Вікіпедія

Кримсько-Ногайські набіги на Україну

(Перенаправлено з Татарські набіги на Україну)

Кримсько-Ногайські (популярна спрощена назва — татарські) набіги на Україну — військові рейди і походи кримських та ногайських загонів на землі України з метою захоплення здобичі та полонених.

Понад три століття, з 1447 по 1769, армія Кримського ханства та Ногайської орди здійснювала набіги на землі та інші території, що переважно контролювалися Московією та Литвою-Польщею.

Основними цілями цих набігів було захоплення рабів, більшість з яких призначалися для експорту на османські невільничі ринки в Константинополі чи в інших місцях Близького Сходу. Генуезькі та венеціанські купці контролювали работоргівлю з Криму до Західної Європи. Набіги призвели до виснаження людських та економічних ресурсів Східної Європи. Вони жили здебільшого на «Дикому полі» — степовій і лісостеповій ділянці, яка простягалася від ста кілометрів на південь від Москви до Чорного моря, і є домом для більшості нинішнього російського й українського населення. Набіги також відіграли важливу роль у розвитку козацтва.

Оцінки кількості постраждалих різняться: польський історик Богдан Барановський[1] оцінює втрати в Речі Посполитій (сучасні Польща, Україна та Білорусь) у XVII столітті в середньому близько 20 000 на рік, а з 1474 по 1694 рр. загалом загинуло понад мільйон людей Він пише, що був поневолений. За оцінками Майкла Ходарковського[2], за перші 50 років XVII століття з Московії було незаконно вивезено від 150 000 до 200 000 осіб.

Перший великий набіг відбувся в 1468 році, і просунувся до південно-східного кордону Польщі. Останній набіг на Угорщину відбувся в 1717 році. У 1769 р. під час останнього великого татарського набігу[3] під час російсько-турецької війни було захоплено в рабство 20 тис. осіб.

XV століття ред.

 
Бій з татарами.

XVI століття ред.

Перша половина XVII століття ред.

 
Бій з татарами.

За часів Гетьманщини ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Alan Fisher, referring to various data, has estimated the annual losses of the Polish-Lithuanian Commonwealth in the sixteenth through the eighteenth century and of the Russian Empire in the eighteenth century at 20.000 people. See his "Muscovy and the Black Sea Slave Trade" Canadian-American Slavic Studies 6.4 (1972): 582, 593.
    Polish historian Bohdan Baranowski assumed that the annual losses of the Polish-Lithuanian Commonwealth amounted to 20.000 captives as well, with the total figure for the years 1474—1694 reaching one million. See Chlop polski w walce z Tatarami (Warszawa [Warsaw]; Ludowa Spoldzielnia Wydawnicza, 1952), 49.
    Halil Inalcik has calculated, on the basis of Ottoman fiscal documents, that the dues collected by the Ottoman customs in Kefe (Kaffa, Caffa), which was the main if not the only center for the Ottoman slave trade in the Black Sea, reached up to 17,500 slaves annually.
    This figure does not include slaves transported through other ports, such as Özü (now Ochakiv in Ukraine) and Ak-Kerman (presently Bilhorod-Dniprovsky [Bilhorod-Dnistrovsky] in Ukraine). Nor does it take into consideration the number of slaves left behind by the raiders in the Crimea. Still, on the aggregate, this would make more than two million slaves for the period of 150 years alone.
    See Halil Inalcik, "The Servile Labor in the Ottoman Empire." The Mutual Effects of the Islamic and Judeo-i Christian Worlds: The East-European Pattern, ed. Abraham Ascher et al. (New York: Brookline College Press, 1979). 25-52.
    Later Inalcik suggested reducing this number down to 10,000, but offered no explanation for the change. See Economic and Social History of the Ottoman Empire, 1300-1914, eds. Halil Inalcik and Donald Quataert (Cambridge: Cambridge University Press. 1994). 285.
    See remark 5 on the page 111 in Chapter 5. How a Turkish Empress Became a Champion of Ukraine. Oleksander Halenko of the book
    Galina I. Yermolenko, ed. Roxolana in European Literature, History and Culture. Franham, Surrey, England and Burlington, Vermont: Ashgate Publishing Limited, 2010. xi, 318 pp. Illustrations. Appendices. Bibliography. Index. Cloth. ISBN 978-1409403746
  2. ↑ Khodarkovsky, Mikhail [Michael] (2002). Russia's Steppe Frontier: The Making of a Colonial Empire, 1500—1800. E-Book. Indiana University Press. ISBN 9780253217707. OCLC 838191905
  3. ↑ Боевые действия начались 15 (26) января 1769 года. Крымские татары перешли границу России и произвели набег на Новороссийскую губернию и Славяносербию, а на обратном пути на Киевское воеводство Речи Посполитой.
  4. ↑ Шабульдо Ф. М. Едигей // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.
  5. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Андрій Байцар. Український Крим: Кримське ханство і Козацька Україна // 24.03.2014. [Архівовано 25 квітня 2018]; Андрій Байцар. Кримське ханство і козацька Україна // 19 травня 2018
  6. ↑ Андрій Байцар (2014). Географія Криму (PDF). Львів: ЛНУ імені Івана Франка. с. 358.
  7. ↑ а б в г д е Байцар, 2007.
  8. ↑ Велика історія України: У 2-х томах. / Видав Іван Тиктор у Львові 1935 року. Том. І. / Передмова д-ра І. П. Крипякевича; Зладив М. Голубець. — Київ: Глобус, 1993. — 352 с. ISBN 5-86248-016-1
  9. ↑ Гулевич В. «Київська трагедія» 1482 р.: міфи й факти
  10. ↑ а б в Том IV. Розділ IV. Стор. 4. Михайло Грушевський. Історія України-Руси. izbornyk.org.ua. Архів оригіналу за 30 грудня 2019. Процитовано 25 травня 2021.
  11. ↑ Полное собрание русских летописей, Т. II, Прибавление, стор. 381; M. Бельський, Хроніка, стор. 904.
  12. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж О. А. Бевзо. Львівський літопис і Острозький літописець. — Київ, 1971.
  13. ↑ М. Бельський, Хроніка, стор. 963—966.
  14. ↑ М. Бельський, Хроніка, стор. 989
  15. ↑ M. Бельський, Хроніка, стор. 1009.
  16. ↑ а б в г д Київський літопис першої чверті XVII ст. // Український історичний журнал 1989, № 2. — С. 107—120; 1989, № 5. — С. 103—114
  17. ↑ М. Бельський, Хроніка, стор. 1026.
  18. ↑ Черкас, Б. (2008). Ольшаницька битва 1527 р. // Україна в Центрально-Східній Європі (з найдавніших часів до кінця XVIII ст.). - Випуск 8. К.: Інститут історії України НАН України. с. 53—59.
  19. ↑ М. Бельський відносить на 1551 рік (М. Бельський, Хроніка, стор. 1107—1108).
  20. ↑ Полное собрание русских летописей, т. 13, первая половина, VIII. Летописный сборник, именуемый Патриаршей или Никоновской летописью, СПб., 1904, стор. 289; М. Грушевський, Історія України-Русі, т. VII, стор. 122.
  21. ↑ М. Бельський описав під 1566 роком (М. Бельський, Хроніка, стор. 1163).
  22. ↑ М. Бельський відносить на 1566 рік (М. Бельський, Хроніка, стор. 1163).
  23. ↑ М. Бельський, Хроніка, стор. 1166.
  24. ↑ Д. Зубрицький, Хроніка міста Львова, стор. 197—198; М. Бельський, Хроніка, стор. 1366—1367.
  25. ↑ М. Бельський, Хроніка, стор. 1406—1407
  26. ↑ М. Бельський. Хроніка, стор. 1429.
  27. ↑ М. Бельський, Хроніка, стор. 1712—1714.
  28. ↑ А. С. Петрушевич, Дополнения к Сводной Галицко-русской летописи с 1600 по 1700 год, стор. 40.
  29. ↑ а б Чернігівський літопис (події 1587—1750 рр.) // Архіви України. — 1989. — № 5. — С. 56-74.
  30. ↑ С. Жолкевський, Писання, стор. 247—248, 251, 305—311.
  31. ↑ Віктор Брехуненко. Приятелі приятелів: як козаки з татарами союзи укладали — Локальна історія, 11:10, 24 квітня 2020.
  32. ↑ Тарас Чухліб. Бучацький мирний договір 1672 р. // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.

Література та джерела ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кримсько-Ногайські_набіги_на_Україну&oldid=42171124