Гайшин
Гайши́н — село в Україні, у Бориспільському районі Київської області. Населення становить понад 1 тисячу осіб[2]. Входить до складу Переяславської міської громади.
| село Гайшин | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Київська область | ||||
| Район | Бориспільський район | ||||
| Тер. громада | Переяславська міська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA32040110040053862 
| ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1649 | ||||
| Перша згадка | 1649 (376 років)[1] | ||||
| Населення | 1000 | ||||
| Поштовий індекс | 08412 | ||||
| Телефонний код | +380 4567 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 50°7′33″ пн. ш. 31°28′42″ сх. д. / 50.12583° пн. ш. 31.47833° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
97 м | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 08400, Київська обл, Бориспільський р-н, м. Переяслав, вул. Богдана Хмельницького, 27/25 | ||||
| Карта | |||||
  Гайшин | |||||
 Гайшин | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Назва
ред.Можливо, походить від імені імовірного засновника. Татарське ім'я Гайса походить від народної назви Ісуса.[3][уточнити] [неякісне джерело]
Історія
ред.За козаччини село належало до першої Переяславської сотні Переяславського полку Війська Запорозького.
22 травня 1716 року гетьман Скоропадський підписав універсал, яким підтвердив за Переяславським кафедральним монастирем надані без його відома полковником Томарою села Гайшин і Борщів.[4]
За описом Київського намісництва 1781 року селище Гайшин відносилось до Переяславського повіту даного намісництва. На той час у ньому нараховувалось: 22 хати — виборних козаків, 24 хати — козаків підпомічників, 19 хат — посполитих, різночинських і козацьких підсусідків. Всього 65 хат.[5]
За книгою Київського намісництва 1787 року, у селищі Гайшин проживало 210 пюдей. У той час селище було у володінні різного звання «казених людей», козаків і власників — полковника Лукашевича і секунд-майора Іваненка.
З ліквідацією Київського намісництва село, як і увесь Переяславський повіт, перейшло до складу Полтавської губернії.
За даними 1859 року село Гайшин Переяславського повіту Полтавської губернії є «державним та козачим»; дворів — 92; населення — 702 особи (ч. — 349, ж. — 353)[6].
Є на мапі 1826-1840 років[7]
З 1870 року церква св. Іоанна Богослова[8]
У радянський період, в 1929 році в селі організовано колгосп «Соцперебудова», наступного року — «Нове життя» і «Перебудова». Пізніше вони об'єдналися в один. У ході цієї колективізації було незаконно позбавлено майна та депортовано власників 12 дворів. Перед початком Голодомору у с. Гайшин було 380 дворів і проживало 1375 жителів, 300 з них убиті голодом в 1932—1933 роках, з яких поіменно встановлені 228. Місце поховання вбитих голодом — сільське кладовище, де 1994 за рішенням сходу села встановлено дерев'яний хрест[9].
Відомі люди
ред.- Зінчик Станіслав Михайлович (1975-2014) — стрілець 1 відділення 1 стрілецького взводу 18 стрілецької роти 6 стрілецького батальйону Національної гвардії України, загинув під час війни на Сході України.
- Хобта Олена Семенівна — Герой Соціалістичної Праці.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Гайшин. Архів оригіналу за 16 березня 2019. Процитовано 16 березня 2019.
- ↑ Гайшин. Переяславська міська рада (укр.). Процитовано 13 листопада 2024.
- ↑ В.И.Марков (2016). Тюркский след в истории Украины. Евразия. с. 203. ISBN 978-5-91852-161-8.
- ↑ Аброскін П., Кривошея В., Стасенко О. Київщина козацька: люди і долі. — К.: Видавничий дім «Стилос», 2004. — С. 27-42. Архів оригіналу за 16 червня 2019. Процитовано 8 лютого 2020.
- ↑ Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6.
- ↑ Списки населенныхъ мѣстъ Россійской имперіи / Н. Штинецъ. — Санкт-Петербургъ : Центральный статистический комитетъ Министерства внутренихъ дѣлъ, 1862. — Т. Т. XXXIII Полтавская губернія. — С. 158.(рос. дореф.)
- ↑ Специальная карта Западной части России Шуберта 1826-1840 годов. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
- ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (Українська) . Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
- ↑ Національна книга пім'яті жертв Голодомору 1932-33 років. Київська область (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 25 вересня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.