Вознесенський монастир (Переяслав)

Вознесенський монастир у Переяславі — один із найвизначніших архітектурних ансамблів доби Гетьманщини, пам'ятка архітектури національного значення.

Вознесенський монастир
Назва на честь: Вознесіння Господнє
Taras Shevchenko painting 0208.jpg
Малюнок Т. Шевченка «Вознесенський собор в Переяславі», 1845

50°04′23″ пн. ш. 31°27′41″ сх. д. / 50.0732500° пн. ш. 31.4615000° сх. д. / 50.0732500; 31.4615000Координати: 50°04′23″ пн. ш. 31°27′41″ сх. д. / 50.0732500° пн. ш. 31.4615000° сх. д. / 50.0732500; 31.4615000
Статус Пам'ятка архітектури національного значення, музей
Країна  Україна
Розташування Київська обл., Переяслав, вул. Г. Сковороди, 54
Тип будівлі Культові
Архітектурний стиль українське бароко
Засновано 1695
Будівництво 1695 — 1700
Ідентифікатори й посилання
Вознесенський монастир (Переяслав). Карта розташування: Україна
Вознесенський монастир (Переяслав)
Вознесенський монастир (Переяслав) (Україна)

CMNS: Вознесенський монастир у Вікісховищі

Монастир розташований в історичному передмісті Переяслава з виходом на центральний майдан. Вознесенський собор і дзвіниця є головними архітектурними домінантами в забудові і ландшафті — їх добре видно звідусіль, навіть з протилежного берега Дніпра.

Архітектурний комплекс монастиря входять до складу Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав».

ІсторіяРедагувати

 
Вознесенський монастир у Переяславі. Кінець ХІХ ст.

Ансамбль Вознесенського монастиря почав формуватися з моменту будівництва Вознесенського собору. Собор був збудований протягом 16951700 рр. коштом гетьмана Івана Мазепи.

У 1738 р. на території монастиря був відкритий колегіум, який розмістився у дерев'яній будівлі. Однак 1748 р. сталася пожежа, яка знищила всі дерев'яні будівлі монастиря. Нова цегляна споруда колегіуму постала у 17531757 рр. завдяки Переяславському єпископу Івану Козловичу[1]. Остаточно ансамбль було сформовано після будівництва дзвіниці у 17701776 рр. У 1782 р. до східного боку дзвіниці прибудували Варваринську церкву[2].

У кінці XVIII — початку XIX ст. із східного боку монастирської території був побудований двоповерховий корпус. Нижній поверх займали торгові ряди, верхній — бурса (гуртожиток), а з кінця XIX ст. — монастирська школа. Монастир був обнесений високою цегляною стіною. У 1916 р. торгові ряди зі школою згоріли, а їхні рештки були розібрані.

Під час Другої світової війни була знищена Варваринська церква, що примикала до дзвіниці. Постраждали і всі інші споруди монастиря. Їх відновлення проводилося у 19541964 роках. У 1970 р. у будівлі колегіуму був відкритий музей Григорія Сковороди[3]. У приміщенні Вознесенського собору у 1975 р. була розгорнута діорама «Битва за Дніпро»[4] (худ. Мальцев П., Присєкін М.). На полотні довжиною 28 і висотою 7 метрів зображено момент масової переправи радянських військ через Дніпро на Букринському плацдармі в районі Переяслава восени 1943 р.

В 2011 р. Священний Синод УПЦ (МП) відновив діяльність монастиря. Проте передача споруд монастиря у користування УПЦ (МП) не відбулася, отож де-факто монастир не діючий[5].

Архітектурний комплексРедагувати

Вознесенський соборРедагувати

Вознесенський собор — яскрава пам'ятка у стилі українського бароко. Цегляний, тинькований, дев'ятикамерний. Увінчує будівлю купол на дуже високому гранчастому барабані. Рамена хреста завершені високими хвилястої форми фронтонами. Стіни розчленовані пласкими розкрепованими пілястрами. Портали і ліпні обрамлення вікон і барабану купола були виконані у першій третині XVIII ст. під час ремонту.

Похованні у соборіРедагувати

ДзвіницяРедагувати

Дзвіниця вирішена у стилі українського бароко[7] з певним впливом класицизму. Цегляна, тинькована, в плані наближається до квадрата з увігнутими сторонами, триярусна, завершена куполом. Перший ярус із арковим отвором, рустований. Яруси увінчують розкреповані карнизи. Будівлю прикрашають колони і пілястри (у другому ярусі іонічні, у третьому — коринфські).

КолегіумРедагувати

Колегіум цегляний, тинькований, витягнутий в плані, з трьома окремими входами, обрамленими порталами з ліпниною (рослинний орнамент та символи наук). Чотири великі аудиторії перекриті напівциркульними склепіннями з розпалубками над великими вікнами.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Українська культура під впливом Церкви та упадок її. Архів оригіналу за 28 вересня 2011. Процитовано 20 серпня 2011. 
  2. Китайгородський культовий комплекс XVIII ст. Архів оригіналу за 1 лютого 2016. Процитовано 20 серпня 2011. 
  3. Філософське натхнення[недоступне посилання з травня 2019]
  4. "Діарама «Битва за Дніпро». Архів оригіналу за 13 жовтня 2011. Процитовано 20 серпня 2011. 
  5. Administrator. Вознесенський чоловічий монастир м. Переяслав. Бориспільська єпархія Української Православної Церкви (uk-ua). Архів оригіналу за 24 квітня 2022. Процитовано 17 жовтня 2019. 
  6. Ластовський, Валерій (2008). Між суспільством і державою (українська). Київ: Фенікс, НКПІКЗ. с. 204. ISBN 978-966-651-665-0. 
  7. «Українське бароко». Архів оригіналу за 25 травня 2011. Процитовано 20 серпня 2011. 

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Вечерський В. В. Українські монастирі. — К.: Наш час, 2008. — 400 с.: — іл.