Відкрити головне меню

Олександр Семенович Недзвецький (18 березня 1885 — † ?) — підполковник Армії УНР.

Олександр Семенович Недзвецький
Народження 18 (30) березня 1885
Гайсин, Подільська губернія, Російська імперія
Смерть не раніше 1933
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Звання Imperial Russian Army JunPor 1917 h.png Підпоручик

10 УНР 30-03-1920 Пiдполковник.svg Підполковник
Командування командир Окремого кінного полку ім. І. Мазепи
Війни / битви

Зміст

БіографіяРедагувати

Походив з міщан м. Гайсин Подільської губернії. Закінчив 2-класне Ольгопільське міське училище.

На службі РІАРедагувати

6 листопада 1906 р. був покликаний на військову службу, служив у 8-му запасному кавалерійському полку. 15 грудня 1909 р. був звільнений в запас у званні молодшого унтер-офіцера. 21 липня 1914 р. — знову мобілізований до армії, зарахований до 1-го паркового дивізіону 12-ї артилерійської бригади. Закінчив Омську школу прапорщиків (17 січня 1917). Останнє звання у російській армії — підпоручик.

На службі УНРРедагувати

У 1917 р. служив у 21-му Українському козацькому полку 2-го Січового Запорізького корпусу військ Центральної Ради. У лютому 1918 р. демобілізувався. 13 листопада 1918 р. був мобілізований до 6-го кінного Кременецького (Ольвіопольського) полку. З кінця листопада 1918 р. — помічник мозирського повітового коменданта УНР. На початку січня 1919 р. вступив зі своїм комендантським загоном до кінно-партизанського полку Січових стрільців під командою отамана Козиря-Зірки. З лютого 1919 р. — помічник командира цього полку.

З березня 1919 р. — командир кінного куреня «Запорізької Січі» Дієвої армії УНР під командою отамана Божка (колишнього кінно-партизанського полку). З липня 1919 р. — командир окремої кінної сотні 2-ї дивізії «Запорізька Січ». З 6 грудня 1919 р. — командир Окремого кінного дивізіону Збірної Волинської дивізії, який 29 січня 1920 р. було перейменовано на кінний полк ім. І. Мазепи (згодом — 2-й кінний полк ім. І. Мазепи). На чолі цього полку брав участь у Першому Зимовому поході та кампанії 1920-го р. З 23 червня 1920 р. — підполковник. 22 серпня 1922 р. усунутий з посади командира полку через порушення дисципліни («партизанщина» тощо). 19 грудня 1922 р. повернувся на посаду командира полку.

У 20-х рр. жив на Волині. Взимку 1932 р. — восени 1933 р. був начальником розвідчого пункту УНР у м. Корець. Усунутий з цієї посади через фінансові проблеми. У 1930-х рр. мешкав у м. Рівне.

Подальша доля невідома.

ДжерелаРедагувати