — Народна Самооборона», був головою Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони.[7]

11 грудня 2008 року Анатолій Гриценко очолив Всеукраїнську громадську організацію «Громадянська позиція».[джерело?]

У 2009 році Анатолій Гриценко став першим кандидатом в президенти України, який чесно та прозоро зібрав 2,5 млн на заставу, як і на кампанію в цілому. З таким же прозорим звітуванням витрат в режимі он-лайн[8].

У 2012 році обраний депутатом Верховної Ради 6-го скликання за списком партії «Батьківщина», очолював підкомітет з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією.[9]

4 квітня 2013 року Народний депутат Олег Канівець, за якого ручався перед парламентською кампанією Анатолій Гриценко[10], вийшов із фракції «Батьківщина». Гриценко пояснив вихід з фракції О. Канівця тим, що під час виборчої кампанії і після неї була «проти нього і проти мене кампанія дискредитації його деякими депутатами з фракції „Батьківщина“»[11] .14 січня 2014 року Анатолій Гриценко написав заяву про вихід із фракції «Батьківщина», «у зв'язку з неможливістю впливати на рішення, що приймаються»[12].

У 2010 та 2014 роках балотувався на посаду Президента України, посів 9-те й 4-те місце відповідно.

10 березня 2015 року повідомив, що працюватиме доцентом кафедри політології у Києво-Могилянській академії з зарплатою 1000 гривень на місяць[13][14].

10 грудня 2018 року лідер «Громадянського руху Хвиля» Віктор Чумак підтримав на президентських виборах-2019 Анатолія Гриценка та очолив його передвиборчий штаб[15][16].

11 січня 2019 року партія «Громадянська позиція» висунула Анатолія Гриценка кандидатом у президенти, 15 січня 2019 року Центрвиборчком зареєстрував Гриценка кандидатом в президенти.[17]

Очолив виборчий список «Громадянської позиції» на парламентських виборах 2019 року.[18]

РодинаРедагувати

 
Гриценко у 2007 р.

Батько — Степан Дем'янович (1927 — 16 лютого 2013). З 1944 брав участь у Другій світовій війні. Був сапером, побував у Фінляндії, Данії і Норвегії. Пізніше служив у танкових військах, всього провів у армії 6,5 років. Після цього працював гірничим рятувальником. Проживав у місті Ватутіному на Черкащині.[19]

Мати — Ганна Тихонівна (1936), пенсіонерка.

Перша дружина — Людмила Михайлівна, розлучився у 2002 році, проживши з нею в шлюбі 25 років. Друга дружина — Юлія Мостова, український журналіст, головний редактор газети «Дзеркало тижня», вдова Олександра Разумкова.

У Анатолія Гриценка є троє дітей: Олексій (1979, закінчив Київський політехнічний інститут), Світлана (1982, закінчила Київський національний економічний університет) (обоє від першого шлюбу) та Ганна (2004) (від другого шлюбу).

Виховує також Гліба Разумкова (1998) — сина Юлії Мостової від її першого шлюбу.

Володіє англійською мовою.

НагородиРедагувати

ДержавніРедагувати

  • Відзнака «Іменна вогнепальна зброя» (25 жовтня 2007) — за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності і безпеки Української держави, бездоганне виконання службового обов'язку та з нагоди 50-річчя від дня народження[20]

НедержавніРедагувати

  • Орден «За інтелектуальну відвагу» (2008) — за привнесення вагомої інтелектуальної та етичної компоненти в українське політичне життя і твердість у відстоюванні вартостей євроатлантичної цивілізації[21]

Політична підтримка Анатолія Гриценка на президентських виборах 2019 рокуРедагувати

Нижче представлені особи, кандидати в президенти, лідери політичних сил та партії, що підтримали Анатолія Гриценка, як єдиного кандидата від демократичних сил, на посаду Президента України на виборах 2019 року:

ПоглядиРедагувати

Виступає за вступ України до Європейського Союзу[джерело?]. Відомий окремими різкими радикальними висловлюваннями.[42][неавторитетне джерело][43]

Підтримує президентську форму правління з одночасним підсиленням персональної відповідальності Президента, обмеженням його недоторканності та дієвим механізмом відсторонення від влади в порядку імпічменту.[44][45][46]

Виступає за легалізацію вогнепальної зброї.[47]

За власним зізнанням, є прибічником авторитарної моделі державного керівництва.

« Я хочу, щоб люди зрозуміли одну просту річ — не потрібно боятися авторитарного режиму. Це не диктатура, яка масово пригнічує права і свободи людей. Авторитаризм має однокореневе слово — авторитет. Освічений авторитаризм виводить країну на новий, більш високий рівень і економіки, і на її основі — демократії».[48] »

Передвиборча програма Гриценка носить назву «Чесний президент — служитиме людям»[49][50], в якій кадрова політику ґрунтується на основі "трьох П": професіоналізм, порядність, патріотизм.[51]

Участь у дебатах під час президентської кампанії 2019Редагувати

8 лютого Анатолій Гриценко прийняв участь у дебатах в авторській програмі Валерія Калниша на Радіо «НВ» «Печерські пагорби»[52]

27 березня 2019 року Анатолій Гриценко прийняв участь в офіційних дебатах «Зворотний відлік» на UA:Перший, де мав дебатувати з 5-м та 6-м номерами рейтингів авторитетних соціологічних досліджень — Олег Ляшком та Юрієм Бойком, проте обидва проігнорували запрошення та не прийшли[53]. Натомість Анатолієм Гриценком[54], що прийшов та залишився відповідати на жорсткі запитання журналістів та експертів[55] Анатолій Гриценко виявився єдиним з першої шістки кандидатів, хто прийняв участь в офіційних дебатах[56], адже 29 березня 2019 року Володимир Зеленський подібно до свого персонажа Голобородька не зв'явився на офіційні дебати «Зворотний відлік» на UA:Перший, де мав дебатувати з 2-м та 3-м номерами рейтингів авторитетних соціологічних досліджень — Петром Порошенком (що також проігнорував запрошення, віддавши перевагу сольному виступу на каналі Ахметова «ТРК Україна»[57]) та Юлією Тимошенко[58], що прийшла, проте залишила студію через 17 хвилин і [59], оскільки її опоненти на дебати не приїхали[60]. Крім того, Гриценко запросив на дебати Володимира Зеленського[61], проте той відмовив[62] 4-му номеру соціологічних рейтингів[63] і ці дебати не відбулися взагалі.

МайноРедагувати

Відповідно до поданої декларації[64] кандидата у президенти, Анатолій Гриценко станом на весну 2018 року був власником автомобіля Volvo XC90 2013 року випуску та гідроциклу Yamaha. Також мав грошові кошти в еквіваленті 175 тисяч доларів США, майже 140 тисяч гривень пенсії, 15 тисяч гривень зарплатні. Зарплатня дружини склала майже 375 тисяч гривень. Його дружина Юлія Мостова на той момент володіла 5-ма квартирами в Києві, двома земельними ділянками в Обухівському районі (з 2003 та 2006 років) та дачним будинком. Мостова також володіє корпоративними правами у чотирьох компаніях: видавничий дім «Ормос», «Комюніті 8», «Анкаріс» та «ЗТ Груп», а також є бенефіціаром 7 компаній.[65][66]

Інша інформація про особуРедагувати

  • В курсантські роки захоплювался стаєрським бігом, щорічно брав участь в 110-кілометровому пробігу від Києва до Балико-Щучинки[67].
  • Анатолій Гриценко в 1994 році отримав золоту медаль чемпіонату США з футболу серед військових університетів[68].
  • Автор законопроекту щодо протидії хабарництву. Закон передбачав за отримання хабара в розмірі $10 тисяч і більше позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна. Для суддів, прокурорів і слідчих за такий злочин — довічне позбавлення волі з конфіскацією майна без права на амністію.[69][70] 21 травня 2009 року 364 народних депутати проголосували за прийняття даного законопроекту в цілому. Президент Ющенко ветував ухвалений законопроект.[71]
  • У 2012 році, разом із Лещенком, Шалайським і Шабуніним, брав участь у процесі передання до правоохоронних органів Австрії інформації щодо фактів корупції віце-прем'єра Андрія Клюєва, одного з ключових людей Януковича в уряді Миколи Азарова.[72][73] За словами Віталія Шабуніна, Гриценко був єдиним серед усіх опозиційних голів парламентсьских комітетів, хто не побоявся поставити свій підпис на заяві про злочин задля її легалізації.[74]
  • На президентських виборах 2014 року Гриценко переміг на дільницях у Демократичній Республіці Конго та в Ліберії[75]. У обох цих країнах базуються українські військові контингенти у складі місій ООН[76].
  • Під час Революції гідності виступав з пропозиціями щодо застосування протестантами «для захисту Батьківщини» мисливської вогнепальної зброї[77]. Після перемоги Євромайдану супроводжував (разом з Олегом Канівцем) бійців «Беркуту» при їх виведенні з Києва[78].

ПриміткиРедагувати

  1. Посади депутата протягом скликання[недоступне посилання з квітень 2019] на офіційному сайті Верховної Ради.
  2. Список золотих медалістів суворовського училища 1972 — 76 Архівовано 10 March 2009[Дата не збігається] у Wayback Machine. на офіційному сайті.
  3. Від першої особи | Персональний сайт Анатолія Гриценка. grytsenko.com.ua. Архів оригіналу за 2018-06-17. Процитовано 2018-06-16. 
  4. Двоє черкащан – у сотні найвпливовіших українців. 
  5. Анатолий Гриценко. - Досье. 
  6. Робота | Персональний сайт Анатолія Гриценка. grytsenko.com.ua. Архів оригіналу за 2018-06-19. Процитовано 2018-06-19. 
  7. Гриценко Анатолій Степанович. Народний депутат України VI скликання
  8. Партійні тумбочки. DT.ua. Процитовано 2019-02-03. 
  9. Гриценко Анатолій Степанович. Народний депутат України VII скликання
  10. Вихід Канівця з фракції — це наслідок бездіяльності її вождів
  11. Анатолій Гриценко: «Канівець вийшов із Батьківщини, але тушкою не буде». Архів оригіналу за 7 квітень 2013. Процитовано 9 квітень 2013. 
  12. Гриценко написав заяву про вихід із фракції «Батьківщина»
  13. Анатолий Гриценко трудоустроился в Киево-Могилянской академии
  14. Вкладатиму в молодь
  15. вирішив підтримати інший кандидат у президенти[недоступне посилання з травень 2019]
  16. Депутат Чумак підтримав на президентських виборах Гриценка та очолив його виборчий штаб
  17. Гриценко: новини і свіжі рейтинги на виборах президента України 2019. РБК-Украина (ru). Процитовано 2019-02-03. 
  18. Партія Гриценка «Громадянська позиція» затвердила виборчий список Громадське радіо (10 червня 2019)
  19. Помер батько Гриценка. Архів оригіналу за 14 серпень 2013. Процитовано 18 лютий 2013. 
  20. Указ Президента України від 25 жовтня 2007 року № 1019/2007 «Про нагородження А. Гриценка відзнакою "Іменна вогнепальна зброя"»
  21. Кавалери Ордену НКЖ «Ї» «За інтелектуальну відвагу» 2008 р. // Незалежний культурологічний часопис «Ї»
  22. «Альтернатива» Єгора Фірсова приєдналася до «Громадянської позиції», давши старт великим об'єднавчим процесам
  23. а б Команда Гриценка поповнилась двома Миколаями. https://www.pravda.com.ua/news/2018/12/17/7201485/. Українська правда. 17 грудня 2018. Архів оригіналу за 16 жовтень 2018. Процитовано 17 грудня 2018. 
  24. Микола Томенко йде в Президенти
  25. Віктор Чумак не йде в президенти і підтримує кандидатуру Гриценка. informator.news. 2018-10-12. Архів оригіналу за 2018-12-11. Процитовано 2018-12-10. 
  26. Хто підтримав Гриценка на виборах: список партій
  27. Садовий таки знявся з виборів на користь Гриценка
  28. Мішель Терещенко: «Я повернуся до президентської кампанії після завершення воєнного стану». 2018-12-07. Архів оригіналу за 2018-12-18. Процитовано 2018-12-17. 
  29. Мішель Терещенко йде в президенти: романтик, технічний кандидат чи переможець?. Архів оригіналу за 2 жовтень 2018. Процитовано 18 грудень 2018. 
  30. Терещенко підтримав кандидатуру Садового у президенти. Архів оригіналу за 3 січень 2019. Процитовано 4 січень 2019. 
  31. Садовий знімається з виборів на користь Гриценка: чому тільки зараз
  32. 5 причин проголосувати за Анатолія Гриценка. Архів оригіналу за 29 березень 2019. Процитовано 29 березень 2019. 
  33. Гнап також знімається з виборів на користь Гриценка
  34. ЩЕ ОДИН КАНДИДАТ У ПРЕЗИДЕНТИ ГОТОВИЙ ЗНЯТИ СВОЮ КАНДИДАТУРУ НА КОРИСТЬ ГРИЦЕНКА
  35. "Сила людей" підтримала зняття кандидатури Гнапа на користь Гриценка
  36. Іще один кандидат у президенти знявся з виборів на користь Гриценка
  37. Давід Сакварелідзе про підтримку Анатолія Гриценка
  38. Світлана Заліщук про підтримку Анатолія Гриценка
  39. Вибори 2019: Вибори 2019: Гриценка висунули кандидатом у президенти
  40. Вибори 2019: Гриценка висунули кандидатом у президенти
  41. Олександр Савченко про підтримку Анатолія Гриценка
  42. Расстрелять Порошенка за мародерство! — Гриценко // Андрей Сидоренко. Опубліковано 11 лют. 2017 р.
  43. Гриценко: Главное не дать Порошенко убежать, его место в тюрьме // Арес TV. Опубліковано 30 бер. 2017 р. Эфир 25.03.2017
  44. Анатолій Гриценко презентував власну Конституцію Порядку. Архів оригіналу за 2018-06-16. Процитовано 2018-06-16. 
  45. Підсумки тижня. Авторская программа Валерия Калныша. Гость Анатолий Гриценко. Эфир от 25.05.2018. Процитовано 2018-06-16. 
  46. Rbc.ua. Анатолий Гриценко: Не нужно бояться авторитарного режима. РБК-Украина (ru). Процитовано 2018-06-16. 
  47. Влада хоче вилучити вогнепальну зброю – це хибне рішення!. Українська правда - Блоги. Процитовано 2018-05-14. 
  48. Анатолий Гриценко: Не нужно бояться авторитарного режима
  49. Передвиборча програма кандидата на пост президента України Анатолія Гриценка: "Чесний президент - служитиме людям!
  50. "Чесний президент - служитиме людям!": Передвиборча програма кандидата на пост президента України Анатолія Гриценка
  51. Перетворення піраміди корупції на трапецію і принцип "трьох П": Передвиборча програма Анатолія Гриценка
  52. Президентські дебати: Анатолій Гриценко проти Андрія Садового
  53. ЛЯШКО І БОЙКО НЕ ПРИЙШЛИ НА ДЕБАТИ З ГРИЦЕНКОМ09:38, 28.03.2019
  54. «Зворотний відлік», випуск п’ятий: шоу самотнього Гриценка
  55. «Зворотний відлік», випуск п’ятий: Юрій Бойко, Анатолій Гриценко, Олег Ляшко
  56. Зеленський, Тимошенко, Порошенко, Гриценко та Бойко - лідери президентських перегонів, - опитування трьох соціологічних компаній
  57. Випуск 6. Петро Порошенко, Юлія Тимошенко, Володимир Зеленський
  58. "Нема тут кого дебати". Тимошенко ушла с несостоявшихся дебатов через 15 минут
  59. відлік», Випуск 6. Петро Порошенко, Юлія Тимошенко, Володимир Зеленський
  60. Тимошенко пішла з теледебатів, тому що Порошенко та Зеленський не прийшли
  61. Гриценко закликає Зеленського до дебатів у прямому ефірі
  62. Зеленский "некрасиво срезался" от Гриценко: кандидат громким поступком подтвердил неприятные слухи о себе
  63. Зеленський, Тимошенко, Порошенко, Гриценко та Бойко - лідери президентських перегонів, - опитування трьох соціологічних компаній
  64. Декларація про майно та статки
  65. Декларация Гриценко: Volvo XC90, гидроцикл и эквивалент почти $175 тысяч, недвижимое имущество — у жены
  66. Выборы-2019: что указали в декларациях кандидаты в президенты. РБК-Украина (ru). Процитовано 2019-02-12. 
  67. Від першої особи | Персональний сайт Анатолія Гриценка. grytsenko.com.ua. Архів оригіналу за 2018-06-17. Процитовано 2018-06-18. 
  68. Гриценко про біг, стрільбу, футбол та преферанс. Процитовано 2018-05-11. 
  69. Повідомлення - Народні депутати пропонують посилити кримінальну відповідальність за хабарництво - Офіційний портал Верховної Ради України. rada.gov.ua. Процитовано 2018-06-20. 
  70. Анатолій Гриценко про боротьбу з корупцією (Шустер Live, 22.05.2009). 2015-08-16. Процитовано 2018-06-13. 
  71. Рада отменила закон о противодействии взяточничеству (ru). Процитовано 2018-06-13. 
  72. Гриценко: Є докази, що Клюєв витрачав бюджетні гроші на власний бізнес. DT.ua. Процитовано 2018-06-16. 
  73. Партія "Громадянська позиція". Віталій Шабунін про Анатолія Гриценка. Процитовано 2018-12-22. 
  74. Віталій Шабунін про Анатолія Гриценка. 2018-05-17. Процитовано 2018-06-16. 
  75. ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 2014-08-28. Процитовано 2018-05-11. 
  76. Україна, Святослав Хоменко ВВС. Хто за кого голосував: електоральна географія президентських виборів. BBC News Україна (uk). Процитовано 2018-05-11. 
  77. Гриценко: Всі свідомі громадяни мають стати на захист життя людей
  78. Экс-министр обороны вывозит из Киева одесский «Беркут» и солдат внутренних войск

ПосиланняРедагувати

Попередник: Міністри оборони України
4 лютого 200518 грудня 2007
Наступник:
Олександр Кузьмук
24 вересня 20043 лютого 2005
Юрій Єхануров
18 грудня 20075 червня 2009