Бойківщина (село)
Бойківщи́на — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області, підпорядковане Драбівській селищній громаді.
| село Бойківщина | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Черкаська область |
| Район | Золотоніський район |
| Громада | Драбівська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA71040070030047070 |
| Облікова картка | gska2.rada.gov.ua |
| Основні дані | |
| Засноване | 17 століття |
| Населення | 1580 (на 2013 рік) |
| Площа | 4,32 км²[1] |
| Поштовий індекс | 19853 |
| Телефонний код | +380 4738 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°54′39″ пн. ш. 32°15′04″ сх. д. / 49.91083° пн. ш. 32.25111° сх. д.Координати: 49°54′39″ пн. ш. 32°15′04″ сх. д. / 49.91083° пн. ш. 32.25111° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
112 — 116 м[2] |
| Водойми | річка Кропивна |
| Відстань до обласного центру |
53,8 (фізична) км[3] |
| Відстань до районного центру |
12 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | смт. Драбів |
| Карта | |
  Бойківщина | |
 Бойківщина | |
| Мапа | |
| |
Розташоване в долині річки Кропивна за 12 км від смт Драбів. Село простяглося вздовж залізниці Москва — Одеса між станціями Драбове-Барятинське й Мехедівка.
Історія ред.
Засновано село у 17 столітті. За легендою в далекому минулому тут оселився козак Іван Бойко і заснував хутір, який згодом назвали Бойків Хутір. Після його смерті землі купив козак на ім'я Вітер, який назвав село Вітровка. З часом село змінювалось, тут жили майстри, що виготовляли взуття, звідси назва Чобітки. Згодом відновили стару назву видозмінивши — Бойківщина.
Селище є на мапі 1826—1840 року[4].
Була приписана до Успенської церкви у Деркачівці[5] та Вознесінської в Благовіщінському[6], як Бойкова Слобода 1796, 1815—1859 та у 1882—1905 роках мала Петропавлівську церкву[7][8][9].
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1932—1933 та 1946–1947 роках.
У радянсько-німецькій війні на боці СРСР брало участь 252 жителі села, з них 119 нагороджено бойовими орденами і медалями. На честь 104 односельців, яні загинули в боях проти нацизму, височить монумент Слави.
Станом на 1972 рік в селі проживало 1 239 чоловік, на території села містилася центральна садиба колгоспу імені 40-річчя Жовтня, що обробляв 2,3 тисяч га землі, у тому числі — 2,2 тисяч га орної. Колгосп був репродуктором молодняка свиней для спеціалізованих господарств району.
В селі працювали восьмирічна школа, де навчалося 200 учнів, будинок культури на 350 місць з стаціонарною кіноустановкою, 2 бібліотеки з книжижковим фондом 11 тисяч примірників, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла, продмаг, сільмаг, відділення зв'язку.
Сучасність ред.
У селі працюють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів (двоповерхова, газифікована в березні 2007 року), дошкільна установа «Оленка» (побудована 1989 року), бібліотека, Будинок культури, 2 приватних магазини, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку.
На території сільської ради орендують землі СТОВ «Хлібодар», СТОВ «Колос», ФГ «Ленора», ФГ «Арій», працюють ФГ «Оксана», ФГ «ІВО», група компаній «Кернел», працюють 35 одноосібників.
Населення ред.
Населення — 1580 чоловік (на 2013 рік).
Мовний склад ред.
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[10]:
| Мова | Чисельність, осіб | Доля |
|---|---|---|
| Українська | 696 | 97,48 % |
| Російська | 10 | 1,40 % |
| Інше | 8 | 1,12 % |
| Разом | 714 | 100,00 % |
Відомі люди ред.
Уродженцем села є Назаренко Василь Романович — головний металург науково-технічного центру «Булат НВР»; кандидат технічних наук[11].
Див. також ред.
Джерела ред.
Примітки ред.
- ↑ who-is-who.com.ua. Архів оригіналу за 11 червня 2010. Процитовано 12 червня 2008.
- ↑ Погода в Україні. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 29 вересня 2007.
- ↑ maps.vlasenko.net [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Специальная карта Западной части России Шуберта 1826-1840 годов. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
- ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська) . Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
- ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.3, ст.451 (PDF) (українська) . Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 18 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
- ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська) . Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
- ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.4, ст.536 (PDF) (українська) . Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 10 квітня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
- ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.3, ст.453 (PDF) (українська) . Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 18 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
- ↑ Відомості про авторів (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 квітня 2021. Процитовано 26 грудня 2019.
Література ред.
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.