Корець
Ко́рець — місто в Україні, центр Корецької громади Рівненського району Рівненської області. До 2020 року центр Корецького району розташоване на річці Корчик, за 63 км від обласного центру міста Рівного; населення — 7 428 осіб; перша згадка — 1150 рік (як Корчеськ; Київський літопис). Місто Корець є населеним пунктом, занесеним до Списку історичних міст України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878.
| Корець | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна
| ||||||||
| Область | Рівненська область | ||||||||
| Район | Рівненський район | ||||||||
| Тер. громада | Корецька міська громада | ||||||||
| Засноване | 1100 | ||||||||
| Перша згадка | 1150 | ||||||||
| Колишні назви | Корчеськ | ||||||||
| Населення | ▼ 6 914 (01.01.2022)[1] | ||||||||
| Площа | 6 км² | ||||||||
| Поштові індекси | 34700—34704 | ||||||||
| Телефонний код | +380-3651 | ||||||||
| Координати | 50°37′2″ пн. ш. 27°9′39″ сх. д. / 50.61722° пн. ш. 27.16083° сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 223 м | ||||||||
| Водойма | р. Корчик | ||||||||
| Назва мешканців | корча́нин, корча́нка, корча́ни | ||||||||
| День міста | 28 серпня | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Новоград-Волинський | ||||||||
| До станції | 33 км | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - залізницею | 148 км | ||||||||
| - автошляхами | 66 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - залізницею | 244 км | ||||||||
| - автошляхами | 262 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | Рівненська область, м. Корець, вулиця Київська, 69 | ||||||||
| Вебсторінка | Корецька міська рада | ||||||||
| Міський голова | Дмитрук Людмила Миколаївна | ||||||||
|
| |||||||||
За свої десять храмів, у тому числі й визначні пам'ятки сакрального зодчества, Корець подеколи називають «християнською Меккою».[2]
На території сучасного Корця знайдені археологічні залишки доби палеоліту пізнього, а поблизу міста — городища доби Київської Русі.
Перша літописна згадка про тутешнє поселення під назвою Корчеськ зроблена під 1150 роком.
1380 територія сучасного Корця була передана великим князем литовським Ягайлом князеві Федору Острозькому. У 1386 році тут було збудовано замок і відведено в нове русло річки Корчик.
Від початку XV століття поселення переходить у володіння роду князів Корецьких. Після Люблінської унії (1569) — у складі Луцького повіту Волинського воєводства перебувало під владою Корони Польської. У XVI — середині XVII століттях Корець перетворюється на одне з найбільших міст Волині. У 1612—19 у ньому проживав Лаврентій Зизаній. Рід князів Корецьких перервався 1651 року. Їх володіння перейшли в спадок князям Чорторийським, які відтоді звалися Чорторийські-Корецькі. Протягом 2-ї половини XVII століття Корець декілька разів зазнавав великих ушкоджень, поступово прийшовши до занепаду.
Від 2-ї половини XVIII століття почалося пожвавлення розвитку Корця, зокрема, тут виникли мануфактури шкіряної, полотняної та суконної промисловості. 1788 року став до ладу порцеляно-фаянсовий завод.
Після вичерпання місцевих покладів каолінової глини 1831 року завод з виробництва порцеляно-фаянсу в Корці припинив своє існування.
Після 2-го поділу Польщі (1793) Корець перейшов під владу Російської імперії й отримав статус волосного центру Новоград-Волинського повіту Волинської губернії.
Після селянської реформи 1861 року Корець став значним торговельним і промисловим центром краю. 1887 року тут працювали пивоварний завод, 2 шкіряні заводи, суконна фабрика, 5 водяних та парових млинів, 12 разів на рік проходили великі ярмарки. У 1898 році споруджено цукровий завод.
Протягом української національно-визвольної революції 1917—1921 років Корець перебував у складі Української Народної Республіки та Української Держави.
Від 1920 Корець перебував у складі Польщі і мав статус адміністративного центру гміни Корець Рівненського повіту Волинського воєводства.
13 жовтня 1933 р. розпорядженням міністра внутрішніх справ місто збільшене за рахунок вилучення з Рівненського повіту села Заровє, частини передмістя Новий Корець і частини передмістя Юзефін та включення їх до міської гміни Корець[4].
Від 1939 року Корець — у складі УРСР. У роки Німецько-радянської війни (1941—45) від липня 1941 року до січня 1944 року був окупований гітлерівськими військами. 21 травня 1942 року в містечковому гетто нацистськими військовими знищено 3220 євреїв[5].
Корець був райцентром у 1940—62 роки. У 1966 році статус адміністративного центру району був відновлений.
З 1991 року Корець входить до складу незалежної України.
На честь міста один з провулків Житомира носить назву Корецький.
Населення
ред.Національний склад
ред.Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[6]:
| Національність | Відсоток |
|---|---|
| українці | 97,09% |
| росіяни | 1,81% |
| поляки | 0,66% |
| білоруси | 0,15% |
| інші/не вказали | 0,29% |
Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7][8]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 8317 | 98.47% |
| російська | 111 | 1.31% |
| румунська | 6 | 0.07% |
| вірменська | 4 | 0.05% |
| білоруська | 3 | 0.04% |
| польська | 3 | 0.04% |
| інші/не вказали | 2 | 0.02% |
| Усього | 8446 | 100% |
Єврейська громада
ред.Історично в Корці була велика єврейська громада [Архівовано 12 жовтня 2017 у Wayback Machine.]. У місті була заснована перша в Україні друкарня на івриті. Вона була заснована в 1776 році і працювала в період від 1776 по 1781 рік. Загалом було надруковано близько 20 книг.
До Голокосту тут жило понад 6 000 євреїв. У травні 1942 року в місті було створено гетто. Тисячі євреїв були вбиті через кілька днів після створення гетто, в один день. Гетто було ліквідовано у вересні 1942 року.
Транспорт
ред.Культура і спорт
ред.
Головний культурний заклад у Корці, де відбуваються основні культурі заходи, — районний будинок культури
Від 2000 року в місті працює районний історичний музей.
Для всіх охочих в Корці відкриті бібліотеки, у тому числі й районна.
Футбольний клуб «Радон» з міста Корця бере участь в чемпіонаті області.
Спортивний клуб «Атлант» бере участь в чемпіонатах області, чемпіонатах району та чемпіонатах України з kyokushinkai karate.
У Корці виходить районна газета «Вісник Кореччини».
Пам'ятки історії та архітектури
ред.Корець відомий Свято-Троїцьким жіночим монастирем (17 ст.), замком князів Корецьких-Острозьких (15-18 ст.ст.) та палацом князів Корецьких.
Замок князів Корецьких-Острозьких
ред.Князь Острозький у 15 ст. спорудив дерев'яний замок, а волинський воєвода Богуш Корецький у першій половині 16 ст. укріпив його мурами. Регулярний, бастіонної системи замок із боку материка був оточений глибоким ровом, через який вів до фортеці підйомний міст. У 17—18 ст. замок суттєво перебудовували. Останню, найбільшу перебудову здійснили у 1780-ті рр. князі Чарторийські, у результаті чого замок був пристосований під княжий палац із модним на той час бароковим декором. Саме з того часу дійшли до нас залишки зовнішніх цегляних стін і чудовий арочний кам'яний міст. Частково збереглися й підземелля — обов'язкова багатофункціональна частина середньовічного замку. У 1832 році корецький замок спіткала пожежа, і відтоді його більше не відбудовували.
Свято-Троїцький жіночий монастир
ред.Монастир був заснований 1620 року як францисканський кляштор. Тоді спорудили барокові костел та корпус келій.
Після політичних збурень 1830 року костел скасовують і переосвячують як Троїцьку церкву, а отже, з'являється потреба надати йому православних рис. Тому у другій половині XIX століття західний фасад колишнього костелу надбудовується дерев'яною баштою з високим шатром, а в східній частині над середнім нефом зводиться четверик з п'ятьма главами, непропорційно маленькими, порівняно з суцільним об'ємом храму.
У 1863 весь кляштор передається Свято-Троїцькому монастирю.
На початку XX століття з'являються тепла Іоанно-Предтечинська церква і надбрамна дзвіниця, збудовані в російському «теремному» стилі.
Інші пам'ятки
ред.Ще одним шедевром Корця є костел святого Антонія — пам'ятка архітектури 1533 року на території якого розташована також братська могила польських воїнів.
До історико-архітектурних пам'яток міста також належать:
- Келії Воскресенського монастиря
- Малий палац Йозефа Чарторийського
- Церква святого Миколая
- Церква святого Юрія
- Будинок Горчицьких
- Корецька поштова станція
Серед цікавих споруд міста належить відокремити «бджолиний храм» на пасіці Свято-Троїцького жіночого монастиря. За словами монахинь, «бджоли — чисті та працьовиті істоти, гідні мати свій храм».[2]
Відомі люди
ред.Уродженці
ред.- Гладкевич Надія Федорівна, український підприємець.
- Олександр (Драбинко), архієрей ПЦУ.
- Гаврилюк Анатолій Петрович (1989—2014) — прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Євдокимов Ярослав Олександрович, співак (баритон), заслужений артист Російської Федерації, народний артист Білорусі.[9].
- Леванон Яків, єврейський музикант та композитор.
- Ляшук Тарас Іванович (1986—2014) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Мосійчук Сергій Олександрович (1997—2017) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Ярденко Катерина Іванівна (* 1946) — радянський і російський театральний діяч.
Поховані
ред.- Зизаній Лаврентій, мовознавець, священик, педагог.
- Оленіна (Андро) Анна, кохана російського поета Олександра Пушкіна, адресат його віршів.
- Терехова Раїса. Докладніше Могила Раїси Терехової.
Міста-побратими
ред.Галерея
ред.-
Корецька райдержадміністрація. -
Районний будинок культури -
У різних частинах колишнього палацу Горчицьких розташовані районний історичний музей і центральна районна бібліотека -
Пам'ятник Шевченку у місті
Примітки
ред.- ↑ http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_Сhuselnist.pdf
- ↑ а б Р. Русанов — За чудесами![недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Головко В. В. Корець [Архівовано 16 січня 2015 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2008. — Т. 5. — ISBN 978-966-00-0855-4., стор. 153—154
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 13 października 1933 r. o zmianie granic miasta Korca w powiecie rówieńskim, województwie wołyńskiem. [Архівовано 8 листопада 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Інститут історії України, 21 травня. Архів оригіналу за 29 червня 2016. Процитовано 21 травня 2013.
- ↑ Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
- ↑ Рідна мова населення міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
- ↑ Наші випускники. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 26 липня 2015.
Джерела
ред.- Вознюк Д. П. Корець / Ровенська область // Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.1973.
- Головко В. В. Корець [Архівовано 16 січня 2015 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2008. — Т. 5. — ISBN 978-966-00-0855-4. — С. 153—154.
- Котляр М. Ф. Корчеськ [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // там само. — С. 201.
- Панасенко О., Якубець Л. Корець і Кореччина: історія. — Луцьк, 2000. — 144 с.
- Пероговский В. И. Корец и корецкие князья / «Волынские губернские ведомости», 1876. — № 79, 87—89, 94, 96.
- Korzec, rus. Koreć // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 432. (пол.) — S. 432—433. (пол.)
Посилання
ред.- Корець [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 721-722. — 1000 екз.
- Корець [Архівовано 20 серпня 2009 у Wayback Machine.] // Замки та храми України.
- Корець [Архівовано 18 листопада 2009 у Wayback Machine.] // Архітектурні та природні пам'ятки України.
- Корець // Наукове студентське товариство.
- Корець [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Українське геральдичне товариство.
- Корець [Архівовано 27 липня 2011 у Wayback Machine.] // Тут був Я.
- Наші випускники [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.] // Вище професійне училище № 24 м. Корець.
- Корець — місто, де муза Пушкіна опинилася поруч з Шевченком. [Архівовано 1 вересня 2018 у Wayback Machine.] // BBC Ukrainian