Павло Бут
Павло Бут (власне Павлó Михнóвич, прізвисько Павлюк, пол. Paweł Michnowicz; Paweł Pawluk) (нар. ? — пом. 9 квітня 1638) — гетьман Війська Запорозького Низового, керівник повстання 1637 року.
| Павло Бут Павло Михнович | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1637 — 1638 | |||
| Попередник: | Василь Томиленко[1] | ||
| Спадкоємець: | Яків Острянин | ||
| Народження: | невідомо | ||
| Смерть: |
9 квітня 1638 Варшава, Річ Посполита | ||
| Національність: | українець | ||
| Країна: | Річ Посполита | ||
| Релігія: | православний | ||
ЖиттєписРедагувати
Місце та рік народження невідомі. Згадується в серпні 1630 р., відколи брав участь у козацькій раді на Масловому ставі, невдовзі повертається у Чигиринський полк, де служить сотником.
У 10-х числах серпня[2] 1635 року Бут перебував у складі запорожців Івана Сулими, котрий зруйнував щойно збудовану фортецю у Кодаку. Схопленого, серед інших учасників виступу, його засуджено до смертної кари у Варшаві, однак за нього заступився великий канцлер коронний Томаш Замойський, після чого Павлюка помилували.
На початку 1637 року на чолі частини запорожців вирушив у похід на допомогу кримському ханові Інаєт-Ґераю, який намагався позбутися залежності від Османської імперії і вів боротьбу проти її ставленика Кантемира-мурзи. В результаті походу на Крим козаки здобули чимало зброї, захопили коней. Навесні 1637 р. повернулися на Запорожжя.
Під час відсутності Павлюка в Україні почалися заворушення серед козаків з приводу невиплати їм урядом Речі Посполитої грошового утримання. Тож обурений Павлюк на початку травня 1637 р. з загоном у двісті чоловік, за допомоги черкаських реєстровців, захопив гармати в Корсуні та вивіз їх на Січ[3]. Гетьман Василь Томиленко відіслав гінця до Павлюка з вимогою повернути на місце гармати, але той відмовив[4]. Прибічники уряду, з частини старшини реєстрових, звинуватили Томиленка в потуранні черні, усунули його від керівництва та обрали гетьманом Саву Кононовича, родом москаля. Дізнавшись про переворот, Павлюк вийшов із Січі, та зупинившись кошем біля Крилова, відрядив загін козаків у Переяслав, де стояв Кононович. Гетьмана схопили, привезли до Крилова та разом з кількома старшинами розстріляли. В цей час, в червні 1637 р., на Запорожжі відбулась козацька рада, на якій Павла Бута обрали гетьманом Війська Запорозького. 11 жовтня 1637 Павлюк видав універсал усьому українському козацтву, міщанству та поспільству з закликом усіх проти «ворогів народу руського християнського та давньої грецької віри», а сам, залишивши замість себе в Україні Карпа Скидана, пішов до Січі.
Після Кумейківського бою 6 грудня 1637 року Павлюк з частиною козаків відійшов на Південь, щоб зібрати підкріплення. Під Боровицею (поблизу Черкас) загін з'єднався з головними силами повстанців, що їх очолював Дмитро Гуня.
Після капітуляції реєстровців під Боровицею 20 грудня Павлюк потрапив до рук гетьмана коронного Миколая Потоцького-«Ведмежої лапи» після того, як козаки-повстанці дали згоду видати ватажків після запевнень представника короля Адама Киселя. Останній запевняв, що король помилує їх, а повстанці довіряли авторитету А. Киселя.
Однак на лютневому сеймі 1638 року шляхта зневажила як короля, так і А. Киселя, який під час виступу нагадував, що інакше повстанці вели б бій до смерті. Зокрема, на голову Павлюка пропонували надягти розпечену корону, в руки дати розпечений скіпетр. Нагадування А. Киселя про добровільну здачу до уваги не взяли. Король скасував буфонську страту.[5]
Павло Бут (Павлюк) був страчений разом з іншими ватажками у Варшаві на початку лютого 1638 р. (відрубали голову, потім настромили на кіл).
Вшанування пам'ятіРедагувати
- В Дніпрі існує вулиця Павла Бута.
- В Світловодську також існує вулиця Павла Бута.
- В Черкасах існує провулок Павла Бута.
- У Кропивницькому існує провулок Павла Бута.
- У Києві є вулиця Гетьмана Павла Бута.
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ Скинутий старшиною з оточення Сави Кононовича. Останнього, на посаді гетьмана, не визнала більшість козацтва і невдовзі він був схоплений переяславцями та виданий прихильникам Павлюка.
- ↑ Віталій Щербак. Іван Сулима // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В. А. Смолій. — К.: Варта, 1994. — 560 с. — С. 149—150. ISBN 5-203-01639-9
- ↑ Повстаннє Павлюка: Забраннє армати. Архів оригіналу за 16 грудня 2013. Процитовано 16 грудня 2013.
- ↑ Томиленко в свою чергу, зважаючи на шляхетські утиски, поводив себе щодо антиурядових дій Бута доволі пасивно, а згодом і сам приєднався до повстанців. Після Боровицької облоги разом з Павлюком був виданий урядовцям і страчений. Архів оригіналу за 16 грудня 2013. Процитовано 16 грудня 2013.
- ↑ Новицький Іван. Адам Кисіль, воєвода київський // В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К.: Наукова думка, 1995. — 432 с. — С. 331. ISBN 5-319-01072-9
ДжерелаРедагувати
- Павло Михнович Бут, лицар зрадженої волі. / Бут В. — Київ: «Гарант-Сервіс» — Видавництво, 2014. — 168 стор. ISBN 978-966-97192-3-2
- Л. Гайдай. «Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.» — Луцьк: Вежа, 2000.
- Довідник з історії України. За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К.: Генеза, 1993. [Архівовано 10 квітня 2009 у Wayback Machine.]
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
- О. Я. Єфименко. «Історія Українського народу» — К.; «Либідь», 1990.— С. 214
- Д. І. Яворницький. «Історія запорозьких козаків» — К.; Наукова думка, 1990, Т.2
- В. О. Замлинський. Історія України в особах: IX—XVIII ст. / Павло Бут.— К.; Видавництво «Україна», 1993.— 396 с. — С. 280
- М. Грушевський. «Історія України-Руси.» Том VIII. Ч.1 Розділи IV ст.8-9 та V ст. 1-2
ПосиланняРедагувати
- Павлюк [Архівовано 19 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
- В. О. Щербак. Павло Бут (Павлюк) Павло Михнович [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 415. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Павлюк, Павло Бут // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1270. — 1000 екз.
- ПАВЛЮК (КАРП ПАВЛОВИЧ ГУДЗАН) [Архівовано 7 серпня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
| Попередник |
|
Гетьман України 1637 — 1638 |
|
Наступник |
|
Це незавершена стаття про українського військовослужбовця чи військовослужбовицю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |