Єхануров Юрій Іванович

український політик, Прем'єр-міністр України (2005-2006)

Ю́рій Іва́нович Єхану́ров (нар. 23 серпня 1948, с. Белькачі, Учурський район, Якутська АРСР, РРФСР, СРСР) — український політик, з липня 2009 по лютий 2010 — перший заступник Глави Секретаріату Президента України, з грудня 2007 по червень 2009 — Міністр оборони України. В 20052006 — Прем'єр-міністр України. Народний депутат України 3-го, 4-го, 5-го та 6-го скликань.

Юрій Іванович Єхануров
Юрій Іванович Єхануров
Юрій Іванович Єхануров
9-й Міністр оборони України
18 грудня 2007 — 5 червня 2009
Президент Віктор Ющенко
Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко
Попередник Анатолій Гриценко
Наступник Валерій Іващенко (т.в.о.)
11-й Прем'єр-міністр України
22 вересня 2005 — 4 серпня 2006
(в.о. 8 вересня 2005 — 22 вересня 2005)
Президент Віктор Ющенко
Попередник Юлія Тимошенко
Наступник Віктор Янукович
8-й Голова Дніпропетровської ОДА
1 квітня 2005 — 22 вересня 2005
Президент Віктор Ющенко
Попередник Сергій Касьянов
Наступник Надія Дєєва
12-й Перший віце-прем'єр-міністр України
30 грудня 1999 — 29 травня 2001
Президент Леонід Кучма
Прем'єр-міністр Віктор Ющенко
Попередник Анатолій Кінах
Наступник Олег Дубина
7-й Міністр економіки України
26 лютого 1997 — 25 липня 1997
Президент Леонід Кучма
Прем'єр-міністр Павло Лазаренко
Валерій Пустовойтенко
Попередник Василь Гуреєв
Наступник Віктор Суслов
Народився 23 серпня 1948(1948-08-23) (75 років)
с. Белькачі, Учурський район, Якутська АРСР, РРФСР, СРСР
Відомий як політик, економіст, викладач університету
Місце роботи КНУ імені Тараса Шевченка
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність бурят
Alma mater Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
Політична партія Політична партія «Наша Україна»
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «Знак Пошани»
Підпис
Україна Народний депутат України
3-го скликання
НДП 12 травня 1998 22 лютого 2000[1]
4-го скликання
безпартійний (НУ) 14 травня 2002 23 червня 2005[2]
5-го скликання
Наша Україна (НУ) 25 травня 2006 8 червня 2007
6-го скликання
Наша Україна (НУНС) 23 листопада 2007 19 грудня 2007[3]

Життєпис ред.

Народився 23 серпня 1948 року у селі Белькачі Учурського району Якутської АРСР. В 1963 році закінчив Буйську восьмирічну школу Бичурського району Бурятської АРСР, в тому ж році у віці 15 років переїхав у Київ.[4]

Згодом, в 1967 році закінчив з відзнакою Київський будівельний технікум, відділення «Промислове та цивільне будівництво» за спеціальністю «технік-будівельник». В 1973 році закінчив з відзнакою планово-економічний факультет Київського інституту народного господарства за спеціальністю «економіст».

В 1984 році у Київському національному університеті ім. Т. Шевченка захистив кандидатську дисертацію на тему «Підвищення ефективності капітальних вкладень в будівництві (на прикладі регіональних будівельно-промислових комплексів)», йому присуджено науковий ступінь кандидата економічних наук. Згодом, у тому ж університеті, в 1992 році Єхануров здобув вчене звання доцента кафедри теоретичної та прикладної економіки, а в 2004 році — вчене звання професора кафедри теоретичної та прикладної економіки.[5]

Кар'єра ред.

Трудову діяльність розпочав в 1967 на заводі залізобетонних виробів тресту «Київміськбуд № 4», де пройшов шлях від майстра до директора заводу.

В 19771978 — заступник керуючого трестом «Буддеталь» з виробництва.

У 30 років став керуючим трестом «Київміськбудкомплект». В 19851988 керував трестом «Буддеталь». Потім упродовж 3 років працював заступником начальника Головкиївміськбуду з економічних питань.

З набуттям Україною незалежності Юрій Єхануров обіймає різні керівні посади, пов'язані з формуванням державної політики, насамперед з економіки. З 1991 по 1998 працює в Державній економічній раді України, заступником голови Київської міської адміністрації, заступником Міністра економіки України, головою Фонду державного майна України, головою Державний комітет підприємництва України.

Був одним з фундаторів української приватизації та Фонду державного майна України. Проведена під його керівництвом мала приватизація заклала фундамент для розвитку в Україні малого й середнього підприємництва.

В 1998 обраний до Верховної Ради України від Житомира. В 19992001 обіймає посаду Першого віце-прем'єр-міністра України в уряді Віктора Ющенка.

Після відставки уряду Ющенка з червня по листопад 2001 — перший заступник Голови Адміністрації Президента України (Леоніда Кучми). З листопада 2001 по квітень 2002 займається питаннями адміністративної реформи як Уповноважений Президента України.

З перемогою блоку «Наша Україна» на парламентських виборах 2002 переходить на роботу до Верховної Ради IV скликання, де очолює Комітет з питань промислової політики та підприємництва. У березні 2005 Єханурова обрано головою виконкому партії «Народний Союз „Наша Україна“».

Очолює низку громадських організацій, що опікуються проблемами розвитку малого й середнього бізнесу. Зокрема є президентом Спілки малих, середніх і приватизованих підприємств України, Координаційно-експертного центру об'єднань підприємців України, Всеукраїнської асоціації роботодавців.

1 квітня 2005 Президент України Віктор Ющенко призначив Юрія Єханурова головою Дніпропетровської обласної державної адміністрації[6], а 8 вересня 2005 виконуючим обов'язки прем'єр-міністра України.

22 вересня 2005 після схвалення кандидатури Юрія Єханурова Верховною Радою Президент України Віктор Ющенко призначив його прем'єр-міністром України. 4 серпня 2006 склав повноваження прем'єра[7].

На парламентських виборах 2006 Єхануров був першим номером у списку блоку політичних партій «Наша Україна». Через обрання прем'єр-міністром Віктора Януковича Єхануров залишив посаду у Кабміні і перейшов на роботу до ВР. Після розподілу посад у парламентських комітетах виявився рядовим членом Комітету з питань науки і освіти. В 2007, після дострокових виборів Верховної Ради і створення коаліції БЮТ і НУНС був призначений міністром оборони. В червні 2009 внаслідок протистояння між Президентом та Прем'єр-міністром був відправлений у відставку.

Червень 2009 — лютий 2010 — перший заступник Голови Секретаріату Президента України[8][9].

З 9 жовтня 2009 року – керівник Київської міської організації партії «Наша Україна».[10]

У 2015 році висунутий кандидатом на посаду міського голови Києва від партії «Відродження», зайняв у 1 турі 14-те місце, набравши 0,61% голосів виборців (5385 осіб).[11]

З вересня 2021 — засновник та член Піклувальної ради Інституту державної ефективності [Архівовано 29 березня 2022 у Wayback Machine.] [12].

З 1988 року Єхануров викладає на кафедрі Економіки підприємства Київського національного університету ім. Т. Шевченка.[5]

Нагороди ред.

Родина ред.

Примітки ред.

  1. Постанова Верховної Ради України від 22 лютого 2000 року № 1488-III «Про дострокове припинення повноважень народних депутатів України Гаркуші О.М., Єханурова Ю.І., Кириленка І.Г., Кременя В.Г. та Шевчука О.Б.»
  2. Постанова Верховної Ради України від 23 червня 2005 року № 2700-IV «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Єханурова Ю.І.»
  3. Постанова Верховної Ради України від 19 грудня 2007 року № 22-VI «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Єханурова Ю.І.»
  4. Юрій Єхануров — Телеканал 112
  5. а б Єхануров Юрій Іванович — Економічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
  6. Указ Президента України від 1 квітня 2005 року № 570/2005 «Про призначення Ю. Єханурова головою Дніпропетровської обласної державної адміністрації»
  7. Постанова Верховної Ради України від 4 серпня 2006 року № 78-V «Про звільнення Єханурова Ю.І. з посади Прем'єр-міністра України»
  8. Указ Президента України від 14 липня 2009 року № 541/2009 «Про призначення Ю. Єханурова Першим заступником Глави Секретаріату Президента України»
  9. Указ Президента України від 24 лютого 2010 року № 245/2010 «Про звільнення Ю. Єханурова з посади Першого заступника Глави Секретаріату Президента України»
  10. Ехануров на старости лет возглавил интересную ячейку | ОБКОМ. obkom.net.ua. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022. 
  11. Купщ, Т. (2015). Кант и коперниканский переворот в философии, Торунь, 4—5 октября 2014 года. Kantovskij Sbornik. Т. 1. с. 114–114. doi:10.5922/0207-6918-2015-1-13. ISSN 0207-6918. Процитовано 21 лютого 2022. 
  12. Піклувальна рада. Інститут державної ефективності (укр.). Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 7 квітня 2022. 
  13. Указ Президента України від 18 серпня 2009 року № 620/2009 «Про відзначення державними нагородами України»
  14. Указ Президента України від 18 серпня 2006 року № 694/2006 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня незалежності України»

Посилання ред.

Попередник:  
14-й Прем'єр-міністр України
22 вересня 2005 — 4 серпня 2006
(в. о. 8 вересня 2005 — 22 вересня 2005)
Наступник:
Юлія Тимошенко
Віктор Янукович
Попередник:  
9-й Міністр оборони України
18 грудня 2007 — 5 червня 2009
Наступник:
Анатолій Гриценко
4 лютого 2005 — 18 грудня 2007
т. в. о.
Валерій Іващенко
Попередник: 7-й Міністр економіки України
26 лютого 1997 — 25 липня 1997
Наступник:
Василь Гуреєв Віктор Суслов