Гайсин
Га́йсин — місто в Україні, адміністративний центр Гайсинського району Вінницькій області. Населення міста — 25 786 осіб (станом на 1 січня 2017 року). Одне з найбільших міст Вінницької області.
| Гайсин | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
| |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна
| ||||||||
| Регіон | Вінницька область | ||||||||
| Район | Гайсинський район | ||||||||
| Рада | Гайсинська міська рада | ||||||||
| Код КОАТУУ | 0520810100 | ||||||||
| Перша згадка | 1545 | ||||||||
| Магдебурзьке право | 1744 | ||||||||
| Статус міста | з 1795 року | ||||||||
| Населення | ▼ 25 786 (01.01.2017)[1] | ||||||||
| - повне | ▼ 25 786 (01.01.2017)[1] | ||||||||
| Площа | 18.26 км² | ||||||||
| Густота населення | 1423.38 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 23700-23705 | ||||||||
| Телефонний код | +380-4334 | ||||||||
| Координати | 48°48′37″ пн. ш. 29°23′03″ сх. д. / 48.81028° пн. ш. 29.38417° сх. д.Координати: 48°48′37″ пн. ш. 29°23′03″ сх. д. / 48.81028° пн. ш. 29.38417° сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 215 м | ||||||||
| Водойма | р. Сіб | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Гайсин | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - фізична | 83 км | ||||||||
| - залізницею | 114 км | ||||||||
| - автошляхами | 102 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - фізична | 197 км | ||||||||
| - залізницею | 497 км | ||||||||
| - автошляхами | 264 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 23700, Вінницька область, Гайсинський р-н, м. Гайсин, вул. 1 Травня, 7, 2-31-29 | ||||||||
| Веб-сторінка | Гайсинська міськрада | ||||||||
| Міський голова | Анатолій Ілліч Гук | ||||||||
|
| |||||||||
Зміст
Шляхи сполученняРедагувати
Із Гайсина в різні боки розходиться 5 ключових міжрайонних доріг.
Через Гайсин проходить міжнародна автодорога E50 (М12) (Стрий — Знам'янка), а також міжобласний автошлях Брацлав — Гайсин — Умань — Черкаси (317 км), побудований у 1961 році під керівництвом інженера Степана Кожум'яки. Стан її зараз просто жахливий, щомісяця трапляються аварії, постійно збираються затори.
У місті Гайсині розташована залізнична станція Гайсин. На жаль, поїздів зараз мало. Поїзд Гайворон-Вінниця відправляється із Гайсина о 4.35, назад із Вінниці о 17.05. Пенсіонери та інші пільговики мають безкоштовний проїзд. На даний час курсують плацкартні вагони. Також по станції Вінниця здійснюється узгоджена пересадка з та на електричку до Києва.
ІсторіяРедагувати
Перша згадка відноситься до 1545, коли місто входило до складу Брацлавського воєводства. 5 вересня 1577 року король Польщі Стефан Баторій видав шляхтичу-вояку Яну Оришевському привілей на розлогу пустку Гайсин над річкою Соб.[2] У 1744 р. отримав магдебурзьке право.
У 1795 році внаслідок поділу Польщі відходить до Росії. З 1797 Гайсин — повітове місто Подільської губернії. У місті була чоловіча гімназія. Зараз в цій будівлі розташована школа-інтернат.
Новітня історіяРедагувати
28 листопада 2015 року єпископ Вінницький і Брацлавський Михаїл звершив чин освячення храму на честь Святого великомученика і цілителя Пантелеймона[3]
На початку лютого 2019 року у Гайсині відкрили Меморіальний комплекс Алеї слави на честь загиблих вояків 59-ої окремої мотопіхотної бригади на території військової частини, в якій розташована бригада. На меморіальній стелі викарбувано імена 48 солдатів, які загинули під час війни на сході України[4].
Відомі людиРедагувати
УродженціРедагувати
- Бакалов Валерій Михайлович, воїн-афганець, кавалер ордена Червоної Зірки,
- Високович Володимир Костянтинович — патологоанатом, бактеріолог та епідеміолог
- Керлер Йосип Борисович — єврейський поет та письменник, творив на їдиш.
- Пироговський Олександр Сидорович (1897—1943) — київський підпільник, Герой Радянського Союзу
- Загородній Юрій Олексійович — підполковник Армії УНР.[5]
- Бромберг Давид Семенович (1915—1998) — єврейський та російський поет.
- Недзвецький Олександр Семенович — підполковник Армії УНР.[6]
- Климчук Василь Анатолійович — український журналіст. Заслужений журналіст України.
- Кравченко Сергій Вікторович (1984—2016) — доброволець ДУК, учасник російсько-української війни[7].
- Михальчук Валеріан Логинович — (21.01.1901-03.09.1937) — український композитор, був безпартійним. Арештований, та розстріляний у Києві.
- Поляк Семен Йосипович (1894—1955) — радянський лікар.
- Пронін Вадим Олександрович — молодший сержант Збройних сил України, загинув у боях за Дебальцеве
- Сорочинський Лев — співак і диригент.
- Дяченко Юрій Олександрович — різьбяр по дереву, лікар-невропатолог.
- Доорохольський Осип Осипович — поет і перекладач.
- Лабун Євген Васильович (1989—2014) — солдат Національної гвардії України, учасник російсько-української війни.
- Калита Алла Андріївна (* 1945) — український мовознавець.
- Рибаченко Олександр Сергійович (1989—2016) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Почесні громадяниРедагувати
- Топаллер Анатолій Семенович (1911—1996) — Герой Радянського Союзу (19.05.1940), нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки, медалями. Почесний житель міста.
СтаростиРедагувати
- Петро Судимонтович[8] Чечель — власник палацово-паркового ансамблю «Самчики».[9].
ГалереяРедагувати
Пам’ятник воїнам – односельчанам, які загинули на фронтах радянсько-німецької війни
Будинок адвоката Літваковського
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ Henryk Kotarski. Orzechowski Jan h. Nałęcz (ok.1535-1605) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1979.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXIV/2, zeszyt 101.— S. 272. (пол.)
- ↑ В Гайсині освятили нову церкву
- ↑ У Гайсині відкрили великий меморіал на честь загиблих вояків. ФОТО. Vежа. 12 лютого 2019. Процитовано 1 травня 2019.
- ↑ Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 167 с. ISBN 966-8201-26-4
- ↑ Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 296 с. ISBN 966-8201-26-4
- ↑ Український Меморіал
- ↑ Hajsyn… S. 11.
- ↑ Маєток «Самчики»
ДжерелаРедагувати
- Вирський Д. С. Гайсин // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 23. — ISBN 966-00-0405-2.
- У. П. Калита. Гайсин // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
- Hajsyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1882. — T. III : Haag — Kępy. (пол.).— S. 10-12. (пол.)
ПосиланняРедагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гайсин |
- Погода в Гайсині
- Гайсинська районна рада
- Історія міста Гайсин
- Фото м. Гайсина
- Верховна Рада України. РЕГІОНИ УКРАЇНИ ТА ЇХ СКЛАД Облікова картка м Гайсин Вінницька область, Гайсинський район
- - музей-садиба братів Герасименків с. Новоселівка
- - міський краєзнавчий музей Гайсинщини
- Стаття Гайсин - Інформаційно-пізнавальний портал | Вінницька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР: Вінницька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 630 с.)
- Відкрито меморіальну дошку воїну-афганцю Валерію Бакалову