Жуків (Івано-Франківський район)
Жу́ків — село Обертинської селищної громади в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області, Україна. Розташоване за 9 кілометрів від залізничної станції Коршів. Населення — 1956 осіб.
| село Жуків | |
|---|---|
_-_1.jpg) | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Івано-Франківська область |
| Район | Івано-Франківський район |
| Громада | Обертинська селищна громада |
| Облікова картка | код КОАТУУ 2625684001 |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1461 |
| Населення | 1956 |
| Площа | 30,033 км² |
| Густота населення | 52,18 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 78053 |
| Телефонний код | +380 03479 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°41′46″ пн. ш. 25°06′15″ сх. д. / 48.69611° пн. ш. 25.10417° сх. д.Координати: 48°41′46″ пн. ш. 25°06′15″ сх. д. / 48.69611° пн. ш. 25.10417° сх. д. |
| Водойми | Чорнява |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 78053, Івано-Франківська обл., Тлумацький р-н, с. Жуків |
| Карта | |
  Жуків | |
 Жуків | |
| Мапа | |
| |
Коротка історія ред.
На окраїнах села знаходяться курганний могильник Жуків I невизначеної приналежності в урочищі Могили та поселення Жуків II черняхівської культури.[1]
Відома перша згадка — 1420 року. У 1423 році населений пункт мав статус міста, місто було королівщиною. 1442 року король Владислав ІІІ Варненьчик записав канцлеру Яну «Ташці» з Конєцполя 1000 гривень, забезпечених на Жукові.
Принаймні з 1458 року місто було власністю Миколая Слочика. 1461 року його вдова Анна, видаючи доньку Анну за коломийського війта Яна зі Снилодова, передала йому права на половину доходів з мита і млина в Жукові.[2] У 1540–1615 роках місто було власністю родини Корицінських. 1624 року містечко було дощенту спалене татарами. Певне, через знищення 1640 року згаданий як село.Тут збереглися стародавні кургани. Селяни брали участь у боротьбі проти польської шляхти 1648—1654 pp. Вони палили поміщицькі маєтки, ішли в загони повстанців полковника Я. Поповича, що діяв у Товмачі, разом з козаками штурмували Обертинський замок.
Загиблим у боротьбі з фашистами споруджено пам'ятник.
Інфраструктура ред.
У селі розміщується центральна садиба колгоспу ім. Щорса. Земельних угідь — . Господарство спеціалізується на виробництві молока і свинини. Господарство надає також різноманітну матеріальну допомогу місцевій футбольній команді. Також у селі налічується 8 магазинів, та клуб.
Освіта ред.
На території села функціонує дошкільний навчальний заклад "Дзвіночок". Також є шкода І-II ступенів, де здійснюється навчання протягом дев'яти років. Всі охочіі після закінчення Жуківської ЗОШ можуть продовжити навчання в Обертинській ЗОШ І-III ступенів, та здобути повну середню освіту. Також в селі є бібліотека.
Медицина ред.
На території села функціонує ФАП, що підпорядковується Тлумацькій ЦРЛ.
Пам'ятки ред.
- Найвидатнішою пам'яткою села Жуків є замок, який захищав селян протягом періодичних нападів монголо-татар.
Світлини ред.
_-_2.jpg)
_-_4.jpg)
_-_3.jpg)
Релігія ред.
За часів Незалежності України 1991-1992 рр. в селі Жуків сформувалася місцева церковна громада, яка за кошти небайдужих людей спорудили храм, який кожної неділі відправляються Божественні Літургії.
Відомі люди ред.
- Сенгалевич Михайло — греко-католицький священик, декан Жуківського деканату (1866-1873), посол (депутат) Австрійського парламенту.
Примітки ред.
- ↑ admin. Археологія та стародавня історія Тлумацького району | Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині (укр.). Процитовано 24 березня 2021.
- ↑ Rafał Nestorow. Kościół parafialny p.w. Św. Trójcy w Żukowie… S. 325
Джерела ред.
- Rafał Nestorow. Kościół parafialny p.w. Św. Trójcy w Żukowie / Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego.— Kraków: «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010.— Cz. I.— tom 18.— 386 s.— 509 il.— S. 325–335. ISBN 978-83-89273-79-6 (пол.)
Посилання ред.
- Żuków pow. horodeński (4) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 845. (пол.)
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |