Воли́нське воєво́дство (лат. Palatinatus Volhynensis, пол. Województwo wołyńskie) — адміністративно-територіальна одиниця Великого князівства Литовського (до 1569) та Корони Польської Речі Посполитої. Існувало у 15661795 роках. Охоплювало більшу частину історичної Волині. Головне місто — Луцьк. Очолювали його волинські воєводи. Сеймик воєводства збирався у Луцьку. Мало представництво із трьох сенаторів у Сенаті Речі Посполитої. Складалося з трьох повітів. Станом на 1793 рік площа воєводства становила &&&&&&&&&&038323.080000038 323,80 км²[1]. Населення в 1790 році нараховувало &&&&&&&&&0805170.&&&&00805 170 осіб.

Волинське воєводство
Герб
Адм. центр Луцьк
Країна  Велике князівство Литовське і  Корона Королівства Польського
Регіон Велике князівство Литовське
Малопольська провінція
Межує з: сусідні адмінодиниці
Белзьке воєводство, Руське воєводство ?
Населення
 - повне
Площа
 - повна 38 324 км²
Дата заснування 1566
Дата ліквідації 1795

Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Волинське воєводство

Назва ред.

На картах також трапляється назва Верхня Волинь (лат. Volynia superior, фр. Haute Volhynie) або Ближня Волинь (лат. Volynia citerior).

Історія ред.

 
Мапа «Верхня Волинь, або Луцьке воєводство» Гійома Сансона 1665 року, створена на основі «Генеральної карти України» Гійома Левассера де Боплана 1648 року

Воєводство створене 1566 року у складі Великого князівства Литовського[2]. Після Люблінської унії 1569 року відійшло до Корони Польської[2]. Входження Волині до складу Польщі активізувало процеси польської колонізації цих земель і покатоличення місцевої шляхти[2].

Волинське воєводство було ареною активного національно-культурного руху і релігійної боротьби, що виразно проявилось у діяльності православних братств, Острозької академії, у відгомоні, який дістали тут повстання Косинського 1591—1593 років, повстання Наливайка 1594—1596 років, національна революція 1648—1676 під проводом Богдана Хмельницького, гайдамацький рух[2]. Внаслідок Руїни землі Волині було спустошено, населення масово переселялося на схід, міста занепали[2].

Після другого поділу Польщі 1793 року і включення Волині до складу Російської імперії Волинське воєводство було ліквідовано, а його територія увійшла до Ізяславського намісництва, яке від 1795 року називалося Волинським намісництвом[2].

Адміністративний устрій ред.

Головним осідком воєводства був Луцьк[2]. Воєводство складалося з трьох повітів[2]:

Населення ред.

За даними 1629 року, тут зафіксовано 2200 поселень (з них 114 міст та містечок), чисельність населення становило 650 тис. осіб[2]. Близько 1000 міст і сіл належало князям Острозьким, решта — Вишневецьким, Заславським, Любомирським, Сангушкам[2]. До складу воєводства входили у середині XVIII століття такі міста як Броди, Збараж.[3]

Уряди ред.

Воєводи ред.

Персоналії ред.

Артефакти ред.

Примітки ред.

  1. Pawiński Adolf. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym [Архівовано 1 березня 2014 у Wayback Machine.]. — Warszawa: Gebethner i Wolff, 1886. — Małopolska. — T. 1—2. (пол.)
  2. а б в г д е ж и к л Верменич Я. В. Волинське воєводство 1) // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 610. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
  3. H. Dymnicka-Wołoszyńska. Potocki Stanisław h. Pilawa (1698—1760) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1984. — t. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 157. (пол.)
  4. Rzewuscy (01) [Архівовано 27 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)

Джерела ред.

Література ред.