Відкрити головне меню

Ватутіне

місто в Черкаській області (Україна)

Вату́тіне (Історична назва — Шахтинське) — місто обласного підпорядкування в Черкаській області, центр міськради, до якої входить також село Скаливатка. Розташоване за 12 км на південь від міста Звенигородка та за 86 км на південний захід від обласного центра — міста Черкаси. Населення — 16 665 осіб.

Ватутіне
Vatutine gerb.png Vatutine prapor.png
Герб Ватутіного Прапор Ватутіного
Vatutine city park.JPG
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Черкаська область
Район Ватутінська міська рада
Код КОАТУУ 7110200000
Засноване 1947 (72 роки)
Статус міста з 1952 року
Населення 37 879 (01.01.2019)[1]
 - повне 37 879 (01.01.2019)[1]
Площа 10,89 км²
Поштові індекси 20250
Телефонний код +380-4740
Координати 49°01′ пн. ш. 31°04′ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря 127 м
Водойма Шполка
Міста-побратими Flag of Ukraine.svg Сміла, Україна
День міста остання неділя травня
Відстань
Найближча залізнична станція Багачеве
До обл./респ. центру
 - фізична 86 км
 - залізницею 117 км
 - автошляхами 117 км
До Києва
 - фізична 162 км
Міська влада
Адреса м. Ватутіне, проспект Дружби, 8
Веб-сторінка vatytino-rada.gov.ua
Міський голова Олександр Борисович Лисюк

CMNS: Ватутіне на Вікісховищі

Карта
Ватутіне. Карта розташування: Україна
Ватутіне
Ватутіне
Ватутіне. Карта розташування: Черкаська область
Ватутіне
Ватутіне

Місто названо на честь радянського полководця часів Другої світової війни, героя Радянського Союзу Миколи Федоровича Ватутіна, війська якого відвоювали Звенигородський район у німецьких окупантів у 1944 році, завершивши Корсунь-Шевченківську військову операцію.

ІсторіяРедагувати

Місто засновано 1947 року в зв'язку з освоєнням Юрківського буровугільного родовища поблизу села Юрківка, з метою вирішення проблеми забезпечення населення місцевим побутовим паливом замість соломи та привезеного з Донбасу кам'яного вугілля у післявоєнний час. Саме тому місто протягом майже 50 років називали «шахтарським».

Технічною базою було трофейне устаткування, вивезене з Німеччини. Комплекс складався з унікального відвального моста з вбудованим роторним екскаватором, екскаваторів видобутку, ТЕЦ і фабрики брикета. Виходи буровугільного родовища відпрацьовувалися як відкритим, так і підземним способом. Для будівництва міста був побудований цегляний завод і деревообробний комбінат.

19 квітня 1949 року територію робітничого поселення, яке називали «Шахтинським» перетворено в селище міського типу і надано назву Ватутіне.

У травні 1952 року селище Ватутіне віднесене до категорії міст районного підпорядкування.

26 червня 1992 року місто отримало статус міста обласного підпорядкування.

1970 року в результаті невдалої реконструкції відвального моста (подовження роторної стріли) і варварської експлуатації (в зимовий час не був залитий спирт в систему гідроопор моста) металоконструкція завдовжки 300 метрів звалилася. Оскільки до того часу основні запаси вугілля були вичерпані, повільне, але невідворотне згасання комплексу стало неминучим. У подальші роки видобуток проводився невеликими шахтами, і до початку 90-х років вугільний комплекс був закритий.

Впродовж майже шістдесяти років місто поступово розширялося, охоплюючи новими вулицями і площами все більшу територію рівної чорноземної ділянки між селами Юрківка і Скаливатка.

У 2016 році назва міста не потрапила під декомунізацію через норму закону про вшанування учасників Другої світової війни[2]. Наступного року в червні активіст Юрій Григор'єв вніс пропозицію про перейменування Ватутіного на «Шухевич»[3]. Цього разу на перешкоді став міський голова Олександр Лисюк і пов'язана з комуністами організація[4].

Згідно розпорядження міського голови[5] від 16.02.2016 №  21/04-02 "Про перейменування та присвоєння імен об’єктам прав власності територіальної громади міста Ватутіне та села Скаливатка" в рамках декомунізації змінено назви вулиць, провулків та площ міста:

Попередня назва Нова назва
1 Вул. Артема Вул. Дружня
2 Вул. Дзержинського Вул. Свято-Успенська
3 Вул. Калініна Вул. Зоряна
4 Вул. Кірова Вул. Євгена Іванченка
5 Вул. Комінтерну Вул. Героїв-чорнобильців
6 Вул. Куйбишева Вул. Шовковична
7 Вул. Леніна Вул. Захисників України
8 Вул. Орджонікідзе Вул. Сонячна
9 Вул. Щорса Вул. Виноградна
10 Вул. Піонерська Вул. Літня
11 Вул. Свердлова Вул. Госпітальна
12 Вул. С. Лазо Вул. Покровська
13 Вул. Фрунзе Вул. Козацька
14 Вул. Радянська Вул. Першобудівників
15 Вул. Пархоменка Вул. Сервісна
16 Вул. Карла Маркса Вул. Березова
17 Вул. Енгельса Вул. Радісна
18 Вул. Дімітрова Вул. Джерельна
19 Вул. Рози Люксембург Вул. Храмова
20 Вул. Крупської Вул. Спаська
21 Вул. Клари Цеткін Вул. Європейська
22 Вул. Будьоного Вул. Осіння
23 Вул. Чапаєва Вул. Горіхова
24 Вул. Котовського Вул. Народна
25 Вул. Комсомольська Вул. Преображенська
26 Пров. Урицького Пров. Фруктовий
27 Пров. Ярославський Пров. Затишний
28 Площа Леніна Площа Соборності

ПромисловістьРедагувати

Місто представлено такими підприємствами у промисловості:
харчова:

чорна металургія:

  • ПАТ «Ватутінський комбінат вогнетривів».

деревообробна:

  • ТОВ «Гален-1».

приладобудівна, машинобудівна, металообробна:

  • ПрАТ «Ватутінський ремонтно-механічний завод».

виробництво будівельних матеріалів:

  • ТОВ «Ватутінський комбінат будівельних матеріалів» (виробництво цегли).

В місті, станом на 17.11.2016 року, 110 магазинів, 20 кіосків, 8 підприємств громадського харчування та барів-кафетеріїв, 12 закладів побутового обслуговування, 16 аптечних закладів.

Житловий фонд міста

Станом на 17 листопада 2016 року в місті: 180 багатоповерхових будинків, з них 44 — 5-ти поверхові і більше. 115 багатоповерхових будинків обладнані центральним опаленням та централізованим водопостачанням та водовідведенням[6].

ТранспортРедагувати

Через Ватутіне проходить один з напрямків Одеської залізниці Цвіткове — Христинівка. В самому місті є залізнична станція Багачеве (з вокзалом і касою) та зупинний пункт Шахта у східній околиці міста (на ній зупиняються лише приміські поїзди).

Від станції Багачеве відходить гілка на Дашуківку через Лисянку. Вона повинна була мати вихід на Козятин через Жашків, але через війну добудувати свого часу не встигли.

З міської автостанції курсують внутрішньообласні та міжобласні автобуси.

В місті 52,8 кілометра доріг з твердим покриттям та 7,1 кілометра — із ґрунтовим покриттям[6].

СпортРедагувати

В радянський період у футболі містечко на обласній арені представляв ФК «Шахтар», який ставав володарем Кубка області в 1962, 1964, 1966 роках та чемпіоном Черкаської області в 1959, 1961, 1963 роках.

З 2001 року в місті базується футбольний клуб «Ретро», міжнародний дитячо-юнацький турнір «Кубок Ретро», організатором якого виступає саме клуб і який традиційно проводиться з 2003 року, відомий за межами України. За роки проведення турніру, його учасниками були близько 450 команд із України, Угорщини, Росії, Білорусі, Латвії та інших держав.

Доросла команда «Ретро» з 2012 року виступає в Аматорській футбольній лізі.

Міський паркРедагувати

Міський парк Ватутіного належить до природно-заповідного фонду України і визнаний парком-пам'яткою садово-паркового мистецтва. Оголошено об'єктом ПЗФ рішенням Черкаської обласної ради від 27 червня 1972 року № 367. Площа 31,88 га.

Міський парк — місце масового відпочинку й культурних заходів населення, резерват цінних порід дерев і кущів, трав'янистих рослин.

Закладали парк перші будівничі шахтарського міста. Після роботи, у вихідні дні вони розбивали алеї, газони і квітники, садили дерева і декоративні кущі. Серед ентузіастів були М. Г. Богомолкін, А. М. Бурлка, А. Д. Байда, А. З. Глоба, Г. П. Жулинський, К. О. Каплуненко, А. П. Мірошничеко, Д. П. Стягун, К. В. Светлаков та багато інших. Садили спочатку тополі, клени, ясени, білу акацію, згодом парк поповнився цінними породами дерев: дубом, березою, каштаном, липою, горобиною, кленами канадским, гостролистим… Парк став улюбленим місцем відпочинку жителів міста.

Особливістю парку є вільне розміщення насаджень на значній території. На великих газонах висаджені групи декоративних дерев; невеликі, але яскраві квітники міняють кольоровий спектр протягом сезону, монументальність гідротехнічної споруди (штучне водосховище на р. Шполці) поєднується з широкими алеями і «зеленими театрами», які одночасно вміщують значну кількість людей. Парк відрізняється вільним поєднанням просторових композицій, розкутістю, гармонійним злиттям насаджень і будівель у єдиний архітектурний комплекс. Є тут широкі алеї, місця масових гулянь, естрада, спортивні та розважальні майданчики.

Розміщення рослин у парку не випадкове, а обумовлене запланованою композицією. Поодинокі кущі або дерева, висаджені серед газонів чи ізольовано від інших подібних рослин, називаються солітерами. У цій ролі виступають особливо цінні екзотичні рослини або декоративні кущі: пірамідальні тополі, ялини, квітучі спіреї (таволги) Вангутта, жимолості татарської, пробкового дерева, модрини, катальпи бігнонієвидної, яловцю. Основне призначення солітерів — визначити центр експозиції, підкреслити архітектурну значимість відповідної ділянки парку. Є в парку і ряд екзотичних рослин, наприклад, туя західна — невеличке струнке деревце з стрімкими гілочками. Шпильки у туї є, але вони дрібні, лусковидні. Походить вона з Північної Америки.

Катальпи — одні з найулюбленіших екзотичних рослин нашого парку. Їх велике, схоже на слонові вуха листя вражає своєю пишністю. У червні розпускаються квіти — стрімке біле волоття, з якого до осені достигють довгі, стручкоподібні плоди, які нагадують численні стріли в сагайдаку воїна. За форму плодів — катальпу ще називають макаронним деревом. В парку є й молоді екземпляри дуба червоного.

         

Див. такожРедагувати

Відомі людиРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. В ОДА пояснили, чому Ватутіне не перейменували. infomist.ck.ua
  3. Внесено пропозицію перейменувати Ватутіне на місто Шухевич. Вісті Черкащини
  4. Ватутінці не хочуть змінювати назву міста. zmi.ck.ua
  5. Розпорядження про перейменування вулиць.docx. Google Docs. Процитовано 2017-05-17. 
  6. а б Газета «Місто робітниче» від 18.11.2016 № 47 (1044)

Джерела та літератураРедагувати

  • Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
  • Блажко П. Ф. Ватутіне: Іст. нарис. — Черкаси: Сіяч, 2001. — 159с.
  • Бурій В. М. Твоє Ватутіне від А до Я: корот. словник — довід. / Валерій Бурій. — Ватутіне — Черкаси: Витоки, 2003. — 20 с.
  • Бурій, В. Ватутінезнавство: події, факти, персоналії [Текст] / В. Бурій. — Черкаси: Вертикаль, 2015. — 272 с.
  • Бурій, В.М. . Вибрані тексти : статті, розвідки та замітки. Вип. 3. [Текст] / Валерій Бурій. - Черкаси : Вертикаль : Кандич С. Г. [вид.], 2018. - 247 с. : іл. - Бібліогр.: с. 245 - 246.
  • Бурій, В.М. Вулиці міста Ватутіне та села Скаливатка / Бурій Валерій Михайлович; Валерій Бурій. - Черкаси : Чабаненко Ю. А., 2019. – 30 с. – Містить бібліогр.
  • Бурій В. М.  Володимир Гуцаленко – перекладач [Текст] // Персоналістичний вимір історії Черкащини : матеріали Першої регіональної історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 80-річчю з дня народження доктора історичних наук, професора, заслуженого працівника освіти України Бушина Миколи Івановича (12 березня 2018 р., м. Черкаси) / упоряд.: В.М. Лазуренко, І.Ю. Стадник, О.О. Яшан; відповід. ред. проф. В.М. Лазуренко. – Черкаси : ЧДТУ; видавець Гордієнко Є.І., 2018. – С. 260-262; фото.
  • Ватутіне: вчора і сьогодні. Історія міста в нарисах і спогадах. — Київ: Колорит, 2007. — 176с.
  • Гриценко О. Пам'ять місцевого виробництва: Ватутіне, «наймолодше місто Черкащини» // Україна модерна. — 30.06.2016.
  • Нераденко Т. Відомі краяни та світові знаменитості Черкащини: ... Бурій Валерій Михайлович: біогр. довідка // Нераденко Т.М. Правобережна Черкащина: туристично-краєзнавчий потенціал / Тетяна Нераденко. - Черкаси: видавець Чабаненко Ю.А., 2018. - С. 396; 265-266; 361; 380; 494.
  • Юний краєзнавець Черкащини. Число 13/14 : Туристичні можливості Правобережної Черкащини. Нераденко Т. Краяни і знаменитості Правобережної Черкащини: Бурій Валерій Михайлович: біограф. довідка / [під ред. Т. М. Нераденко] ; Департамент освіти і науки Черкаської ОДА [та ін.]. - Черкаси : ПП Чабаненко Ю. А., 2014. - С. 13; 31; 94; 270; 276 (фото).
  • https://drive.google.com/file/d/0B6t6TdU3q5A_TjRhMHJVa3NKRFE/view

ПосиланняРедагувати