Белзьке воєводство

Бе́лзьке воєво́дство (лат. Palatinatus Belzensis, пол. Województwo bełskie) — адміністративно-територіальна одиниця Королівства Польського та Корони Польської в Речі Посполитій в 14621793 роках. Створене на основі земель Белзького князівства. Входило до складу Малопольської провінції. Належало до регіону Русь. Розташовувалося в південно-західній частині Речі Посполитої, на заході Русі. Головне місто — Белз. Очолювалося белзькими воєводами. Сеймик воєводства збирався у Белзі. Мало представництво із 2 сенаторів у Сенаті Речі Посполитої. Складалося з 4 повітів. Станом на 1793 рік площа воєводства становила &&&&&&&&&&&09000.&&&&009000 км²[1]. Ліквідоване 1795 року під час третього поділу Речі Посполитої. Територія воєводства увійшла до складу Королівства Галичини і Волині Австрійської монархії.

Белзьке воєводство
Герб
POL województwo bełskie IRP COA.svg
Дата створення / заснування 1462
Текст девізу In recto dirigitur
Країна Banner of Sigismund III Vasa.svg Корона Королівства Польського
Столиця Белз
Адміністративна одиниця Малопольська провінція
Адміністративно-територіально поділяється на Буський повіт, Белзький повітd, Грабовецький повітd, Городельський повітd, Любачівський повіт[d]
Спільний кордон із Руське воєводство, Люблінське воєводство (1474—1795), Волинське воєводство
Замінений на Королівство Галичини та Володимирії
На заміну Белзьке князівство
Час/дата припинення існування 1793
Розташування на мапі
CMNS: Белзьке воєводство у Вікісховищі

Координати: 50°22′48″ пн. ш. 24°00′40″ сх. д. / 50.38010000002777389° пн. ш. 24.01130000002777720° сх. д. / 50.38010000002777389; 24.01130000002777720

ПоложенняРедагувати

Воєводство обіймало регіон Середнього Побужжя (територія басейну Західного Бугу)[2]. Площа воєводства становила близько 8900 км², що робило Белзьке воєводство найменшим за площею на українських землях, які опинилися у складі Польського королівства[2].

ІсторіяРедагувати

 
Руське воєводство (зеленим) на мапі Антоніо Затти 1781 року

Белзьке воєводство створене 1462 року з Белзької землі, коли територію колишнього Белзького князівства було включено до Корони Польської[3][2].

Воєводство було високорозвинутим регіоном, з XVII столітті у ньому розпочалося товарне виробництво зерна, що спричинило посилення визиску селянства, встановлення чотириденної панщини і загострення соціальних суперечностей[2]. Велике значення для еконого розвитку регіону мала судноплавна річка Західний Буг, яка була важливою торгівельною артерією[2]. У XVI—XVII століттях Белзьке воєводство спустошували періодичні турецько-татарські напади, проте від них воно страждало менше, ніж інші українські землі[2].

У жовтні — на початку грудня 1648 року, під час повстання під проводом Богдана Хмельницького, Белзьке воєводство зайняло козацьке військо (окрім самого міста Белза і кляштора бернардинців у Сокалі)[2]. На чолі з Данилом Виговським козаки вдруге були у Белзщині в жовтні — листопаді 1655 року[2].

Після першого поділу Речі Посполитої 1772 року більша частина Белзького воєводства відійшла до Габсбурзької Австрії, у складі Польщі залишилася невелика територія із містом Дубенка та прилеглими селами, яка й надалі називалася Белзьким воєводством[2]. Остаточно воєводство ліквідовано 1793 року[2].

Адміністративний устрійРедагувати

Воєводство складалося початково з 4 повітів[2]:

У XVIII століті існував ще п'ятий, Любачівський повіт[2].

УрядиРедагувати

На чолі воєводства стояв белзький воєвода.

НаселенняРедагувати

Белзьке воєводство посідало передостаннє місце за чисельністю населення[2]. У воєводстві переважали малі міста[2].

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати